8.1. Податковий облік, звітність та аудит плати за землю

Облік, механізм справляння та перевірки плати за землю ре-

гулюють:

− Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768–ІІ зі

змінами та доповненнями;

− ЗУ від 25.06.91 р. № 1251–ХІІ “Про систему оподаткуван-

ня”, зі змінами та доповненнями;

− ЗУ від 21.12.2000 р. № 2181–III “Про порядок погашення

зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами” зі змінами та доповненнями;

− ЗУ “Про плату за землю” у редакції Закону України від

19.09.96 р. № 378/96-ВР, зі змінами та доповненнями;

− ЗУ “Про Державний бюджет України” (на відповідний рік);

− Довідки до уточненого розрахунку та порядку їх подання до

органу Державної податкової служби (зареєстрованого у Міністерстві

юстиції України 19.11.2001 р. за № 953/6154);

− Наказ ДПА від 2.12.2003 р. за № 582 та зареєстрований у

Міністерстві юстиції України 15.12.2003.

Наказ ДПА за № 1159/8480, яким внесені зміни до наказу

Державної податкової адміністрації України від 26.10.2001 р. за № 434

“Про затвердження форм зведеного розрахунку суми земельного по-

датку, довідки до уточненого розрахунку та порядку їх подання до ор-

гану державної податкової служби”, зареєстрованим у Мін’юсті Украї-

ни 19.11.2001 р. за № 953/6154 змінив назву звіту на “Податковий роз-

рахунок суми земельного податку” та вніс зміни до форми розрахунку

земельного податку.

Порядок подання форм “Зведеного розрахунку суми земельно-

го податку” та “Довідки до уточненого розрахунку про суми земельно-

го податку”, які зменшують або збільшують податкові зобов’язання в

результаті виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної у

попередніх звітних періодах, до органу Державної податкової служби,

202

затверджений наказом ДПА від 26.10.2001 р. № 434, зареєстрованим у

Мін’юсті України 19.11.2001 р. № 963/6154, зі змінами та доповненнями.

Конституція України, зважаючи на винятково важливе значен-

ня землі в усіх сферах економіки країни, проголошує її основним на-

ціональним багатством і гарантує право власності на землю. До земель

України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови

та землі, зайняті водними об’єктами, які за основним цільовим призна-

ченням поділяються на дев’ять самостійних категорій земель:

− сільськогосподарського призначення;

− житлової та громадської забудови;

− природно-заповідного та іншого природоохоронного приз-

начення;

− оздоровчого призначення;

− рекреаційного призначення;

− історико-культурного призначення;

− лісового фонду;

− водного фонду;

− промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та

іншого призначення.

Основним законодавчим актом, що регулює земельні відноси-

ни в Україні, є Земельний кодекс, а основним законом щодо оподатку-

вання земель – закон № 2535. Згідно з п.1 ст. 206 Земельного кодексу

та ст. 2 закону № 2535, використання землі в Україні є платним. Плата

за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної

плати (ст. 2 закону № 2535). Плата (податок) за землю належить до за-

гальнодержавних податків та зборів, що їх включено до ст. 14 Закону

№ 1251, і характеризується наявністю численних пільг, ставок та кое-

фіцієнтів до них, неврегульованих питань з оподаткування.

Платниками земельного податку є власники землі та землеко-

ристувачі, крім орендарів та інвесторів – учасників угоди про розподіл

продукції (частина друга ст. 2 закону № 2535) та учасників різних

експериментів, що проводяться на визначених територіях країни. Про-

тягом року сплата земельного податку провадиться з дня набуття права

власності або права користування земельною ділянкою, яке виникає

після отримання платником податку документа, що засвідчує право

власності або право постійного користування земельною ділянкою, та

її державної реєстрації (п. 1 ст. 125 Земельного кодексу). Для власника

земельної ділянки таким документом є “Державний акт на право влас-

ності на землю”, для землекористувача – “Державний акт на право

користування землею”. До одержання таких документів забороняється

використання земельної ділянки (п. 3 ст. 125 Земельного кодексу). При

реорганізації підприємства платником з моменту реорганізації колиш-

нього підприємства є діюче підприємство. У разі припинення права

власності або права користування земельною ділянкою податок спла-

203

чується за фактичний період перебування землі у власності або корис-

туванні у поточному році (ст. 15 закону № 2535).

Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, що перебуває у

власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди (ст. 5 зако-

ну № 2535). Земельною ділянкою, відповідно до п. 1 ст. 79 Земельного

кодексу, є частина земної поверхні з установленими межами, певним

місцем розташування, з визначеними щодо неї правилами. При пере-

ході права власності (користування) на будівлю або споруду до кіль-

кох осіб, право на земельну ділянку визначається пропорційно до час-

ток осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у до-

говорі їх відчуження. Ця частина може визначатися як відношення

загальної площі квартири (квартир) чи нежитлових приміщень, що пе-

ребувають у власності, до спільної площі всіх квартир і нежитлових

приміщень будинку.

