Тема 34. Нумерація частин тексту.

Це числове (а також буквове) позначення послідовності розташування складових частин тексту. Нумерація підкреслює необхідність самостійного розгляду кожного з нумерованих елементів тексту. Існує дві системи нумерації: традиційна й нова. Традиційна базується на використанні різних типів позначок - римських та арабських цифр, великих літер, поєднуваних з уступами. Нова використовує лише арабські цифри, розміщені в певній послідовності.

У традиційній системі нумерація може доповнювати уступне членування тексту (при перерахуванні тез, пунктів, правил) і застосовуватися також у середині уступів. Вибір того чи іншого варіанта нумерації залежить від змісту тексту, його обсягу, складу. У простіших випадках використовуються тільки однотипні знаки - звичайні арабські цифри або малі літери. Документи складного характеру часто вимагають застосування комбінованих способів уступного членування та нумерації.

При використанні знаків різних типів система цифрового й буквового позначення має будуватися за зростаючою ознакою:

А Б В...

1 11 111 ...

1 2 З...

1) 2) 3)...

а) б) в)...

Як правило, великими літерами користуються рідко; значні за обсягом частини тексту нумеруються найчастіше римськими цифрами;

підрозділи арабськими, пункти в середині розділів - малими літерами.

Більші за уступ рубрики можуть набувати й словесних найменувань (параграф (§), розділ, частина та ін.), які теж нумеруються. Тут діють такі правила:

- рубрики можуть нумеруватися лише тоді, коли є хоча б два однорідні елементи переліку;

- однорідні засоби нумерації (слова, цифри, букви) можна застосовувати тільки до однотипних частин;

- комбіновані способи нумерації вимагають точного дотримання правил пунктуації.

Традиційна система рубрикацій майже неможлива без заголовків. При виборі та оцінці заголовків враховуються такі вимоги: заголовок має точно відповідати змістові документа або його частини; бути логічно повноцінним - недвозначним і несуперечливим; бути, якщо це можливо, найкоротшим.

Нова система нумерації широко застосовується в науково-технічній літературі й у діловодстві. Це чисто цифрова система нумерації частин тексту. Вона дає змогу обходитися без словесних найменувань частин (розділ, підрозділ, пункт, підпункт) і без заголовків до частин тексту.

Базується ця система на таких правилах:

- кожна складова частина тексту, яка відповідає поняттям "частина , "розділ", "пункт", "підпункт", одержує свій номер;

- номери позначаються лише арабськими цифрами;

- після кожної цифри ставиться крапка;

- номер кожної складової частини включає всі номери відповідних складових частин вищих ступенів поділу: так, розділи нумеруються і., 2., 3. (це - перший, другий, третій); підрозділи - 1.1.; 1.2.; 1.3. (перший підрозділ першого розділу, другий підрозділ першого розділу, третій підрозділ першого розділу); пункт нумеруються так: 1.1.2.; 3.1.2. (другий пункт першого підрозділу першого розділу; другий пункт першого підрозділу третього розділу);

- номери найбільших за обсягом частин тексту - перший, найвищий ступінь поділу, складається з однієї цифри ( 1.);

- на другому ступені поділу складові частини мають номери, що складаються з двох цифр (1.2.);

- на третьому ступені поділу складові частини мають номери, що складаються з трьох цифр (1.3.5.) і т. д.

Модуль ІІІ. Граматичні труднощі ділового мовлення.