8.2.3. Оцiнка достовiрностi iнформацiї

Пiд достовiрнiстю iнформацiї розумiють деяку функцiю ймовiрностi по­милки, тобто подiї, яка полягає в тому, що реальна iнформацiя в системi про деякий параметр не спiвпадає в межах заданої точностi з iстинним значенням.

Необхiдна достовiрнiсть досягається використанням рiзних методiв, ре­алiзацiя яких вимагає вводу в системи обробки даних iнформацiйної, часової або структурної надлишковостi. Достовiрнiсть при обробцi даних досягаєть­ся шляхом контролю i виявлення помилок у вхiдних i вихiдних даних, їх ло­калiзацiї та виправлення. Умова пiдвищення достовiрностi — зниження част­ки помилок до допустимого рiвня. В конкретних АIС потрiбна достовiрнiсть повинна встановлюватись з врахуванням небажаних наслiдкiв, до яких може привести помилка, i тих затрат, якi необхiднi для її попередження.

Важливим етапом вибору i розробки методiв i механiзмiв забезпечення достовiрностi iнформацiї є аналiз процесiв її обробки. В ходi аналiзу ви­вчають структуру обробки даних, будують моделi виникнення помилок i їх взаємодiї, розраховують ймовiрностi виникнення, виявлення та виправлен­ня помилок для рiзних варiантiв структур обробки даних i використання механiзмiв забезпечення потрiбного рiвня достовiрностi.

До методів пiдвищення достовiрностi належать системнi, програмнi, апаратнi методи та захист iнформацiї.

87

Системнi методи включають:

•        оптимiзацiю структури обробки даних;

•        пiдтримку характеристик обладнання в заданих межах;

•        пiдвищення культури обробки інформації;

•        навчання i стимулювання персоналу;

•        створення оптимального числа копiй i (або) передiсторiй програм,вхiдних i поточних даних;

•        визначення оптимальної величини пакетiв даних i швидкостi пер­винної обробки, процедур доступу до масивiв та iнш.

Програмнi методи пiдвищення достовiрностi обробки iнформацiї поля­гають в тому, що при складаннi процедур обробки даних в них передбача­ють додатковi операцiї, якi мають математичний чи логiчний зв'язок з ал­горитмом обробки даних. Порiвняння результатiв цих додаткових операцiй з результатами обробки даних дає можливiсть виявити з певною ймо­вiрнiстю наявнiсть чи вiдсутнiсть помилок.

Апаратнi методи контролю i виявлення помилок можуть виконувати прак­тично тi ж функцiї, що й програмнi. Апаратними методами виявляють помил­ки ближче до мiсця їх виникнення i недоступнi для програмних методiв.

Всi методи контролю даних базуються на використаннi певної надлиш-ковостi.

Резервування iнформацiйних масивiв, основане на iнформацiйнiй над-лишковостi, є ефективним методом пiдвищення достовiрностi iнформацiї i зменшення ймовiрностi втрат вiд її руйнування. Пiд руйнуванням iнформацiйного масиву вважається подiя, яка приводить до неможливостi її дальшого використання внаслiдок появи помилкових даних чи виходу з ла­ду фiзичного носiя iнформацiї.

Iснує три методи резервування iнформацiйних масивiв:

1)       використовується деяка  кiлькiсть копiй iнформацiйних масивiв. Як­що основний масив зруйновано, то використовується перша його копiя, як­що вона зруйнувалась, то друга i т.д.;

2)       використовуються особливостi органiзацiї поновлення масивiв пото­чних даних, тобто в якостi копiй поточного масиву служать його пе­редiсторiї (попереднi масиви i масиви змiн);

3)       змiшаний метод, тобто для поточного масиву створюються його копiїі зберiгається задане число передiсторiй (спочатку використовуються копiї,а у випадку їх руйнування масив вiдновлюється з передiсторiї).

Основними характеристиками методiв резервування є:

•        ймовiрнiсть успiшного поновлення (використання) iнформацiйногомасиву Р;

•        ймовiрнiсть   руйнування   основного   масиву,   його   копiй   та   пе­редiсторiй (1-Р);

•        середнiй час розв'язку задачi (поновлення) при умовi успiшного їїрiшення;

•        середнiй час до руйнування масиву i його копiй;

•        середнiй час розв'язку задачi незалежно вiд того, успiшно вонарозв'язана чи нi;

•        коефiцiєнт готовностi системи обробки даних;

•        середнi експлуатацiйнi затрати системи в фiксованому iнтервалi часуфункцiонування системи.

Резервування даних - це процедура створення копії даних на випадок виходу з ладу основного носія. Розрізняють:

•  безпосереднє (online) резервування;

•  майже безпосереднє (nearline) резервування;

•  відкладене (offline) резервування.

Безпосереднє резервування передбачає створення дзеркальної копії ос­новних накопичувачів. Метод характеризується високою швидкодією, про­те вартість таких систем висока, а дисковий простір використовується не­ефективно, оскільки одна половина його є повною копією іншої.

При майже безпосередньому резервуванні резервний накопичувач не є постійно доступним системі, проте він може бути швидко приведений в ро­бочий стан. Цей метод дозволяє швидко створювати надійні копії, дає мож­ливість зберігати великі об'єми інформації, проте носії для такого резерву­вання є дорогими.

Відкладене резервування є найбільш поширеним, оскільки легко реалі­зується і має оптимальне співвідношення вартість/ефективність. Метод пе­редбачає стиснення копій даних і характеризується низькою швидкодією.

Використання рiзних пiдходiв до резервування інформаційних масивів в мережах ЕОМ має ряд особливостей, що враховують топологiю мережi, надiйнiсть i вартiсть використання каналiв зв'язку та ЕОМ мережi, затрим­ку повiдомлень та iнш.