6. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ІС

6.1. Види та показники економічної ефективності ІС

Ефективність автоматизованого перетворення економічної інформації — доцільність використання обчислювальної та організаційної техніки при формуванні, передачі та обробці даних.

Доцільність варіантів побудови інформаційної системи залежить від ба­лансування приросту ефективності Е, одержаної за рахунок створення чи вдосконалення інформаційної системи, і витрат Q . Математично це можна записати так:   max E при О=соті   або у вигляді оберненої задачі: min Q

при  E=const.

Якщо приріст ефекту подано у грошовому вираженні, то економічна ефективність інформаційної системи визначається у вигляді трьох основних показників:

1)      річного економічного ефекту;

2)      розрахункового коефіцієнта ефективності капітальних затрат на роз­робку і впровадження інформаційної системи;

3)      терміну окупності капітальних затрат на розробку та впровадженняінформаційної системи.

Розрізняють розрахункову і фактичну ефективність. Розрахункову ефективність визначають на стадії проектування автоматизації інформа­ційних робіт, тобто розробки технічного проекту. Фактичну ефективність визначають за результатами впровадження техноробочого проекту.

Узагальненим критерієм економічної ефективності є мінімум затрат живої і зречевленої праці.

Встановлено, що чим більше ланок управлінських робіт автоматизова­но, тим ефективніше використовується технічне і програмне забезпечення.

Економічний ефект від впровадження обчислювальної і організаційної техніки поділяють на прямий і непрямий.

Пряма економічна ефективність - економія матеріально-трудових ресурсів та грошових засобів, отримана в результаті скорочення чисельнос­ті управлінського персоналу, фонду заробітної плати, витрат основних і до­поміжних матеріалів внаслідок автоматизації конкретних видів планово-облікових і аналітичних робіт.

Зрозуміло, що впровадження автоматизованих інформаційних техноло­гій (АІТ) на першому етапі не приведе до зменшення кількості працівників планово-облікових служб. У цьому випадку враховують непряму ефекти­вність, яка проявляється у кінцевих результатах господарської діяльності. Її локальними критеріями можуть бути: скорочення термінів складання під­сумків, підвищення якості планово-облікових і аналітичних робіт, скоро­чення документообігу, підвищення культури і продуктивності праці тощо.

46

Основним показником є підвищення якості управління, яка, як і при прямій економічній ефективності, веде до економії живої і зречевленої праці.

Ці два види економічної ефективності взаємопов'язані.

Визначають економічну ефективність за допомогою трудових і вартіс­них показників. Основним при розрахунках є метод співставлення даних базового та звітного періодів.

В якості базового періоду при переводі окремих робіт на автоматизацію беруть затрати на обробку інформації до впровадження АІТ (при ручній об­робці), а при вдосконаленні діючої системи автоматизації економічних ро­біт — затрати на обробку інформації при досягнутому рівні автоматизації.

При цьому користуються абсолютними і відносними показниками.

Якщо на ручну обробку даних треба затратити Т0 людино-годин, а при використанні АІТ — Ті людино-годин, то абсолютний показник економічної ефективності Т_ек:

Відносний індекс продуктивності праці:

Використовуючи J_nn, можна визначити відносний показник економії трудових затрат.

Вартісні показники визначають затрати на обробку інформації при ба­зовому і звітному варіантах у грошовому виразі.

Абсолютний показник вартості:

Сек ⁼ С0 − Сі Індекс вартості затрат:

З вз

Термін окупності затрат:

ок

ок

де З_о - затрати на технічне забезпечення; П_о - затрати на програмне забезпечення; К_еф - коефіцієнт ефективності.

Для оцінки ефективності ІС необхідна методика, здатна продемонстру­вати віддачу цієї системи, щоб переконатись в тім, що вживаються найпро­дуктивніші та економічно виправдані рішення із всіх можливих. При цьому необхідно використати різні способи комбінування кількісних та якісних методів аналізу ефективності.

Технологія оцінки ефективності ІС може бути наступною:

1) виробничий підрозділ готує технічне обгрунтування на новий проект ІС;

2)      співробітники відділу інформаційних систем аналізують цю пропозицію;

3)      проводиться оцінка прямого і непрямого ефекту;

4)  очікуваний ефект поділяється на обчислюваний (який веде до матері­альної економії) та необчислюваний (непрямий);

5)      за оцінками обчислюваних витрат і доходів проводиться розрахунокпоказників, вибраних в якості основних; необчислювані ефекти включа­ються в обгрунтування у вигляді окремих розділів для розгляду вищим ке­рівництвом;

6)      керівник виробничого підрозділу затверджує кінцеве обгрунтування;

 

7)         проект передається на затвердження керівництву, яке приймає рі­шення про надання інвестицій;

8)         встановлюється дата представлення звіту про реалізацію проекту, вякому порівнюються очікувані показники з фактичними.