розділ 10 МІЖНАРОДНО-ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ТРАНСПОРТНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

10.1. Поняття, види, загальна характеристика правової регламентації міжнародних перевезень

В умовах сьогодення в Україні все більшого значення набу­ває міжнародна торгівля послугами. Вона відрізняється від торгівлі іншими товарами тим, що останні можуть бути фізич­но переміщені через кордон, а послуги — це товар, що не має форми речі. В багатьох державах торгівля послугами посідає провідне місце в обсязі міжнародної торгівлі. Це зумовлено науково-технічним прогресом у сфері матеріального вироб­ництва, поширенням міжнародного поділу праці і підвищен­ням соціально-економічних потреб багатьох країн.

Основним з'єднуючим ланцюгом між продавцем і покуп­цем є транспорт; кінцева мета транспортування — це своєчас­не прибуття вантажу, пасажира та його багажу в пункт призна­чення в належному стані. Тому надзвичайно важливо забезпе­чити перевезення найбезпечнішим маршрутом, з найкращим сервісним обслуговуванням і за найменших витрат.

Міжнародне перевезення — це перевезення вантажів, пасажи­рів та їх багажу між двома та більше державами, що здійснюєть­ся відповідно до умов, встановлених міжнародними угодами (транспортними конвенціями), укладеними цими державами.

Уніфіковані матеріально-правові норми таких конвенцій міс­тять вимоги до документації, визначають порядок прийому ван­тажу для перевезення і видачі його в пункті призначення, умови відповідальності сторін, процедуру подання позовів тощо.

216

Для визначення перевезення дійсним достатньо укласти договір міжнародного перевезення з видачею відповідного транспортного документа. За таким договором одна сторона — перевізник — зобов'язується доставити доручений їй від­правником вантаж в пункт призначення та передати його уповноваженій на отримання вантажу особі (одержувачу), а друга сторона — відправник вантажу — зобов'язується спла­тити за перевезення встановлену плату.

Транспортні документи, видані перевізнику відправником вантажу, є, по-перше, доказом прийому вантажу, а по-друге, обіговим документом. Вони дозволяють відправнику вантажу отримати від банка плату за проданий товар.

Варто зауважити, що не вважаються міжнародними переве­зення між державами, що не регламентуються відповідними міжнародними угодами. В цьому разі процес переміщення здійснюється в два відокремлені етапи з укладенням двох від­повідних договорів перевезення, а саме:

1)    до прикордонної станції — за внутрішніми правиламидержави відправлення;

2)    після переходу кордону — за правилами внутрішнього за­конодавства відповідної іноземної держави.

Тобто, вищезазначені договори містять матеріально-право­ві норми загального характеру відповідних держав.

Якщо ж певні питання, що стосуються міжнародних пере­везень, не врегульовані матеріальними нормами конвенцій, то в цих конвенціях містяться уніфіковані колізійні норми, що відсилають до законодавства відповідної держави, де ці питан­ня врегульовані.

Найпоширенішими колізійними нормами, що застосову­ються при міжнародних перевезеннях, є закон:

•  країни відправлення;

•  країни призначення;

•  країни суду;

•  країни перевізника.

Насамперед потрібно зазначити, що перевезення бувають внутрішніми та міжнародними. Особливість останніх полягає в наявності іноземного елементу, що значною мірою усклад­нює їх правову регламентацію та надає їй досить своєрідну специфічність. З урахуванням цього можна констатувати, що

217

загалом міжнародні перевезення мають дві притаманні їм оз­наки, на відміну від внутрішніх:

1) переміщення вантажів, пасажирів та їх багажу терито­рією різних держав;

2)     обумовленість перевезень міжнародними угодами (тран­спортними конвенціями).

Існує досить широка класифікація міжнародних переве­зень, визначена за певними критеріями.

1.     Найпоширенішою є класифікація за видами транспорту,а саме:

міжнародні морські перевезення; міжнародні автомобільні перевезення; міжнародні авіаційні перевезення; міжнародні залізничні перевезення; міжнародні річкові перевезення; переміщення трубопровідним транспортом.

2.     Із зазначеної класифікації випливає ще одна: міжнародніперевезення можуть бути простими, коли використовуєтьсялише один вид транспорту, та змішаними, коли використову­ється кілька транспортних засобів.

