3.Історичні типи та форми організації господарства та їх еволюція.
Одним з центральних завдань історії економіки та економічної думки є дослідження особливостей історичних форм розвитку господарств суспільств. Можна виділити два періоди цього процесу, де господарство виступало у привласнювальній та відтворювальній (виробничій) формах. Перше було притаманно первісному суспільству доцивілізаційної епохи. Неолітична революція привела до появи відтворювального господарства та виникнення рільництва і скотарства як важливих характеристик суспільств первісних цивілізацій. Аналіз форм господарювання доцільно розпочати з античних часів, коли з'явилися відносно незалежний індивід і територіальна община як одна з перших форм організації суспільства індивідів, котрі діють самостійно, їхня особиста залежність від общини відображена в общинній формі власності на землю та інші природні ресурси, необхідні для господарської діяльності. Община, що репрезентувала перші форми суспільства, і поліс, як одна з перших форм держави, впливали на домогосподарства різним способом. Найбільшого значення набули інститут общинної власності на землю та інші природні ресурси. Основними формами господарювання в Афінах та Спарті були латифундії та ергастрерії, вілли та сальтуси, військово-рільничі господарства в колоніях — клерухії, господарство колона на орендованій землі та господарство-пекулій, парцелярне господарство повноправного індивіда тощо. Після розпаду Римської імперії, в період раннього середньовіччя, на території Західної Європи існував общинний тип організації суспільства, який найбільш повно представляла німецька марка. Основу домогосподарства утворювала алоїдальна форма власності на землю та майно, яка доповнювалась користуванням общинною землею для полювання, пасовищами чи лісом. Особливість власності полягала в повному володінні земельною ділянкою, рухомим і нерухомим майном, що вільно відчужується та передається у спадок. Натуральний характер виробництва і перехід до трипільної системи обробітку землі виявилися в такій формі домогосподарств, як гуфи, що являли собою «єдність дому, подвір'я, орної землі селянина з правами користування лісом і пасовиськом», які належали общині. Поряд з ними існували помістя — великі землеволодіння графів, герцогів (сеньйорів), які були надані їм королем. Іншою формою особистої залежності в суспільствах середньовічної Європи були ленчі відносини між сеньйорами (герцогами, графами) та рицарями, які відбували в них військову службу. Маноріальне помістя, як одна з форм господарювання середньовічної Європи, складалося з домену — замку і двору феодала та селянських домогосподарств. Власник домену гарантував особисту безпеку селян у морі хаосу, контролював угіддя, що були у спільному користуванні. . Алоїдальне господарство вільного селянина, манор феодала найнижчого рівня ієрархії, феодальні помістя вищих рівнів ієрархії, на вершині якої стоїть королівський двір, утворюють структуру господарської системи суспільства. В епоху пізнього феодалізму суттєво змінилась організація суспільств Західної Європи. Відбулися перехід від територіального до централізованого способу здійснення влади. Виникла нова форма особистої залежності, де всі члени суспільства стали підданими короля. Принцип асоціації, особиста незалежність індивідів обумовили особливості господарського життя в містах. Виникли добровільні об'єднання різного типу — ганзи, гільдії, цехи, що охоп-лювали як виробництва, так і сферу обміну.
4. Економічне зростання і його детермінанти.
Економічне зростання – це кількісне та якісне зростання суспільного продукту за певний проміжок часу. Аналіз ек.зр.здійснюється за допомогою спеціального інструментарію, до якого відносять перш за все збільшення потенційного чи реального ВНП. Ек.зр.можна схарактеризувати як стійке підвищення сукупного вир-ва товарів та послуг, обсяг яких вимірюються в показниках ВНП. Типи ек.зр.:1)екстенсивний – обсяги суспільного продукту зростають за рахунок кількісного збільшення факторів вир-ва. 2)інтенсивний – зростання масштабів випуску продукції на основі більш ефективних факторів вир-ва за рахунок використання досконалішої техніки. Ек.зр. може змінитися спадом, і вона є умовою ек.розвитку. Факторами виробництва є праця, капітал, земля(природні ресурси), технологія, інформація. Факторами, що впливають на ек.зр. є попит та пропозиція.Причинами вповільнення темпів ек.зр. можуть бути безробіття та низькі темпи впровадження досягнень науки, техніки та технологій. Загальне уявлення про взаємодію факторів ек.зр. дає вивчення кривих виробничих можливостей.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 Наверх ↑