1.Між відн в Єв в 70-ті . Союз 3х ім.-в. В загроза1875.

Франко-прусська війна 1870-1871 рр. і поразка Франції змінили політичну карту Європи і порушили європейську рівновагу. В центральній Європі завершилося об’єднання численних німецьких дрібних королівств і князівств у єдину Німецьку імперію під зверхністю мілітаристської Пруссії. Франція, де остаточно був повалений монархічний лад і замість імперії була проголошена республіка – Третя республіка, була надто ослаблена щоб відігравати провідну роль у європейській політиці. Поразка Франції сприяла процесу об’єднання Італії; французькі війська, які підтримували світську владу папи Пія ІХ в Римі і Папській області, були відкликані й італійці включили цю провінцію до складу королівства і перенесли столицю держави в Рим. Росія, яка дотримувалася політики доброзичливого нейтралітету щодо Пруссії, отримала можливість відмовитися від ганебних для неї статей Паризького миру 1856 р. На міжнародній конференції в Лондоні у січні 1871 р. були переглянуті статті, що обмежували право Росії тримати військові кораблі на Чорному морі. Мирний договір між Німеччиною і Францією, підписаний 10 травня 1871 р. у Франкфурті-на-Майні, був грабіжницьким і загарбницьким миром. Анексувавши дві стратегічно і економічно важливі французькі області Ельзас і Східну Лотарингію, Німеччина не тільки ослабила Францію, але й створила постійну загрозу її безпеці. На початку 1870-х років ХІХ ст. міжнародна обстановка в Європі і світі привела до тимчасового зближення інтересів Німеччини, Австро-Угорщини і Росії. Бісмарк був зацікавлений у зближенні з Росією, щоб перешкодити зближенню Росії й Франції, що дозволило б Німеччині уникнути війни на два фронти, тобто одночасно на її західних і східних кордонах. Австро-Угорщина, чиї інтереси стикалися з Росією на Балканах, прагнула знайти в Німеччині союзника і з її допомогою добитися від Росії згоди на поділ сфер впливу в цьому регіоні. Росію штовхало на зближення з Німеччиною і Австро-Угорщиною загострення суперечностей з Великою Британією, перш за все у Середній Азії, де російська експансія все більше наштовхувалася на британське проникнення в цей регіон. 6 травня 1873 р. між Німеччиною і Росією була укладена військова конвенція, що зобов’язувала обидві сторони у випадку нападу на одну з них будь-якої іншої європейської держави надати на допомогу союзнику 200 тис. армію. Через місяць (6 червня) за допомогою Бісмарка Австро-Угорщина і Росія уклали консультативний пакт, до якого в жовтні 1873 р. приєдналася Німеччина. Так склалося угрупування трьох держав, зв’язаних між собою зобов’язаннями про взаємні консультації з міжнародних питань і про взаємодопомогу у випадку війни. Згодом угода отримала назву Союз трьох імператорів. Кожна держава-учасниця цього союзу мала на меті власні цілі. Росія і Австро-Угорщина мали потребу у сильному союзнику і одночасно прагнули отримати хоч деякі важелі впливу на Німеччину, могутність якої їх турбувала. Так, під час т.з. «Військової тривоги» 1875 р., коли Європа очікувала на нову німецько-французьку війну, Росія як учасниця Союзу трьох імператорів змогла переконати