4.3. Порядок заповнення, подання та перевірки декларації про прибуток підприємства

← К оглавлению

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31 32

Декларація з податку на прибуток формується у відповідності

до “Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства”,

затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 р., № 143, ЗУ

“Про оподаткування прибутку підприємств”, ЗУ “Про порядок пога-

шення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державни-

ми цільовими фондами”, наказом ДПА України “Про затвердження

форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її

складання” від 29.03.2003 р., № 143 із змінами і доповненнями, внесе-

ними ДПА України від 10.12.2003 р., № 593, від 12.10.2005 р., № 448, лис-

тами ДПА України від 5.08.2005 р., № 15614/7/11-1117, від 6.06.2006 р.,

№ 1071/7/15-0317, ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звіт-

ність в Україні” від 16.07.99 р. за № 996–ХІV, Положень (стандартів)

бухгалтерського обліку, затверджених наказами Мінфіну України від

31.03.99 р., № 87, від 28.05.99 р., № 137, від 7.07.99 р., № 163, від

30.07.99 р., № 176, від 8.10.99 р., № 237, від 18.10.99 р., № 242, від

20.10.99 р., № 246, від 29.11.99 р., № 290, від 31.12.99 р., № 318, від

31.01.2000 р., № 20, від 25.02.2000 р., № 39, від 26.04.2000 р., № 91, від

27.04.2000 р., № 92, від 28.07.2000 р., № 181, від 10.08.2000 р., № 193;

Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і

господарських операцій підприємств і організацій та інструкції про

застосування Плану рахунків, затверджених наказом Мінфіну України

№ 291 від 30.11.99 р.

Оскільки бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку,

який має вести підприємство, відповідно до п. 2 ст. 3 ЗУ “Про бух-

галтерський облік та звітність в Україні” (далі “закон № 996”), а фінан-

сова, податкова, статистична та інші види звітності, що використову-

ють грошовий вимірник, базуються на даних бухгалтерського обліку,

перевірка декларації з податку на прибуток підприємства також має мож-

ливість використовувати інформацію за даними бухгалтерського обліку.

До початку перевірки слід ознайомитися з наказом про обліко-

ву політику підприємства, в якому мають бути затверджені основні

принципи, методи і процедури для використання їх при відображенні

господарських операцій у бухгалтерському обліку підприємства.

Декларацію з податку на прибуток та додатки до неї пода-

ються платником незалежно від того, чи виникло у звітному періоді в

платника податкове зобов’язання, чи ні. Починаючи з першого кварта-

лу 2006 року, декларація заповнюється в гривнях, без копійок, з відпо-

відним округленням.

Декларація з податку на прибуток підприємства складається

наростаючим підсумком з початку звітного календарного року. Вона

містить заголовну та дві основні частини, десять додатків, з яких сім

(К1–К7) подаються щокварталу та за рік, а три (Р1–Р3) подаються

тільки за рік. Додаток К1 складається з двох частин: К1/1 та К1/2.

У заголовній частині декларації відображається повна назва

підприємства, ідентифікаційний код, код виду економічної діяльності,

місцезнаходження та номер телефону платника.

Після заголовної частини у декларації з податку на прибуток

наводяться показники в розрізі статей “Валовий дохід” та “Валові

витрати підприємства”. При висвітленні податкового аудиту валових

доходів і валових витрат використано [24].

Поняття дохід по-різному трактується у податковому та фінан-

совому обліку.

Валовий дохід – це загальна сума доходу платника податку від

усіх видів діяльності, одержаного (нарахованого) протягом звітного

періоду в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, як на те-

риторії України, її континентальному шельфі, виключній (морській)

економічній зоні, так і за її межами.

Згідно з П(С)БО 15 “Дохід” – дохід визначається під час збіль-

шення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання

власного капіталу (за винятком внесків учасників), та за наявності всіх

наведених умов:

− покупцеві передані ризики й вигоди, пов’язані з правом

власності на товар;

− підприємство не здійснює надалі управління та контроль за

реалізованим товаром;

− сума доходу може бути достовірно визначена;

− є впевненість, що в результаті операції відбудеться збіль-

шення економічних вигод, а витрати, пов’язані з цією операцією мо-

жуть бути достовірно визначені.

Для визначення суми валового доходу необхідно визначити

доходи від:

− продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та

обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи;

− приросту балансової вартості запасів;

− виконання довгострокових договорів;

− продажу цінних паперів, фондових та товарних деривативів,

іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою

дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком

операцій з їх первинного випуску (розміщенням), операцій з їх кінцевого

погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом);

− операцій з землею;

− інших доходів.

Коригування визначеного валового доходу здійснюється як

наслідок:

− зміни суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг);

− самостійно виявлених помилок за результатами минулих

податкових періодів;

− врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості.

Рядок 01.1 “Визначення суми доходу від продажу товарів

(робіт, послуг)” визначається залежно від події, яка сталася раніше. За

законодавством, датою збільшення валового доходу вважається: дата,

яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-

яка подія, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця

на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт,

послуг), які підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг)

за готівку – дата її оприбуткування в касі платника податку, або дата

інкасації готівки в банківському закладі, який обслуговує платника

податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата

фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Для визначення повноти та своєчасності відображення в бух-

галтерському обліку доходів від продажу товарів (робіт, послуг) пред-

метом ознайомлення є договірні взаємовідносини з метою визначення

моменту переходу права власності на товар (роботи, послуги) відпо-

відно до Цивільного кодексу України та міжнародних правил по ви-

користанню термінів “Інкотермс”.

При здійсненні окремих операцій, передбачених законом “Про

прибуток”, визначення валового доходу відбувається із застосуванням

звичайних цін, а саме:

− при здійсненні бартерних операцій (пп. 7.1.1 закону “...

виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижчої за звичайні

ціни”);

− при здійсненні операції з безкоштовної передачі товарів

(робіт, послуг);

− при операціях з пов’язаними особами (пп. 7.4.1 закону “...

виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі

товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу”);

− при операціях з особами, які не є платниками податку на

прибуток, встановленого ст. 10 закону, або сплачують цей податок за

іншими, ніж платник податку ставками, (п. 7.4.3 закону);

− при виплаті заробітної плати в натуральній формі особам,

які знаходяться в трудових відносинах з платником податку.

