8.4. Права на відпустки.

         Встановлено такі види відпусток:

1) щорічні відпустки:

- основна відпустка;

- додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;

- додаткова відпустка за особливий характер праці.

2) додаткові відпустки у зв’язку з навчанням;

3) соціальні відпустки:

- відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;

- відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- додаткова відпустка працівникам, які мають дітей.

4) творча відпустка.

5) відпустка без збереження заробітної плати.

Святкові та неробочі дні при визначенні відпустки не враховуються.

Тривалість основної щорічної відпустки становить:

* у промислово0виробничого персоналу – 24 календарних дні;

* у працівників лісової промисловості - 28 календарних дні;

* у педагогічних працівників - 56 календарних дні;

* особам віком до 18 років - 31 календарних днів.

Нарахування відпускних проводиться виходячи із розміру середньої заробітної плати, помноженої на число оплачуваних днів. Розрахунковим періодом для нарахування відпускних – є 12 календарних місяців.

Для нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності загальний стаж визначається на день його хвороби.

Допомога з тимчасової непрацездатності визначається в розмірі:

100 % середньої заробітної плати – стаж роботи більше 8 років;

80 % середньої заробітної плати – стаж роботи від 5 до 8 років;

60 % середньої заробітної плати – стаж роботи до 5 років.

Розмір допомоги з тимчасової непрацездатності визначається по формулі:

 Дн = СД * Рх * В

СД – середньоденна заробітна плата;

Рх – число робочих днів, пропущених у зв’язку з хворобою;

В – розмір допомоги залежно від стажу роботи, %.

При нарахуванні відпускних в обліку робиться запис:

 Дт 23, 91, 92, 93, 94 Кт 471