46. Міжнародний інвестиційний ринок, його структура і особливості розвитку.

Міжнародийі інвестиційний ринок – це ринок довгострокового вкладення капіталу за кордоном з метою отримання прибутку.

У міжнародному інвестиційному ринку є дві форми іноземних інвестицій:

прямі іноземні інвестиції;

портфельні іноземні інвестиції.

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над обєктом розміщення капіталу і відповідний доход. За міжнародними нормами частка іноземної участі в акціонерному капіталі фірми, що дає право такого контролю – 25%, за американськими – 10%, австралійськими і канадськими – 50%. Прямі іноземні інвестиції здійснюються у формі створення дочірніх компаній, асоційованих (змішаних) компаній, відділень, спільних підприємств тощо

ПІІ за міжнародною класифікацією поділяються на :

а) вкладання компаніями за кордон власного капіталу (капітал філій і частка акцій у дочірніх та асоційованих компаніях);

б) реінвестування прибутку;

в) внутрішньокорпоративні переміщення капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором та дочірніми, асоційованими компаніями і філіями.

Портфельні інвестиції – вкладення в іноземні підприємства або цінні папери, які приносять інвесторові відповідний доход, але не дають право контролю над підприємством. Такими цінними паперами можуть бути акціонерні або боргові цінні папери (прості векселі; боргові зобовязання; інструменти грошового ринку та інші).

Структура міжнародного інвестиційного ринку складається з:

кредитних інститутів, що приймають вклади і задовольняють потреби в інвестиційних кредитах;

кредитних інститутів, що ведуть справи клієнтів на біржах;

інвестиційних фондів і компаній, що вкладають отримані кошти в цінні папери, диверсифікуючи вклади з метою зменшення ризику;

великих підприємств, що виступають на міжнародному ринку в якості самостійних субєктів;

страхових компаній;

громадських емітентів;

інвестиційних банків, які для зменшення ризику вводять прогріами торгівлі цінними паперами.

Інвестування може здійснюватися різними методами:

через розвиток контрактних форм співробітництва;

злиття і придбання підприємств;

створення власних філій, дочірніх компаній, спільних підприємств.

Контрактні (неакціонерні) форми інвестування:

Експорт-імпорт -Ліцензування -франчайзинг -контракти на управління - підрядне виробництво -“проекти під ключ

47. Форми і методи регулювання міжнародного інвестування на національному і міжнародному рівнях.

створення стабільного законодавства, яке має забезпечувати державні гарантії захисту вітчизняних та іноземних інвестицій протягом тривалого часу;

створення сприятливого інноваційного клімату для реалізації пріоритетних державних програм та інвестиційних проектів у виробничій сфері;

сприяння залученню прямого продуктивного іноземного капіталу в сферу матеріального виробництва та встановлення державного контролю за його використанням;

створення сприятливих умов для розвитку Спільних Підприємств, які займаються виробництвом;

заборона ввезення СП застарілої продукції та технологій, які в розвинених країнах вважаються вичерпаними;

розробка та прийняття законодавчої бази щодо страхування ризиків СП;

розмежування в СП частки національних та іноземних партнерів відносно валюти та контролю за рухом національної частки валюти з метою запобігання вивезенню її за межі країни.

Одержати доступ до додаткових джерел засобів виробництва.

Уникнути митних барєрів країн застосування капіталу.

Подолати обмеженість внутрішнього ринку країни базування, збільшуючи розміри підприємств і масштаби виробленої продукції до найбільш прибуткового рівня.

Використовувати відмінності в економічному становищі країн використання за рахунок:

здійснення швидких господарських маневрів із зосередженням виробництва в країнах з дешевою сировиною і низькою оплатою праці;

одержання більш високого прибутку в країнах з низьким рівнем оподаткування;

оптимізації виробничих і збутових програм до специфічних умов національних ринків;

маніпулювання балансами закордонних філій з підпорядкуванням їхньої політики доходів і витрат інтересам центральної штаб-квартири