Порядок визначення звичайних цін встановлено у п. 1.20.1 ст. 1

закону “Про прибуток”, де зазначено, що для доказів обґрунтування

рівня звичайної ціни застосовуються правила, визначені національ-

ними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також на-

ціональними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З

метою оподаткування терміни “справедлива вартість”, “ринкова вар-

тість” та “чиста вартість реалізації”, які використовуються в національ-

них положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних

стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до

терміна “звичайна ціна”, визначеного цим законом.

Справедлива вартість (згідно з П(С)БО 19 “Об’єднання під-

приємств”) – сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або

оплата зобов’язання у результаті операції між обізнаними, зацікав-

леними та незалежними сторонами.

Чиста вартість реалізації запасів (згідно з П(С)БО 9 “Запаси”) –

очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за

вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та

реалізацію.

Ринкова вартість (згідно з Національним стандартом № 1 “За-

гальні засади оцінки майна і майнових прав”, затвердженого постано-

вою КМУ від 10.09.2003 р. за № 1440) – вартість, за яку можливе

відчуження об’єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за

угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення

відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням

справи, розсудливо і без примусу.

“Валовий дохід від продажу товарів (робіт, послуг)” за рядком

01.1 Декларації відповідає дебетовому обороту за рахунком 36 у ко-

респонденції з кредитовими оборотами за субрахунком 701, 702, 703,

712 з урахуванням різниці між кредитовими сальдо на кінець та по-

чаток звітного періоду на субрахунку 681 або на рахунку 36 (за ви-

рахуванням податку на додану вартість).

Поточні розрахунки з покупцями та замовниками на рахунку

36 можуть відображатися без використання субрахунку 681 “Розрахун-

ки за авансами одержаними”, внаслідок чого кредитовий залишок на

рахунку 36 буде свідчити про наявність отриманої передоплати, тобто

отриманих авансів. Підставою для заповнення і перевірки є журнал 3,

відомість 3.1 аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замов-

никами (до рахунка 36); відомість 3.5 аналітичного обліку розрахунків

за іншими операціями (до рахунка 68).

Поряд з цим проводиться звірка відповідності даних наведе-

них у рядку 01.1 декларації “Доходи від продажу товарів (робіт, пос-

луг)” сумі показників декларації з податку на додану вартість (повна,

або скорочена; за 3 місяці звітного кварталу).

Рядок 01.2 “Визначення валового доходу від приросту балан-

сової вартості запасів”. Валові доходи внаслідок приросту балансової

вартості запасів відображаються в декларації за рядком 01.2 і додатком

К1/1 та можуть бути порівняні з даними бухгалтерського обліку за

умови використання в бухгалтерському і в податковому обліку однако-

вих методів оцінки вибуття запасів. Якщо методи оцінки вибуття запа-

сів не збігаються, тоді визначення приросту балансової вартості запа-

сів має здійснюватися за даними податкового обліку запасів.

З 1 січня 2005 р. для цілей податкового обліку оцінка вибуття

запасів може здійснюватись одним із п’яти методів, визначених в

П(С)БО 9 “Запаси”, крім методу ЛІФО, а саме:

− ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;

− середньозваженої вартості однорідних запасів;

− методу ФІФО;

− нормативних витрат;

− ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізують-

ся через роздрібну торгівлю).

У визначенні приросту балансової вартості запасів не беруть

участі товари, які:

− підлягають амортизації;

− отримані безкоштовно;

− не отримані (не оприбутковані) платником податку, а вар-

тість їх оплачена;

− придбані для легкового транспорту у розмірі 50 % вартості

паливно-мастильних матеріалів;

− були переоцінені за правилами П(С)БО 9 (у частині суми

дооцінки (уцінки).

У бухгалтерському обліку та звітності запаси відображаються

за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю, або чистою вартістю

реалізації (якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані,

застаріли, або іншим чином втратили первинно очікувану вигоду).

Сума, на яку первинна вартість запасів перевищує чисту вартість їх ре-

алізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не

вистачає) запасів списуються на витрати звітного періоду. Суми нестач

і втрат від псування цінностей до прийняття рішення щодо конкретних

винуватців відображаються на позабалансових рахунках. Після вста-

новлення осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкоду-

вання сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або

інших активів) і доходу звітного періоду.

Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що раніше були

уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму

збільшення чистої вартості реалізації, але не більше від суми поперед-

нього зменшення, коригується запис про попереднє зменшення вартос-

ті цих запасів. Тобто, на балансову вартість зазначених товарів та опе-

рацій з ними для додатка К1/1 в розрахунку приросту (убутку) балан-

сової вартості запасів (див. табл. 4.1) по рядках А1–А6 в гр. 3 та гр. 5

мають бути зменшені залишки запасів, які відображені в бухгалтерсь-

кому обліку на початок та кінець звітного періоду.

На визначення приросту балансової вартості запасів впливає

також їх використання не у господарській діяльності, а саме:

− запаси, використані на забраковану продукцію понад техно-

логічно обумовлені норми;

− сума нестач і псування запасів, виявлені у звітному періоді.

− запаси, використані на ремонт безкоштовно отриманих ос-

новних фондів;

− вартість запасів, використаних на соціальну сферу підпри-

ємства;

− вартість усіх запасів, використаних на виготовлення, ре-

конструкцію, модернізацію та поліпшення необоротних активів. При

надходженні запасів (у т. ч. і передоплата за них) мають право бути

визнані валові витрати і лише за фактичним їх використанням дані

витрати можуть бути достовірно відкориговані. Крім того, сума вит-

рат, яка не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп

основних фондів на початок звітного періоду, буде включена до вало-

вих витрат за рядком 04.10 декларації та додатка К1/1 “Витрати на по-

ліпшення основних фондів”, що включаються до складу валових витрат.

Якщо у звітному періоді запаси при надходженні не віднесені

до складу валових витрат та використані на невиробничі потреби, їх не

відображають в перерахунку згідно з п. 5.9 закону № 334.

