8.3. Облік і перевірка ресурсних платежів
Користувачі природних ресурсів несуть відповідальність за їх
збереження у належному стані, що реалізується двома шляхами: до-
тримання екологічного права та сплати платежів за спеціальне вико-
ристання природних ресурсів. Сплата платежів за спеціальне викорис-
тання природних ресурсів має надзвичайно важливе значення. За раху-
нок надходжень від цих платежів здійснюється фінансування заходів
щодо забезпечення охорони навколишнього середовища та раціональ-
ного використання природних ресурсів. Поряд з цим вони є значним
джерелом дохідної частини державного та місцевих бюджетів.
До ресурсних платежів належать:
− збір за використання радіочастотного ресурсу;
− збір за спеціальне водокористування;
− плата за користування надрами в цілях, не пов’язаних з ви-
добутком корисних копалин;
− плата за користування надрами для видобутку корисних ко-
палин;
− збір за спеціальне використання лісових ресурсів та ко-
ристування земельними ділянками лісового фонду;
− збір за забруднення навколишнього середовища;
− збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок
державного бюджету.
З перерахованих платежів в нашому дослідженні буде розгля-
нуто лише два – збір за спеціальне водокористування та збір за забруд-
нення навколишнього середовища.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, ат-
мосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в
межах території України, природні ресурси її континентального шель-
фу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власнос-
ті українського народу. Від імені українського народу права власника
здійснюють органи державної влади та органи місцевого самовряду-
вання в межах, визначених Конституцією. Води (водні об’єкти) є
224
виключно власністю народу України, надаються тільки в користуван-
ня, а народ України реалізує право власності на води (водні об’єкти)
через Верховну Раду України, Верховну Раду АР Крим і місцеві ради
(ст. 6 Водного кодексу).
Відносини, що виникають під час користування водою (вод-
ними об’єктами), регулюються Водним кодексом, ЗУ “Про охорону
навколишнього природного середовища” від 25.06.91 р. № 1264–ХІІ,
Постановою КМУ “Порядок справляння збору за спеціальне використан-
ня водних ресурсів та збору за користування водами для потреб
гідроенергетики і водного транспорту” від 16.08.99 р. № 1494, Поста-
новою КМУ “Про затвердження нормативів збору за спеціальне водо-
користування” від 18.05.99 р. № 836, Інструкцією про порядок обчис-
лення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів
та збору за користування водами і водного транспорту від 1.10.99 р.
№ 231/539/118/219 та іншими нормативними документами.
Усі води (водні об’єкти) на території України становлять її
водний фонд, до якого належать: поверхневі води; природні водойми
(озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища,
ставки) і канали, інші водні об’єкти; підземні води та джерела;
внутрішні морські води та територіальне море. Відповідно до статей 3
і 5 Водного кодексу всі водні об’єкти поділяються на водні об’єкти за-
гальнодержавного та місцевого значення. Статтею 46 Водного кодексу
визначено, що водокористування може бути двох видів – загальне та
спеціальне.
З метою стимулювання раціонального використання і охорони
вод та відтворення водних ресурсів справляється збір за спеціальне
водокористування.
Загальне водокористування здійснюється громадянами для за-
доволення їх потреб безкоштовно та без закріплення водних об’єктів
за окремими особами, без надання відповідних дозволів. Загальне во-
докористування передбачає купання, плавання на човнах, любительсь-
ке і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об’єк-
тів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць.
До спеціального водокористування, відповідно до ст. 48 Вод-
ного кодексу, належить забір води з водних об’єктів із застосуванням
споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання за-
бруднюючих речовин у водні об’єкти, включаючи забір води та ски-
дання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням
каналів.
Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фі-
зичними особами насамперед для задоволення питних потреб населен-
ня, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих,
225
сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, ри-
богосподарських та інших державних і громадських потреб.
Спеціальне водокористування здійснюється з дотриманням таких
умов: наявність дозволу; обов’язкове ведення обліку забору та вико-
ристання вод, а також своєчасне здійснення розрахунків та сплати збо-
рів за спеціальне водокористування відповідно до ст. 44 Водного кодексу.
До спеціального водокористування не належать: пропуск води
через гідровузли (крім гідроенергетичних); подача (перекачування) во-
ди водокористувачам у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод
(підтоплення, засолення, заболочення); використання підземних вод
для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з
видобуванням корисних копалин; виконання будівельних, днопоглиб-
лювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин і водних
рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових,
геологорозвідувальних _____робіт; інші роботи, які виконуються без забору
води та скидання зворотних вод.
Стаття 49 Водного кодексу визначає, що спеціальне водо-
користування є платним. Розмір плати визначається на основі норма-
тивів збору, фактичних обсягів використаної води та встановлених
лімітів використання води.
На спеціальне використання водних ресурсів встановлюються
ліміти, які визначаються у дозволах на поставку води. Не передбачено
встановлення лімітів за користування водами для потреб гідроенерге-
тики і водного транспорту (п. 9 Порядку № 1494).
У межах встановленого ліміту збір за спеціальне використання
водних ресурсів відноситься на валові витрати платника податку на
прибуток, а за понадлімітне використання він сплачується з прибутку,
що залишається у розпорядженні водокористувача.
За понадлімітне використання водних ресурсів збір розрахову-
ється у п’ятикратному розмірі. Ця сума сплачується, як уже зазнача-
лося раніше, за рахунок чистого прибутку підприємства і до валових
витрат підприємства не потрапляє.
У зв’язку з цим досить ретельно проводиться перевірка обсягу
спожитої води.
При використанні водокористувачами води одночасно для
власних потреб і для потреб об’єктів соціально-культурного призна-
чення, житлово-комунального господарства (за винятком обсягу води,
переданої населенню), підсобного сільського і рибного господарства
або інших допоміжних служб збори до бюджетів платники вносять за
всю фактично використану воду з урахуванням обсягу втрат води в їх
системах водопостачання (п. 4.5 Інструкції № 231).
Важливим питанням при розрахунку суми збору за спеціальне
використання водних ресурсів є джерело використання води. Воду
можна споживати з різних джерел (поверхневих та/або підземних), що
226
обумовлюється в договорах на поставку води. Водокористувач, що
отримує воду не з одного, а із змішаних джерел, формує обсяги по-
верхневих водних об’єктів і підземних вод у тому співвідношенні, у
якому було використано таке змішане джерело. Це співвідношення ви-
користовується при розрахунку суми збору за спеціальне використан-
ня водних ресурсів.
Згідно з п. 5.6 Інструкції № 231 при використанні води із змі-
шаних джерел водокористувачі застосовують нормативи збору, вста-
новлені для джерел (підземних, поверхневих), якими формуються (на-
повнюються) змішані джерела.
Чинне законодавство, а саме закон № 2181 передбачає відпо-
відальність платників податків за правильність обчислення, своєчас-
ність подання розрахунків і сплати збору за спеціальне використання
водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідро-
енергетики і водного транспорту. Поряд з цим орган, який видав дозвіл
на спеціальне водокористування чи надав водний об’єкт у користу-
вання або в оренду, має право обмежити права водокористувачів або
скасувати дозвіл у разі невнесення або внесення в неповному обсязі
протягом шести місяців збору за спеціальне використання природних
ресурсів (ст. 45 Водного кодексу).
Платниками збору за спеціальне використання водних ресур-
сів є підприємства, установи та організації незалежно від форми влас-
ності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також гро-
мадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом
забору її (первинні водокористувачі), та/або з водозабірних споруд
первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користу-
ються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і риб-
ництва (ст. 30 Водного кодексу). Філії, представництва, відділення та
інші відокремлені підрозділи платників зборів, які мають банківські
рахунки, ведуть окремий бухгалтерський облік своєї діяльності, скла-
дають окремий баланс, сплачують збори за своїм місцем податкової
реєстрації (місцем перебування на податковому обліку в органах дер-
жавної податкової служби). Якщо до складу підприємства-водокорис-
тувача входять філії, які не мають банківських рахунків, не ведуть
окремого бухгалтерського обліку своєї діяльності, не складають окре-
мого балансу, то збори вносяться підприємством-водокористувачем_____,
до складу якого входять такі філії, за місцем податкової реєстрації
(місцем перебування на податковому обліку в органах державної по-
даткової служби) таких філій (пункти 2.2–2.3 Інструкції № 231).
Об’єктом обчислення збору за спеціальне використання вод-
них ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водоко-
ристувачі, з урахуванням обсягу витрат води в їх системах водопоста-
чання. Об’єктом обчислення збору за користування водами для потреб
227
гідроенергетики і водного транспорту є: обсяг води, пропущений через
турбіни гідроелектростанцій, тоннаж-доба експлуатації вантажних са-
мохідних і несамохідних та пасажирських суден.
Нормативи збору за спеціальне використання поверхневих
водних об’єктів та підземних вод встановлюються в копійках за кубіч-
ний метр.
Нормативи збору за спеціальне водокористування затверджені
постановами КМУ № 836 від 23.07.99 р. та № 1341 від 23.07.99 р.
Єдині правила обчислення і справляння збору за спеціальне
використання водних ресурсів та збору за користування водами для
потреб гідроенергетики і водного транспорту визначено у “Порядку
збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користу-
вання водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту”, зат-
вердженого постановою КМУ від 16.08.99 р. № 1494 (зі змінами і допов-
неннями).
Відповідно до п. 141 Порядку № 1494 податковий період для
справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору
за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транс-
порту встановлено календарний квартал.
Під час використання води, що надходить із змішаних джерел
(поверхневі, підземні), об’єктом збору є обсяги використання води з
кожного виду джерела водопостачання окремо (п. 6 Порядку № 1494).
Граничний термін сплати збору встановлено протягом 40 ка-
лендарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (по-
даткового) кварталу, за місцем податкової реєстрації (п. 141 Порядку
№ 1494).
Граничний термін сплати визначено протягом 10 календарних
днів, після останнього дня граничного терміну подання розрахунку
збору за місцем податкової реєстрації (п. 141 Порядку № 1494).