За земельні ділянки, надані в оренду, відповідно до частини

четвертої ст. 2 закону № 2535, справляється орендна плата. Орендна

плата за землю – це платіж, внесений орендарем орендодавцю за ко-

ристування земельною ділянкою. Орендодавцями землі в Україні мо-

жуть бути місцеві ради і власники землі. Розмір, умови та строки вне-

сення орендної плати за землю, відповідно до ст. 21 ЗУ “Про оренду

землі” № 161–ХІV від 6.10.98 р. встановлюються за згодою сторін у

договорі оренди між орендодавцем (власником) та орендарем. У разі,

коли орендодавцем виступає власник землі, то орендар, уклавши

договір на оренду землі з власником, сплачує власнику орендну плату

за землю, а власник, у свою чергу, сплачує на рахунок відповідної

ради, на території якої розташована земельна ділянка, земельний

податок. Якщо орендодавцем землі виступає відповідна місцева рада,

орендар, уклавши з нею договір на оренду землі, самостійно сплачує

орендну плату за землю на рахунок відповідної ради, на території якої

знаходиться земельна ділянка. Істотною умовою договору оренди є

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу,

строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її не-

сплату (абзац четвертий ст. 15 закону № 161).

Підставою для нарахування земельного податку є дані дер-

жавного земельного кадастру, який містить сукупність відомостей і до-

кументів про місце розташування та правовий режим земельних діля-

нок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характерис-

тику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Державний земельний кадастр складається з таких взаємо-

пов’язаних між собою елементів: кадастрове зонування; кадастрові

зйомки; бонітування ґрунтів; економічна оцінка земель; грошова оцін-

ка земельних ділянок; державна реєстрація земельних ділянок; облік

кількості та якості земель. Отримати всю необхідну інформацію плат-

204

ник може у відділах земельних ресурсів, що діють у складі місцевих

органів виконавчої влади.

Розрахунок податку складається платниками на підставі даних

державного земельного кадастру станом на 1 січня поточного року.

Оригінал розрахунку подається платниками податку до органу ДПС за

місцезнаходженням земельної ділянки до 1 лютого поточного року.

Податкова звітність щодо земельного податку складається за

формами та відповідно до Порядку № 434. До складу зазначених звітних

форм входять розрахунок та 6 додатків, які деталізують узагальнені

показники розрахунку щодо земельних ділянок окремих категорій земель:

− додаток 1 – “Відомості про наявність документів на землю”;

− додаток 2 – “Звіт _____про пільги на земельний податок”;

− додаток 3 – “Розрахунок суми земельного податку на зе-

мельні ділянки сільськогосподарського призначення”;

− додаток 4 – “Розрахунок суми земельного податку на зе-

мельні ділянки населених пунктів, яким встановлено грошову оцінку”;

− додаток 5 – “Розрахунок суми земельного податку на зе-

мельні ділянки населених пунктів, яким не встановлено грошову оцінку”;

− додаток 6 – “Розрахунок суми земельного податку на зе-

мельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами на-

селених пунктів”.

Розглянемо порядок їх заповнення.

Додаток 1 “Відомості про наявність документів на землю”

є обов’язковим для всіх платників земельного податку. У ньому наво-

дяться дані державних актів на право власності або на право користу-

вання на кожну земельну ділянку: серія, номер та дата реєстрації дер-

жавного акта, кадастровий номер, місцезнаходження, цільове призна-

чення, категорія земель та площа. Платники, у яких немає правоуста-

новчих документів, заповнюють лише гр. 3–7 додатка. При цьому під-

сумкові показники повинні відповідати значенням показників додатка 1.

Зокрема, площа земельних ділянок, зазначена у гр. 7 додатка 1, повин-

на відповідати її підсумковому значенню, що наводиться в гр. 8 до-

датка 2 (у разі його заповнення), гр. 4 додатка 3, гр. 6 додатка 4, гр. 4

додатка 5, гр. 4 додатка 6. У додатку 1 (додатках 3–6) також відобра-

жаються відомості про ділянки, які фактично експлуатуються, земель-

ний податок за якими сплачується, але документів про право власності

(користування), на які у звітному періоді немає.

