3. Поділ лісів за групами і віднесення до категорій захисності.

Залежно від екологічного та народногосподарського значення лісів, їх місцерозташування та виконуваних ними функцій всі ліси України поділяються на першу і другу групи.

До першої групи відносяться ліси, що виконують переважно природоохоронні функції, які класифікуються, в свою чергу, на категорії захисності: водоохоронні (смуги лісів уздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ, інших водних об’єктів), захисні (ліси протиерозійні, протиполонинні, уздовж залізниць, автомобільних доріг, особливо цінні лісові масиви, ліси степових, лісостепових, гірських районів, що мають важливе значення для захисту навколишнього природного середовища), санітарно-гігієнічні та оздоровчі ліси (ліси населених пунктів, ліси зелених зон навколо населених пунктів і промислових підприємств, ліси першого і другого поясів зон санітарної охорони джерел водопостачання, лікувально-оздоровчих територій), ліси на територіях природно-заповідного фонду, лісоплодові насадження і субальпійські деревні та чагарникові угруповання.

До другої групи належать ліси, що поряд з екологічним мають експлуатаційне значення для потреб народного господарства (забезпечення деревиною та ін.).

У лісах і першої, і другої груп можуть бути виділені особливо захисні земельні ділянки лісового фонду з режимом обмеженого лісокористування.

Порядок поділу лісів на групи, що встановлює єдині пра­вила поділу, умови і відмінні ознаки віднесення лісів до категорій захисності та виділення особисто захисних земельних ділянок лісового фонду, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 557.

Організація належного порядку ведення лісового господарства потребує виділення в лісовому фонді господарських частин (експлуатаційних, водоохоронних, захисних тощо), лісових господарств за видами лісів (хвойні, твердолистяні, м'яколистяні і т. ін.), господарських секцій (високопродуктивні, середньопродуктивні, низькопродуктивні, плантаційні тощо).

Встановлення віку стиглості деревостанів проводиться, виходячи із основного цільового призначення лісів, функцій, які вони виконують, біологічних особливостей деревних порід і способів відновлення лісу.

Організація порядку ведення лісового господарства включає також його регламентацію шляхом встановлення норм і лімітів використання лісових ресурсів (максимально допустимих обсягів заготівлі деревини, річні норми заготівлі живиці), правил рубок, заготівлі живиці, правил відновлення лісів і лісорозведення, порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України та ін.

Встановлені відповідними нормативними актами Кабінету Міністрів України вони є обов'язковими для виконання усіма постійними і тимчасовими лісокористувачами.

Проведення вказаних вище заходів організації лісового господарства обумовлює порядок його ведення, використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду. Організація лісового господарства є основою здійснення інших управлінських функцій у галузі лісокористування.

Раціональне ведення лісового господарства, ефективна охорона і захист, підвищення продуктивності лісів забезпечується належним виконанням такої управлінської функції як лісовпорядкування.

Лісовпорядкування на всій території України проводиться державними лісовпорядними службами за кошти державного бюджету і за єдиною системою в порядку, встановленому Міністерством лісового господарства України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища.

Під час лісовпорядкування: визначаються межі і здійснюється внутрігосподарська організація лісового фонду, що перебуває у користуванні постійних лісокористувачів; виконуються топографо-геодезичні роботи і спеціальне картографування лісів; проводиться інвентаризація лісового фонду з визначенням породного і вікового складу деревостанів, їх стану, кількісних і якісних характеристик лісових ресурсів, з виявленням деревостанів, що потребують рубок, визначенням заходів щодо меліорації і охорони; проводяться лісобіологічні та інші обстеження і дослідження; визначаються обсяги робіт щодо відновлення лісів і лісорозведення, охорони лісів від пожеж, захисту від шкідників і хвороб, а також інших лісо­господарських робіт.

В результаті в матеріалах лісовпорядкування дається комплексна оцінка ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів, користування земельними ділянками лісового фонду, розробляються основні положення організації та розвитку лісового господарства.