Обсяг використаної води визначається водокористувачами са-
мостійно на підставі даних первинного обліку за показниками вимірю-
вальних приладів. У разі відсутності вимірювальних приладів, як виня-
ток, обсяг використаної води визначається за технологічними даними
(тривалість роботи агрегатів, обсяг виробленої продукції чи надання
послуг, витрати електроенергії, пропускна спроможність водопровід-
них труб за одиницю часу тощо). За понадлімітне використання вод-
них ресурсів збір обчислюється у п’ятикратному розмірі (пункти 12–13
Порядку № 1494).
Збір за використання водних ресурсів не справляється за воду:
− що використовується для задоволення питних і санітарно-
гігієнічних потреб населення;
− що використовується для протипожежних потреб;
228
− що використовується для потреб зовнішнього благоустрою
територій міст та інших населених пунктів;
− що використовується у шахтах для пилозаглушення;
− морську, крім води з лиманів;
− що забирається науково-дослідними установами для науко-
вих досліджень у галузі рисосіяння та для виробництва елітного на-
сіння рису;
− втрачену в магістральних і міжгосподарських каналах зро-
шувальних систем;
− підземну, що вилучається з надр для усунення шкідливої дії
вод (забруднення, підтоплення, засолення, заболочення, зсув тощо);
− що забирається підприємствами і організаціями для забезпе-
чення запуску мальків цінних промислових видів риб та інших водних
живих ресурсів у природні водойми і водосховища.
Збір за користування водами для потреб водного транспорту
не справляється з морського водного транспорту, який використовує
річковий водний шлях виключно для заходження з моря у морський
порт, розташований у пониззі річки, без використання спеціальних за-
ходів забезпечення судноплавства (пропуски води з водосховищ та
шлюзування).
Не справляється збір за користування водою під час експлуа-
тації водних шляхів стоянковим, службово-допоміжним і буксирним
флотами та експлуатації водним транспортом річки Дунаю.
Збір за користування водами для потреб гідроенергетики не
справляється з гідроакумулюючих електростанцій, які функціонують у
комплексі з гідроелектростанціями.
Збір за спеціальне використання водних ресурсів загально-
державного значення та їх понадлімітне використання зараховується
платниками в розмірі 100 % до державного бюджету України за місцем
податкової реєстрації (місцем перебування в органах ДПС).
Збір за спеціальне використання водних ресурсів місцевого
значення та їх понадлімітне використання зараховується платниками за їх
місцезнаходженням в розмірі 100 % до бюджетів територіальних громад.
Збір за користування водами для потреб гідроенергетики і вод-
ного транспорту зараховується платниками в розмірі 100 % до держав-
ного бюджету України за їх місцезнаходженням.
Збір сплачується водокористувачами протягом 10 календарних
днів, після останнього дня граничного терміну подання розрахунку
збору за місцем податкової реєстрації.
Водокористувачі, які використовують у встановленому зако-
нодавством порядку воду, отриману від інших водокористувачів,
справляють збір до відповідних бюджетів за обсяги фактично викорис-
229
таної води з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопоста-
чання відповідно до встановлених нормативів.
Справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів
не звільняє водокористувачів підземних вод від відшкодування витрат
на проведення геологорозвідувальних робіт.
Розрахунок за спеціальне використання водних ресурсів роз-
починається з преамбули.
У спеціальному полі для службових відміток про вид розра-
хунку, яке розміщене у верхній частині першої сторінки розрахунку
праворуч від відмітки про одержання, у рядку “Загальний розрахунок”
вказується позначка “×”, якщо подається загальний розрахунок збору.
У разі подання нового (уточненого) розрахунку, що містить виправлені
показники, позначок у рядку не робиться.
У рядку “Новий (уточнений) розрахунок” вказується позначка “×”,
якщо поданий новий (уточнений) розрахунок збору містить виправлені
показники. У разі подання загального розрахунку позначок у рядку не
робиться.
У разі використання води з різних джерел (з поверхневих та
або підземних) у комірках колонок 4–6 проставляються дані про вико-
ристання води з таких джерел.
У рядку 01 “Установлений річний ліміт використання водних
ресурсів” відображається установлений водокористувачеві річний
ліміт використання водних ресурсів. Обсяг води, пропущений через
турбіни, до рядка 01 не заноситься, річні ліміти не надаються.
У рядку 02 “Обсяг фактично використаної води з урахуванням
втрат у системах водопостачання, усього” відображається загальний
обсяг фактично використаної води з урахуванням втрат води в систе-
мах водопостачання водокористувача наростаючим підсумком за від-
повідний період (квартал, півріччя, 9 місяців, рік). Фактично викорис-
тані обсяги води з урахуванням втрат води в системах водопостачання
водокористувача заносяться до рядка 02 за даними первинного обліку
за показниками вимірювальних приладів. У разі відсутності вимірю-
вальних приладів, як виняток, обсяг використаної води визначається за
технологічними даними.
У рядку 03 “У межах установленого річного ліміту” відобра-
жається обсяг фактично використаної води в межах установленого річ-
ного ліміту використання води.
У рядку 04 “Понад установлений річний ліміт” відображається
обсяг використаної води з урахуванням втрат води в системах, їх водо-
постачання понад встановлений річний ліміт і визначається як різниця
рядків 02 і 01.
Рядок 05 “Обсяг води, пропущеної через турбіни гідроелектро-
станцій” заповнюють підприємства гідроенергетики і відображають
230
обсяги води, пропущеної через турбіни гідроелектростанцій за даними
первинного обліку за показниками вимірювальних приладів.
У рядку 06 “Нормативи збору” відображаються нарахування: з
поверхневих водних об’єктів; за підземні води; за користування вода-
ми для потреб гідроенергетики, і наведені в додатках 1.3 до постанови
КМУ від 18.05.99 р. № 836 та додатка 2 до постанови КМУ від
23.07.99 р. № 1341.
У рядку 07 “Коефіцієнт, який застосовується деякими катего-
ріями водокористувачів для обчислення збору за спеціальне викорис-
тання водних ресурсів” проставляються відповідні коефіцієнти водоко-
ристувачами, які використовують водні ресурси для вирощування ри-
боспадкового матеріалу та товарної риби в ставках та озерах; вироб-
ництва сільськогосподарської продукції та зрошення; виробництва
тепло- та електроенергії; житлового та комунального господарства,
включаючи відомчі; вирощування рису, відповідні коефіцієнти, що
встановлені п. 8 “Порядку справляння збору за спеціальне використан-
ня водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідро-
енергетики і водного транспорту”, затвердженого Постановою КМУ
від 16.08.99 р. № 1494.
У рядку 08 “Нарахована сума збору за спеціальне викорис-
тання водних ресурсів у межах установленого річного ліміту з початку
року” проставляється наростаючим підсумком сума збору за фактично
використану воду в межах установленого річного ліміту з початку
року, яка розраховується як добуток рядків 03, 06, 07.
Для перевірки рядка “Нарахована сума збору за спеціальне
використання водних ресурсів у межах ліміту з початку року (усього)”
форми податкової звітності “Розрахунок збору за спеціальне викорис-
тання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб
гідроенергетики” необхідно перевірити кредитові обороти рахунка 642
за рахунком другого порядку “Збір за спеціальне використання водних
ресурсів” у кореспонденції з рахунками 91, 92, 93 або 23 у залежно від
обраної облікової політики підприємства у частині нарахованої суми
збору за спеціальне використання водних ресурсів у межах ліміту. До
перевірки залучають дані фінансового обліку журнал 3 розд. ІІ ряд. 5.
14–16 (гр. 9), відомість 3.6 аналітичного обліку розрахунків з бюдже-
том, ряд. 2 (гр. 16–18) у частині нарахованої суми збору за спеціальне
використання водних ресурсів у межах ліміту.
Значення рядка “Нарахована _____сума збору за спеціальне вико-
ристання водних ресурсів у межах ліміту з початку року (усього)”
перевіряють за даними ряд. 4.6.9 “Збір за спеціальне використання
природних ресурсів” додатка Р2 “Суми нарахованих податків, зборів
(обов’язкових платежів), що включаються до валових витрат” декла-
рації з податку на прибуток підприємства.
231
У рядку 09 “Нарахована сума збору за спеціальне використан-
ня водних ресурсів понад установлений річний ліміт з початку року”
проставляється наростаючим підсумком нарахована сума збору за
використану воду понад установлений річний ліміт з початку року, яка
розраховується як добуток рядків (04, 06, 07), помножених на п’ять.
Перевірка показника “Нарахована сума збору за спеціальне
використання водних ресурсів понад ліміт з початку року (усього)”
форми “Розрахунок збору за спеціальне використання водних ресурсів
та збору за користування водами для потреб гідроенергетики” про-
водиться аналогічно до зазначеного, тобто до перевірки залучають дані
синтетичного і аналітичного обліку: журнал 3 розд. ІІ ряд. 5. 14–16
(гр. 9) за кредитовим оборотом рахунка 642 за рахунком другого
порядку “Збір за спеціальне використання водних ресурсів” у корес-
понденції з рахунками 91, 92, 93, 23 залежно від обраної облікової
політики у частині нарахованої суми збору за спеціальне використання
водних ресурсів понад ліміт; відомість 3.6 аналітичного обліку роз-
рахунків з бюджетом ряд. 2 (гр. 16–18) у частині нарахованої суми збо-
ру за спеціальне використання водних ресурсів понад ліміт.
У рядку 10 “Нараховано збору за спеціальне використання
водних ресурсів з початку року, усього” проставляється нарахована
сума збору з початку року, яка становить суму рядків 08 і 09.
У рядку 11 “а) у т. ч. за спеціальне використання з поверхне-
вих водних об’єктів” проставляється сума збору, яка нарахована з по-
чатку року за спеціальне використання з поверхневих вод.