Додаток 2 “Звіт про пільги на земельний податок” є обов’яз-

ковим лише для платників податку, що користуються пільгами щодо

земельного податку. У ньому наводяться відомості про земельні ділян-

ки (у межах населених пунктів та за їх межами), на які встановлено пільги

щодо земельного податку, надані законом № 2535, законом № 2285

тощо. При цьому пільги встановлено лише щодо платників земельного

205

податку. У разі укладення орендодавцем, який користується пільгами,

договору оренди, у тому числі з юридичною або фізичною особою, яка

також звільняється від сплати земельного податку, такі пільги плат-

ником податку не застосовуються. Буде помилкою для підприємства,

установи чи організації, що користуються пільгами щодо земельного

податку, поширювати пільговий режим оподаткування також і на

підпорядковані ним госпрозрахункові підприємства. При цьому, якщо

право на пільгу у платника податку виникає протягом року, то він

звільняється від сплати податку, починаючи з місяця, наступного за

місяцем, в якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу

протягом року податок сплачується з місяця, наступного за місяцем, в

якому втрачено це право. Частиною третьою ст. 12 закону № 2535 на-

дано право Верховній Раді АР Крим, обласним, міським, селищним та

сільським радам встановлювати пільги щодо плати за землю: часткове

звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку лише

за рахунок коштів, що зараховуються на спеціальні бюджетні рахунки

відповідних бюджетів. Крім того, звільняються від сплати земельного

податку: підприємства-платники фіксованого сільськогосподарського

податку (відповідно до ЗУ “Про фіксований сільськогосподарський

податок” від 17.12.98 № 320–ХІV); платники єдиного податку за зе-

мельні ділянки, що використовуються для здійснення підприємницької

діяльності (відповідно до указу Президента України від 3.07.98 р.

№ 727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності

суб’єктів малого підприємництва” та постанови КМУ від 16.03.2000 р.

№ 507 “Про роз’яснення Указу Президента України від 3.07.98 р.

№ 727”). Для правильного обчислення земельного податку площа зе-

мельних ділянок, на які надано пільги (гр. 10 додатка 2), і сума пільги

(гр. 11 додатка 2) повинні дорівнювати показникам відповідних “піль-

гових” граф інших додатків.

Додатки 3–6 заповнюються залежно від того, землі якої ка-

тегорії перебувають у власності або користуванні платника податку.

У додатку 3 “Розрахунок суми земельного податку на земельні

ділянки сільськогосподарського призначення” земельні ділянки групу-

ються за їх місцезнаходженням (у межах та за межами населених пунк-

тів) і за видом сільськогосподарських угідь (рілля, сіножаті, пасовища,

багаторічні насадження). Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу,

землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані

для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільсько-

господарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення

відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогос-

подарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та

перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і про-

гони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих,

206

що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими бу-

дівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо).

Загальна сума податку до сплати за даними платника (гр. 12)

дорівнює різниці між сумою нарахованого податку (гр. 10) та сумою

пільги (гр. І). При цьому сума нарахованого податку (гр. 10) визнача-

ється так:

Загальна площа ділянки (гр. 4) × Середня грошова оцінка 1 га угідь (гр. 7) ×

× Коефіцієнт індексації грошової оцінки (гр. 8) × Ставка податку (гр. 9).

Сума пільги (гр. П) визначається так:

Площа, на яку надано пільгу (гр. 6) × Середня грошова оцінка 1 га угідь (гр. 7) ×

× Коефіцієнт індексації грошової оцінки (гр. 8) × Ставка податку (гр. 9).

Відомості про грошову оцінку землі (гр. 7) можна отримати в

уповноваженому органі Держкомзему. Відповідно до “Порядку прове-

дення індексації грошової оцінки земель”, затвердженого постановою

КМУ від 12.05.2000 р. № 783, грошова оцінка, зокрема, сільськогоспо-

дарських угідь індексується станом на 1 січня поточного року на

відповідний коефіцієнт. Пунктом 3 зазначеної постанови Держкомзему

України, Раді міністрів АРК, обласним, Київській та Севастопольській

міським державним адміністраціям доручено інформувати власників

землі та землекористувачів про щорічну індексацію грошової оцінки

земель (гр. 8). Індексація грошової оцінки земель сільськогосподарсь-

кого призначення за межами населених пунктів здійснюється відпо-

відно до порядку грошової оцінки земель населених пунктів. Ставки

земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь (гр. 9)

установлено частиною першою ст. 6 закону № 2535 у відсотках від їх

грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей, пасовищ – 0,1 %;

для багаторічних насаджень – 0,03 %. Ці ставки застосовуються неза-

лежно від того, де розташовано угіддя: у межах чи за межами населе-

них пунктів.

Додаток 4 “Розрахунок суми земельного податку на земель-

ні ділянки населених пунктів, яким встановлено грошову оцінку”.

Відповідно до ст. 201 Земельного кодексу, ст. 5 та 13 ЗУ від 11.12.2003 р.

№ 1378–ІV “Про оцінку земель”, грошова оцінка земельних ділянок

залежно від призначення та порядку проведення може бути норматив-

ною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використову-

ється для визначення розміру земельного податку, державного мита

при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок, орендної плати

за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільсь-

когосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при роз-

207

робці показників та механізмів економічного стимулювання раціональ-

ного використання та охорони земель.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них

проводиться з метою визначення вартості об’єкта оцінки при здійснен-

ні цивільно-правових угод у разі відчуження та страхування земельних

ділянок, що належать до державної або комунальної власності; застави

земельної ділянки відповідно до закону; визначення інвестиційного

вкладу в реалізацію інвестиційного проекту на земельні поліпшення;

визначення вартості земельних ділянок, що належать до державної або

комунальної власності, у разі якщо вони вносяться до статутного фон-

ду господарського товариства; визначення вартості земельних ділянок

при реорганізації, банкрутстві або ліквідації господарського товарист-

ва (підприємства) з державною часткою чи часткою комунального

майна, яке є власником земельної ділянки; виділення або визначення

частки держави чи територіальної громади у складі земельних ділянок,

що перебувають у спільній власності; відображення вартості земель-

них ділянок та права користування земельними ділянками у бухгал-

терському обліку відповідно до законодавства України; визначення

збитків власникам або землекористувачам у випадках, встановлених

законом або договором; рішення суду. У решті випадків грошова оцін-

ка земельних ділянок може проводитися за згодою сторін.

Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою:

− нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарсь-

кого призначення та населених пунктів, затвердженою постановою

КМУ від 23.03.95 р. № 213;

− нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарсь-

кого призначення (крім земель населених пунктів), затвердженою

постановою КМУ від 30.05.97 р. № 525;

− експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердже-

ною постановою КМУ від 11.10.2002 р. № 1531.

В основі грошової оцінки земель населених пунктів лежить

капіталізація рентного доходу, що виникає завдяки місцю розташу-

вання населеного пункту у загальнодержавній, регіональній і місцевій

системах виробництва та розселення, облаштуванню його території та

якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-гео-

логічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цін-

ності, екологічного стану, функціонального використання земель. Ос-

новна ставка земельного податку з земель, грошову оцінку яких вста-

новлено, дорівнює одному відсотку від їх грошової оцінки.

З урахуванням викладеного, при заповненні додатка 4 врахо-

вуємо такі моменти:

− для визначення загальної суми земельного податку, яка

підлягає сплаті за даними платника (гр. 14), необхідно суму нарахова-

208

ного платником податку, в тому числі при здачі в оренду (гр. П + гр. 12),

зменшити на суму пільги (гр. 13);

− сума податку, нарахованого на загальних підставах (гр. Н), є

добутком площі земельної ділянки, що підлягає оподаткуванню на

загальних підставах (гр. 7), грошової оцінки земельної ділянки з ураху-

ванням коефіцієнта індексації на загальних підставах (гр. 9), ставки

податку (1 %) та підвищувальних чи понижувальних коефіцієнтів (ст. 7

закону № 2535);

− сума нарахованого земельного податку при здачі в оренду

(гр. П) є добутком площі земельної ділянки, що підлягає оподатку-

ванню при здачі в оренду (гр. 8), грошової оцінки земельної ділянки з

урахуванням коефіцієнта індексації при здачі в оренду (гр. 10), ставки

податку (1 %) та підвищувальних чи понижувальних коефіцієнтів (ст. 7

закону № 2535);

− сума пільги (гр. 13) є добутком площі земельної ділянки, на

яку надано пільгу (гр. 5), грошової оцінки цієї земельної ділянки з ура-

хуванням коефіцієнта індексації на загальних підставах (гр. 9), ставки

податку (1 %) та підвищувальних чи понижувальних коефіцієнтів (ст. 7

закону № 2535).

Додаток 5 “Розрахунок суми земельного податку на земельні

ділянки населених пунктів, яким не встановлено грошову оцінку”.

Для його заповнення застосовуються ставки земельного податку (С) та

коефіцієнти, встановлені частиною другою ст. 7 закону № 2535: “бюджет-

ний” (Кб), “курортний” (Кк), локальний тощо. Частиною третьою ст. 7

закону № 2535 встановлено, що в населених пунктах, віднесених КМУ

до курортних, застосовуються додаткові коефіцієнти (від 1,5 до 3) за-

лежно від території розташування населеного пункту. Перелік таких

населених пунктів затверджено постановою КМУ “Про внесення змін до

переліку населених пунктів, віднесених до курортних” від 15.12.97 р.

№ 1391. Оскільки локальні коефіцієнти, що застосовуються до ставок

земельного податку на земельні ділянки (за винятком сільськогос-

подарських угідь), встановлюються і доводяться до відома населення

рішеннями місцевих рад, за інформацією необхідно звернутися до від-

ділу земельних ресурсів відповідної сільської, селищної, міської ради.

Для визначення загальної суми нарахованого земельного по-

датку_____, яка підлягає сплаті за даними платника (гр. 12), необхідно суму

нарахованого платником податку (гр. 10) зменшити на суму пільги (гр. 11).

Сума податку, нарахованого за даними платника (гр. 10), є до-

бутком загальної площі ділянки (гр. 4).

Сума земельного податку в розрахунку проставляється в грив-

нях з копійками (дві крайні комірки праворуч). Загальна сума податко-

вих зобов’язань платника щодо земельного податку відображається в

209

рядку 4 розрахунку та розподіляється рівними частинами за місяцями

звітного року (табл. 8.1).

