18. Агадірська криза.

З 1909 р. німецький капітал почав наполегливо проникати в Марокко. Фірма братів Маннесман захопила концесію на розробку покладів залізної руди. Коли в квітні 1911 р. в районі марокканської столиці Фес спалахнуло повстання берберських племен, у відповідь на заклик султана про допомогу, французькі війська захопили це місто. Французи окупували також великі міста Мараккеш, Мекнес і швидко придушили повстання. Північна частина Марокко була захоплена іспанськими військами. В Німеччині Пангерманський союз розгорнув шовіністичну кампанію проти встановлення французького контролю в Марокко, на підтримку братів Маннесман, які володіли значними капіталами в цій країні. Побоюючись втручання Німеччини в цей колоніальний конфлікт, Франція запропонувала їй частину своїх колоніальних володінь в Конго в обмін за відмову від зазіхань на Марокко. Намагаючись отримати більшу компенсацію, уряд Німеччини направив до берегів Марокко канонерську лодку «Пантера», яка 1 липня 1911 увійшла в марокканський порт Агадір на Атлантичному узбережжі (т.зв. стрибок «Пантери»); за нею в порт Агадір увійшли два німецькі крейсери. Вибухнула гостра міжнародна криза. Вона змусила сучасників побоюватися безпосереднього військового зіткнення між Францією і Німеччиною. Як компенсацію за захоплення Францією Марокко Німеччина вимагала усе Французьке Конго. Одначе Велика Британія знову рішуче стала на бік Франції. В офіційній промові британський міністр фінансів Д.Ллойд-Джордж заявив, що на відміну від 1870-1871 рр. Англія не залишиться пасивним спостерігачем у випадку німецького нападу на Францію. Це викликало збентеження в німецькому керівництві, яке змушене було піти на поступки Франції. 4 листопада 1911 р. було підписано французько-німецьку угоду, за якою Берлін визнавав переважаючі права Франції в Марокко, отримавши за це дві полоси території Французького Конго, які з’єднували німецьку колонію Камерун з р.Конго, і режим «відкритих дверей» в Марокко терміном на 30 років. Франція відмовилася задовольнити вимогу Німеччини поступитися своїм винятковим правом на придбання Бельгійського Конго. У відповідності з Феським договором у березні 1912 р. над Марокко був встановлений французький протекторат. Французько-німецька боротьба в Марокко завершилася перемогою Франції. Друга Марокканська криза сприяла подальшому загостренню відносин між Антантою і Німеччиною. Німецька імперія, зіткнувшись з рішучим опором Франції та Великої Британії і почуваючи себе обділеною, ще енергійніше продовжила підготовку до переділу колоніального світу.