У рядку 12 “б) у т. ч. за спеціальне використання з підземних
вод” проставляється сума збору, яка нарахована з початку року за
спеціальне використання з підземних вод.
Для перевірки рядків 11. 12 “Розрахунок збору за спеціальне
використання водних ресурсів та збору за користування водами для
потреб гідроенергетики” необхідно перевірити кредитові обороти ра-
хунка 642 за рахунком другого порядку “Збір за спеціальне викорис-
тання водних ресурсів з наземних і підземних вод” у кореспонденції з
рахунками 91, 92, 93, 23 у частині нарахованої суми збору за спеціаль-
не використання водних ресурсів з наземних і підземних вод у межах
ліміту та понад ліміт (всього). До перевірки залучають дані фінансо-
вого обліку журнал 3 розд. ІІ ряд. 5. 14–16 (гр. 9); відомість 3.6 ана-
літичного обліку розрахунків з бюджетом, ряд. 2 (гр. 16–18).
У рядку 13 “Нарахована сума збору за користування водами
для потреб гідроенергетики з початку року” проставляється нарахова-
на сума збору за користування водами для потреб гідроенергетики з
початку року, яка розраховується як добуток рядків 05 і 06.
У рядку 14 “Усього нараховано збору за спеціальне викорис-
тання водних ресурсів за попередній звітний період” проставляється
232
сума збору за спеціальне використання водних ресурсів, що нарахо-
вана за попередній звітний період. При складанні розрахунку за І квар-
тал дані до рядка 14 не заносяться, за II квартал заносяться дані І квар-
талу, за III квартал – півріччя, за IV квартал – 9 місяців.
У рядку 15 “Нарахована сума збору за користування водами
для потреб гідроенергетики за попередній звітний період” простав-
ляється сума збору за користування водами для потреб гідроенер-
гетики, що нарахована за попередній звітний період. При складанні
розрахунку за І квартал дані до рядка 15 не заносяться, за II квартал за-
носяться дані І кварталу, за III квартал – півріччя, за IV квартал – 9 місяців.
У рядку 16 “Підлягає сплаті у звітному кварталі збору, за спе-
ціальне використання водних ресурсів, усього” проставляється сума,
яка підлягає сплаті до відповідних бюджетів за звітний квартал і розра-
ховується як різниця нарахованих сум збору за спеціальне використан-
ня водних ресурсів з початку року і за попередній відповідний звітний
період (ряд. 10 – ряд. 14).
Рядок 17 “а) у т. ч. до державного бюджету” відображає 100 %
нарахованої суми збору за ряд. 16 при використанні водних ресурсів
загальнодержавного значення.
Рядок 18 “б) до місцевого бюджету” відображає 100 % нарахо-
ваної суми збору за ряд. 16 при використанні водних ресурсів місце-
вого значення.
У рядку 19 “Підлягає сплаті у звітному кварталі збору за ко-
ристування водами для потреб гідроенергетики” проставляється сума,
яка підлягає сплаті до державного бюджету за звітний квартал, і роз-
раховується як різниця нарахованих сум збору за користування водами для
потреб гідроенергетики з початку року і за попередній звітний період.
Рядки 20–28 заповнюються у разі подання нового (уточненого]
розрахунку збору, що містить виправлені показники з використанням
показників загального розрахунку за відповідний період.
У разі подання загального розрахунку рядки 20–28 розрахунку
не заповнюються і в них відповідно проставляються прочерки.
У рядку 20 “Усього нараховано збору за спеціальне викорис-
тання водних ресурсів за даними раніше поданого розрахунку, що
уточнюється” проставляються показники відповідних комірок колонок
4, 5, 6 і 7 рядка 16 загального розрахунку за період, показники якого
виправляються.
У ряд. 21 “Усього нараховано збору за користування водами
для потреб гідроенергетики за даними раніше поданого розрахунку,
що уточнюється” проставляються показники відповідних комірок ко-
лонок 4, 5, 6 і 7 рядка 19 загального розрахунку за період, показники
якого виправляються.
233
У рядку 22 “Сума збору за спеціальне використання водних
ресурсів (недоплата), яка збільшує податкове зобов’язання у зв’язку з
виправленням помилки” проставляється різниця значень відповідних
комірок колонок 4, 5, 6 і 7 рядків 16 і 20 нового (уточненого) розра-
хунку збору, що містить виправлені показники.
Для перевірки рядка “Сума збору за спеціальне використання
водних ресурсів (недоплата), яка збільшує податкове зобов’язання у
зв’язку з виправленням помилки” форми “Розрахунок _____збору за спе-
ціальне використання водних ресурсів та збору за користування вода-
ми для потреб гідроенергетики” необхідно провести правильність
складання кореспонденції рахунків за цією операцією у журналі 3
розд. ІІ ряд. 5. 14–16 (гр. 9), відомості 3.6 аналітичного обліку розра-
хунків з бюджетом ряд. 2 (гр. 16–18. Перевірити кредитові обороти
рахунка 642 за рахунком другого порядку “Збір за спеціальне викорис-
тання водних ресурсів” за звітний місяць у кореспонденції з рахунками
442 “Непокриті збитки” або 91 “Загально-виробничі витрати”, 92 “Ад-
міністративні витрати”, 23 “Виробництво” у частині донарахованої су-
ми збору за спеціальне використання водних ресурсів.
У рядку 23 “Сума збору за користування водами для потреб
гідроенергетики (недоплата), яка збільшує податкове зобов’язання в
зв’язку з виправленням помилки” проставляється різниця значень від-
повідних комірок колонок, 5, 6 і 7 рядків 19 і 21 нового (уточненого)
розрахунку збору, що містить виправлені показники.
У рядку 24 “Сума збору за спеціальне використання водних
ресурсів, яка зменшує податкові зобов’язання у зв’язку з виправлен-
ням помилки” проставляється різниця значень відповідних комірок
колонок 4, 5, 6 і 7 рядків 20 і 16 нового (уточненого) розрахунку збору,
що містить виправлені показники. Для перевірки рядка “Сума збору за
спеціальне використання водних (переплата), яка зменшує податкове
зобов’язання у зв’язку з виправленням помилки” форми “Розрахунок
збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користу-
вання водами для потреб гідроенергетики” необхідно: перевірити дебе-
тові обороти рахунку 642 за субрахунком “Збір за спеціальне викорис-
тання водних ресурсів” у кореспонденції з рахунком 441 “Прибуток
нерозподілений”, у частині суми збору за спеціальне використання
водних ресурсів, яка зменшує податкові зобов’язання за даними вище-
вказаних реєстрів обліку.
У рядку 25 “Сума збору за користування водами для потреб
гідроенергетики, яка зменшує податкові зобов’язання у зв’язку з вип-
равленням _____помилки” проставляється різниця значень відповідних комі-
рок колонок 4, 5, 6 і 7 рядків 21 і 19 нового (уточненого) розрахунку
збору, що містить виправлені показники.
234
У рядку 26 “Сума штрафу в розмірі 10 % від суми недоплати зі
збору за спеціальне використання водних ресурсів” відображається у
комірках колонок 4, 5, 6, 7 за рядком 22 нового розрахунку збору, що
містить виправлені показники.
У рядку 27 “Сума штрафу в розмірі 10 % від суми недоплати зі
збору за користування водами для потреб гідроенергетики” простав-
ляється у комірках колонок 4, 5, 6, 7 за рядком 23 нового розрахунку
збору, що містить виправлені показники.
У рядку 28 “Зміст помилки” платник збору вказує причину її
виникнення. У комірках колонок 4, 5, 6, 7 проставляються прочерки.
Якщо платником самостійно виявлено помилку, що міститься
у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 закону № 2181
такий платник зобов’язаний подати нову декларацію, що містить вип-
равлені показники та, у разі необхідності, здійснює сплату недоплати
та відповідного штрафу (п. 17.2).
Законодавство, пов’язане з проблемами охорони навколиш-
нього середовища, регулюється ЗУ “Про охорону навколишнього при-
родного середовища” від 25.06.91 р. за № 1264–XII, “Порядком встанов-
лення нормативів збору за забруднення навколишнього природного се-
редовища та справляння цього збору”, затвердженим постановою КМУ
від 1.03.99 р. за № 303, зі змінами та доповненнями, “Інструкцією про
порядок розрахунку та сплати збору за забруднення навколишнього
природного середовища”, яка затверджена спільним наказом Мінеко-
безпеки та ДПА від 19.07.99 р. за № 162/379, зі змінами та доповнен-
нями, у пп. 2.1–2.2, якої прямо встановлено категорії платників збору
за забруднення навколишнього середовища:
− платниками збору є суб’єкти господарювання незалежно від
форм власності, включаючи їх об’єднання, філії, відділення та інші
відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи, роз-
ташовані на території іншої територіальної громади;
− бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та ор-
ганізації;
− постійні представництва нерезидентів, які одержують дохо-
ди в Україні;
− правонаступник платника, що перестав функціонувати як
самостійна юридична особа;
− громадяни, які здійснюють на території України і в межах її
континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони
викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє середовище та
розміщення відходів.
Якщо до складу підприємств (установ, філій) – платників збо-
рів входять філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не ма-
ють банківських рахунків, не ведуть окремого бухгалтерського обліку
235
своєї діяльності, не складають окремого балансу, то збір за здійснені
цими філіями викиди, скиди та розміщені відходи, сплачується цими
підприємствами (установами та організаціями).
За цією інструкцією обчислюються суми збору, який справ-
ляється за:
− викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі –
викиди) стаціонарними і пересувними джерелами забруднення;
− скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти;
− розміщення відходів.
Територіальні органи Мінекоресурсів подають до органів дер-
жавної податкової служби перелік підприємств, установ, організацій,
громадян, яким у встановленому порядку видано дозволи на викиди,
спеціальне водокористування та розміщення відходів.
Нормативи збору за викиди стаціонарними джерелами забруд-
нення та скиди, а також за розміщення відходів встановлюються як
фіксовані суми в гривнях за одиницю основних забруднюючих речо-
вин та розміщених відходів і наведені в таблицях 1.1, 1.7 і 1.9 додатка 1
до постанови КМУ від 1.03.99 р. за № 303.
