7.3. Аудит єдиного податку

На початку перевірки інспектор повинен визначити, чи нале-

жить підприємство – об’єкт перевірки до тих підприємств, що мають

право застосовувати спрощену систему оподаткування згідно з вимога-

ми указу № 746/99.

При вирішенні цього питання, керуються такими законодавчи-

ми актами:

1. ЗУ “Про державну підтримку малого підприємництва” від

19.10.2000 р. № 2063–ІІІ;

2. Указом Президента України № 727, що визначає, які саме

суб’єкти малого підприємництва можуть перейти на сплату єдиного

податку, і при цьому встановлює спеціальні заборони для окремих ка-

тегорій потенційних платників єдиного податку;

3. ЗУ “Про Державний бюджет України” на поточний рік та

деякими іншими законодавчими актами України.

184

На сьогодні встановлені такі обмеження для платників єди-

ного податку-юридичних осіб.

Юридична особа повинна мати статус суб’єкта малого підпри-

ємництва, відповідно до чого середньооблікова чисельність працівни-

ків за звітний період (календарний рік) не має перевищувати 50 осіб а

обсяг річного валового доходу – 500000 євро (підстава – закон № 2063).

Юридичній особі можна продавати підакцизні товари тільки

вроздріб (крім паливно-мастильних матеріалів), оскільки діє заборона

на виробництво, імпорт, експорт і оптовий продаж усіх видів підак-

цизних товарів. Юридичній особі не можна продавати підакцизні па-

ливно-мастильні матеріали, але можна продавати непідакцизні паливно-

мастильні матеріали, що визначено законом № 2063.

Відповідно до закону № 2063 і указу Президента України

№ 727, суб’єкт малого бізнесу не повинен бути довірчим товариством

(трастом), страховою компанією, банком, ломбардом, іншою фінан-

сово-кредитною чи небанківською фінансовою установою.

Юридична особа не повинна мати у статутному фонді понад

25 % внесків, що належать юридичним особам – засновникам та учасни-

кам, котрі не є суб’єктами малого підприємництва (підстава – указ № 727).

Юридичні особи не можуть здійснювати окремі види діяль-

ності згідно з законами № 2063 та 1775–ІІІ, а саме: діяльність у сфері

грального бізнесу, в тому числі діяльність, пов’язану з облаштуванням

казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів із грошовим

або майновим виграшем, із проведенням лотерей (у тому числі держав-

них) та розіграшів із видачею грошових виграшів у готівковій чи май-

новій формі; обмін іноземної валюти; видобування та виробництво

дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння

органогенного утворення; оптову і роздрібну торгівлю промисловими

виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відпо-

відно до ЗУ “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”

від 1.06.2000 р. № 1775–ІІІ зі змінами і доповненнями.

Відповідно до указу № 727 підприємства, які працюють у ме-

жах договору про спільну діяльність, не можуть застосовувати щодо

такої спільної діяльності спрощену систему оподаткування, обліку та

звітності.

Отже, основні законодавчі обмеження щодо застосування

спрощеної системи оподаткування обліку та звітності стосуються чи-

сельності працівників, обсягів реалізації, видів самих підприємств та їх

діяльності, порядку формування статутного фонду і форми розрахунків.

У ході перевірки діяльності суб’єктів малого бізнесу зверта-

ється увага на повноту врахування величини виручки від реалізації

продукції, робіт, послуг, оскільки чинне законодавство обмежує розмір

виручки від реалізації продукції. Тому в ході податкового аудиту необ-

185

хідно перевірити, чи не перевищує розмір виручки від реалізації гра-

ничної величини, встановленої законодавством. У зв’язку з цим до-

цільно з’ясувати, що слід розуміти під виручкою від реалізації товарів,

робіт, послуг для суб’єктів малого бізнесу.

Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – це

сума, яку фактично отримує суб’_____єкт підприємницької діяльності на по-

точний рахунок або, до каси за здійснені операції з продажу продукції

(товарів, робіт, послуг).

Крім виручки від реалізації продукції, можливе отримання її

від продажу основних засобів підприємства. Виручка від реалізації

основних фондів – це різниця між сумою, отриманою від реалізації ос-

новних фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.

Таким чином, при спрощеній системі оподаткування, на відмі-

ну від фінансового обліку, застосовується касовий метод розрахунку

виручки від реалізації продукції.