При заповненні рядків А2 “Балансова вартість запасів у неза-

вершеному виробництві” та А3 “Балансова вартість запасів у готовій

продукції” необхідно визначити частку (питому вагу) матеріальних

витрат у загальній сумі витрат на виробництво, а саме: дані за

кредитом рахунків 20, 22, 25, 28 у кореспонденції з дебетом рахунків

100

23 “Виробництво” та 91 “Загально-виробничі витрати” поділити на за-

гальну суму дебету рахунка 23 та дебету 91, відповідно.

Дані рядка А2 графи 3 додатка К1/1 будуть дорівнювати

сальдо з дебету рахунка 23 на початок року з урахуванням питомої

ваги матеріальних витрат у виробництві попереднього податкового

періоду (ДСп23 × Пвп).

Дані рядка А2 графи 5 додатка К1/1 будуть дорівнювати сальдо з

дебету рахунка 23 на кінець звітного періоду з урахуванням питомої

ваги матеріальних витрат у виробництві звітного періоду (ДСк23 × Пвк).

Рядок 01.3 “Визначення валового доходу від виконання довго-

строкових договорів”. Під терміном “довгостроковий договір (конт-

ракт)” слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво,

установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до

складу основних фондів замовника або складових частин таких основ-

них фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов’язаних з

таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (пос-

луг типу “інжиніринг”, науково-дослідних і дослідно-конструкторсь-

ких робіт та розробок) за умови, якщо такий контракт не планується

завершити раніше ніж через 9 місяців від моменту здійснення перших

витрат або отримання авансу (п. 7.10.2 ст. 7 закону “Про прибуток”).

Відповідно до пп. 7.10.3 виконавець самостійно визначає до-

ходи, нараховані протягом звітного періоду у зв’язку із виконанням

цього договору (контракту), використовуючи оцінний коефіцієнт вико-

нання такого довгострокового контракту.

Коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту)

визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного пе-

ріоду до суми загальних витрат, що плануються виконавцем при ви-

конанні довгострокового контракту.

Доходи виконавців у звітному періоді визначається як добуток

загально-договірної ціни довгострокового договору (контракту) на

оцінний коефіцієнт виконання довгострокового контракту.

Для цілей оподаткування суми авансів або передоплати, отри-

маних виконавцем довгострокового договору (контракту), входять до

складу валового доходу такого виконавця виключно у межах сум, виз-

начених згідно ст. 7 закону “Про прибуток” (пп. 7.10.5).

Після завершення довгострокового договору (контракту) вико-

навець здійснює перерахунок сум податкових зобов’язань, попередньо

визначених ним за наслідками кожного податкового періоду протягом

строку виконання такого довгострокового договору (контракту), виз-

начаючи фактичний коефіцієнт виконання довгострокового договору

(контракту) як співвідношення витрат відповідних попередніх звітних

періодів до фактичних загальних витрат, понесених (нарахованих)

виконавцем при виконанні довгострокового договору (контракту), та

101

дохід таких періодів як добуток кінцевої договірної ціни об’єкта довго-

строкового договору (контракту) на фактичний коефіцієнт виконання

довгострокового договору (контракту).

Коли, за наслідками перерахунку виявляється, що платник

податку завищив або занизив суму податкових зобов’язань, розрахова-

ну за наслідками будь-якого попереднього податкового періоду протя-

гом виконання довгострокового договору (контракту), зазначене зави-

щення або заниження враховується відповідно у зменшення або збіль-

шення валового доходу такого платника податку в податковому періо-

ді завершення довгострокового договору (контракту) із застосуванням

до суми визначеної різниці процента, що дорівнює 120 % ставки НБУ,

що діяла на момент здійснення такого перерахунку, за строк дії такої

переплати чи недоплати.

При цьому відлік строку позовної давності починається з по-

даткового періоду, в якому завершується довгостроковий договір (контракт).

При визначенні валових доходів від виконання довгостроко-

вих договорів (рядок 01.3, додаток К2 декларації) можуть бути вико-

ристані дані бухгалтерського обліку – відомість 3.1 аналітичного об-

ліку розрахунків з покупцями та замовниками (до рахунка 36).

Рядок 01.4 “Визначення прибутку від операцій з цінними

паперами, фондовими та товарними деривативами”. Показники

прибутку від операцій з цінними паперами, фондовими _____та товарними

деривативами, у т. ч. з іпотечними цінними паперами визначаються п. 7.6

ст. 7 закону № 334, Цивільним кодексом України, в якому іпотеку

визначено як заставу нерухомого майна, що залишається у володінні

заставодавця або третьої особи; ЗУ “Про іпотеку”, що встановив ос-

новні правила іпотеки та доповнив перелік видів цінних паперів, які

випускаються в Україні, іпотечними цінними паперами” від 5.06.2003 р.,

№ 898; ЗУ “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном

при будівництві житла та операціях з нерухомістю” від 19.06.2003 р., № 978.

Податковий облік операцій з цінними паперами ведеться за

“ціннопаперовими” правилами, які визначені у пунктах 1.38, 1.39, 4.1,

4.2, 7.6, 11.3 закону № 334 з відображенням в додатку К3 “Розрахунок

фінансових результатів операцій з цінними паперами, корпоративними

правами та деривативами”, в якому операції зазначаються окремо за

видами цінних паперів. Операції з іпотечними сертифікатами та з

сертифікатами фонду операцій з нерухомістю відображаються у ряд. 5

додатка К3 як операції з іншими цінними паперами.

При визначенні прибутку від операцій з цінними паперами,

фондовими та товарними деривативами (ряд. 01.4 декларації) вико-

ристовують дані бухгалтерського обліку:

а) для визначення доходів: журнал 6, розділ II, ряд. 4.1, гр. 4;

102

б) для визначення витрат: журнал 4, розділ II, ряд. 13.7 гр. 8, у

частині дебету рахунка 971.

Збитки від операцій з торгівлі цінними паперами та деривати-

вами, отримані протягом року, відображаються наростаючим підсум-

ком із знаком мінус у додатку К3 без перенесення до декларації. У

випадку непогашення їх протягом звітного року в наступному році це

від’ємне значення відображається у рядках 1.3, 2.3, 3.3, 4.3, 5.3 додатка

К3 до повного погашення.