Суми збору, який справляється за викиди стаціонарними дже-
релами забруднення та скиди, а також за розміщення відходів, обчис-
люється, виходячи з фактичних обсягів, скидів і розміщення платника-
ми самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розмі-
щення відходів), нормативів збору та визначених за місцем знаходжен-
ня цих джерел коригуючих коефіцієнтів, наведених, відповідно, в таб-
лицях додатків 1 і 2.
Суми збору, який справляється за викиди пересувними джере-
лами забруднення, встановлюється в залежності від виду пального та
транспорту (автомобільного, залізничного, морського та річкового) са-
мостійно на підставі нормативів збору за ці викиди, виходячи з кіль-
кості використаного пального та його виду відповідно до таблиць 1.4–1.6
додатка 1 до постанови і визначених за місцем реєстрації платників
коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.1, 2.2 додатка 2.
Ліміти скидів у водні об’єкти державного значення для пер-
винних водокористувачів визначаються у дозволах на спеціальне во-
докористування, які видають територіальні органи Мінекоресурсів.
Ліміти скидів у водні об’єкти місцевого значення для первин-
них водокористувачів визначаються у дозволах на спеціальне водоко-
ристування, які видаються місцевими державними адміністраціями, а в
містах обласного значення – виконавчими органами рад за поданням
територіальних органів Мінекоресурсів.
Ліміти розміщення відходів визначаються у порядку, встанов-
леному КМУ.
236
За понадлімітні обсяги скидів забруднюючих речовин та роз-
міщення відходів збір обчислюється і сплачується в п’ятикратному розмірі.
Відповідно до законів “Про оподаткування прибутку підпри-
ємств” та “Про систему оподаткування” до складу валових витрат
включаються суми збору за:
− викиди стаціонарними і пересувними джерелами забруд-
нення у повному обсязі;
− скиди і розміщення відходів у межах лімітів.
Постановою КМУ від 28.12.2001 р. № 1779 “Про внесення змін
до порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколиш-
нього природного середовища” скасовано встановлення лімітів вики-
дів забруднюючих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами
забруднення, а також п’ятикратний розмір збору за понадлімітні ви-
киди в атмосферу. Отже, за обсяги забруднюючих речовин, викиди
яких здійснено з 28.12.2001 р. (після набрання чинності зазначеної
постанови), збір обчислюється, виходячи із фактичних обсягів викидів.
У разі відсутності в платника затверджених у встановленому
порядку лімітів скидів і розміщення відходів збір обчислюється і спла-
чується в п’ятикратному розмірі.
У разі відсутності у платників збору затверджених у встанов-
леному порядку лімітів скидів і розміщення відходів збір справляється
як за понадлімітні скиди та розміщення відходів відповідно до їх обсягів.
Платники несуть відповідальність за правильність обчислення,
повноту та своєчасність сплати, за правильність складання і своєчас-
ність подання розрахунків, а також за своєчасність розрахунків орга-
нам державної податкової служби та органам Мінприроди згідно з за-
конодавством.
Сума збору, який справляється за викиди стаціонарними дже-
релами забруднення (Пвс) обчислюється платниками самостійно що-
кварталу наростаючим підсумком з початку року на підставі затвер-
джених лімітів, виходячи з фактичних обсягів викидів, нормативів збо-
ру та коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.1 додатка 2 до
постанови КМУ від 1.03.99 р. № 303.
Нормативи збору наведені в табл. 1.1, 1.2 та 1.3 додатка 1 цієї
постанови.
Факт експлуатації джерела забруднення (яке здійснює викиди в
атмосферне повітря забруднюючих речовин) може бути підтверджено,
наприклад, первинними документами, що засвідчують витрачання па-
лива для експлуатації джерела забруднення. У деяких випадках (коли
бухгалтерський облік не ведеться) такий факт може бути підтвердже-
но, – наприклад, через реалізовані (“закриті”) договори, зміст яких до-
водить факт експлуатації джерела забруднення.
237
Для стаціонарних джерел забруднення сума збору розрахову-
ється за формулою:
( ),
1
і і нас ф
n
i
Пвс = E Мл ⋅Нб ⋅К ⋅К
=
(8.2)
де Пвс – сума збору за викиди стаціонарними джерелами заб-
руднення;
Млі – обсяг викиду забруднюючої речовини в тоннах у межах
ліміту. Фактичні обсяги за викиди зазначаються на підставі первинної до-
кументації (журнали обліку ПОД-1, ПОД-2, ПОД-3 – див. п. 3 Порядку
заповнення форми розрахунку збору, додаток 2 до інструкції № 162);
Нбі – норматив збору за тонну і-го виду пального (грн/т). Зна-
чення нормативів наведено в табл. 1.1–1.3 додатка 1 до порядку № 303;
Кнас – коефіцієнт коригування, що враховує чисельність жи-
телів населеного пункту. Значення цього коефіцієнта наведено в табл. 2.1
додатка 2 до порядку № 303;
Кф – коефіцієнт коригування, який враховує народногоспо-
дарське значення населеного пункту. Значення коефіцієнта наведено у
табл. 2.2 додатка 2 до порядку № 303.
При розрахунку збору за стаціонарними джерелами врахову-
ють норми “Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які
заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих
речовин в атмосферу”, затвердженої наказом Мінекобезпеки від
18.05.95 р. № 38. Методика № 38 розроблено безпосередньо щодо ста-
ціонарних джерел забруднення (див. пп. 4.1 Методики № 38). Згідно з
пп. 5.1.2 Методики № 38 наднормативними викидами забруднюючих
речовин вважаються викиди джерелами, які не мають дозволів на
викид, у тому числі й за окремими інгредієнтами. У цьому випадку
розміри відшкодування збитків за наднормативні викиди розрахову-
ються згідно з п. 7 Методики № 38. Відповідно до пп. 4.4 цієї Мето-
дики у разі сплати підприємством штрафних (кратних) платежів (тобто
5-кратних згідно з формулою) відшкодовується тільки сума збитків,
що перевищує сплачену суму цих платежів.
Самостійна сплата 5-кратних платежів за понадлімітні викиди
не захищає підприємство від відшкодування збитків, розрахованих
згідно з Методикою № 38. Згідно з пп. 9.1 Інструкції № 162 сплата
збору не звільняє платників від відшкодування збитків, заподіяних
унаслідок порушення природоохоронного законодавства. Такі заува-
ження стосуються платників збору, які експлуатували стаціонарні дже-
рела забруднення без відповідних дозволів на викид ще до скасування
лімітів наказом Мінекоресурсів від 14.03.2002 р. за № 104. Проте, щоб
238
уникнути санкцій у вигляді відшкодування збитків, розрахованих згідно з
Методикою № 38, підприємству необхідно отримати дозвіл на викиди.
Для пересувних джерел забруднення (відповідно до пп. 1.15.6
Інструкції, затвердженої наказом Мінекономіки України від 10.02.95 р.
№ 7 “Про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації
викидів забруднюючих речовин” сума збору розраховується за такою
формулою:
( ),
1
і і нас ф
n
i
Пвn = E Мn ⋅Нб ⋅К ⋅К
=
(8.3)
де Пвп – сума збору за викиди пересувними джерелами заб-
руднення;
Мпі – кількість використаного пального і-го виду, в тоннах (т).
Фактичні обсяги використаного пального вказуються на підставі пер-
винної документації бухгалтерського обліку (п. 3 Порядку заповнення
форми розрахунку збору, додаток 2 до інструкції № 162);
Нбі – норматив збору за тонну і-го виду пального, у гривнях
(грн/т). Значення нормативів наведено в табл. 1.4–1.6 додатка 1 до По-
рядку № 303.
Для розрахунку сум збору використовуються фактичні обсяги
викидів та використаного пального.
Для підприємців-фізичних осіб – відсутність бухгалтерського
обліку не є підставою для несплати збору, він сплачується за фактом
експлуатації джерела забруднення.
При розрахунку величини збору за джерелами забруднення
кількості витраченого палива переводиться в обліку із літрів в одиниці
маси (тонн). Для переведення нафтопродуктів з об’єму у масу необ-
хідно мати перевідний коефіцієнт. При виробництві, зберіганні та від-
пуску кожна партія нафтопродуктів повинна мати паспорт якості, де
подається показник “густина нафтопродукту”. Він залежить від марки
нафтопродуктів та є обов’язковим для визначення, згідно з чинними
стандартами на паливо. Показник “густина нафтопродукту” і є пере-
відним коефіцієнтом з об’єму у масу.
Дані про фактичні обсяги скиду визначаються на підставі
форм первинної документації (журнали обліку за формами ПОД-11,
ПОД-12, ПОД-13).
Суми збору, який справляється за скиди (Пс), обчислюються
платниками самостійно щоквартально наростаючим підсумком з по-
чатку року на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних об-
сягів скидів, нормативів збору та коригувального коефіцієнта, наведе-
ного в таблиці 2.3 додатка 2 до постанови, і визначаються за формулою:
239
( ) ( ),
1
і і рб і і рб п
n
i
Пс = E Мл ⋅Нб ⋅ К + Мп ⋅Нб ⋅ К ⋅ К
=
(8.4)
де Млі – обсяг скиду і-ї забруднюючої речовини у межах лі-
міту в тоннах (т);
Мпі – обсяг понадлімітного скиду (різниця між обсягом фак-
тичного скиду і ліміту) і-ї забруднюючої речовини, у тоннах (т);
Крб – регіональний (басейновий) коригувальний коефіцієнт,
який враховує територіальні екологічні особливості, а також еколого-
економічні умови функціонування водного господарства, наведено в
таблиці 2.3 додатка 2 до постанови;
Кп – коефіцієнт кратності збору за понадлімітні скиди забруд-
нюючих речовин, Кп = 5.