Підприємство, яке бажає перейти на спрощену систему обліку

і звітності, повинно правильно розрахувати загальну суму виручки від

реалізації продукції, робіт, послуг. Підставою для розрахунку загаль-

ної суми виручки від реалізації продукції, робіт, послуг є дані за де-

бетом рахунків 30 “Каса”, 31 “Рахунки в банках” в кореспонденції з

рахунками 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”, 377 “Розра-

хунки з іншими дебіторами”, 681 “Розрахунки за авансами одержаними”,

685 “Розрахунки з іншими кредиторами”, 70 “Доходи від реалізації”.

Інформаційною базою для визначення виручки від реалізації

продукції підприємства виступають: виписки банку, прибуткові касові

ордери, книга обліку доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва-

юридичної особи, що застосовує спрощену систему оподаткування,

обліку та звітності, розрахунок сплати єдиного податку суб’єктом ма-

лого підприємництва-юридичною особою, а також касова книга, пла-

тіжні доручення, накладні, рахунки, рахунки-фактури, товарно-транс-

портні накладні тощо.

Під час перевірки повноти розрахунку виручки від реалізації

звертають увагу на те, чи не мають місце факти, коли підприємство

незаконно відображає у складі позареалізаційних доходів, доходи які

повинні бути віднесені до виручки від реалізації продукції.

Склад позареалізаційних доходів визначено указом № 746/99 і

вони не вважаються виручкою від реалізації продукції, а отже не

виступають об’єктом оподаткування єдиним податком, не включають-

ся до бази оподаткування єдиним податком:

− кошти, які надходять на поточні рахунки або в касу плат-

ників єдиного податку за агентськими договорами, договорами комісії

та іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають пе-

реходу права власності на такі кошти. Ці кошти є транзитними, під-

186

лягають подальшому перерахуванню за призначенням за угодами. У

такому разі об’єктом обкладання єдиним податком є сума комісійної

винагороди, що залишається у власності суб’єкта малого підприєм-

ництва, тобто плата за здійснення операцій із продажу агентських та

комісійних послуг;

− поворотна фінансова допомога, яка не повинна вважатися

доходом та обкладатись єдиним податком;

− грошові кошти, які внесені засновниками до статутного

фонду суб’єкта малого підприємництва – платника єдиного податку,

адже вони є джерелом формування майна такого суб’єкта малого під-

приємництва в обмін на корпоративні права. Такі кошти не повинні

вважатися виторгом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і

для оподаткування єдиним податком також не враховуються.

У ході перевірки повноти нарахування та своєчасності сплати

єдиного податку перевіряються первинні документи та порядок ве-

дення книги обліку доходів та витрат. Для обліку доходів і витрат

платника єдиного податку передбачено свій податковий облік шляхом

ведення книги обліку доходів і витрат. Суб’єкти зобов’язані вести

книгу відповідно до “Порядку ведення книги обліку доходів і витрат

суб’єкта малого підприємництва – юридичної особи, яка застосовує

спрощену систему оподаткування, обліку та звітності”.

Книги обліку доходів та витрат реєструється органом держав-

ної податкової служби разом з видачею свідоцтва про право сплати

єдиного податку суб’єктом малого підприємництва.

У ході документальної перевірки проводиться формальна пе-

ревірка книги обліку доходів і витрат: податковий аудитор перевіряє,

чи книга прошнурована, а її сторінки пронумеровані, чи є вказано на

останній сторінці кількість наявних сторінок, чи запис про це завірено

підписом керівника, печаткою підприємства та органу ДПС, в якому це

підприємство зареєстроване. Відповідне оформлення книги має бути

завершене ще до початку діяльності за спрощеною системою оподат-

кування. Якщо сторінки у книзі закінчилися, підприємство повинно

зареєструвати нову. При цьому дата першого запису в новій книзі має

припадати на день, наступний за останнім днем запису в попередній

книзі.

У книзі в хронологічній послідовності відображаються опера-

ції, здійснені у звітному податковому періоді. Всі записи повинні

виконуватися на дату зарахування або списання грошових коштів за

банківським рахунком, касою платника єдиного податку. Дані, відоб-

ражені у книзі, зазначаються з урахуванням ПДВ, але без врахування

акцизного збору.