Таблиця 8.1. Взаємозв’язок рядків додатків та розрахунку

Графа

розрахунку Графа 2 розрахунку

Графа 3 розрахунку

(підсумкові

показники додатків)

1 Землі сільськогосподарського приз-

начення, усього, у тому числі:

Гр. 12 додатка 3

1.1 – у межах населених пунктів Підсумок за групою 1

гр. 12 додатка 3

1.2 – за межами населених пунктів Підсумок за групою 2

гр. 12 додатка 3

2 Землі населених пунктів Гр. 14 додатка 4 та

гр. 12 додатка 5

3 Землі несільськогосподарського

призначення за межами населе-

них пунктів

Гр. 11 додатка 6

Додаток 6 “Розрахунок суми земельного податку на земельні

ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених

пунктів”.

У ньому розраховується плата за землі промисловості, транс-

порту, зв’язку, оборони та іншого призначення, а також землі природо-

охоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного приз-

начення та землі лісового і водного фондів, розташовані за межами

населених пунктів. У додатку земельні ділянки групуються за їх місце-

знаходженням та цільовим призначенням, для яких ст. 8–11 закону

№ 2535 встановлено відповідні ставки податку у відсотках до грошової

оцінки 1 га ріллі по області (від 0,02 до 50 %).

На підставі підсумкових відомостей додатків заповнюється

форма “Розрахунок”. При цьому до гр. 3 розрахунку з відповідних

додатків переносяться підсумкові суми земельного податку, що підля-

гає сплаті за даними платника сільськогосподарської і рибної продук-

ції, розбивають річну суму податку на дві рівні частини. Рядки 5–9

розрахунку використовуються для самостійного виправлення помилок,

виявлених протягом звітного року.

При заповненні розрахунку ставиться позначка в полі “Звіт-

ний розрахунок”. У разі виявлення до 1 лютого помилки в уже зданому

розрахунку, платники сільськогосподарської і рибної продукції розби-

вають річну суму податку на дві рівні частини. Рядки 5–9 розрахунку

використовуються для самостійного виправлення помилок, виявлених

протягом звітного року.

210

При заповненні розрахунку ставиться позначка в полі “Звіт-

ний розрахунок”. У разі виявлення до 1 лютого помилки в уже зданому

розрахунку, платник податку повинен до зазначеної дати здати новий

звітний розрахунок з позначкою у відповідному спеціальному полі. У

такому випадку штрафні санкції не застосовуються. Новий звітний

розрахунок подається також у разі зміни протягом року грошової оцін-

ки землі, функціонального використання землі, настання іншої зміни

чи виявлення помилок, що змінюють суму земельного податку за звіт-

ний(і) місяць(і) (п. 5 Порядку № 434). У разі, коли помилка призвела

до заниження податкового зобов’язання, платнику потрібно подати

уточнюючий розрахунок та сплатити штраф 5 %, відповідно до п. 17.2

закону № 2181.

Розрахунок може бути подано за бажанням платника до подат-

кового органу:

− особисто, і датою його подання вважатиметься дата реєст-

рації розрахунку;

− надіслано поштою, і тоді датою його подання вважати-

меться дата відправлення, зазначена у штампі відділення зв’язку;

− в електронній формі, за дотримання умов ЗУ “Про електрон-

ні документи та електронний документообіг” і “Про електронний

цифровий підпис” та вимог наказу ДПА від 1.07.2004 р. № 357 “Про

затвердження формату (стандарту) електронного документа звітності

платників податків” тощо. Зокрема, пп. 4.1.7 закону № 2181 надає пра-

во платникам податку не пізніше ніж за десять днів до закінчення

граничного строку подати розрахунок, надіслати його на адресу подат-

кового органу поштою з повідомленням про вручення. При цьому від-

повідальність за несвоєчасне подання розрахунку несе оператор пош-

тового зв’язку, а платник податку звільняється від будь-якої відпові-

дальності за неподання або несвоєчасне подання такого розрахунку.

До того ж платник податків зобов’язаний своєчасно сплатити суму

податкового зобов’язання, самостійно зазначену ним у розрахунку.

Порядок оформлення поштових відправлень, а також нормативи їх

обігу визначено постановою КМУ від 28.07.97 р. № 799 “Про затвер-

дження порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням ма-

теріалів звітності, розрахункових документів і декларацій”. Платник

податку протягом п’яти робочих днів з дня отримання повідомлення

про втрату або псування поштового відправлення зобов’язаний на-

діслати поштою або надати особисто (на свій вибір) до податкового

органу другий примірник розрахунку.

Відповідно до ст. 1 закону № 1251, ставки, механізм справ-

ляння податків і зборів (обов’язкових платежів) і пільги щодо оподат-

кування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими зако-

нами України, крім законів про оподаткування.