У бухгалтерському обліку доходи від продажу цінних паперів

відображаються на субрахунку 741 “Доходи від реалізації фінансових

інвестицій”, а витрати на придбання фінансових інвестицій, які є інст-

рументами капіталу (акції, паї, майнові права) і борговими інструмен-

тами (векселі, іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з

нерухомістю), відображаються залежно від терміну, протягом якого

підприємство має наміри їх утримувати, на рахунку 14 “Довгострокові

фінансові інвестиції” (інвестиції, які придбані з метою збільшення

прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або

інших вигод для інвестора) або на субрахунку 352 “Інші поточні фі-

нансові інвестиції” (інвестиції, які придбані з метою перепродажу і які

в будь-який момент можуть бути реалізовані).

Рядок 01.5 “Визначення прибутку від операцій з землею”.

Продаж земельної ділянки може відбуватися по-різному. Отже, по-різ-

ному буде визначатися і прибуток від таких операцій (який є скла-

довою частиною валового доходу).

Перший випадок – продаж ділянки, яка була придбана раніше.

Валовий дохід згідно з п. 8.9.1 ЗУ “Про прибуток” відповідатиме до-

датній різниці між сумою одержаних коштів і сумою витрат, пов’я-

заних з купівлею такого окремого об’єкта, збільшеної на коефіцієнт

індексації, визначається нормами п. 8.3.3 цього закону, за формулою:

[ ]

100

( 1) 10 −

= a−

де I(a−1) – індекс інфляції року, за результатами якого прово-

диться індексація. Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індекса-

ція не проводиться.

Другий варіант – продаж землі, одержаної у власність у проце-

сі приватизації. Платник податку згідно з п. 8.9.2 ЗУ “Про прибуток”,

до валового доходу включає позитивну різницю між сумою доходу,

отриманого внаслідок продажу та сумою оцінної вартості такої землі,

визначеної згідно з методикою вартісної оцінки земель з урахуванням

103

коефіцієнтів її функціонального використання на момент такого продажу.

Обидва варіанти продажу землі відображаються в таблиці 4 “Прибуток

від продажу землі” додатка К1/1.

Третій варіант – продаж землі, придбаної раніше разом з роз-

ташованою на ній будівлею. Згідно з п. 8.9.3 ЗУ “Про прибуток”, при

одночасному придбанні земельної ділянки і будівлі виникає один

об’єкт групи 1 (за сукупною вартістю землі і розташованої на ній

будівлі). Внаслідок чого за правилами продажу основних фондів групи 1

сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю

об’єкта відноситься до валового доходу, а суму перевищення балан-

сової вартості об’єкта над виручкою – до валових витрат, з віднесен-

ням позитивної різниці від продажу об’єкта “земля плюс будівля” до

рядка 01.1 декларації, а негативної – до рядка 04.12, без використання

рядка 01.5 таблиці 4 додатка К1/1.

При визначенні прибутку від операцій з землею та відобра-

ження суми у рядку 01.5 декларації використовують дані бухгалтерсь-

кого обліку:

а) для визначення доходів: дані журналу 6 (у частині доходів

від продажу землі);

б) для визначення витрат: дані журналів 5, 5А розділ II (від-

носно операцій з продажу землі).

Рядок 01.6 “Визначення інших доходів, крім визначених у

рядках 01.1–01.5”. Перелік доходів, які відображаються в складі інших

доходів за рядком 01.6 декларації:

− доходи від продажу іноземної валюти відображаються на

суму гривень, отриманих від покупця у зв’язку з таким продажем (п.

4.1.2 та 7.3.5);

− валовий дохід у зв’язку з перерахунком “заборгованості” та

іноземної валюти відповідно до п. 7.3.3 закону “Про прибуток”. Внас-

лідок наявності різних умов, відповідно до яких відбувається визна-

чення курсових різниць у податковому та бухгалтерському обліку

(п. 7.3 закону “Про прибуток” та П(С)БО 21 “Вплив змін валютних

курсів”), зіставлення таких даних не можливе.

Перераховуються такі види заборгованості в іноземній валюті:

− основна сума (непогашена частина основної суми) фінансо-

вого кредиту, депозиту (вкладу);

− сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансо-

вого кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати якого минув на дату

закінчення звітного періоду;

− вартість (непогашена частина вартості) об’єкта фінансового

лізингу;

104

− платежі за такий об’єкт фінансового лізингу, строк оплати

якого минув на дату закінчення звітного періоду;

− балансова вартість цінних паперів, які засвідчують відно-

шення боргу, а також товарних і фондових деривативів.

У податковому обліку балансову вартість іноземної валюти на

банківських рахунках або в касі підприємства обліковують за серед-

ньозваженою вартістю або ідентифікованою вартістю. Згідно з п. 10.2

П(С)БО 21 “Вплив змін валютних курсів”, середньозважений валют-

ний курс визначають, розділивши суму добутків курсів НБУ і кількості

днів їх дії у звітному місяці на кількість календарних днів у ньому.

У бухгалтерському обліку на кожну дату балансу:

а) монетарні статті в іноземній валюті відображаються з вико-

ристанням валютного курсу на дату балансу;

б) немонетарні статті, які відображені за історичною собівар-

тістю і зарахування яких до балансу пов’язане з операцією в іноземній

валюті, відображаються за валютним курсом на дату здійснення операції;

в) немонетарні статті за справедливою вартістю в іноземній

валюті відображаються за валютним курсом на дату визначення цієї

справедливої вартості.

Визначення курсових різниць у бухгалтерському обліку за

монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійс-

нення розрахунків та на дату балансу.

У бухгалтерському обліку доходи від спільної діяльності ві-

дображаються у складі інших операційних доходів за кредитом рахун-

ка 719 в журналі 6, (розділ 2; ряд. 1, 2, 3, 4 гр. 4).

Порядок оподаткування операцій з фінансової допомоги регу-

люється пп. 4.1.6 ЗУ “Про прибуток” та наказом ДПА України від

8.05.2003 р. за № 215.

Поворотна фінансова допомога надається відповідно до

договорів, які передбачають передачу платникові податку для викорис-

тання на певний термін суми коштів без нарахування відсотків або

надання інших видів компенсацій у вигляді оплати за користування та-

кими коштами.

Сума (частка суми) такої фінансової допомоги, яка повернена

платником податку на кінець звітного періоду, не враховується при

визначенні податкових зобов’язань звітного періоду.

