43. Економічний розвиток українських земель у складі Польщі та Литви. „Литовські статути”, „Устава на волоки”

Землі під Литовським князівством не втрачали своєї самобутності. Мова залишається руська, а звичаї не чіпаються. Зберігаються і форми організації господарства та власності (вотчини, „держава” - бенефіцій). Данина збиралася переважно у вигляді продуктової ренти. Була також відробіткова. Поступово натуральна рента змінюється продуктовою. Поширеною формою господарства став фільварок – велике багатогалузеве товарне господарство, засноване на примусовій праці кріпаків. Селянство поділяли на 3 групи: слуги, челядь, тяглі люди. Поступово відроджуються українські міста, де розвивалось ремісництво та ярмаркова торгівля. Ремісники об’єднувалися у цехи, очолювані цехмістрами. Міста отримали магдебурзьке право. Торгівля відбувалась в умовах обмежень, особливо зовнішньої. Поширення товарних відносин стимулює розвиток грошової системи.

Литовські князі та польські королі вважали українські землі своєю власністю. Вони роздавали їх на право та на ліво з правом експлуатації селян. З розвитком феодального землеволодіння найчастіше був пов’язаний процес потупового покріпачення селянства. У Литві остаточне закріплення селян було фіксовано Литовським статутом 1588р. За селянами залишалося лише право володіти рухомим майном, необхідне для виконання повинностей.

„Устава на волоки” - це земельна реформа, за якою вся земля селян вимірювалась та поділялась на волоки (20 га). Саме за волоком закріплювалися всі повинності що їх несли селяни. На основі цієї реформи було створено фільваркові господарства. Встановлювалася норма панщини – 2 дні на тиждень. Одним з важливих наслідків реформи було руйнування громади.

 44. Передумови індустріалізації господарства та зародження інститутів ринкової економіки в країнах Зах Європи ( кінець XV – XVI)

Цей період в еволюції євро цивілізації був періодом переходу від феодального до індустріального суспільства.

Передумови індустріалізації господарства та зародження інститутів ринкової економіки складалися в другий період Європейського феодалізму в країнах Північно-Західної Європи. Головними з них були: просте товарне виробництво, купецько лихварський капітал, руйнація натуральних форм феодального господарства, ремісничих цехів, купецьких гільдій, грошова рента, становлення внутрішніх національних ринків, поділ праці, досягнення науки та техніки, розвиток міст (розвиток товарно-грошових відносин)