211

Статтею 14 закону № 2535 передбачено подання річного роз-

рахунку земельного податку до 1 лютого. Підпунктом 4.1.4 закону

№ 2181, який є спеціальним з питань оподаткування, визначено строк

для подання річної податкової декларації – протягом 60 календарних

днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Підпунктом 5.3.1 закону № 2181 сплата суми податкового зо-

бов’язання, зазначеної у поданій платником податків податковій

декларації, передбачена протягом десяти календарних днів, наступних

за останнім днем відповідного граничного строку для подання подат-

кової декларації. Однак ст. 17 закону № 2535 встановлено, що платни-

ки сплачують земельний податок до 15 числа наступного за звітним

кварталом місяця. Цю норму, починаючи з 2000 року, зупинено зако-

нами про держбюджет на відповідний рік, які не є податковими зако-

нами. Статтею 68 закону № 2285 визначено, що звітний період дорів-

нює календарному місяцю, а орендна плата за земельні ділянки дер-

жавної і комунальної власності та земельний податок сплачуються

платниками (крім громадян та виробників сільськогосподарської і риб-

ної продукції) щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за

останнім календарним днем звітного місяця.

Пунктом 14 Порядку № 434 дозволено працівникам ДПС

перевіряти камерально поданий платником податку розрахунок, стави-

ти дату перевірки та засвідчувати факт проведення перевірки особис-

тим підписом.

Водночас відмова прийняти розрахунок не звільняє платника

земельного податку від своєчасного погашення податкового зобов’я-

зання. Зазначеною нормою чинного законодавства передбачено винят-

ковий перелік підстав для невизнання розрахунку, а саме: якщо в

ньому не зазначено обов’язкових реквізитів, його не підписано відпо-

відними посадовими особами, не скріплено печаткою платника подат-

ку. У цьому випадку платник має право подати новий розрахунок ра-

зом зі сплатою відповідного штрафу або оскаржити рішення подат-

кового органу в порядку апеляційного узгодження. Але на практиці

податківці безпідставно дозволили самі собі (п. 10 Порядку № 434) не

розглядати розрахунок, що має підчистки або дописки, закреслені сло-

ва (цифри), а також написаний олівцем або нерозбірливо; у якому не

заповнені обов’язкові реквізити (коди, дати, підписи тощо); текст

якого неможливо прочитати внаслідок пошкодження (наприклад, до-

кументи, залиті чорнилом, затерті тощо); з порваними аркушами; у ра-

зі подання його ксерокопії.

Відповідно до пп. 5.3.1 ЗУ “Про порядок погашення зобов’язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фон-

дами” від 21.12.2000 р., № 2181–ІІІ, платник податків зобов’язаний са-

212

мостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у пода-

ній ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів,

наступним за останнім днем відповідного граничного строку, передба-

ченого пп. 4.1.4 цього закону для подання податкової декларації.

До органів ДПС подається оригінал розрахунку земельного

податку. Подання ксерокопії не допускається.

Якщо власники землі та (або) землекористувачі, що користу-

ються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні

госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування

(оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, то вони

подають, крім додатків 1 і 2, відповідні додатки залежно від категорії

земельних ділянок, які здані в тимчасове користування (оренду) або на

яких розташовані ці госпрозрахункові підприємства, окремі будівлі

або їх частини, здані у тимчасове користування (оренду).

Якщо останній день терміну подання розрахунку земельного

податку припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем

терміну вважається наступний за вихідним або святковим операційний

(банківський) день.

Розрахунок може бути заповнений від руки чорнильною чи

кульковою ручкою або віддрукований (заповнення олівцем не допус-

кається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для

заповнення, має бути проставлена риска. Суми земельного податку в

розрахунку проставляються в гривнях з копійками, з відповідним ок-

ругленням за загальновстановленими правилами.

Платник земельного податку виправляє самостійно виявлені

ним помилки у порядку, установленому пунктом 5.1 і пунктом 17.2

ЗУ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюд-

жетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. за № 2181

(із змінами і доповненнями).

Якщо за результатами подання уточнюючого розрахунку ви-

никає потреба в поверненні надміру сплаченого податку, то разом з

таким уточнюючим розрахунком платником має бути подана заява про

повернення надміру сплаченого податку.

Податкове зобов’язання, самостійно визначене платником по-

датку, вважається узгодженим з дня подання розрахунку земельного

податку до державного податкового органу і не може бути оскаржене

платником в адміністративному або судовому порядку.

У розрахунках перевіряються повнота і правильність запов-

нення власниками землі та землекористувачами всіх реквізитів та

граф, передбачених формами розрахунку земельного податку, пра-

вильність застосування до грошової оцінки коефіцієнтів функціональ-

ного використання земельної ділянки, а також коефіцієнтів індексації

грошової оцінки станом на 1 січня кожного року, визначення відпо-

213

відної категорії земель, правильність застосування ставки земельного

податку відповідно до ЗУ “Про плату за землю” від 3.07.92 р. за

№ 2535–ХІІ та ЗУ “Про Державний бюджет України” на відповідні роки.

У додатку 1 перевіряються всі дані про наявність документів,

що встановлюють право власності або користування на кожну земель-

ну ділянку. Якщо земельна ділянка належить платникові податків на

праві власності, таким документом є “Державний акт на право влас-

ності на землю”, якщо ділянка перебуває в користуванні – “Державний

акт на право користування землею”.

