5. Забезпечення права власності на природні ресурси

Реалізація права власності забезпечується, з одного боку, волевиявленням громадян, з іншого — нормотворчою, управлінською та правозахисною функцією держави як гаранта прав і свобод її громадян.

Держава, здійснюючи нормативно-регулятивну діяльність, забезпечує охорону права власності на природні ресурси через законодавче закріплення його в нормативно-правових актах. Так, відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Стаття 43 Земельного кодексу України стверджує, що права власників земельних ділянок охороняються законом. Закон захищає права власників також і інших природних об'єктів.

Припинення права власності може мати місце лише у випадках, передбачених законом.

Втручання у діяльність власників природних ресурсів з боку державних, господарських та інших органів і організацій забороняється, за винятком випадків порушення власниками природоресурсового та природоохоронного законодавства.

Права власників природних ресурсів можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством.

Охорона і забезпечення прав власності на природні ресурси здійснюється також через управлінську діяльність держави в особі уповноважених на те виконавчих органів. Ця діяльність охоплює роботу по впорядкуванню обліку природних ресурсів, ведення земельно-кадастрової документації та кадастрів інших об'єктів природи з метою їх раціонального ресурсорозподілення і використання. Проводиться вона шляхом аналізу, систематизації та зберігання даних про природні ресурси і об'єкти на підставі систематичного контролю за якісними і кількісними змінами їх стану. Передача природних об'єктів у власність, реєстрація права власності на них, вилучення (викуп) природних об'єктів, припинення права власності — виконання цих функцій забезпечує виникнення і захист права власності. Так, вилучення (викуп) для державних або громадських потреб земельних ділянок у громадян може провадитись після виділення їм за їх бажанням рівноцінної земельної ділянки, після будівництва на новому місці підприємствами, установами, організаціями, для яких відводиться земельна ділянка, жилих, виробничих та інших будівель замість тих, що знаходяться на вилученій ділянці, і відшкодування у повному обсязі інших збитків.

Правозахисна функція держави полягає у відновленні порушеного права власника природних ресурсів, за яким він може звернутись до судових інстанцій — суду, господарськогого суду, третейського суду.