3.     Залежно від об'єкта міжнародні перевезення поділяють натакі:

перевезення вантажів;

перевезення пасажирів та їх багажу;

перевезення пошти (пошта — особливий вид вантажу, пере­везення якого не регулюється залежно від виду транспорту, а по­требує незалежного врегулювання).

4.     Залежно від використання транспортних компаній пере­везення можна поділити на такі:

перевезення однією або кількома транспортними організаці­ями прямого сполучення (в цьому разі видається один доку­мент, навіть якщо в перевезенні беруть участь кілька компа­ній; усі компанії несуть солідарну відповідальність; умови перевезення єдині);

перевезення кількома послідовними перевізниками (в цьому разі замовник укладає з кожним співперевізником окремий договір із застосуванням транспортної документації кожно­го співперевізника, деякі транспортні умови можуть бути єдиними);

218

перевезення непрямого сполучення (тобто кожний зі співпере-візників укладає свій договір перевезення, застосовуючи свою транспортну документацію та свої умови).

5.     Залежно від прямування перевезення поділяють:

на міжнародні перевезення в суміжному сполученні (між дво­ма країнами, що мають спільний кордон);

на міжнародні перевезення в транзитному сполученні (з пере­тинанням території іноземної держави);

на перевезення наскрізного сполучення (коли для перевезення вантажу до пункту призначення, що розташований в тій самій країні, що й пункт відправлення, необхідно перетнути терито­рію іноземної держави).

6.      Міжнародні перевезення можуть бути пересадочнимиабо безпересадочними.

Транспортні операції тісно пов'язані з виконанням кон­трактних зобов'язань у частині обов'язку продавця здійснити поставку товару (вантажу). Правове регулювання зазначених операцій охоплює морські, повітряні й наземні перевезення і полягає у визначенні правового статусу транспортного середо­вища (публічно-правовий аспект) і організації самого переве­зення (приватноправовий аспект).

Якби міжнародний транспорт функціонував у межах одно­го правового режиму, то особливих юридичних потреб щодо питань транспортування товарів не було б. Але за своєю природою міжнародні перевезення пов'язані з перетинанням кордонів різних країн і з дією різних національних правових систем. Без міжнародного правового режиму, який врегу­льовує такі перевезення, різні етапи цих перевезень регулю­вались би по-різному, в межах окремих національних юрис­дикцій.

Ускладнює процес правової регламентації міжнародних пе­ревезень і наявність різноманітних транспортних засобів та видів транспорту, кожен з яких має власну історію розвитку та юридичну специфіку.

Отже, правова регламентація відносин, що виникають із здійснення перевезень, має свою специфіку.

По-перше, її найважливіші умови визначені у міжнародних угодах — транспортних конвенціях, що є основним джерелом регулювання. Ці конвенції створюють уніфіковане право. Це

219

означає, що вони об'єднують не лише держави, а використо­вуються для деяких приватних договорів з перевезень, що ук­ладаються певними юридичними та фізичними особами. Міжнародні транспортні конвенції містять уніфіковані мате­ріально-правові норми, а також уніфіковані колізійні норми, що відсилають переважно до законодавства окремих держав.

По-друге, норми цих конвенцій є імперативними.

По-третє, джерелами правової регламентації міжнародних перевезень можна назвати двосторонні угоди, а також націо­нальне законодавство.

Ці два джерела є дуже важливими. Так, зокрема, двосто­ронні угоди конкретизують правову регламентацію переве­зень, встановлену конвенціями для держав, що уклали угоду. А до національного законодавства, у свою чергу, часто відси­лають уніфіковані колізійні норми. В Україні основними нормативно-правовими актами, що регламентують міжна­родні перевезення, є: Цивільний кодекс України; Кодекс торговельного мореплавства України; Повітряний кодекс України; Закони України "Про транспорт", "Про дорожній рух", "Про транзит вантажів", "Про залізничний тран­спорт"; Статут залізниць України; Статут автомобільного транспорту України тощо.

При плануванні відправлення вантажу і вибору виду тран­спорту треба ретельно проаналізувати такі фактори:

1.     Вид вантажу.

Вантажі, що швидко псуються — вибір єдиний, найнадійні­ший, — підлягають перевезенню авіатранспортом.

Легкозаймисті, вибухонебезпечні вантажі для авіапереве-зень неприпустимі.