Підприємства, установи й організації повинні оформити доку-

менти, які посвідчують право власності чи право користування землею.

Крім інформації про такий документ, у додатку вказуються ін-

ші кадастрові дані: кадастровий номер ділянки, її місцезнаходження,

основне цільове призначення, категорія земель, а також площа ді-

лянки, що звіряється з даними державного земельного кадастру, який

містить, зокрема, інформацію про склад та кількість земель, які вико-

ристовуються тим чи іншим суб’єктом, а також на підставі яких доку-

ментів внесено до кадастру зазначені відомості про земельні ділянки.

У додатку 2 перевіряються підстави для застосування пільги

щодо земельного податку. Для правильного визначення суми подат-

кового зобов’язання щодо земельного податку з урахуванням її змен-

шення на підставі надання пільг платники, які користуються пільгами

щодо сплати цього податку, заповнюють звіт про зазначені пільги. Він

відображає не лише документ, на підставі якого цю пільгу надано (як

щодо закону, так i щодо рішення відповідних органів місцевого са-

моврядування, на території яких знаходиться земельна ділянка), а

також i те, що пільга може надаватися на відповідний термін або на

відповідний відсоток до загальної суми земельного податку. Крім того,

її може бути надано на частину площ земельних ділянок, переданих у

власність або наданих у користування.

Додатки 3–6 заповнюються і здаються залежно від того, землі

якої категорії перебувають у власності або користуванні платника по-

датків: земельні ділянки сільськогосподарського призначення; земель-

ні ділянки населених пунктів, яким установлено грошову оцінку; зе-

мельні ділянки населених пунктів, яким не встановлено грошову

оцінку; земельні ділянки несільськогосподарського призначення за ме-

жами населених пунктів.

Перевіряються коефіцієнти, які характеризують функціональ-

не використання земельної ділянки, значення яких диференціюються

від 0,5 до 2,5 відповідно до порядку грошової оцінки земель сільсько-

господарського призначення та населених пунктів.

У розрахунку суми земельного податку слід перевірити пра-

вильність застосування коефіцієнтів індексації, визначених законами

214

про Державний бюджет України на відповідний рік та в порядку, за-

твердженому постановою КМУ “Про проведення індексації грошової

оцінки земель” від 12.05.2000 р. за № 783.

Якщо платник є землекористувачем земельної ділянки в ме-

жах населеного пункту, грошову оцінку якого встановлено, то оподат-

кування земель здійснюватиметься залежно від грошової оцінки i та-

кий платник буде подавати форму розрахунку суми земельного подат-

ку по населених пунктах, для яких встановлено грошову оцінку.

Якщо підприємству виділено земельну ділянку в межах насе-

леного пункту лише для виробничих потреб, то відповідні форми роз-

рахунку земельного податку щодо сільськогосподарських угідь та що-

до земель несільськогосподарського призначення за межами населених

пунктів не подаються.

Нарахована сума земельного податку за податковим розра-

хунком показників у колонці “Загальна сума нарахованого земельного

податку, що підлягає сплаті”:

− у ряд. 1 “Землі сільськогосподарського призначення, всьо-

го” –“у тому числі” – ряд. 1.1 “у межах населених пунктів” та ряд. 1.2

“за межами населених пунктів”;

− у ряд. 2 “Землі населених пунктів”;

− у ряд. 3 “Землі несільськогосподарського призначення за ме-

жами населених пунктів” – відображаються у бухгалтерському обліку

за кредитом рахунка 641 “Земельний податок” з кореспонденцією ра-

хунків 23 “Виробництво”, 91 “Загально-виробничі витрати” або 92 “Ад-

міністративні витрати” відповідно до функціонального використання

земельних ділянок. При комп’ютерному обліку або меморіально-ор-

дерній формі ведення бухгалтерського обліку такі записи робляться у

відомостях або картках рахунків 23, 91, 92, 641. При журнальній формі

ведення бухгалтерського обліку такі записи робляться у журналі 3

розділ ІІ, ряд. 14 (гр. 9) та відомості 3.6 ряд. 2 (гр. 18, 19). Нарахована

плата відображається як складова частина собівартості у формі № 2:

ряд. 070, гр. 3, а при спрощеній фінансової звітності – № 2М: ряд. 130,

гр. 3. Звіряються дані розрахунку з даними бухгалтерського обліку.

Дані ряд. 1.1 показника “Землі сільськогосподарського призна-

чення, всього, у тому числі: у межах населених пунктів (загальна сума

нарахованого земельного податку, що підлягає сплаті)” податкового

розрахунку земельного податку відповідає даним показника ряд. 12 “За-

гальна сума податку за даними платника, яка підлягає сплаті разом у

межах населених пунктів ” додатка 3 до податкового розрахунку зе-

мельного податку.

