7.3.2. Вплив параметрів задач ІС на ефективність обробки економічноїінформації

Задача в комп'ютерній ІС визначається як функція чи її частина, що яв­ляє собою формалізовану сукупність автоматичних дій, виконання яких приводить до результатів заданого виду.

Будь-яку задачу оброблення даних можна подати у вигляді:

У = f(x),

де y — вихідна сукупність показників; 64

f- операторний комплекс, що складається із взаємопов'язаних  еле­ментарних операцій оброблення даних; х - вхідний комплекс показників (первинних і проміжних).

Розв'язування задачі є процесом здобуття підсумкового показника (до­кумента), що містить інформацію для прийняття рішень під час управління діяльністю суб'єкта господарювання.

Робота над кожною задачею, що розв'язується в АІС, складається з та­ких етапів: формування мети розв'язання задачі; вибір методу її розв'язання; розроблення алгоритму; складання програми; розв'язання за­дачі на ЕОМ; аналіз результатів і прийняття рішень.

Кожна задача характеризується змістом, функцією управління, в рамках якої вона розв'язується, ресурсом, який вона відображає, періодом часу, за який відбувається споживання ресурсу, взаємодією з іншими функціональ­ними задачами, здійснюваними на інформаційній основі.

Зміст задачі визначає сукупність вихідних показників, які формуються й обчислюються в задачі за відповідними алгоритмами. При цьому розвинені АІС дають змогу реалізувати багатоваріантні алгоритми розрахунку показ­ників на основі вибору з банку моделей та алгоритмів найефективніших ма­тематичного методу, моделі й алгоритму для конкретного об'єкта управ­ління. Крім того, задачі, що розв'язуються з використанням нових ІТ, мо­жуть забезпечити відповіді на комплекс нерегламентованих запитів корис­тувачів.

Розрахункові задачі, що розв'язуються регулярно з установленою цик­лічністю і не потребують миттєвої реакції обчислювальної системи, реалі­зуються в режимі пакетного оброблення. Кілька таких задач об'єднуються в пакет, який вводять й обробляють в ЕОМ. Мета пакетування — досягти найефективнішого завантаження пам'яті, пристроїв введення-виведення. Тривалість обчислення при цьому не має значення. Задачі, що розв'язуються в режимі пакетного оброблення, поділяють на задачі прямо­го доступу й оптимізаційні.

З технологічної точки зору реалізація оптимізаційних задач пов'язана зі значним завантаженням процесора, периферійні пристрої використовують­ся менш інтенсивно. Розв'язання задач прямого доступу веде до переваж­ного завантаження пристроїв введення-виведення; процесор використову­ється менше, оскільки ці задачі зводяться до виконання нескладних ариф­метичних операцій, багаторазового згруповування і вибірки великого обся­гу даних.

Інформаційно-довідкові й задачі оперативної лічби потребують швидкої реакції обчислювальної системи на запит. Інформаційно-довідкові задачі задовольняють потребу користувача в інформації, що зберігається в БД. Тому вони характеризуються не визначеними заздалегідь запитами корис-

65

тувача, а необхідністю в оперативному діалозі з ЕОМ. Крім того, час відпо­віді ЕОМ не повинен перевищувати кількох секунд. Характерна особли­вість задач оперативної лічби полягає в тому, що в процесі їх розв'язування не тільки вилучають необхідні дані з БД, а й виконують розрахунки із залу­ченням оперативної інформації, які актуалізують БД. З точки зору техноло­гії розв'язування ця група задач потребує системи доступу користувачів до БД, контролю інформації, що вводиться.

Системи підтримки прийняття рішень орієнтовано на розв'язання слаб-коформалізованих задач управління підприємствами, які виникають внаслі­док невизначеності ринкового середовища. Задачі цього класу мають спіль­ну БД і спільну базу моделей для розв'язання. Особлива увага в них нада­ється діалогу, зокрема дружності інтерфейсу ОПР - СППР. На параметри технологічного процесу також впливають структура алгоритму розв'язання задачі, часові інтервали, коли потрібна результатна інформація стосовно розглядуваної задачі, відповідна конфігурація технічних засобів.

Саме задача є об'єктом розроблення, впровадження та експлуатації кін­цевим користувачем. Із використанням АРМ, що мають засоби ІТ, поняття "задача" розглядається ширше — як закінчений комплекс оброблення інфо­рмації з забезпеченням видачі або прямих керуючих впливів на хід вироб­ничого процесу (об'єкт управління), або необхідної інформації для прийн­яття рішень управлінським персоналом, або генерації готового рішення для затвердження керівництвом. Тому задача розглядається як елемент системи управління, що забезпечує якісно нові рішення стосовно управління, а не як елемент системи оброблення даних.

Функціональна структура ІС має орієнтуватись на ті інформаційні по­треби кінцевих користувачів, які змінюються в умовах ринку, та відобража­ти зміст і специфіку функцій управління конкретним економічним об'єктом. АІС повинна мати гнучку структуру і бути відкритою системою, тобто допускати внесення необхідних змін у розроблену модель та забезпе­чувати нарощування функціональних можливостей в міру необхідності.

Ця вимога реалізується за допомогою принципу модульності АІС. Кож­ний прикладний модуль системи має обслуговувати деяку інформаційну сферу. Головною вимогою при розробленні модулів повинна бути орієнта­ція системи на автоматизацію управління діяльністю об'єкта, а не на розв'язання локальних функціональних задач. При цьому функції, що реа­лізуються, та модулі мають розглядатися з точки зору потреб кінцевих ко­ристувачів, а не програмної реалізації. Комплексність системи забезпечу­ється завдяки інтеграції модулів в єдину систему.

Модульна побудова АІС передбачає безліч різних типів архітектурних рішень у межах єдиного комплексу.

За допомогою принципу модульності вирішується проблема розподілу задач між учасниками процесу управління, оскільки деякі задачі можуть бути повністю розв'язані на одному робочому місці, а інші для цього по­требують участі багатьох управлінських працівників.