Масові наливні і навалочні вантажі: сира нафта і нафтопро­дукти, залізна руда, кам'яне вугілля, зерно — ці вантажі ста­новлять основну частину міжнародних морських перевезень. З інших вантажів морської торгівлі виокремлюють генеральні вантажі, тобто готова промислова продукція, напівфабрикати, продовольчі.

2.     Відстань і маршрут перевезення.

Місце відправлення вантажу і кінцевий пункт призначення є також визначальними для вибору виду транспорту. У внут­рішньоконтинентальних перевезеннях використовують заліз-

220

ничний, автомобільний і авіаційний транспорт, і вирішаль­ною умовою при виборі одного з них є, крім вищезазначеної, вид вантажу.

3.     Фактор часу.

Найшвидший спосіб доставки вантажів — авіатранспортом, але його суттєвий недолік — дорого. Тому не варто поспішати при виборі цього виду транспорту. Використовувати його пот­рібно тільки в тих екстрених ситуаціях, коли головним завдан­ням постає доставка вантажу в мінімально короткий термін. В інших випадках потрібно заздалегідь ретельно планувати прог­рами поставок, орієнтуючись на плани перевезень тран­спортних компаній, щоб уникнути непередбачуваних витрат.

4.     Вартість перевезення.

У табл. 10 надана інформація щодо класифікації умов Інко-термс (International Commercial Terms) залежно від обраного виду транспорту.

Таблиця 10

Класифікація умов Інкотермс-2000

 

Я І	Обов'язки продавця	Умови Інкотермс		Транспорт (вид перевезень)
		Скорочена міжнародна назва	Український еквівалент	Будь-який	Тільки водний
1	2	3	4	5	6
Е	Відправлення то­вару	EXW	Франко-завод (міс­це зазначене)	+
F	Основні витрати на перевезення не оплачені	FCA	Франко- перевізник (місце зазначене)	+
		FАS	Франко вздовж бор­ту судна (порт доставки заз­начений)		+
		FОВ	Франко-борт (порт відвантаження зазначений)		+

221

Закінчення табл. 10

 

1	2	3	4	5	6
с	Основні витрати на перевезення оплачені	СFR	Вартість і фрахт (порт призначення зазначений)		+
		СІF	Вартість, страхуван­ня і фрахт ... (порт призначення зазначений)		+
		СРТ	Перевезення оплачене до ... (міс­це призначення заз­начене)	+
		СІР	Перевезення і стра­хування оплачені до ... (місце призначен­ня зазначене)	+
D	Доставка товару	DАF	Поставка до кордо­ну... (місце зазначе­не)	+
		DЕS	Доставлено франко-строп судно ... (порт призначення зазна­чений)		+
		DEQ	Доставлено франко-набережна, мито сплачене ... (порт призначення зазна­чений)		+
		DDU	Доставлено, мито не сплачене ... (місце призначення зазна­чене)	+
		DDР	Доставлено, мито сплачене ... (місце призначення зазна­чене)	+

222

У табл. 11 наведена класифікація умов Інкотермс за видами транспортування.

Таблиця 11 Класифікація умов Інкотермс за видами транспортування

 

Вид транспорту	Умови Інкотермс
	назва	український еквівалент
Повітряний	FCA — Free Carrier	Франко-перевізник (зазначений пункт)
Залізничний	FCA — Free Carrier	Франко-перевізник (зазначений пункт)
Морський і річковий	FAS — Free Alongside Ship	ФАС — франко вздовж борту судна
	FOB — Free on Board	ФОБ — франко-борт судна
	CAF — Cost and Freight	КАФ — вартість і фрахт
	CIF — Cost, Insurance and Freight	СІФ — вартість, страхування і фрахт
	DES — Delivered Ex Ship	АЕС поставлено з борту судна
	DEQ — Delivered Ex Quay	ДЕК поставлено з причалу
Різні види	EXW - Ex Works	Франко-завод
	FCA — Free Carrier	Франко-перевізник
	CPT — Carriage Paid to …	Доставка сплачена до...
	CIP — Carriage and Insu­rance paid to …	Доставка і страхування сплачені до...
	DAF — Delivered at Fronti­er	Доставлено на кордон
	DDU — Delivered Duty Unpaid	Доставлено без оплати мита
	DDP — Delivered Duty Pa­id	Доставлено з оплатою мита

223