Значення показника ряд. 1.2 “Землі сільськогосподарського приз-

начення, всього, у т. ч.: за межами населених пунктів (загальна сума

215

нарахованого земельного податку, що підлягає сплаті)” податкового

розрахунку земельного податку відповідають даним показника ряд. 12

“Загальна сума податку за даними платника, яка підлягає сплаті разом

за межами населених пунктів” “Разом” додатка 3.

Дані показника ряд. 2 “Землі населених пунктів (загальна сума

нарахованого земельного податку, що підлягає сплаті)” відповідають

даним показника ряд. 14 “Загальна сума земельного податку, яка підля-

гає сплаті за даними платника (усього)” додатка 4 податкового розра-

хунку земельного податку та даним показника ряд. 12 “Загальна сума

земельного податку, яка підлягає сплаті за даними платника (усього)”

додатка 5.

Дані показника ряд. 3 “Загальна сума нарахованого земельного

податку, що підлягає сплаті” податкового розрахунку земельного по-

датку відповідає даним показника ряд. 11 “Загальна сума податку за

даними платника, яка підлягає сплаті” додатка 6 податкового розра-

хунку земельного податку.

Сума земельного податку за податковим розрахунком показників

у колонці “Загальна сума нарахованого земельного податку, що

підлягає сплаті” за ряд. 4 “Разом нараховано податку за поточний рік”

є арифметичним підсумком показників (Ряд. 1 + Ряд. 2 + Ряд. 3).

Значення цього рядку є складовою частиною показника ряд. 4.6.5

“Плата (податок) за землю” додатка Р2 “Суми нарахованих податків,

зборів (обов’язкових платежів), що включаються до валових витрат”

декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом

ДПА України від 29.03.2003 р. за № 143 та зареєстрованого в Мін’юсті

України 8.04.2003 р. за № 271/7592.

Значення кредиту рахунку 641 “Земельний податок” повинно

відповідати загальній сумі податку, наведеного у цьому показнику,

при цьому запис за кредитом рахунка 641 “Земельний податок” ро-

биться в кореспонденції з рахунками 23 “Виробництво”, 91 “Загально-

виробничі витрати” або 92 “Адміністративні витрати”. При комп’ютер-

ному обліку або меморіально-ордерній формі ведення бухгалтерського

обліку такі записи робляться у відомостях, або картках рахунків 23, 91,

92, 641. При журнальній формі ведення бухгалтерського обліку такі за-

писи робляться у журналі 3, розділ ІІ ряд. 14 (гр. 9) та відомості 3.6

ряд. 2 (гр. 18, 19). Нарахована плата відображається як складова части-

на собівартості у ф. № 2: ряд. 070 гр. 3, а при спрощеній формі фінан-

сової звітності – ф. № 2М: ряд. 130 гр. 3.

Показники “Разом нараховано податку за поточний рік у тому

числі за базові податкові (звітні) місяці поточного року” є добутком

1/12 показника “Разом нараховано податку за поточний рік”, а земле-

216

користувачами – виробниками товарної сільськогосподарської і рибної

продукції – з розбиванням річної суми на дві рівні частки.

Записи у бухгалтерському обліку робляться у відповідній сумі

так само, як зазначено вище.

За ряд. 5 для показника “Нараховано податку за рік за даними

раніше поданого розрахунку, що уточнюється (ряд. 4 розрахунку, що

уточнюється)”, проставляється значення показника з колонки “Загальна

сума нарахованого земельного податку, що підлягає сплаті” за ряд. 4

показника “Разом нараховано податку за поточний рік” податкового

розрахунку за період, показник якого виправляється.

За ряд. 5.1–5.12 показників “У тому числі в розрізі базових по-

даткових (звітних) місяців за даними раніше поданого розрахунку, що

уточнюється”, проставляється значення показників “Разом нараховано

податку за поточний рік, у тому числі за базові податкові (звітні) місяці

поточного року” (землекористувачами-виробниками товарної сільсь-

когосподарської і рибної продукції – з розбиванням річної суми на дві рівні

частки) податкового розрахунку за період, показник якого виправляється.

При цьому бухгалтером складається бухгалтерська довідка

довільної форми і на суму збільшення донараховується, а на суму

зменшення сторнується нарахована за кредитом сума рахунка 641. За-

писи робляться у тих же реєстрах, які наведені вище. Перевіряється

сама бухгалтерська довідка та суми виправлення.

У рядку 8 “Сума штрафу (нараховується платником самостій-

но відповідно до пункту 17.2 ЗУ “Про порядок погашення зобов’язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонда-

ми”) проставляється показник, який складає 5 % показника за рядками 6

та 6.1–6.12.

Сума нарахованого штрафу відображається у фінансовій звітності:

ф. № 2 ряд. 090 гр. 3, а для малих підприємств – ф. № 2М (ряд. 130 гр. 3).

У рядку 9 “Зміст помилки” платник коротко вказує причину,

яка вплинула на розмір податкового зобов’язання щодо плати за землю.