5.Кол суперництво 80 – 90в 19ст. Стан кол розподілу світу.

Поч боротьби д-в за кол-ий поділ Пн Аф поклала анексія Фр Тунісу в 1881. В 1876 внаслідок держо банкрутства Єгипта В Б і Фр установили свій фін контроль над країною, створивши управління д-го боргу, яке фактично виконувало функції вищої влади в Єгипті.У вер1882 анг війська, що висад в Єгипті завдали поразку війсь Арабі-паші. Єгипет, формально залишаючись самостійною д-ою (під владою тур султана), фактично опинився під брит протекторатом. Суперечка між Фр і ВБ через Єгипет розтягнулася на 20р. Одна з найгост сутичок відбулася з питання про належність тер в гирлі р. Конго. До літа 1884. більша частина басейну опинилася під контролем Бельгії. Фр також взяла участь у кол загарбанні Конго. На між конференції, що відк-я в Берліні в була створена «Незалежна д-ва Конго», передана під управління Бельгії (з 1908 р. – колонія Боротьба за тер в Аф зіштовхнула ВБ з Нім. 1а різка сутичка між ними відбулася у зв’язку з загарбанням німцями Пв-Зх Африки. Відмовившись визнати анг «права» на цю тер, Бісмарк оголосив про анексію Пв-Зх Аф, викликавши цим невдоволення в Лондоні. В 1885, у відповідь на анексію німцями Пв-Зх Аф, анг захопили Бечуанленд, що відділяв нім володіння від бурських республік, на які претендувала ВБ. Загарбання нім тер Того і Камерун сприяло подальшому погіршенню відносин між двома д-ми.Широка кол експансія ВБ і Фр привела до спроб створення кол імперій, які б простягнулися безперервним ланцюгом колоній через увесь Аф континент. Прагнучи об’єднати свої володіння у Сх Аф, анг уряд Солсбері уклав у 1890 р. з Нім угоду, за якою ВБ отримала Занзібар і деякі інші нім володіння у Сх Аф в обмін на стратегічно важливий невеличкий о-ів Гельголанд у Пн морі недалеко від гила р. Ельба. Нім канцлер Л. Каправі підписав цей договір, розраховуючи на зближення з ВБ та її приєднання до Троїстого союзу.Фр зробила спробу створ безперервну полосу своїх колоній в Аф з Зх на Сх. Спочатку вона підкорила землі, розташовані в басейнах р. Сенегал і Нігер. У 1895 р. з них була створена колонія Фр Зх Аф. Низка тер, вкл частину Конго, Чад і Габон, Фр захопила в Цент Аф. Згодом, спираючись на ці володіння, фр зробили спробу підкорити Судан. Ця спроба ледве не спричинила колоніальну війну з Великою Британією. В 1896 р. невеликий загін французьких колоніальних військ виступив з Конго у східному напрямку. Через два роки, в 1898 р. він досяг містечка Фашода на Білому Нілі.Франція змогла нав’язати Китаю в червні 1885 р. Т’яньцзінський мир, за яким він визнав французький протекторат над Аннамом. У 1887 р. Аннам, Тонкін, Кохінхіна, Камбоджа і пізніше Лаос увійшли до складу Індокитайського союзу, створеного французами з метою централізації колоніального управління.Розширення колоніальних володінь Франції в Індокитаї наблизило французів до східних кордонів Індії. Тоді, просуваючись із Індії на Схід, англійські війська оволоділи Бірмою (1885 р.) і Малайським півостровом (1887 р.). На початку 1890-х років експансія обох держав дійшла до Сіаму (Таїланду), прагнення оволодіти яким привело до гострої сутички між Англією і Францією, що ледве не переросла у війну. Але в 1896 р. дві держави підписали угоду, у відповідністю з якою Сіам залишався формально незалежним.Головним колоніальним суперником Великої Британії у Середній Азії була Росія. Після важких і напружених переговорів у вересні 1885 р. в Лондоні було підписано англійсько-російську угоду про уточнення північно-західного кордону Афганістану. Але і після підписання цієї угоди англійсько-російські суперечності у Середній Азії не втратили своєї гостроти.В наступні роки англійсько-російське суперництво розгорнулося на Далекому Сході, який перетворився в один із найскладніших вузлів міжнародних суперечностей. В кінці ХІХ ст. англійці утвердилися в Китаї, домінуючи в його зовнішній торгівлі і контролюючи митні прибутки. Середня частина Китаю, багата і родюча долина річки Янцзи з м. Шанхаєм, була сферою виняткового впливу англійського капіталу. Захопивши переважаючі позиції в Китаї, Лондон уважав діяльність інших держав, а особливо Росії, як замах на свою монополію. В кінці ХІХ ст. США поповнили перелік держав, які здійснювали експансію далеко за межами своєї національної території. В 1893 р. вони захопили Гавайські острови (остаточно анексовані в 1898 р.), а в 1900 р. взяли участь у військовій інтервенції колоніальних держав у Китаї. Проте уряд США не поділяв прагнення інших держав до колоніального поділу Китаю. . Ще в 1898 р. Англія в боротьбі за Судан була готова розпочати війну проти Франції; Фашодський інцидент, загостривши англійсько-французькі відносини, ускладнив угоду між ними