Обчислення збору за розміщення відходів регулюють ЗУ “Про
відходи” від 5.03.98 р. № 187/98-ВР та “Порядок розроблення, затвер-
дження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів”,
затверджений КМУ від 3.08.98 р. № 1218.
Кожен власник відходів має право на розміщення такого
об’єкта відходів, який зазначено у дозволі, що видається органами
Мінекоресурсів.
Ліміти на утворення та розміщення відходів встановлюються
строком на 1 рік і доводяться до власників відходів до 1 жовтня поточ-
ного року.
За відсутністю у платників збору затверджених лімітів розмі-
щення відходів збір справляється як за понадлімітні розміщення від-
ходів відповідно до їх обсягів.
За понадлімітні обсяги розміщення відходів збір обчислюється
у п’ятикратному розмірі.
Розміщення відходів дозволяється відповідно до ст. 55 закону
№ 1264.
Дані про фактичні обсяги розміщення відходів зазначаються
на підставі матеріально-сировинних балансів виробництва.
Суми збору, який справляється за розміщення відходів (Прв),
обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим під-
сумком з початку року на підставі затверджених лімітів, виходячи з
фактичних обсягів розміщення відходів, нормативів збору та коригу-
вальних коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.4, 2.5 додатка 2 до пос-
танови, і визначаються за формулою:
( ) ( ),
1
б і т о п і і т о
n
i
Прв = E Н ⋅Мл ⋅К ⋅К + К ⋅Нб ⋅Мп ⋅К ⋅К
=
(8.5)
240
де Млі – обсяг відходів і-го виду в межах ліміту (згідно з доз-
волами на розміщення), у тоннах (т);
Мпі – обсяг понадлімітного розміщення відходів (різниця між
обсягом фактичного розміщення відходів і лімітом) і-го виду, у тоннах (т);
Нбі – норматив збору за тонну відходів і-того виду в межах
ліміту, у гривнях за тонну (грн/т);
Кт – коригувальний коефіцієнт, який враховує розташування
місця розміщення відходів, наведено в таблиці 2.4 додатка 2 до Пос-
танови № 303;
Ко – коригувальний коефіцієнт, який враховує характер об-
ладнання місця розміщення відходів, наведено в таблиці 2.5 додатка 2
до Постанови № 303;
Кп – коефіцієнт кратності збору за понадлімітне розміщення
відходів, Кп = 5.
Згідно з п. 7.2 Інструкції № 162, базовим податковим (звітним)
періодом щодо збору вважається календарний квартал. Розрахунки
збору подаються платниками до органів державної податкової служби
протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним
днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації
платника (місцем перебування на податковому обліку в органах дер-
жавної податкової служби). Розрахунки збору складаються наростаю-
чим підсумком з початку року.
Для платників, які експлуатують стаціонарні джерела забруд-
нення, згідно з п. 7.2 Інструкції № 162 вони повинні попередньо пого-
джувати розрахунок збору за рік з територіальними органами Мінеко-
ресурсів.
Згідно з п. 7.3 Інструкції № 162, збір сплачується протягом 10 ка-
лендарних днів, після останнього дня граничного терміну подання роз-
рахунку збору.
Якщо останній день строку подання розрахунку збору припа-
дає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважа-
ється наступний за вихідним або святковим робочий день.
У разі, коли у майбутніх податкових періодах платник збору
самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданому ним
розрахунку збору, такий платник зобов’язаний подати новий (уточне-
ний розрахунок), що містить виправлені показники.
Відповідно до п. 11 Порядку № 303, сплата збору здійснюєть-
ся одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в територіальних
органах Державного казначейства, які здійснюють розподіл цих кош-
тів у співвідношенні, визначеному законом.
У податковому обліку суми збору включаються до валових
витрат (табл. 8.4) на підставі норм пп. 5.2.5 закону “Про оподаткуван-
ня прибутку підприємств”.
241
Таблиця 8.4. Облік нарахування та сплати збору за
забруднення навколишнього середовища
№ Кореспонденція рахунків
з/п
Зміст господарської
операції Дебет Кредит
1 Відображення сум нарахо-
ваного збору за забруднення
навколишнього середовища
23 “Виробництво”
92 “Адміністра-
тивні витрати”,
93 “Витрати на
збут”
642 “Розрахун-
ки за обов’яз-
ковими плате-
жами”
2 Сплачено нарахований збір
за забруднення навколиш-
нього середовища
642 “Розрахунки
за обов’язковими
платежами”
311 “Рахунки в
банках”
У бухгалтерському обліку вони залежать від обраного підпри-
ємством рахунку, який передбачено або у робочому плані рахунків, або у
наказі про облікову політику підприємства. Як правило, нарахування
збору за забруднення навколишнього середовища відображається у
кредиті рахунка 642 “Розрахунки за обов’язковими платежами”.
Порядок заповнення і перевірки податкового розрахунку збору за
забруднення навколишнього природного середовища регулюється “Інст-
рукцією щодо складання податкового розрахунку збору за забруднен-
ня навколишнього природного середовища” від 17.03.2005 р. № 111.
Звіт складається із заголовної і основної частини і подається за квар-
тал, півріччя, 9 місяців та за рік наростаючим підсумком з початку
звітного календарного року.
У заголовній частині розрахунку зазначають вид розрахунку –
звітний, новий звітний або уточнюючий. Звітний період, за який пода-
ється розрахунок, повна назва юридичної особи, ідентифікаційний код
за ЄДРПОУ, код економічної діяльності, код органу місцевого само-
врядування, місцезнаходження та номер телефону.
У основній частині послідовно відображаються показники від-
повідних граф та рядків.
За рядками 1.1, 1.2, 1.3 вказують назви забруднюючих речовин
відповідно до переліку, наведеного в таблиці 1.1 додатка 1.
Якщо речовину відповідними рішеннями Ради міністрів АРК,
обласних, Київської та Севастопольської міських рад додатково вклю-
чено до переліку основних забруднюючих речовин, на які встановлю-
ється збір за викиди, то заноситься назва цієї забруднюючої речовини з
установленим для неї класом небезпечності.
Якщо для якоїсь речовини не встановлено класу небезпечнос-
ті, то заноситься її назва з установленим орієнтовно безпечним рівнем
впливу.
Якщо для даної речовини не встановлено класу небезпечності
та орієнтовно безпечного рівня впливу, то заноситься її назва і вказу-
242
ється I клас небезпечності (оскільки, згідно з постановою, для таких
речовин норматив збору встановлюється як за викид речовини I класу
небезпечності).
За рядком 2 “Нараховано збору за викиди пересувними джере-
лами забруднення, усього” (к. 1) рядків 2.1, 2.2, 2.3 і т. ін. заносяться
назви видів пального згідно з таблицями 1.4–1.6 додатка 1.
За рядком 3 “Нараховано збору за скиди у водні об’єкти,
усього” (к. 1) рядків 3.1, 3.2, 3.3 і т. ін. заносяться назви забруднюючих
речовин згідно з переліком, наведеним у таблиці 1.7 додатка 1.
Якщо речовину відповідними рішеннями Ради міністрів АРК,
обласних, Київської та Севастопольської міських рад додатково включе-
но до переліку основних забруднюючих речовин, на які встановлюєть-
ся збір за скиди, то заноситься назва цієї забруднюючої речовини з вка-
зівкою на гранично допустиму концентрацію.
Якщо для цієї речовини не встановлено гранично допустимої
концентрації, то заноситься назва забруднюючої речовини і вказується
найменша величина гранично допустимої концентрації (до 0, 001 мг/л).
За рядком 4 “Нараховано збору за розміщення відходів, усьо-
го” у (к. 1) рядків 4.1, 4.2, 4.3 і т. ін. заносяться назви видів відходів і
класи їх небезпеки, наведені в таблиці 1.9 додатка 1.
Якщо клас небезпеки відходів не встановлено, то заноситься
назва виду відходів і вказується I клас небезпеки (оскільки, згідно з
постановою, за розміщення таких відходів норматив збору встановлю-
ється як за розміщення відходів I класу небезпеки).
У відповідних комірках колонки 2 (к. 2) “Ліміти викидів ста-
ціонарними джерелами забруднення, скидів, розміщення відходів”
рядків 1.1, 1.2, 1.3; 3.1, 3.2, 3.3; 4.1, 4.2, 4.3 і т. ін. проставляються
ліміти викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів забруд-
нюючих речовин, розміщення відходів на рік (у тоннах).
На викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря пе-
ресувними джерелами ліміти не встановлюються і у відповідних ко-
мірках рядків 2.1, 2.2, 2.3 і т. ін. не вказуються.
У (к. 2) “Фактичні обсяги викидів, використаного пального,
скидів, розміщення відходів” рядків 1.1, 1.2, 1.3; 2.1, 2.2, 2.3; 3.1, 3.2,
3.3; 4.1, 4.2, 4.3 тощо проставляються фактичні обсяги викидів, вико-
ристаного пального, скидів, розміщення відходів (у тоннах). Дані про
фактичні обсяги вказуються на підставі:
− за викиди – форм первинної документації (журнали обліку
ПОД-1, ПОД-2, ПОД-3);
− за скиди – форм первинної документації (журнали обліку
ПОД-11, ПОД-12, ПОД-13);
− за розміщення відходів – матеріально-сировинних балансів
виробництва;
243
− за використання пального – первинної документації бухгал-
терського обліку.
У (к. 3) “Нормативи збору згідно з додатком 1 до постанови
КМУ від 1.03.99 № 303, 1.1, 1.2, 1.3 і т. ін. проставляються нормативи
збору, установлені за викиди забруднюючих речовин згідно з табли-
цею 1.1 додатка 1.
Якщо речовина відповідними рішеннями Ради міністрів АРК,
обласних, Київської та Севастопольської міських рад додатково вклю-
чена до переліку основних забруднюючих речовин, на які встановлю-
ється збір за викиди, то норматив проставляється залежно від установ-
леного класу небезпечності такої забруднюючої речовини згідно з таб-
лицею 1.2 додатка 1.
