22. Наростання воєнної небезпеки в Європі на поч. ХХ ст..

Після Бал війн обидва в-пол блоки – Троїстий союз і Антанта – взялися до безпосер підготовки великомасштабної війни. До поч 1914 р. гонка озброєнь у обох таборах досягла величезних розмірів. Найбільш значними були воєнні приготування Нім і-ї. В 1911 р. в Нім було здійснено збільшення особ складу армії мирного часу в 3 етапи, посилення артилерії, військ зв’язку, кулеметних підрозділів. у 1913 рейхстаг прийняв закон про збіл армії мирного часу на 136 тис. чоловік Нім до 1914 р. мала значно більшу ступінь війс готовності. На її боці була загальна перевага у війс техніці і в організації зб сил. Нім також мала перевагу над своїми супротивниками на таких напрямах: комплектування війс резервів другої і третьої черги; створення багаточис офіцерських кадрів і озброєння для резервних з’єднань; розбудова нім війс пром, яка переважала своєю потуж фр і рос разом узятих; розвинута мережа зал, що давало Нім можливість здійснити війс мобілізацію швидше ніж д-ви Антанти. Військовий план нім генштабу (т.зв. план Шліффена) був побудований на повільності мобілізації рос армії. Одним із свідчень всебічної підготовки Нім до війни з країнами Антанти стало підписання в листопаді 1913 нім-тур угоди про запрошення в Тур нім війсмісії у складі 42 офіцерів (місія Сан дерса). Надзвичайно швидкими темпами посилювався німецький війс-мор флот. У 1912 Нім відмовилася від пропозиції ВБ про ненапад і про відстрочку переозброєння і буд нім флоту Країни Антанти, хоч і з певним запізненням, також включилися в інтенсивну підготовку до війни. Уряд ВБ, не спромігшись домовитися з Нім про обмеження гонки війс-мор озброєнь, підготовив у 1912 законопроект про те, що на кожен спущений німцями на воду війс корабель він побудує два своїх. Готуючись до сухопутної війни, Англія збільшила за воєнним законом 1907 р. свої регулярні війська з 26 тис. до 166 тис. чол, створивши з них експедиційний корпус для можливої висадки на континент. Фр також прийняла програму посилення в-мор флоту. На її здійснення передбачалося витратити 1,4 млрд. франків. У складі фр збр сил з’явилася війс авіація. Посилення артилерії армійських корпусів з 90 до 120 гармат, створення в 1911 посади головнокомандуючого армією, яку обійняв генерал Жофр, прийняття в 1913 фр парламентом закону про збільшення строку війс служби для призовників з 2 до 3 років, що збільшувало французьку армію мирного часу на 30% - усе це свідчило про серйозність війс приготувань Фр. Росія в 1913 прийняла т.зв. «велику воєнну програму», що передбачала збіл особового складу зб сил на 39% (на 480 тис. чол) і значне посилення артилерії до 1917 р. В Антанті, незважаючи на суперечності, що її учасників роз’єднували, відбувалася консол сил. Ще в 1906 р. була досягнута домовленість між генштабами ВБ і Фр про дії брит експедиційних сил на фр тер-ї у випадку вступу ВБ у війну. За війс-морс конвенцією 1912 англ уряд брав на себе захист фр узбережжя Ла-Маншу і Атл океану, а фр пн ескадра переводилася у Середземне море. У листопаді 1912 у вигляді обміну листів між міністром зак справ ВБ лордом Е.Греєм і фр послом у Лондоні П.Комбоном була укладена угода, що фактично передбачала домовленість ВБ та Фр планувати війс заходи в розрахунку на спільне ведення війни проти Нім. Т.ч. незадовго до 1 с\в Фр встановила фактично союзницькі відносини з ВБ, які передбачали спільні маневри зб сил, консультації генштабів, взаємну допомогу у випадку війни тощо. У 1912 була підписана також секретна війс-мор конвенція між Фр й Рос про спільні дії у випадку війни. Намагаючись форсувати озброєння Росії і особливо турбуючись про скорочення строків її готовності до наступальних дій, Фр домовилася надавати Росії позику в розмірі 500 млн. франків щорічно протягом п’яти років. Важливу роль у зміцненні Пол зв’язків між Фр і Рос відіграли поїздки в Петербург у 1912, 1913 і в липні 1914 р. п-міністра, а потім президента Фр Р.Пуанкаре. Протягом 1912-1914 брит уряд здійс низку спроб пом’якшити анг-нім суперечності. Намагаючись упокорити Нім, рос і-р в травні 1913  зробив свій останній візит у Берлін. На переговорах з кайзером М ІІ заявив, що Рос готова відмов від своїх домагань на чорноморські протоки і погодитися на переважаючий вплив Нім в Тур, якщо Нім, зі свого боку, утримає А-У від пол загарбань на Бал. Позитивної відповіді від Вільгельма ІІ рос і-р не отримав. Нім усе більше приходилося рахуватися з відходом Іт від Троїстого союзу. Нім доводилося розраховувати лише на А-У. Але внутпол становище А-У у зв’язку з піднесенням нац-виз руху було надзвич напруженим., Нім мала поспішати з війною, поки ав армія зберігала боєздатність. Перевага у