Книга має сім граф і є базовою формою податкового обліку з

єдиного податку. Без неї неможливо скласти розрахунок сплати єди-

187

ного податку. Відповідно до п. 8 порядку ведення книги (наказ № 554),

суб’єкт малого підприємництва щомісячно підбиває підсумки з 3 до 7 граф

з наростаючим підсумком з початку року.

Книгу обліку доходів і витрат перевіряють в розрізі кожної

графи:

− графа 3 “Сума виручки від реалізації продукції (товарів, ро-

біт, послуг)” – перевіряється на підставі прибуткових касових ордерів,

виписок банку, рахунків, накладних, товарно-транспортних накладних.

Об’єктом перевірки виступає сума грошових коштів, яка надійшла від

продажу продукції, товарів, робіт і послуг, тобто таким чином переві-

ряють повноту формування об’єкта оподаткування єдиним податком,

передбаченим ст. 1 указу № 727;

− графа 4 “Сума виручки від реалізації основних фондів” пе-

ревіряється лише та сума виручки від реалізації основних фондів, яка

підпадає під дію ст. 1 указу № 727, де зазначено, що виручкою від

продажу основних фондів є різниця між сумою, яка надійшла на по-

точний рахунок підприємства, і залишковою вартістю цього об’єкта.

Підставою для перевірки, як і попередньому випадку, є прибуткові ка-

сові ордери, виписки банку, на підставі, яких у обліку відображено

надходження грошових коштів, а також перевіряються накладні або

акти приймання-передачі основних засобів типова ф. ОЗ-1;

− графа 5 “Позареалізаційні доходи і виручка від іншої

реалізації” – перевіряються суми, фактично отримані суб’єктом під-

приємницької діяльності на поточний рахунок та в касу від таких опе-

рацій, як фінансовий результат від продажу цінних паперів, МШП,

матеріалів, палива; орендна плата; проценти; грошові кошти, отримані

у вигляді безповоротної фінансової допомоги; кредиторська заборгова-

ність, щодо якої минув строк позовної давності; дивіденди. Слід зазна-

чити, що суми позареалізаційних доходів, що надійшли на поточний

рахунок або в касу підприємства, єдиним податком не обкладаються.

Документи, на основі яких перевіряється ця графа, є аналогічною по-

передній;

− у графі 6 “Загальна сума виручки та позареалізаційних до-

ходів” відображають усі надходження, отримані на поточний рахунок

та в касу підприємства від продажу продукції (товарів, робіт, послуг),

майна, включаючи основні фонди, які належать суб’єкту малого під-

приємництва й реалізовані в звітному податковому періоді, позареа-

лізаційні доходи та виручка від іншої реалізації;

− у графі 7 “Загальна сума витрат, здійснених у зв’язку з ве-

денням господарської діяльності” відображають, а далі перевіряють,

фактичну суму витрат, здійснених з поточного рахунку та з каси під-

приємства у зв’язку з продажем продукції (товарів, робіт, послуг),

188

здійсненням фінансових операцій, а також іншої діяльності. Джерела-

ми інформації для перевірки, а також для відображення цих витрат є:

виписки банку, де відображені обороти за поточним рахунком за день,

звіт касира, де відображені обороти в касі за день, видаткові касові

ордери, рахунки постачальників, авансові звіти тощо.

Відповідно до статті 4 указу Президента України від 3.07.98 р.

№ 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності

суб’єктів малого підприємництва” (зі змінами, внесеними указом

Президента України від 28.06.99 р. № 746/99) за результатами госпо-

дарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб’єкти

малого підприємництва-юридичні особи – до 20 числа місяця, що

настає за звітним (податковим) періодом, подають до органу ДПС роз-

рахунок про сплату єдиного податку суб’єктом малого підприємництва –

юридичною особою. До нього додаються: платіжне доручення про

сплату єдиного податку за звітний період з відміткою банку про зара-

хування грошових коштів, розрахунок акцизного збору і, у випадку об-

рання підприємством єдиного податку за ставкою 6 %, декларацію з ПДВ.

Форма розрахунку сплати єдиного податку суб’єктом малого

підприємництва-юридичною особою – і форма уточнюючого розра-

хунку затверджені наказом ДПА від 28.02.2003 р. № 98 (у редакції

наказу ДПА України від 20.04.2005 р. № 145). Під час податкового

аудиту розрахунку сплати єдиного податку суб’єктом малого підпри-

ємництва-юридичною особою ретельно перевіряють кожний показник,

зазначений у ньому.

