Тема 1. Повернення літери ґ.

До української абетки повернуто літеру "Ґ г", яка позначає дзвінкий проривний приголосний - звукову пару до задньоязичного "К к". Цю літеру 1933 року було безпідставно вилучено з уживання, хоча звук, який вона позначає, використовується в усній мові й у наші дні (ґанок, ґудзик, ґава), має смислорозрізнювальну функцію й не є варіантом звука "г". За допомогою звука (й букви) "Ґ" розрізняються зовсім відмінні слова: ґрати (мідна решітка) - грати (дієслово), ґніт (нитяне осердя свічки) - гніт (гноблення), ґуля (набряк від удару) - гуля (дитяче - голубок); розрізняються й словоформи, прикладом чого можуть бути такі "ігрові" фрази: "Стою на ґанку, дивлюсь на Ганку"; "Пішли на гульки, набили ґульки"; "Собака побачив ґав і сказав "гав!".

Ця буква сприяє й точнішому фонетичному відтворенню іноземних імен і запозичень, хоча нею не слід зловживати (наприклад, запозичення з грецької мови, де існує фрикативний "г", подібний до українського, необхідно писати саме так: географія, геліоцентричний).

В “Українському правописі” (1992) подано близько 40 слів, які потрібно писати і вимовляти з літерою ґ: аґрус, ґудзик, ґлеґотати, ґава, ґуля, ґанок, ґрати, ґрунт, ґедзь.

До них не ввійшли іноземні імена та географічні назви: Ґданськ, Ґібралтар, Ґете, Ґагри, Ґолда, Вольфґанґ