Тема 9. Подвоєння та подовження приголосних.
Подовження приголосних в українській мові є в усному мовленні, а також передається воно однаковими літерами на письмі. Подовження приголосних звуків пояснюється різними причинами. В одних випадках воно виникало внаслідок словотворчих процесів: префіксації (оббити, віддати), суфіксації (годинник, змінний), основоскладання: (міськком, деффак), а в інших пояснюється змінами, які відбуваються у звуковому складі мови (занепад голосних неповного звучання [ъ], [ь], випадання та уподібнення приголосних): життя, зілля, піччю, суддя.
Подовження приголосних, що виникає при словотворенні, ще називається подвоєнням. Воно з'являється внаслідок збігу двох однакових приголосних:
1) префікса й кореня: беззубий, беззаконня, безземелля, віддаль, віддавна, віддзеркалювати, роззброїти, роз-зичити, роззнайомитися, ззаду, оббілити, оббризкати, оббрити, контрреволюція, ірраціональний;
2) префікса й префікса: возз'єднання, ззамолоду, ззовні;
3) кореня або основи на -н (-н) і суфіксів -н (ий), -н'(ій), -ник, -нщ(я): спина — спинний, балкон — балконний, кінь — кінний, осінь — осінній, ранок — ранній, щоденник, письменник, підвіконний, віконниця, Вінниця, туманний, туманність, туманно, законний, законність, законно;
4) кінця першої частини і початку другої частини складноскорочених слів: військкомат (військовий комісаріат), юннат (юний натураліст), деффак (дефектологічний факультет), заввідділом (завідувач відділу);
5) основи дієслова минулого часу на [с] і афікса -ся: розрісся, понісся, пасся, трясся, але підносься;
6) подвоюються букви, що означають приголосні у наголошених прикметникових і прислівникових суфіксах -енн-, -анн-: здоровенний, непримиренний, нездоланно, старанно, але шалений, жарений, сказано, не зрівняний.
Подовженими (на письмі подвоєними) бувають м'які [д'], [т'], Із'],.[с'], [ц'], [У], [н'] і пом'якшені [ж1], [ч1], [ш'\ приголосні тільки тоді, коли вони стоять між голосними.
Примітка.
У кількох словах подвоюються букви н, с, в, що позначають тверді приголосні: Ганна, ссати, ссавець, бовваніти, овва.
Подовжені приголосні бувають:
1. В іменниках середнього роду II відміни: знаряддя, питання, напуття, мотуззя, гілля, колосся, обличчя, сторіччя, узбережжя, Поділля, Залісся, Лівобережжя, а також у похідних словах: життєздатність, гіллястий та в деяких іменниках чоловічого і жіночого роду І відміни: Ілля, суддя, рілля, стаття.
Примітка.
Подовження зберігається у всіх відмінкових формах, крім родового множини: облич, питань, сторіч, роздоріж, знарядь. Частина іменників середнього роду в родовому відмінку має закінчення -їв. Перед ним подвоєння літер зберігається: почуттів, відкриттів, Іллів, суддів, але статей.
2. Перед [у] (орф. ю) в орудному відмінку однини іменників III відміни: сталлю, емаллю, тінню, ніччю, заполоччю, віссю, відповіддю, постаттю, зеленню, подорожжю, розкішшю, але: Керчю, повістю, радістю, честю, кров'ю, любов'ю, нехворощю, матір'ю, бо в них збіг двох приголосних та апостроф після р.
3. У прислівниках перед [а], [у] (орф. я, ю): навмання, спросоння, зрання, попідтинню, попідвіконню.
4. Перед [у], [е] (орф. ю, е) у формах теперішнього часу дієслова лити (литися): ллю, ллєш, ллє, ллємо, ллєте, ллють, ллється, ллються, а також у похідних: наллю, виллю та ін.
Примітка.
У словах третій, третя, третє не подовжується.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 Наверх ↑