3. Методи екологічного права.

Метод правового регулювання — це спосіб правового впливу на учасників суспільних відносин з боку держави. Його вибір і застосування обумовлені специфікою предмета галузі права, і ефективність правового регулювання залежить від єдності змісту регульованих суспільних відносин зі способами впливу на них.

Провідною в екологічному праві є тенденція на утвердження в правовому регулюванні загальноекологічного підходу з диференційованим, пооб'єктним, коли експлуатація чи використання будь-якого природного об'єкта здійснюється з позицій збереження і захисту всієї екологічної системи, але одночасно враховуються і особливості даного об'єкта. Вона обумовлена гармонічною єдністю, притаманною природі, яка нас оточує, і необхідністю збереження екологічної рівноваги. Цей підхід в екологічному праві дістав назву методу екологізації і включає такі складові, що відображають його зміст:

1. Закріплення в екологічному законодавстві екологічно і економічно значущих елементів, які потребують такого закріплення.

2. Визначення і закріплення в діючому законодавстві струк­тури органів, які здійснюють безпосереднє керівництво щодо використання природних об'єктів, контролюють збережен­ня та відновлення екологічної системи країни.

3. Законодавче визначення кола (переліку) природокористувачів, фізичних і юридичних осіб, діяльність яких впливає на екосистему країни.

4. Чітка регламентація правил природокористування, обумовлених як специфікою об'єкта природокористування, так і правовим статусом природокористувача.

5. Встановлення юридичної відповідальності за порушення законодавства щодо природокористування.

Це суть правового впливу на учасників екологічних відносин, сутність методу екологічного права. Форми ж правового впливу, прийоми і способи забезпечення екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища можуть бути різними.

Імперативні, авторитарні — основані на владному встановленні правомочностей учасників екологічних відносин і фактично є примушуванням підприємств та інших суб'єктів екологічного права до певної поведінки шляхом регулювання її за допомогою еколого-правових норм. Тому ці методи ще інколи називають адміністративно-правовими.

За характером дії ці методи можуть класифікуватись як обмежувальні, заборонні, дозвільні.

За часом дії вони можуть бути упереджувальними, тобто такими, що спрямовані на недопущення, попередження екологічного правопорушення, або санкціонуючі — ті, що настають внаслідок такого правопорушення.

Але трансформація суспільних відносин в умовах формування ринкової економіки, заснованої на приватній власності, висуває завдання певної пристосованості екологічного права до таких змін, розробки і впровадження альтернативних методів правового впливу, заснованих на стимулюванні суб'єктів екологічного права до підвищення ефективності власної природоохоронної діяльності, до проявлення ініціативи у здійсненні природоохоронних заходів. Такими є економічні, стимуляційні методи. Вони передбачають таке:

— встановлення нормативів плати і розмірів платежів за використання природних ресурсів, за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище;

— надання підприємствам (установам, організаціям) і громадянам податкових, кредитних та інших пільг на умовах здійснення ними ефективних заходів, які забезпечували б природоохоронний ефект, впровадження устаткування для використання відходів і вторинної сировини;

— звільнення від оподаткування фондів охорони навколишнього природного середовища;

— надання на пільгових умовах короткострокових і довгострокових позичок для реалізації заходів щодо екологічної безпеки.

Вдале поєднання адміністративних та екологічних методів у галузі охорони навколишнього природного середовища сприятиме досягненню кінцевої мети екологічного права.