20. Міжнародний бізнес та міжнародне виробництво.

Міжнародний бізнес базується на можливості отримання вигод саме із переваг міждерж ділових операцій, тобто з того факту, що продаж даного товару в ін країні, або налагодження фірмою однієї країни вир-ва в ін країні, або надання послуг спільно фірмами 2х країн - третій ітд. забезпечують залученим у бізнес сторонам більше переваг, ніж вони б мали, якби вели справу у своїх країнах.. М/н бізнес регулюється відповідними зак-ствами країн, поступово перетворюється у невід’ємну можливість практично для будь-якої фірми майже кожної країни, принципово змінюючи стратегічні і тактичні перспективи фірм, відкриваючи перед ними нові потенційні поля ділової активності.

Входження фірми в м/н бізнес, як правило, починається з простих форм звичайної зарубіжної торгівлі і по мірі розвитку досягає вищої форми - МНК.

Можливості комп’ютеризації, інформатизації і телекомунікацій принципово змінили характер м/н бізнесу, який у сучасних умовах має принципово нові риси:

-він може ефективно здійснюватись “не виходячи з офісу”;

-він може здійснюватись в режимі реального часу;

-він може за допомогою телекомунікацій охоплювати всі потрібні для бізнесу ринки товарів, капіталів, робочої сили, інформації і т.д.

Існує складний взаємозв’язок національного і інтернаціонального: з одного боку, глобалізація веде до виключно конвергентних процесів, з іншого-зростає нац і культур диференціація, яка у крайніх формах націоналізму і релігійної нетерпимості проявляється у тяжких конфліктних формах; очевидно цілком природнім є прагнення народів, етнічних общин зберегти свої культурні і нац цінності, стереотипи поведінки.

Міжнародне виробництво.Особливостями розвитку інтернаціоналізації світового вир-ва на сучас етапі є те, що: 1)активізуються регіональні інтеграційні процеси як нова форма розвитку інтернаціоналізації вир-ва. 2), поглиблюється транснаціоналізація вир-ва, зумовлена приватнокапіталістичними інтеграційними тенденціями та розшир сфери дії ТНК.

Сфера міжнародного вир-ва виражається нині на основі взаємодії 3х найголовніших процесів: міжнар спеціалізації та кооперування виробництва, спільної інвестиційної діяльності й спільного підприємництва. Найвиразніше проявляється роль ТНК, спільних підприємств, вільних економічних (експортних) зон тощо. Відносини у сфері міжнародного виробництва визначають зміст, динаміку і структуру господарської взаємодії в інших підсистемах світової економіки.

У процесі посилення глобалізації господарського життя органічно поєднуються національні та інтернаціональні форми виробництва. На цій основі розвивається міжнародне вир-во внаслідок взаємодії в єдиному вир-чому процесі різноманітних за своїм походженням ресурсів і факторів. Важливим різновидом інтернаціонального вир-ва є міжнародна інвестиційна діяльність.

Інтернаціональзація виробництва набуває нового ступеня розвитку, сприяє підвищенню його ефективності, прискореному розвиткові науки і техніки, зростанню життєвого рівня населення, посилюється взаємопов'язаність нац господарств на базі міжнар спеціалізації, взаємопроникнення капіталів, формуються міжнар галузеві та територіал структури господарства, які «вирівнюють» нац відтворювальні структури з урахуванням інтересів ТНК. В результаті такого «вирівнювання» пропорцій раціоналізується міжнародне вир-во, ліквідуються певні «вузькі місця» у технологічному розвитку вітчизняного виробництва.

21. Виробнича кооперація в міжнародному бізнесі.

ВИРОБНИЧА КООПЕРАЦІЯ [ПРОИЗВОДСТВЕННАЯ КООПЕРАЦИЯ]-форма вироб-ничих, міжвиробничих і міжгалузевих зв'яз-ків. Базується на юридичне оформленій єд-ності суб'єктів кооперації (виробничих під-приємств, об'єднань регіональних, міжрегі-ональних або міжнаціональних, об'єднаних чи розмежованих, конкретизованих, спеці-алізованих за певними виробничо-техноло-гічними ознаками) щодо спільних дій для створення матеріальних благ, зокрема ви-робництва особливо важливої, надскладної продукції, великомасштабного будівництва, реалізації крупномасштабних державних і міждержавних проектів. Це один із шляхів удосконалення суспільної організації ви-робництва, його спеціалізації, концентрації, вдосконалення технології, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, раціонального використання ресурсів і зро-стання ефективності і прибутковості. В.к. буває тимчасова й постійна, за рівнем спе-ціалізації- предметна (головне підприєм-ство одержує від інших підприємств готову продукцію для комплектування певного ви-ду продукції), подетальна (коли головному підприємству постачають окремі деталі, вузли), технологічна (коли одне підприєм-ство постачає іншому напівфабрикати або виконує окремі виробничі операції). Основ-ним показником рівня кооперування є пи-тома вага вартості напівфабрикатів у за-гальній вартості продукції головного під-приємства.