Якщо для цієї речовини не встановлено класу небезпечності, то
вказується норматив збору залежно від установленого для неї орієнтов-
но безпечного рівня впливу згідно з таблицею 1.3 додатка 1.
Якщо для даної речовини не встановлено класу небезпечності
та орієнтовно безпечного рівня впливу, то вказується норматив збору
як за викид забруднюючої речовини I класу небезпечності в розмірі
381 грн/тонну.
У (к. 3) рядків 2.1, 2.2, 2.3 і т. ін. проставляються відповідні
нормативи збору, установлені для видів пального згідно з таблицями
1.4, 1.5 і 1.6 додатка 1.
У (к. 3) рядків 3.1, 3.2, 3.3 і т. д. проставляються відповідні
нормативи збору, встановлені за скиди забруднюючих речовин згідно з
таблицею 1.7 додатка 1.
Якщо речовина відповідними рішеннями АРК, обласних, Ки-
ївської та Севастопольської міських рад додатково включена до пере-
ліку основних забруднюючих речовин, на які встановлюється збір за
скиди, то вказується відповідний норматив збору залежно від установ-
леної гранично допустимої концентрації згідно з таблицею 1.8 додатка 1.
Якщо для такої речовини не встановлено гранично допустимої
концентрації, то вказується норматив збору як за скид речовини з най-
меншою величиною гранично допустимої концентрації наведений у
таблиці 1.8.
У (к. 3) рядків 4.1, 4.2, 4.3 і т. ін. проставляються відповідні
нормативи збору, установлені за розміщення відходів залежно від
класу їхньої небезпеки згідно з таблицею 1.9 додатка 1.
Для обладнання та приладів, що містять ртуть, елементи з іоні-
зуючим випромінюванням, указується норматив збору в розмірі 83 грн за
одиницю.
Для люмінесцентних ламп указується норматив збору в роз-
мірі 1,5 грн за одиницю.
244
Для відходів, щодо яких не встановлено клас небезпеки, запи-
сується норматив, установлений у таблиці 1.9 додатка 1, за розміщення
відходів 1 класу небезпеки.
У графі 4 “Величина індексу споживчих цін (індекс інфляції)
за рядками 1.1, 1.2, 1.3; 2.1, 2.2, 2.3; 3.1. 3.2, 3.3.; 4.1, 4.2, 4.3 і т.д. –
записується величина індексу споживчих цін (індексу інфляції), яка
встановлена Державним комітетом статистики.
Індексація нормативів збору здійснюється відповідно до
постанови КМУ від 28.03.2003 № 402 “Про внесення змін у додаток 1
Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього
природного середовища і стягнення цього збору”.
Колонки 5 і 6 “Коригувальні коефіцієнти (коефіцієнти до норма-
тивів збору)”. У рядках 1.1, 1.2, 1.3 і т. ін. – для збору за викидами ста-
ціонарними джерелами забруднення записуються коригувальні коефі-
цієнти, наведені у таблицях 2.1 і 2.2 додатка 2. Ці коефіцієнти визна-
чаються за місцезнаходженням джерела забруднення.
Коригуючи коефіцієнти, які зазначені у таблиці 2.1 додатка 2
записуються у гр. 5, а коефіцієнти, наведені у таблиці 2.2 додатка 2
записуються у гр. 6.
Рядки 2.1, 2.2, 2.3 і т.д. – для збору за викиди пересувними
джерелами забруднення записуються коригувальні коефіцієнти, наве-
дені у таблицях 2.1 і 2.2 додатка 2. Ці коефіцієнти визначаються за міс-
цем реєстрації платників.
Рядки 3.1, 3.2, 3.3 і т.д. – для збору за скиди у водні об’єкти
записуються коригувальні коефіцієнти, наведені у таблиці 2.3 додатка 2.
Ці коефіцієнти визначаються за місцезнаходженням джерела забруд-
нення, а також записується коефіцієнт 1.5 – у разі скидання забруд-
нюючих речовин в озера, ставки; 10 – у разі захоронення забруднюю-
чих речовин, відходів виробництва та стічних вод у глибокі підземні
водоносні горизонти, що не містять прісних вод.
Коригувальні коефіцієнти, які зазначені у таблиці 2.3 додатка 2
записуються у гр. 5, а коефіцієнти 1.5 або 10 – у гр. 6.
Рядки 4.1, 4.2, 4.3 і т.д. – для збору за розміщення відходів,
записуються коригувальні коефіцієнти, наведені у таблицях 2.4, 2.5 до-
датка 2:
− коригувальні коефіцієнти, наведені у таблиці 2.4 додатка 2,
записуються у колонці 5;
− коригувальні коефіцієнти, наведені у таблиці 2.5 додатка 2, за-
писуються у колонці 6.
У колонці 7 (к. 7) “Ліміти скидів, розміщення відходів” рядки
3.1, 3.2, 3.3; 4.1, 4.2, 4.3 і т. д. – записуються у тоннах ліміти, вста-
новлені на рік для скидів у водні об’єкти та на розміщення відходів, а
245
для обладнання та приладів, що містять ртуть, елементи з іонізуючим
випромінюванням, люмінесцентних ламп – кількість одиниць облад-
нання та приладів.
У колонці 8 (к. 8) “Суми збору, обчисленого в межах ліміту”
рядки 3.1, 3.2, 3.3; 4.1, 4.2, 4.3 і т. д. – записуються у гривнях з двома
десятковими знаками суми збору, обчисленого в межах ліміту, які
розраховуються:
− якщо значення за колонкою 2 менше або дорівнює значенню
за колонкою 7 відповідних рядків – як добуток значень відповідних
рядків за колонками 2, 3, 4, 5 і 6;
− якщо значення за колонкою 2 більше значення за колонкою
7 відповідних рядків – як добуток значень відповідних рядків за колон-
ками 3, 4, 5, 6 і 7.
У колонці 9 (к. 9) “Суми збору, обчисленого за понадлімітні
обсяги” рядки 3.1, 3.2, 3.3; 4.1, 4.2, 4.3 і т. д. – заповнюються, якщо
значення відповідних рядків колонки 2 перевищують значення відпо-
відних рядків колонки 7. У такому разі записуються у гривнях з двома
десятковими знаками суми збору, які розраховуються як добуток зна-
чень колонок 3, 4, 5, 6, різниці значень колонок 2 і 7 відповідних
рядків і коефіцієнта 5.
Якщо значення відповідних рядків колонки 2 не перевищують
значення відповідних рядків колонки 7, то такі рядки прокреслюються.
У колонці 10 (к. 10) “Загальні суми збору” рядки 1.1, 1.2, 1.3;
2.1, 2.2, 2.3 і т. д. – записуються у гривнях з двома десятковими знака-
ми загальні суми збору, які розраховуються як добуток значень відпо-
відних рядків за колонками 2, 3, 4, 5 і 6; рядки 3.1, 3.2, 3.3; 4.1, 4.2, 4.3
і т. д. – записуються у гривнях з двома десятковими знаками загальні
суми збору, які розраховуються як сума значень відповідних рядків
колонок 8 і 9.
Рядок 5 (ряд. 5) “Нараховано збору з початку року, усього” за-
писуються суми збору, які розраховуються як сума значень рядків 1, 2,
3 і 4 колонки 10.
Рядок 6 (ряд. 6) “Нараховано за попередній звітний період (квар-
тал, півріччя, 9 місяців), усього” записуються суми збору за поперед-
ній звітний період (квартал, півріччя, 9 місяців), які зазначені за ряд-
ком 5 у попередньому розрахунку.
Рядок 7 (ряд. 7) “Нараховано за звітний квартал, усього” запису-
ється сума збору, що розраховується як різниця значень за рядками 5 і 6.
Рядки 8–13 (ряд. 8, ряд. 9, ряд. 10, ряд. 11, ряд. 12, ряд. 13)
заповнюються у разі подання уточнюючого розрахунку збору, що
містить виправлені показники, та у разі зазначення уточнених показни-
ків у складі розрахунку за будь-який наступний податковий період,
246
протягом якого платником були самостійно виявлені помилки. При
цьому використовуються показники звітного розрахунку за відповід-
ний період, який уточнюється, та показники додатка, який складається
платником і подається разом зі звітним або новим звітним розрахун-
ком, що містить уточнені показники.
У разі подання уточнюючого розрахунку заповнюються рядки
8–12 і додаток(ки) не заповнюються і не подаються; у разі зазначення
уточнених показників у складі звітного або нового звітного розрахунку
за будь-який наступний податковий (звітний) період, протягом якого
платником були самостійно виявлені помилки, заповнюються рядки 9–13
та окремий додаток за кожним минулим періодом, що уточнюється.
Уточнюючий розрахунок подається за кожний минулий податковий
період, що уточнюється, окремо, а додаток не складається і не подається.
У разі подання звітного або нового звітного розрахунків без
уточнення податкових зобов’язань за минулі періоди рядки 8–13 не
заповнюються і прокреслюються, додатки не складаються і не подаються.
Рядок 8 “Нараховано збору за даними раніше поданого розра-
хунку, що уточнюється, усього” – записується значення за рядком 7 роз-
рахунку за період, показники якого виправляються.
Рядок 9 “Сума збору (недоплата), яка збільшує податкове зо-
бов’язання у зв’язку з виправленням помилки (ряд. 7 – ряд. 8) або (ряд. 9
або сума ряд. 9 додатка)” якщо значення рядка 7:
− більше за значення рядка 8, записується сума, яка розра-
ховується як різниця значень за рядками 7 і 8 уточнюючого розрахунку
збору, що містить виправлені показники, при цьому рядок 10 прокрес-
люється;
− менше за значення рядка 8, рядок не заповнюється і про-
креслюється.
В обліку в частині недоплати робляться такі ж записи, що і
при нарахуванні збору за забруднення навколишнього природного се-
редовища: дебет рахунка 23, 91, 92, 93 і кредит рахунка 642. Перевірці
підлягає не тільки правильність складання запису, але і сума, на яку
збільшується збір.
