Розділи

4. Охорона земель.

В нових умовах господарювання, обумовлених переходом до ринкової економіки, всі природокористувачы, в т. ч. і землекористувачі, одержали більшу самостійність у питаннях організації своєї господарської діяльності. Разом з тим, значно зросла їх відповідальність за дотримання вимог щодо цільового і раціонального використання землі, охорони земель, запобігання негативного впливу на них.

Охорона земель включає систему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання, запобігання необгрунтованому вилученню земель із сільськогосподарського обороту, захист від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення та підвищення родючості грунтів, продуктивності земель лісового фонду, забезпечення режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Охорона земель здійснюється на основі комплексного підходу до угідь як до складних природних утворень (екосистем) з урахуванням цілей і характеру їх використання, зональних і регіональних особливостей. її мета — це попередження деградації земель — тих природних та антропогенних процесів, які призводять до заміни структури грунтів, кількісного і якісного погіршення їх складу та властивостей зниження родючості грунтів.

Державні органи здійснюють необхідні заходи щодо охорони земель у рамках міжнародних, державних та регіональних програм.

Власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, зобов'язані забезпечувати охорону земель шляхом:

— захисту земель від водної або вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, висушування, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами та від інших процесів руйнування;

— захисту сільськогосподарських угідь від заростання чагарниками і дрібноліссям, від інших процесів погіршення культуртехнічного стану земель;

— рекультивації порушених земель, здійснення заходів щодо підвищення їх родючості та поліпшення інших корисних властивостей землі;

— знімання, використання і збереження родючого шару грунту при проведенні робіт, пов'язаних із порушенням земель;

— тимчасової консервації деградованих сільськогосподарських угідь, якщо іншим способом відродити їх родючість неможливо.

В інтересах охорони здоров'я людини, навколишнього природного середовища та для оцінки стану фунтів Кабінетом Міністрів України розробляється та запроваджується порядок визначення та введення в дію нормативів гранично допустимих концентрацій хімічних, радіоактивних та інших шкідливих речовин у грунті.

З цією ж метою земельним законодавством встановлена вимога: при розміщенні, проектуванні, будівництві та введенні в дію нових і реконструйованих об'єктів, будівель і споруд, а також впровадженні нових технологій повинно передбачатися додержання санітарно-технічних вимог щодо охорони земель (ст. 86 Земельного кодексу).

Введення в дію об'єктів, що не забезпечують вимог захисту земель від деградації або порушення, забороняється.

Розміщення об'єктів, що впливають на стан земель, погоджується з землевпорядними, природоохоронними та іншими органами.

На підвищення заінтересованості власників і землекористувачів (у тому числі орендарів) у збереженні та відтворенні родючості грунтів і їх захисту від негативних наслідків виробничої діяльності спрямоване, передбачене законодавством, економічне стимулювання охорони земель. Воно включає:

— виділення коштів державного, республіканвького (Автономної Республіки Крим), місцевого бюджету для відновлення земель, порушення не з вини землевласників чи землекористувачів;

— звільнення землевласників і землекористувачів від сплати за земельні ділянки, що перебувають у стадії сільськогосподарського освоєння або поліпшення їх стану, в період, передбачений проектом проведення робіт;

— часткову компенсацію з коштів бюджету зниження доходу в результаті тимчасової консервації порушених не з вини землекористувачів і землевласників ділянок;

— заохочення землевласників і землекористувачів за поліпшення якості земель, підвищення родючості грунтів і продуктивності земель лісового фонду, виробництво екологічно чистої продукції.

Застосування еколого-правових методів для забезпечення охорони земель та раціонального землекористування дало можливість змінити акценти в державному управлінні земельними відносинами. Пріоритетність адміністративних, владних методів управління поступилася розумному поєднанню їх з податковими і фінансовими методами. Така зміна політики управління з боку держави сприяла підвищенню ролі господарських суб'єктів у забезпеченні охорони земель та їх раціонального використання і звела роль держави у регулюванні земельних відносин до двох важливих моментів: встановлення економіко-правового режиму використання земельних ресурсів та здійснення контролю за його дотриманням.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49  Наверх ↑

Кращі книги