Сума (частка суми) поворотної фінансової допомоги, яка не

повернена платником податку на кінець звітного періоду, оподатко-

вується таким чином:

− якщо фінансова допомога одержана від особи, яка є платни-

ком податку на загальних умовах і не має пільг зі сплати цього податку

валові доходи відображаються у сумі відсотків, умовно нарахованих на

суму неповерненої фінансової допомоги у розмірі облікової ставки

105

НБУ, розрахованої за кожний день фактичного використання такої

поворотної фінансової допомоги. При розрахунку податку на прибуток

наростаючим підсумком з початку року сума умовно нарахованих

відсотків попереднього звітного періоду не коригується. Сума процен-

тів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що

залишається неповерненою на кінець звітного періоду у розмірі облі-

кової ставки НБУ, розрахованої за кожний день фактичного викорис-

тання такої поворотної фінансової допомоги, зараховується до складу

валових доходів;

− якщо фінансова допомога одержана від неплатника податку,

або особи, яка має пільги зі сплати податку на прибуток, то до вало-

вого доходу включається вся сума фінансової допомоги, яка залиши-

лась не поверненою на кінець звітного періоду.

У бухгалтерському обліку довгострокова фінансова допомога

на поворотній основі відображається на рахунку 55 “Інші довгостро-

кові зобов’язання”. Частина суми довгострокової фінансової допомоги,

яка належить до повернення у поточному звітному році, відобража-

ється на рахунку 61 “Поточна заборгованість за довгостроковими зо-

бов’язаннями”.

Заборгованість за поворотною фінансовою допомогою, яка надана

платнику податку на термін, що не перевищує операційний цикл, ві-

дображається за кредитом рахунка 685 “Розрахунки за іншими операціями”.

Сума умовних відсотків у бухгалтерському обліку не відобра-

жається.

Сума безповоротної фінансової допомоги, одержаної платни-

ком податку у вигляді грошових коштів або у вигляді безоплатно

наданих товарів (робіт, послуг), зараховується до валового доходу в

момент одержання. У бухгалтерському обліку ці доходи відобража-

ються за кредитом субрахунка 718 “Доходи від безоплатно одержаних

оборотних активів”.

Безповоротна фінансова допомога – це:

− сума коштів, передана платникові податку відповідно до

договорів дарування, інших _____подібних договорів, які не передбачають

відповідної компенсації або повернення таких коштів (за винятком

бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

− сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору

позивачем після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була

попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

− сума заборгованості платника податку перед іншою юри-

дичною або фізичною особою, яка залишилась нестягненою після за-

кінчення терміну позовної давності;

106

− основна сума кредиту або депозиту, наданого платнику по-

датку без встановлення строку повернення суми, за винятком кредитів,

наданих під безстрокові облігації, і депозитів до запиту в банківських

закладах, а також сума відсотків, нарахованих на таку основну суму,

але не сплачених (списаних).

Безоплатно надані товари (роботи, послуги) – це:

− товари, надані платником податку згідно з договорами дару-

вання, іншими договорами, які не передбачать грошової або іншої

компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних

активів або їх повернення, чи без укладання таких угод;

− роботи та послуги, які надаються платником податку без ви-

моги про компенсацію їх вартості;

− вартість матеріальних цінностей, які знаходилися у платни-

ка податку на відповідному зберіганні і були використані ним у влас-

ній діяльності (абзац 6, п. 4.1.6);

− суми штрафів, неустойки, пені, фактично одержані за рішен-

ням сторін договору або відповідних державних органів, суду. Інші

доходи за сумами штрафів і (або) неустойки чи пені, фактично одер-

жані за рішенням сторін договорів або за рішенням відповідних дер-

жавних органів чи суду відображаються на основі даних бухгалтерсь-

кого обліку за кредитом субрахунка 715 “Одержані штрафи, пені, не-

устойки” (абзац 7, пп. 4.1.6);

− сума держмита, заздалегідь сплачена позивачем, яка повер-

нена йому за рішенням суду (абзац 8, п. 4.1.6 закону “Про прибуток”, у

обліку відображається за кредитом субрахунка 716 “Відшкодування

раніше списаних активів”);

− сума акцизного збору сплаченого (нарахованого) на користь

платника такого збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету,

та рентних платежів, а також сума збору у вигляді цільової надбавки

до діючого тарифу на електричну та теплову енергію (абзац 9, п. 4.1.6);

− доходів від продажу на електричної енергії, включаючи ре-

активну (абзац 10, п. 4.1.6);

− суми дотацій і субсидій з фондів загальнообов’язкового дер-

жавного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником

податку (абзац 11, п. 4.1.6);

− доходи від довірчих операцій (абзац 2, п. 7.9.3);

− доходи від операцій з заставою (п. 7.9.5);

− доходи від лізингових операцій (п. 7.9.6);

− доходи від реалізації основних засобів;

− капітальний дохід, одержаний внаслідок індексації балансо-

вої вартості, витрат, пов’язаних з видобутком корисних копалин.

При визначенні інших доходів (ряд. 01.6 декларації) викорис-

товують дані бухгалтерського обліку дебет рахунків: 31, 36, 37, 68 і

107

кредит рахунків: 711, 713, 714, 715, 716, 718, 719, 73, 741, 742, 743, 744

або дебет рахунків (71 + 73 + 74) і кредит рахунку 79 (у частині зазна-

чених інших доходів).

Рядок 02.1 “Коригування валових доходів у зв’язку зі зміною

суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг)”. Зміна суми компен-

сації за раніше продані товари, включаючи повернення товару, визна-

чається згідно з п. 5.10 закону “Про прибуток”. Якщо компенсація

зменшується або товар повертається, відображається коригування ва-

лового доходу зі знаком “–”. Якщо ж компенсація за раніше проданий

товар збільшується, відображається коригування зі знаком “+”.

Для отримання інформації про здійсненні коригування валових

доходів використовують записи за рахунком 704 “Вирахування з до-

ходу”, за дебетом якого відображаються надані знижки; повернення

товарів; суми доходів, одержані підприємством від інших осіб, на ко-

ристь комітента, принципала, співвиконавця за договорами комісії,

агентськими та іншими аналогічними договорами.