Показник середньооблікової чисельності працівників (чол.) (ря-

док 1). Як уже зазначалося, середньооблікову чисельність працівників

перевіряють з урахуванням усіх працівників, у тому числі тих, що пра-

цює за договорами і за сумісництвом, працівників структурних відок-

ремлених підрозділів (філій і представництв). Підсумовування загаль-

ної середньооблікової чисельності цих працівників і дасть той показ-

ник, який відображають у розрахунку. Джерелами первинної інформа-

ції тут є табель обліку відпрацьованого робочого часу, особові картки

працівників, трудові договори, контракти.

Показник “Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт,

послуг) без урахування акцизного збору” (код рядка 2). Цей показник

наведено в графах 3–6 в розрізі кварталів та графі 7 “Наростаючим під-

сумком”.

Перевірка цього показника проводиться за дебетовими оборо-

тами бухгалтерських рахунків 301 “Каса в національній валюті” або

302 “Каса в іноземній валюті” (якщо розрахунки за товари, роботи,

послуги здійснено в іноземній валюті); 311 “Поточний рахунок в банку

в національній валюті”, або 312 “Поточний рахунок в банку в інозем-

189

ній валюті” відповідно, за квартал, або наростаючим підсумком з по-

чатку року.

У ході перевірки обсягу реалізації слід бути досить уважним,

оскільки підприємства можуть приховувати реальний обсяг продажів.

Щодо товарних операцій перевірка проводиться за такими первинними

документами: прибутковими касовими ордерами, виписками банку з

поточного рахунку, а також виписаними та наданими покупцям рахунки-

фактури, рахунки, укладеними договорами, за якими здійснена така

оплата. Одним із завдань податкового аудиту єдиного податку є ре-

тельна перевірка всіх укладених договорів з контрагентами. На прак-

тиці має місце надходження коштів за договорами комісії, доручен-

нями, брокерськими, агентськими операціями, та іншими операціями,

якщо платник єдиного податку здійснює функції комісіонера, повіре-

ного, брокера, агента. У базу оподаткування єдиним податком включа-

ється тільки винагорода, отримана за цими операціями.

Перевірка таких операцій проводиться за рахунками 685 “Роз-

рахунки з іншими кредиторами”, 702 “Дохід від реалізації” (разом з

податку на додану вартість на суму винагороди, якщо платник єдиного

податку є і платником податку на додану вартість), 311 “Рахунки в банках”.

Якщо підприємство сплачує акцизний збір, то із суми попе-

редньої оплати вираховують суму акцизного збору.

У фінансовій звітності виручка від продажу відображається за

моментом відвантаження товарів, надання робіт, послуг.

У формі № 2М зазначаються доходи в розрізі джерела їх

надходження: гр. 3, ряд. 010; ряд. 020; ряд. 040; ряд. 050; ряд. 060. У

формі № 1М відображається кредиторська та дебіторська заборгова-

ність, відповідно у ряд. 530 гр. 3 і 4 – кредиторська заборгованість,

якщо надійшла передоплата, і по гр. 3 та 4 ряд. 160 та 210 – дебі-

торська заборгованість, якщо передоплати не було.

Для показника “Виручка від реалізації основних фондів” (код

ряд. 3) інформація про такі операції міститься в бухгалтерських

рахунках 742 “Дохід від реалізації необоротних активів” за рахунком

972 “Собівартість реалізованих необоротних активів” та за рахунком

793 “Результат іншої звичайної діяльності”. При цьому потрібно пе-

ревірити рахунки-фактури, договори, накладні, акти прийому-передачі

основних засобів (форма ОЗ-1) та з’ясувати, в якому періоді відбувся

такий продаж. Також необхідно перевірити надходження коштів за

реалізовані основні засоби, та правильність розрахунку їх залишкової

вартості. Для цього потрібно на підставі наказу про облікову політику

підприємства з’ясувати метод нарахування амортизації (п. 26 П(С)БО

№ 7 “Основні засоби”), та правильність його застосування. Перевіря-

ються також акти введення в експлуатацію таких основних засобів, інвен-

тарні картки, тобто встановлюють підставу для нарахування амортизації.