Рядок 10 “Сума збору, яка зменшує податкові зобов’язання у
зв’язку з виправленням помилки (ряд. 8 – ряд. 7) або (ряд. 10 або сума
ряд. 10 додатка)” якщо значення рядка 8:
− більше за значення рядка 7, записується сума, яка розрахо-
вується як різниця значень за рядками 8 і 7 уточнюючого розрахунку
збору, що містить виправлені показники, при цьому рядок 9 прокрес-
люється;
− менше за значення рядка 7, рядок не заповнюється і про-
креслюється.
247
В обліку на суму, яка зменшує податкове зобов’язання у зв’яз-
ку з виправленням помилки, сторнується раніше зроблений запис:
дебет рахунка 23, 91, 92, 93 і кредит рахунка 642.
Рядок 11 “Сума штрафу” записується значення, яке складає 5 %
від значення за рядком 9 уточнюючого розрахунку збору, що містить
виправлені показники; у разі відсутності значення за рядком 9 рядок
11 прокреслюється.
На суму нарахованого штрафу складається запис: дебет рахун-
ка 948 “Визнані штрафи, пені, неустойки” і кредит рахунка 642 субрахунок
“Штрафи”. У фінансовій звітності суми нарахованих штрафів відобра-
жаються у складі інших витрат операційної діяльності. Для підпри-
ємств, які знаходяться не на спрощеній системі обліку і звітності суми
нарахованих штрафів відображаються у звіті ф. № 2, ряд. 090, гр. 3. У
фінансовій звітності суми нарахованих штрафів відображаються у
складі інших витрат операційної діяльності для звичайних підпри-
ємств: ф. № 2: ряд. 090 гр. 3, а для малих підприємств – ф. № 2М: ряд. 130,
гр. 3. Малі підприємства, які знаходяться на спрощеній системі обліку
і звітності, – у звіті ф. № 2М, ряд. 130, гр. 3.
Рядок 12 “Пояснення (розкриття окремих результатів фінан-
сово-господарської діяльності, усього” записується кількість аркушів,
які додаються платником до уточнюючого розрахунку із викладенням
пояснень стосовно причин, що вплинули на розмір податкового зо-
бов’язання зі збору.
Рядок 13 “Додаток(ки) щодо уточнення податкового зобов’я-
зання збору за минулий період” – прокреслюється.
У разі зазначення уточнених показників у складі звітного або
нового звітного розрахунку до звітного або нового звітного розрахун-
ку, у складі якого платником здійснюється уточнення податкових зо-
бов’язань збору за минулі періоди, обов’язково додається додаток,
складений окремо за кожний минулий податковий період, що уточ-
нюється у такому звітному або новому звітному розрахунку.
Рядок 8 “Нараховано збору за даними раніше поданого розра-
хунку, що уточнюється, усього” – прокреслюється.
Рядок 9 “Сума збору (недоплата), яка _____збільшує податкове зо-
бов’язання у зв’язку з виправленням помилки (ряд. 7 – ряд. 8) або (ряд. 9
або сума ряд. 9 додатка)” заповнюється на підставі показників рядка 9
додатка, який складаються) платником за кожний(і) минулий(і) пері-
од(и), що уточнюються та подаються платником разом зі звітним або
новим звітним розрахунком, що містить уточнені показники за такий(і)
минулий(і) період(и).
У рядок 9 за колонкою 10 переноситься значення, записане за
рядком 9 додатка. У разі одночасного уточнення податкових зобов’я-
248
зань збору за декілька минулих періодів значення за рядком 9 у додат-
ках складаються і проставляється загальна їх сума.
У разі відсутності значень за рядком 9 додатка рядок прокрес-
люється.
Рядок 10 “Сума збору, яка зменшує податкові зобов’язання у
зв’язку з виправленням помилки (ряд. 8 – ряд. 7) або (ряд. 10 або сума
ряд. 10 додатка)” заповнюється на підставі показників рядка 10 до-
датка, який складається платником за кожний минулий період, що
уточнюється та подається платником разом зі звітним або новим звіт-
ним розрахунком, що містить уточнені показники за такий минулий
період.
У рядок за колонкою 10 переноситься значення, записане за
рядком 10 додатка. У разі одночасного уточнення податкових зобов’я-
зань збору за декілька минулих періодів значення за рядком 10 у до-
датках складаються і проставляється загальна їх сума. За відсутності
значень за рядком 10 додатка рядок прокреслюється.
Рядок 11 “Сума штрафу” записується значення, яке складає 5 %
від значення за рядком 9 розрахунку збору, у складі якого платником
уточнюються податкові зобов’язання.
У разі відсутності значення за рядком 9 рядок 11 прокреслюється.
Рядок 12 “Пояснення (розкриття) окремих результатів фінан-
сово-господарської діяльності, усього” записується кількість аркушів,
які додаються платником до уточнюючого розрахунку або до розра-
хунку, у складі якого платником здійснюється уточнення податкових
зобов’язань збору за минулі періоди, із викладенням пояснень стосов-
но причин, що вплинули на розмір податкового зобов’язання зі збору
за вказаний минулий період.
Рядок 13 “Додаток щодо уточнення податкового зобов’язання
збору за минулий період” записується кількість аркушів додатків, які
подаються разом зі звітним або новим звітним розрахунком збору за
забруднення навколишнього природного середовища, у складі якого
платник уточнює податкові зобов’язання минулих періодів.
Дані, наведені у податковому розрахунку збору за забруднен-
ня навколишнього природного середовища, звіряються з додатком Р2
“Суми нарахованих податків, зборів (обов’язкових платежів), що
включаються до валових витрат” декларації з податку на прибуток
підприємства та показниками фінансової звітності. Суб’єкти підприєм-
ницької діяльності, які знаходяться не на спрощеній, тобто звичайній сис-
темі обліку і звітності, нарахований збір відображають у звіті ф. № 2,
ряд. 070, гр. 3. Суб’єкти підприємницької діяльності, які знаходяться
на спрощеній системі обліку і звітності відображають у звіті ф. № 2М,
ряд. 130, гр. 3.
249
8.4. Облік і аудит місцевих податків та зборів
В Україні поряд з загальнодержавними податками справля-
ються місцеві податки і збори (ст. 15 ЗУ “Про систему оподаткування”
від 25.06.91 р. № 1251–ХІІ, зі змінами і доповненнями). Місцеві подат-
ки, збори є невід’ємною складовою податкової системи України. На
відміну від України, в зарубіжних країнах місцеві податки забезпечу-
ють доходи місцевих бюджетів від 33 % до 65 %.
З названих зборів і податків у темі 1 розглядаються лише ко-
мунальний податок, податок з реклами та ринковий збір.
Місцеві збори включають: ринковий збір, збір з власників со-
бак, курортний збір, збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів
торгівлі, збір за припаркування автотранспорту, збір за виграш на пе-
регонах на іподромі, збір на розвиток рекреаційного комплексу, збір за
участь у перегонах на іподромі, збір на право використання місцевої
символіки, збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного роз-
продажу і лотерей та інші.
Перелік місцевих податків і зборів визначається на державно-
му рівні, тому органи місцевого самоврядування не мають права запро-
ваджувати на своїй території власні податки і збори
Комунальний податок – це обов’язковий місцевий податок, який
нараховується на основі неоподатковуваного мінімуму доходів гро-
мадян та середньооблікової чисельності працюючих. Порядок нараху-
вання та сплати зазначеного податку регулюється ст. 15 Декрету № 56-93.
Відповідно до зазначеної статті декрету визначено, що комунальний
податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ,
організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підпри-
ємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 % від річ-
ного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатко-
вуваного мінімуму доходів громадян.
Платниками комунального податку є юридичні особи, за вик-
люченням бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та
сільськогосподарських підприємств.
Об’єкт оподаткування – фонд оплати праці, розрахований ви-
ходячи з офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму дохо-
дів громадян (незалежно від фактично сплаченої заробітної плати), по-
множеного на середньооблікову чисельність працюючих за звітний місяць.
Ставка комунального податку – граничний розмір ставки не
повинен перевищувати 10 % річного фонду оплати праці, розраховано-
го виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Джерело сплати податку для юридичних осіб – дохід (прибу-
ток), що залишається в їх розпорядженні, але не більше ніж 10 % опо-
датковуваного доходу (прибутку).
250
Для розрахунку комунального податку рекомендовано засто-
совувати показник середньооблікової чисельності штатних працівни-
ків. При розрахунку цього показника керуються наказом Держкомс-
тату України від 28.09.2005 р. № 286, зареєстровано в Мін’юсті Украї-
ни 30.11.2005 р. за № 1442/11722, надалі – Інструкція № 286, затвер-
джену і введену в дію 01.01.2006 р. та Інструкцією зі статистики кіль-
кості працівників.
Пунктом 1.8 Інструкції № 286 визначено, що суть показника
середньооблікової кількості штатних праників полягає в тому, що зай-
нятий працівник враховується лише один раз (за місцем основної ро-
боти) незалежно від терміну трудового договору та тривалості робо-
чого часу. Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць
обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників
облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто
з 1 по 30 або 31 число (для лютого – по 28 або 29), включаючи вихідні,
святкові та неробочі дні, та ділення одержаної суми на число кален-
дарних днів звітного місяця (пп. 3.2.1 Інструкції № 286).
Відповідно до пп. 3.2.2 Інструкції 286 при обчисленні серед-
ньооблікової кількості штатних працівників облікового складу врахо-
вуються всі категорії працівників, зазначені в пп. 2.4 та 2.5 цієї Інс-
трукції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв’язку з
вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею
віку, передбаченого чинним законодавством або колективним догово-
ром підприємства. включаючи тих, які усиновили новонароджену ди-
тину безпосередньо з пологового будинку (пп. 2.5.8, 2.5.9 Інструкції
№ 286). Специфічним є визначення середньооблікової кількості штат-
них працівників на підприємствах, які працюють неповний місяць.