Знижки, що виникають при реалізації продукції, товарів, ро-

біт, послуг можуть бути таких видів: знижки, надані до реалізації – на

момент відвантаження продукції відома сума компенсації, що буде

отримана; знижки, надані після реалізації – на момент відвантаження

продукції сума компенсації, що буде отримана, не може бути визна-

чена остаточно, оскільки існують умови, якими має право скориста-

тися покупець.

При визначенні валових доходів у зв’язку зі зміною суми

компенсації вартості товарів (робіт, послуг) (ряд. 02.1 декларації) ви-

користовують дані бухгалтерського обліку (Відомість 3.1 аналітичного

обліку до рахунка 36).

Рядок 02.2 “Коригування валових доходів у зв’язку з самостійно

виявленими помилками за результатами минулих податкових періо-

дів”. Валовий дохід, помилково не врахований раніше (зі знаком “+”)

або навпаки – надмірно показаний (зі знаком “–”) відображається за

рядком 02.2 декларації.

Згідно з законом № 550–IV від 20.02.2003 р. та п. 2 Порядку,

затвердженого наказом ДПА № 143, платник податку, виявивши за-

ниження податкових зобов’язань у одному із минулих податкових пе-

ріодів, самостійно вибирає варіант декларування податкових зобов’язань:

1) або шляхом надання уточнюючого розрахунку;

2) або шляхом відображення таких змін у поточній декларації,

змінюючи загальну суму податкових зобов’язань.

Якщо платником податку прийняте рішення надати уточню-

ючий розрахунок, то рядок 02.2 декларації не заповнюється.

108

У цьому рядку не відображаються помилки, які були допущені

більше 1095 днів тому (п. 5.1 закону № 2181).

У рядку 02.2 згідно п. 2.3 Порядку № 143 відображається:

− зі знаком “+” сума виявленого заниження валового доходу;

− зі знаком “–” сума виявленого завищення валового доходу;

− зі знаком “+” сума виявленого завищення амортизаційних

відрахувань;

− зі знаком “–” сума виявленого заниження амортизаційних

відрахувань.

Рядок 02.3 “Коригування валових доходів унаслідок врегулю-

вання сумнівної (безнадійної) заборгованості”. У рядку 02.3 показу-

ють суму, на яку збільшують валовий дохід:

– для покупця – на суму непогашеної заборгованості (її час-

тини), признаної у порядку досудового врегулювання спорів або су-

дом, а також за виконавчим надписом нотаріуса. Це відбувається у

податковому періоді, на який припадає перша із подій:

а) або 90-й календарний день з дня граничного строку пога-

шення такої заборгованості (її частини), передбаченої договором чи

визнаною претензією. Аналогічно вчиняють і тоді, коли покупець не

відповів на претензію продавця у строк (зазвичай – це місяць з дня

одержання претензії);

б) або 30-й календарний день зі дня прийняття судом рішення

про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або здійс-

нення нотаріусом виконавчого надпису;

– для продавця (який раніше включив заборгованість до вало-

вих витрат), якщо:

а) суд не задовольнив позов продавця, задовольнив його част-

ково, не прийняв позов до розгляду; задовольнив позов покупця щодо

визнання недійсними вимоги стосовно погашення такої заборгованості

або її частини;

б) сторони за договором у досудовому порядку прийшли до

взаємної згоди і продовжили строки погашення заборгованості або

списали її (навіть частково);

в) продавець, який не одержав відповіді на претензію протя-

гом визначеного законом строку (або якщо відповідь про признання

претензії прийшла, а оплата протягом визначених в такій претензії

строків не надійшла і при цьому продавець протягом наступних 90 днів

не звернувся до суду).

Рядок 03 “Скоригований валовий дохід”. Скоригований ва-

ловий дохід визначається як сума рядків 01 “Валовий дохід від усіх

видів діяльності” і 02 “Коригування валових доходів”.

Валові витрати, відображаються в декларації з податку на

прибуток підприємства, починаючи з 04 рядка.

109

Рядок 04.1 “Визначення валових витрат на придбання

товарів (робіт, послуг)”, крім визначених у 04.11. Згідно з пп. 5.2.1

закону “Про прибуток” витрати на придбання товарів (робіт, послуг)

включають суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом

звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням ви-

робництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, у

тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи

реактивну), з урахуванням обмежень п. 5.3–5.7 цієї статі закону “Про

прибуток”, як за національну, так і за іноземну валюту. Не включаються

придбані товари (роботи, послуги) у нерезидентів, які мають офшор-

ний статус. Товари (роботи, послуги), придбані у пов’язаних осіб

(п. 1.26 закону “Про прибуток”), за бартером та у юридичних осіб, які

не є платниками податку на прибуток або сплачують його за іншими,

ніж платник податку, ставками (п. 7.4.3 закону “Про прибуток”), збіль-

шують валові витрати на вартість придбання, але не більше від суми,

визначеної за звичайними цінами (п. 7.1.1 та 7.4.2 закону “Про при-

буток”). Крім того, аванси, видані у зв’язку з придбанням товарів (ро-

біт, послуг), також є валовими витратами.

Згідно з п. 11.2.1 закону “Про прибуток”, датою збільшення

валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період,

протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

− або дата списання коштів з банківських рахунків платника

податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за

готівку – день їх видачі з каси платника податку;

− або дата оприбуткування платником податку товарів, а для

робіт (послуг) – фактичного отримання платником податку результатів

робіт (послуг).

Згідно з п. 11.2.3 закону “Про прибуток”, до складу валових

витрат не включаються аванси видані:

а) нерезидентам;

б) резидентам, які сплачують цей податок за ставкою нижчою

ніж зазначена у ст. 10 закону “Про прибуток” (крім платників податку,

зазначених у п. 7.2 цього закону) або сплачують цей податок у складі

єдиного чи фіксованого податку, чи є звільненими від сплати цього

податку або не є суб’єктами згідно з законодавством.

При здійсненні операцій з такими особами валові витрати

виникають за датою отримання товарів (робіт, послуг), незалежно від

наявності їх оплати.

Також до складу валових витрат не враховуються аванси, пе-

рераховані за основні засоби.

При заповненні рядка 04.1 декларації використовують дані

бухгалтерського обліку: відомість 3.3 аналітичного обліку (до рахунка 63),

110

відомість 3.5 аналітичного обліку (до рахунка 68), відомість 3.2 ана-

літичного обліку (до рахунка 37) та журнал 3 за кредитом рахунків 37, 63.

