5.1. Суть та класифікація основних фондів
Будь-яке підприємство не може існувати без засобів праці. По-
датковий облік поряд з фінансовим забезпечує користувачів інформа-
цією про наявність, рух основних фондів. Основними нормативними
актами, які регулюють податковий облік основних фондів в Україні є
закони “Про податок на додану вартість” та “Про оподаткування при-
бутку підприємств”.
Податкове законодавство оперує таким терміном, як основні
фонди, а не засоби. Під основними фондами, пп. 8.2.1 закону “Про при-
буток”, розуміють матеріальні цінності, що використовуються у
господарській діяльності платника податку протягом періоду, що
перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких
матеріальних цінностей, та вартість, яких перевищує 1000 грн і посту-
пово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом. З цього
визначення випливає, що є основні фонди, які використовуються і які
не використовуються у господарській діяльності. Поряд з цим чітко
визначений термін використання, необхідний для поділу фондів на
основні та малоцінні швидкозношувані предмети.
Важливим питанням податкового обліку є формування вар-
тості основних фондів. У податковому обліку широко використовуєть-
ся балансова вартість основних фондів.
В основу податкового обліку основних фондів покладено їх
класифікацію. Класифікація основних фондів передбачена пп. 8.2.2
ЗУ “Про прибуток”, згідно з якою вони поділяються на чотири групи:
135
− група 1 – будинки, споруди, їх структурні компоненти та
передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини
(квартири і місця загального користування). Облік балансової вартості
основних фондів першої групи ведеться за кожною будівлею, спору-
дою або їх структурним компонентом (пп. 8.3.4 ЗУ “Про прибуток”);
− група 2 – автомобільний транспорт та вузли (запасні части-
ни) до нього; меблі, побутові електронні, оптичні та електромеханічні
прилади та інструменти;
− група – 3 будь-які інші основні фонди, що не увійшли до
груп 1, 2, 4;
− група 4 – обчислювальні машини, інші машини для автома-
тичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мік-
рофони та рації.
Облік балансової вартості основних фондів груп 2–4 ведеться
за сукупною балансовою вартістю відповідної групи. При цьому окре-
мий облік балансової вартості, індивідуальної вартості основних фон-
дів не ведеться.
У зв’язку зі змінами в законодавстві, які відбулися у 2004 році
стосовно норм амортизації у податковому обліку, доцільно поділити
основні фонди не на чотири, а на сім груп:
− група 1 – будівлі, споруди, передавальні пристрої, житлові
будинки та їх частини, витрати на придбання, яких були здійснені до
1.01.2004 р.;
− група 2 – будівлі, споруди, передавальні пристрої, житлові
будинки та їх частини, витрати на придбання яких були здійснені після
1.01.2004 р.;
− група 3 – автомобільний транспорт і вузли до нього, меблі,
побутові та електроні пристрої, витрати на придбання яких були здійс-
нено до 1.01.2004 р.;
− група 4 – автомобільний транспорт і вузли до нього, меблі,
побутові та електронні пристрої, витрати на придбання яких були
здійснені після 1.01.2004 р.;
− група 5 – будь-які інші основні фонди, які не включені в 1,
2, 3, 4, 7 групи, витрати на які було здійснені до 1.01.2004 р.;
− група 6 – будь-які інші основні фонди, не включені в 1, 2, 3,
4, 7 групи, витрати на які було здійснено після 1.01.2004 р.;
− група 7 – ЕОМ, засоби зв’язку, рації, телефони, мікрофони тощо.
Ця класифікація є необхідною, оскільки для кожної групи
встановлено свою норму амортизації. Норми амортизації у середині
груп значною мірою відрізняються одна від одної, звідси неправильна
класифікація основних фондів може мати серйозні для підприємств –
платників податків наслідки.
136
25 26 27 28 29 30 31 32 Наверх ↑