7.5.3. Основні характеристики людини-оператора ЕОМ

До основних характеристик оператора, які впливають на ефективність його роботи, відносять швидкодію, точність, надійність, психічну напруже­ність.

Швидкодія — час рішення задачі оператором, тобто час від моменту появи сигналу до моменту закінчення виконання управляючих дій. В прос­тих випадках цей час виражається формулою:

де а — затрати часу, супутні обробці інформації від моменту поступання сигналу до  реалізації рішення;

Ь — час, необхідний на обробку одиниці інформації; /— кількість перероблюваної інформації.

Точність роботи оператора — ступінь відповідності виконання ним пе­вних функцій заданому алгоритму.

При кількісній оцінці точності оператора використовують похибку, рів­ну різниці між значенням параметра, отриманим при зчитуванні, і його зна­ченням, відображуваним індикатором.

Розрізняють систематичні і випадкові похибки оператора.

Систематичну похибку оператора можна усунути чи скомпенсувати по­правкою. Випадкову похибку оператора оцінюють середньоквадратичною похибкою:

1    n

n−1_i=1

де n — число вимірювань;

щ — результат і-го вимірювання;

а — середньоарифметичне значення результатів вимірювань.

Точність роботи оператора залежить від характеристик сигналу, ступеня складності задач, умов і темпу роботи, функціонального стану нервової си­стеми, індивідуальних особливостей, часу неперервної роботи оператора, втомлюваності та інших факторів. Точність оператора росте із збільшенням часу його навчання (тренування) і з деякого моменту досягає максимально­го значення.

Надійність оператора — здатність виконувати в повному об'ємі покла­дені на нього функції при певних умовах роботи. Надійність оператора сут­тєво впливає на надійність СЛМ.

Надійність оператора можна оцінити ймовірністю його безпомилкової роботи P_л(t) при певних умовах протягом заданого часу t або функцією стійкої роботи:

Р_л{і) =

де Т— випадкова величина часу безпомилкової роботи.

В процесі роботи СЛМ техніка може відмовляти, а людина допускати помилки, але при певних умовах компенсувати відмови техніки і свої по­милки.

Розглянемо надійність СЛМ. Приймемо наступні припущення:

•        відмови техніки і помилки оператора є нечастими, випадковими і не­залежними подіями;

•        поява більше як однієї однотипної події за час роботи системи від tдо t+∆t практично неможлива;

•        здатність компенсувати помилки і безпомилково працювати є неза­лежними властивостями оператора.

Тоді, якщо неможлива компенсація помилок і відмов, ймовірність без­відмовної роботи протягом часу (t;t+∆t) такої СЛМ:

гто   тто /

(t, ∆t) = Р_т(t, ∆t) Р_л(∆t) , де РТ(t, ∆t) — ймовірність безвiдмовної роботи технічної системи за час від t до t+∆t;

РЛ(∆t) — ймовірність безпомилкової роботи операторів   протягом часу А t при умові, що технічна система працює безвідмовно; і — загальний час експлуатації технічної системи.

Надійність СЛМ підвищується, якщо оператор миттєво з ймовірністю p компенсує помилку. Тоді ймовірність безвідмовної роботи СЛМ:

Р₂(t, ∆t) = Р_т(t, ∆t) {Р_л(∆t) + [1 - Р_л(∆t)]p}.

Аналогічно, надійність СЛМ підвищується, якщо оператор, не допуска­ючи помилки, компенсує відмову технічної системи. В цьому випадку ймо­вірність безвідмовної роботи СЛМ:

Р₃(t, ∆t) = Р_л(∆t) [Р_т(t, ∆t) + Р_у(t, ∆t, δ)].

де Р_у(t, ∆t, δ) — умовна ймовірність безвідмовної роботи протягом часу (t, t+∆t) СЛМ з компенсацією наслідків відмов при умові, що відмова вини­кла в момент δ (t < δ < t+ ∆t) і була скомпенсована.

Якщо в системі компенсуються і помилки, і відмови, то ймовірність безвідмовної роботи СЛМ:

Р_л(t, ∆t) = {Р_л(∆t) + [1 -Р_л(∆t) ]p} [Р_т(t, ∆t) + Р_у(t, ∆t, δ)]. Відношення

О = Р_л(t, ∆t) /Р1(t, ∆t)

характеризує виграш по надійності СЛМ за рахунок компенсації поми­лок і відмов оператором. Виграш в надійності збільшується з ростом p і Р(t,∆t,δ), тобто із збільшенням рівня натренованості оператора на компен­сації відмов і помилок.

Психічна напруженість. Специфічна характеристика оператора - на­пруженість діяльності. Напруженість праці оператора виникає внаслідок складності виконуваної роботи (операційна напруженість) або в результаті дії негативних подразників (емоційна напруженість). Про напруженість праці судять за величиною відхилень умов праці від нормальних.

На результати діяльності оператора впливає характер поступаючого ін­формаційного потоку. Тому при визначенні напруженості оператора викори­стовують гранично допустимі норми, які характеризують значення його ін­формаційного навантаження: коефіцієнт завантаженості, період зайнятос­ті, час перебування інформації на обробці, швидкість поступання інформації.

Коефіцієнт завантаженості

де то— час, протягом якого оператор зайнятий обробкою інформації, що поступає;

Т_p — загальний час роботи.

Згідно даних фізіології праці η ≤ 0,75.

Період зайнятості — час неперервної (без пауз) роботи. Для операторів рекомендують, щоб цей час не перевищував 15 хв.

Зовнішні завади (шуми, вібрації, яскраві спалахи світла і т.п.) також можуть викликати збої в роботі оператора чи інші його помилки.

Для зменшення перевантаження оператора рекомендується:

•        видавати йому інформацію з деяким випередженням до початку ви­конання;

•        скорочувати потік інформації до необхідного мінімуму, відокрем­люючи менш важливу для її отримання по запиту;

•        передбачати фільтрацію інформації, дозволяючи оператору відбира­ти дані у відповідності з його можливостями та умовами праці;

•        розробляти раціональну схему діяльності оператора;

•        надавати можливість оператору використовувати для прийняття рі­шення максимально можливий час, передбачаючи сигналізатори до­пустимого часу;

•        зберігати за бажанням оператора необхідну інформацію на деякий час.