Так, згідно з пп. 3.2.4 Інструкції № 286 середньооблікова кількість
штатних працівників на підприємствах, які працювали неповний мі-
сяць, визначається шляхом ділення суми облікової кількості штатних
працівників за всі дні роботи підприємства у звітному місяці, включа-
ючи вихідні, святкові та неробочі дні за період роботи, на число ка-
лендарних днів у звітному місяці.
Підприємства, які тимчасово припинили роботу з економічних
причин, визначають середньооблікову кількість штатних працівників у
середньому за період на загальних підставах.
Згідно з пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ЗУ “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними ці-
льовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181–III (зі змінами та допов-
неннями) податкові декларації подаються за базовий податковий (звіт-
ний) період_____, що дорівнює:
251
− календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних
авансових внесків) – протягом 20 календарних днів, наступних за ос-
таннім календарним днем звітного (податкового) місяця;
− календарному кварталу або календарному півріччю (у тому
числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків) – про-
тягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем
звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Базовий податковий період для комунального податку визна-
чається відповідно до прийнятого рішення органу місцевого самовря-
дування про справляння місцевого податку на відповідній території
органу місцевого самоврядування.
Відповідно до пп. 5.3.1 закону № 2181 платник податків зо-
бов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазна-
чену в поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних
днів, наступних за останнім днем відповідного граничного терміну по-
дання податкової декларації.
Форму податкового розрахунку комунального податку затвер-
джено наказом ДПА України від 24.12.2003 р. № 625 (зареєстровано в
Мін’юсті України 8.01.2004 р. за № 4/8603). У формі податкового роз-
рахунку в примітці зазначено, що кількісний склад працівників визна-
чається згідно з Інструкцією № 171.
Слід зазначити, що до форми податкового розрахунку кому-
нального податку внесено зміни наказом ДПА від 20.03.2006 р. № 143
“Про внесення змін до форми податкового розрахунку комунального
податку” (зареєстровано в Мін’юсті України 27.03.2006 р. за № 331/12205).
Наказом № 143 у формі податкового розрахунку комунального
податку примітку викладено у новій редакції, згідно з якою кількісний
склад працівників за відповідний базовий податковий (звітний) період
дорівнює показнику середньооблікової кількості штатних працівників,
визначеному відповідно до Інструкції № 286. При цьому, якщо згідно з
рішенням органу місцевого самоврядування про встановлення кому-
нального податку базовим податковим (звітним) періодом визначено
календарний місяць, то в рядку 01 зазначається середньооблікова кіль-
кість штатних працівників за такий місяць, якщо визначено кален-
дарний квартал (півріччя, рік) – середньооблікова кількість штатних
працівників за кожний місяць кварталу (півріччя, року).
Враховуючи те, що кошти комунального податку спрямову-
ються на комунальні потреби за місцем розташування суб’єкта госпо-
дарювання, головне підприємство (або філія) сплачує комунальний по-
даток за працівників філії до бюджету за місцем їх знаходження.
Платники фіксованого сільськогосподарського податку відпо-
відно до ЗУ “Про фіксований сільськогосподарський податок” від
17.12.98 р. № 320–ХІХ комунальний податок не сплачують.
252
Податок з реклами – це податок на послуги зі встановлення і
розміщення реклами. Рекламою вважаються усі види оголошень і по-
відомлень, що передають інформацію з комерційною метою (тобто з
метою одержання доходу) за допомогою ЗМІ, преси, супутникового і
кабельного телебачення, радіомовлення, а також афіш, плакатів, лис-
тівок, рекламних щитів, інших технічних засобів, розташованих на
вулицях, магістралях, площах, будинках, транспорті та в інших місцях.
Рекламодавець – це юридична і фізична особа, від імені якої
здійснюється реклама. Об’єктом податку з реклами є вартість послуг за
встановлення та розміщення реклами. Платники податку з реклами –
юридичні особи та громадяни. Об’єктом оподаткування є вартість пос-
луг за встановлення і розміщення реклами, а у разі виконання цих ро-
біт власними силами рекламодавця – вартість фактично понесених витрат.
Розмір податку з реклами становить:
– 0,1 % вартості послуг за розміщення одноразової реклами;
– 0,5 % вартості послуг за розміщення реклами на тривалий час.
Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і пові-
домлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомо-
гою ЗМІ, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших
технічних засобів, майна та одягу, на вулицях, магістралях, майданах,
будинках, транспорті та в інших місцях.
Податок з реклами сплачується під час оплати послуг за вста-
новлення _____та розміщення реклами. Стягнення податку з реклами здійс-
нюють підприємства, організації, установи, що видають дозвіл на роз-
міщення реклами або надають послуги з реклами.
Якщо рекламне агентство тільки встановило або розмістило
рекламу, але ще не отримало оплати своїх послуг та податку з реклами
до закінчення періоду, за який зобов’язане перерахувати всю суму
отриманих податків до місцевого бюджету, то податок з реклами,
пов’язаний з наданням цих послуг, рекламне агентство перераховувати
не повинне, оскільки воно ще не отримало податку з реклами на свій
поточний рахунок або до своєї каси від замовника реклами.
У разі безоплатно наданої рекламним агентством рекламної
продукції або безоплатно наданих послуг податок з реклами дорівнює
нулю, оскільки у цьому разі взагалі відсутня вартість (тобто немає
об’єкта оподаткування) і не функціонує механізм справляння і перера-
хування податку (немає факту оплати).
Іноземні юридичні особи і громадяни сплачують податок з
реклами на рівних умовах з юридичними особами і громадянами
України, якщо інше не передбачено міжнародними договором і зако-
нодавством України.
253
Бухгалтерія підприємства зобов’язана вести окремий облік
податку, а відповідальність за своєчасність і повноту стягнення подат-
ку покладається на керівника і головного бухгалтера підприємства.
Подання розрахунку податку з реклами до органів державної
податкової служби здійснюється платниками за базовий податковий
(звітний) період календарний місяць – протягом 20 календарних днів,
наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) мі-
сяця; за базовий податковий (звітний) період календарний квартал –
протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним
днем податкового (звітного) кварталу; за базовий податковий (звітний)
період рік – протягом 60 календарних днів за останнім календарним
днем податкового (звітного) року.
Сплата здійснюється протягом 10 календарних днів, наступ-
них за останнім днем відповідного терміну подання податкового роз-
рахунку.
Податковий розрахунок податку з реклами затверджено нака-
зом ДПА України від 24.12.2003 р. № 624.
Першим документом, який передбачав механізм справляння
ринкового збору був Декрет № 56-93, безпосередньо його стаття 4,
відповідно до якої ринковий збір – це плата за торгові місця на ринках
і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для тор-
гівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з
юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську, про-
мислову продукцію та інші товари.
Граничний розмір ринкового збору не повинен був перевищу-
вати 20 % мінімальної заробітної плати для громадян (23 грн 60 к.) і
трьох мінімальних заробітних плат (354 грн) для юридичних осіб за-
лежно від ринку, його територіального розміщення та виду продукції
(товару).
З прийняттям Указу Президента України “Про впорядкування
механізму сплати ринкового збору” від 28.06.99 р. № 761/99, внесено
зміни до порядку обчислення і граничних розмірів ринкового збору.
Статтею 1 указу встановлено, що ринковий збір – це плата за право
зайняття місця для торгівлі на ринках усіх форм власності, в т. ч. у
павільйонах, на критих і відкритих столах, майданчиках (включаючи
орендовані), з автомобілів, візків, мотоциклів, ручних візків тощо.
Цим указом визначено, що платниками ринкового збору є
юридичні особи усіх форм власності, їх філії, відділення, представ-
ництва та інші відокремлені підрозділи, з також фізичні особи.
Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі. Ставки
ринкового збору встановлюються у розмірі від 0,05 до 0,15 неоподат-
ковуваного мінімуму доходів громадян для фізичних осіб (від 85 к. до
254
2 грн 55 к.) від 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів гро-
мадян (від 3 грн 40 к. до 34 грн) для юридичних осіб за кожне місце.
Ринковий збір сплачується до початку торгівлі через касовий апарат
адміністрації ринку На підставі касового чека про сплату ринкового
збору особі надається місце для торгівлі.
За об’єкти торгівлі, громадського харчування, побутового об-
слуговування, розташовані у стаціонарних приміщеннях (магазинах,
кіосках, палатках) на території ринку, та за власні торговельно-заку-
півельні підрозділи ринку незалежно від зайнятого місця ринковий
збір не справляється.
Збір не справляється також за торгівлю за межами ринку, про-
те при цьому необхідно одержати дозвіл на торгівлю у спеціально
відведених для цього місцях, сплативши збір за видачу дозволу на
розміщення об’єктів торгівлі, сплачувати ринковий збір на загальних
підставах з усіх зайнятих місць для торгівлі на ринках, незалежно від
способу зайняття такого торгового місця (включаючи орендовані), як-
що інше не передбачено рішенням органу місцевого самоврядування.
Ринковий збір, внесений за рахунок коштів юридичних осіб,
відноситься до собівартості продукції (робіт, послуг).
Подання розрахунку ринкового збору до органів державної
податкової служби здійснюється платниками за базовий податковий
(звітний) період календарний місяць – протягом 20 календарних днів,
наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) мі-
сяця; за базовий податковий (звітний) період календарний квартал –
протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним
днем податкового (звітного) кварталу; за базовий податковий (звітний)
період рік – протягом 60 календарних днів за останнім календарним
днем податкового (звітного) року.
Сплата здійснюється протягом 10 календарних днів, наступ-
них за останнім днем відповідного терміну подання податкового роз-
рахунку. Розрахунок затверджено наказом ДПА України від 24.12.2003 р.
№ 627. Відповідальність за правильність обчислення, повноту стяг-
нення, своєчасність перерахування ринкового збору до місцевого бю-
джету несе адміністрація ринку згідно з чинним законодавством України.