6.2.2. Визначення економiї вiд пiдвищення довговiчностi виробiв

Економiчнiсть виробу, залежна вiд збiльшення його довговiчностi, оцiнюється величиною рiчних амортизацiйних вiдрахувань, тобто величи­ною затрат на придбання виробу, роздiлених на тривалiсть його викорис­тання. Чим менша величина амортизацiйних вiдрахувань, тим бiльше еко­номiї отримує споживач.

Введемо наступнi позначення:

Цо — вартiсть базового виробу, тобто виробу до пiдвищення його дов­говiчностi (базова вартiсть);

∆Цо — надбавка до вартостi виробу, яка може бути зроблена в результатi пiдвищення довговiчностi;

Т_о, Т1 — вiдповiдно граничнi термiни служби базового виробу i виробу пiдвищеної довговiчностi.

Амортизацiйнi витрати при експлуатацiї базового виробу i виробу з пiдвищеною довговiчнiстю:

А_о=Ц_о/Т_о; А_Х=(Ц_О+Щ_О)ІТ_Ь

Для отримання споживачем економiї вiд використання бiльш дов­говiчного виробу необхiдно, щоб амортизацiйнi витрати А1 були дещо нижчi амортизацiйних витрат А_о. Позначимо це зниження k∆Ц_о. Тодi при А_о = А1 - k∆Ц_о надбавка до вартостi виробу, визначаюча економiю вiд пiдвищення його довговiчностi, рiвна:

Цей розрахунок є приблизним. З ростом довговiчностi росте економiя, але зростають i затрати на технiчне обслуговування.

Оптимальна довговiчнiсть визначається сумарним економiчним ефек­том, залежним вiд стану економiї i затрат. Моральний знос також має зна­чення при визначеннi оптимальної довговiчностi. Експлуатацiя старого об'єкту стає недоцiльною (вiн морально старiє), хоч фiзичне старiння його ще не настало.