Дані рядка 04.1 декларації “Витрати на придбання товарів

(робіт, послуг)” повинні відповідати сумі показників декларації з по-

датку на додану вартість (повна, або скорочена; за 3 місяці звітного квар-

талу), яка затверджена наказом ДПА від 30.05.97 р. за № 166, а саме:

− рядок 10.1 А “(Придбані з податком на додану вартість на

митній території України товари (роботи, послуги), вартість яких

включається до складу валових витрат виробництва (обігу), та основні

фонди й нематеріальні активи, які підлягають амортизації”) для здійс-

нення операцій, які підлягають оподаткуванню”;

− рядок 10.2 А “(Придбані з податком на додану вартість на

митній території України товари (роботи, послуги), вартість яких

включається до складу валових витрат виробництва (обігу), та основні

фонди й нематеріальні активи, які підлягають амортизації) для здійс-

нення операцій, які не підлягають оподаткуванню (п. 3.2 закону)

або/та звільнені від оподаткування (ст. 5 закону, інші нормативно-

правові акти)”;

− рядок 11.1 А “(Придбані без податку на додану вартість на

митній території України товари (роботи, послуги), вартість яких

включається до складу валових витрат виробництва (обігу), та основні

фонди й нематеріальні активи, які підлягають амортизації) для здійс-

нення операцій, які підлягають оподаткуванню”;

− рядок 11.2 А “(Придбані без податку на додану вартість на

митній території України товари (роботи, послуги), вартість яких

включається до складу валових витрат виробництва (обігу), та основні

фонди й нематеріальні активи, які підлягають амортизації) для здійс-

нення операцій, які не підлягають оподаткуванню (п. 3.2 закону) або/та

звільнені від оподаткування (ст. 5 закону, інші нормативно-правові

акти) “за умови, що за цими рядками буде виключено придбання

основних засобів, нематеріальних активів та фінансових інвестицій.

Зазначену інформацію необхідно доповнити додатково згру-

пованими та спеціально підготовленими даними, які також беруть

участь у зіставленні показників, тобто до підсумку попередніх рядків

мають бути:

− включені валові витрати за імпортними операціями, а саме:

надходження від нерезидентів товарів (робіт, послуг), що відображені

у ряд. 04.1 декларації про прибуток;

− виключені валові витрати з послуг від резидентів, що не ві-

дображені у ряд. 04.1 декларації про прибуток;

− включені обсяги придбання (що мають відношення до

валових витрат звітного періоду), за якими відсутні податкові накладні

111

(за вирахуванням придбання необоротних активів). Ця інформація

готується за аналітичними даними до субрахунку бухгалтерського об-

ліку 6442 “Податковий кредит за відсутніми податковими накладними”;

− виключені обсяги придбання (що мали відношення до вало-

вих витрат попередніх періодів), за якими надійшли податкові наклад-

ні у звітному періоді (за вирахуванням придбання необоротних акти-

вів). Така інформація готується за аналітичними даними до субрахунку

бухгалтерського обліку 6442 “Податковий кредит за відсутніми подат-

ковими накладними”;

− виключені витрати на поліпшення основних фондів та наф-

тогазових свердловин, що відображені у ряд. 04.10 декларації на прибуток.

Рядок 04.2 “Визначення убутку балансової вартості запасів”.

Валові витрати від убутку балансової вартості запасів відображаються

в декларації за рядком 04.2, де відображається від’ємне значення гр. 6

таблиці 1 додатка К1/1 декларації.

Зіставлення з формами звітності проводиться аналогічно виз-

наченню доходів від приросту балансової вартості запасів.

Рядок 04.3 “Визначення витрат на оплату праці”. Відповідно

до вимог до п. 5.6.1 та 5.6.2 (крім абзац 2–3) п. 5.6, з урахуванням норм

п. 5.3 ст. 5 ЗУ “Про прибуток”, до складу валових витрат платника по-

датку належать витрати згідно з пп. 5.6.1 з урахуванням норм пункту

5.3 цієї статі до складу витратна оплату праці фізичних осіб, що

перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які

включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати

та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у

вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, пос-

луг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання

робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру,

будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені

за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звіль-

няються від оподаткування згідно з законодавством, яке встановлює

правила оподаткування прибутковим податком з громадян). До складу

валових витрат платника податку включаються обов’язкові виплати, а

також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у ви-

падках, передбачених законодавством, внески платника податку на

обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках,

передбачених законодавством.

Однією із умов віднесення витрат на оплату праці до валових

є наявність на підприємстві колективного договору, невід’ємною час-

тиною якого є “Положення про оплату праці”. Колективний договір

укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою)

з одного боку та профспілкою або іншим уповноваженим на представ-

ництво трудовим колективом з дотриманням норм та гарантій, перед-

112

бачених законодавством, генеральними та галузевими (регіональними)

угодами.

Виплата винагород або інших видів заохочень, пов’язаних з

таким платником податку – фізичним чи юридичним особам – з відне-

сенням до складу валових витрат, можлива при наявності докумен-

тальних доказів про фактично надану послугу (відпрацьований час) та

розрахунку таких виплатах у межах звичайних цін.

Крім того, до витрат на оплату праці з метою оподаткування

та включенням до складу валових витрат, згідно з п. 7.8.7 закону “Про

прибуток”, прирівнюються також витрати на виплату дивідендів на

користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями (іншими

корпоративними правами), які мають статус привілейованих або інший

статус, який передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів або

суми, яка є більшою, ніж сума витрат, що розрахована на будь-яку

іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником подат-

ку. З цією метою мають бути переглянуті установчі документи плат-

ника податку, свідоцтво про реєстрацію емісії акцій, виписки з реєстру

цінних паперів.

Структура та склад витрат на оплату праці регулюються

“Інструкцією зі статистики заробітної плати”, затвердженої наказом

Міністерства статистики України від 13.01.2004 р. за № 5.

При розрахунку валових витрат на оплату праці (ряд. 04.3

декларації) використовують дані бухгалтерського обліку: журнал 5

розділ III (або журнал 5А розділ IIIА) за дебетом рахунків 23, 91, 92,

93 і кредитом рахунка 66. При використанні рахунків 8 класу – журнал

5А, розділ IIIБ, гр. 12 за кредитом рахунка 66.

Рядок 04.4 “Визначення суми страхового збору (внесків) до

фондів державного загальнообов’язкового страхування”.

Згідно з п. 5.7.1 закону “Про прибуток” до складу валових

витрат платника податку відносяться суми зборів на обов’язкове

державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов’язкового

державне соціальне на виплати, зазначені в п. 5.6.1 закону “Про при-

буток”, у розмірах і порядку, встановленому законодавством.

До цього виду валових витрат відносяться суми внесків:

− на обов’язкове державне пенсійне страхування, які регулю-

ються ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”

від 9.07.2003 р. за № 1058–ІV та іншими нормативними документами.

У бухгалтерському обліку нарахування цього збору згідно з Планом

рахунків відображається на рахунку 651 “Розрахунки за пенсійним за-

безпеченням”;

− на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у

зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. Цей вид страхування

113

регулюється ЗУ “Про загальнообов’язкове державне соціальне стра-

хування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,

зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001 р. за № 2240–III;

“Інструкцією про порядок надходження, обліку та витрачення грошо-

вих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати праце-

здатності” від 26.06.2001 р. за № 16. У бухгалтерському обліку нара-

хування цього внеску згідно з Планом рахунків відображається на суб-

рахунку 652 “Розрахунки за соціальним страхуванням”;

− на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на

випадок безробіття. Цей вид страхування регулюється ЗУ “Про за-

гальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок без-

робіття” від 2.03.2000 р. за № 1533–III та “Інструкцією про порядок

обчислення і сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціаль-

не страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до

Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування

України на випадок безробіття”, яка затверджена наказом Міністерства

праці та соціальної політики України від 18.12.2000 р. за № 339. У

бухгалтерському обліку нарахування цього внеску згідно з Планом

рахунків відображається на субрахунку 653 “Розрахунки за страхуван-

ням на випадок безробіття”;

− на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від

нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які

спричинили втрату працездатності. Цей вид страхування регулюється:

ЗУ “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від не-

щасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які

спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 р. за № 1105–XIV;

ЗУ “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне

страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних

захворювань, які спричинили втрату працездатності” від 22.02.2001 р.

за № 2272–III та інші. У бухгалтерському обліку нарахування цього

внеску відображається на субрахунку 656 “Розрахунки за страхуванням

від нещасних випадків”.

При визначенні суми страхового збору (внесків) до фондів

державного загальнообов’язкового страхування слід враховувати об-

меження постанови КМ України від 7.03.2001 р. за № 225, якою вста-

новлено максимальну величину фактичних витрат на оплату праці най-

маних працівників, сукупного оподатковуваного доходу, з яких справ-

ляються страхові внески (збори) до соціальних фондів у розрахунку на

кожну фізичну особу – платника внесків (зборів).

При визначенні валових витрат зі страхового збору (внесків)

до фондів державного загальнообов’язкового страхування (ряд. 04.4

декларації) використовують дані бухгалтерського обліку журнал 5,

розділ III, за дебетом рахунків 23, 91, 92, 93 (82) у кореспонденції з

114

кредитом рахунка 65. При використанні рахунків 8 класу – журнал-

ордер 5А, розділ ІІІ Б, за дебетом рахунка 82 і кредитом рахунка 65.

Рядок 04.5 “Визначення суми внесків на довгострокове стра-

хування життя, недержавне пенсійне забезпечення”. Згідно з п. 5.6.2

закону “Про прибуток” до валових витрат платника податку включають-

ся внески платника податку на обов’язкове страхування життя або

здоров’я робітників у випадках, передбачених законодавством.

Якщо відповідно до договору довгострокового страхування

життя або будь-якого виду недержавного пенсійного забезпечення

платник цього податку сплачує за власний рахунок добровільні внески

на страхування (недержавне пенсійне забезпечення) найманої ним

фізичної особи, то такий платник податку має право віднести до скла-

ду валових витрат кожного звітного податкового періоду (наростаю-

чим підсумком) суму внесків, яка сукупно не перевищує 15 % від за-

робітної плати, нарахованої цій найманій особі протягом податкового

року, на який припадають такі податкові періоди.

При цьому сума таких платежів не може перевищувати розмі-

рів, визначених у пп. 6.5.1 ЗУ “Про податок з доходів фізичних осіб”

протягом такого податкового періоду, а саме: в межах місячного про-

житкового мінімуму, встановленого для працездатної особи на 1 січня

звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до най-

ближчих 10 гривень.

Визначений таким способом розмір обмежень та помножений

на кількість працівників, на користь яких сукупно сплачуються внески

на довгострокове страхування життя та на додаткове пенсійне страху-

вання, становить граничну суму страхування для обох видів страхуван-

ня (ряд. 1 додатка Р1), у межах якої платник податку має право від-

нести до валових витрат сплачені за власний рахунок добровільні внес-

ки на страхування.

При визначенні валових витрат на довгострокове страхування

життя та на додаткове пенсійне страхування (ряд. 04.5 декларації)

використовують дані бухгалтерського обліку журнал 5, 5А, розділ III,

III А за кредитом рахунка 65 “Добровільні внески на страхування” з

урахуванням обмежень п. 5.6.2 закону “Про прибуток” (ряд. 1 додатка Р1

до декларації).

Рядок 04.6 додатка Р2 “Визначення суми податків, зборів

(обов’язкових платежів)”. Згідно з п. 5.2.5 закону “Про прибуток” до

валових витрат відносяться суми внесених (нарахованих) податків,

зборів (обов’язкових платежів) визначених ЗУ “Про систему оподатку-

вання” (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків та зборів,

визначених зазначеним законом) та за винятком податків, зборів

(обов’язкових платежів), передбачених пп. 5.3.3, 5.3.4 закону “Про

прибуток”:

115

− акциз;

− податок на нерухоме майно;

− мито;

− державне мито;

− плата (податок) на землю;

− рентні платежі;

− податок з власників транспортних засобів, самохідних ма-

шин і механізмів;

− збір на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок

держбюджету;

− збір на спеціальне використання природних ресурсів;

− збір за забруднення навколишнього природного середовища;

− збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

− єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через дер-

жавний кордон України;

− збір за використання радіочастотного ресурсу України;