190

Нарахування амортизації на основні засоби починається в нас-

тупному місяці після місяця, в якому такий основний засіб було вве-

дено в експлуатацію.

При продажу основних засобів виконується проводка на спи-

сання нарахованої амортизації. В обліку послідовність продажів основ-

них засобів відображається таким чином: за кредитом рахунка 742 “Дохід

від реалізації необоротних активів” у кореспонденції з дебетом рахун-

ка 361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями” або 685 “Розрахунки з

іншими дебіторами та кредиторами” відображається виручка від про-

дажу (з податком на додану вартість, якщо платник податку є плат-

ником податку на додану вартість). За дебетом рахунка 972 “Собі-

вартість реалізованих необоротних активів” відображається залишкова

вартість основних засобів у кореспонденції з рахунком 10 “Основні

засоби”. За кредитом рахунка 793 “Результат іншої звичайної діяль-

ності” відображається позитивна різниця між сумою виручки від про-

дажу над залишковою вартістю, що відноситься до складу об’єкта

оподаткування єдиним податком. При від’ємній різниці результат буде

відображено за дебетом цього рахунка.

“Усього виручка від реалізації” (код рядка 4), який є результа-

том складання показників 2 та 3 рядка і наведено у гр. 3–6 та 7 “На-

ростаючим підсумком”.

Рядок 5 “Нараховано єдиного податку за ставкою (__)” – це

показник, який є добутком множення показника “Усього виручка від

реалізації” та ставки податку 6 % або 10 %. У бухгалтерському обліку

на суму нарахованого податку складають запис дебет рахунка 92 “Ад-

міністративні витрати” та кредит рахунка 641 “Єдиний податок”. Та-

ким чином, щоб перевірити повноту нарахування та відображення в

бухгалтерському обліку єдиного податку, необхідно перевірити креди-

тові обороти бухгалтерського рахунка 641 “Єдиний податок”.

У фінансовій звітності нарахований єдиний податок відобра-

жається у формі № 2М по ряд. 131 гр. 3. У балансі форми № 1М відобра-

жається тільки переплата єдиного податку на кінець звітного періоду

по ряд. 170, гр. 4 або поточна недоплата єдиного податку по ряд. 550, гр. 4.

Методом зустрічної перевірки ряд. 5 розрахунку та ряд. 131,

гр. 3 “За звітний період” форма № 2М встановлюють повноту нараху-

вання єдиного податку.

Рядок 6 “Внески, нараховані на суму дивідендів”. Цей показ-

ник заповнюється в розрахунку, коли емітент корпоративних прав,

який прийняв рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (влас-

никам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку

на прибуток (згідно з вимогами пп. 7.8.2 ЗУ “Про оподаткування при-

бутку підприємств”) у розмірі ставки 25 %, встановленої пунктом 10.1

цього ж закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для

191

виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку.

Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до (або) одно-

часно із виплатою дивідендів. При цьому відображається сума внесків, які

платник єдиного податку сплатив до бюджету при виплаті дивідендів.

Для перевірки повноти сплати цього податку необхідно пере-

вірити протоколи зборів учасників або власників статутного фонду

підприємства та накази по підприємству. На приватному підприємстві

рішення про сплату дивідендів оформлюється рішенням власника або

наказом по підприємству. До перевірки також залучаються первинні

документи – видаткові касові ордери, виписки банку, відомості про на-

рахування та сплату дивідендів. Перевіряються також записи та про-

водки в бухгалтерському обліку.

На дату балансу заборгованість за нарахованими та невипла-

ченими дивідендами буде відображено у складі іншої поточної дебі-

торської заборгованості у формі № 1М ряд. 210, гр. 4. Якщо дивіденди

будуть нараховані та виплачені протягом кварталу, то такої заборго-

ваності на дату балансу існувати не буде, а значить вона і не буде ві-

дображена.

У рядку 7 “Сума самостійно, виявлених помилок за резуль-

татами минулих податкових періодів” відображається сума заниже-

ного податкового зобов’язання (з позитивним значенням по кредиту

рахунка 641 “Єдиний податок” або сума завищеного податкового зо-

бов’язання (з від’ємним значенням – операція “сторно” за кредитом

рахунка 641 “Єдиний податок”), самостійно нарахована платником

єдиного податку у зв’язку з виправленням помилки. При цьому переві-

ряються підстави донарахування або зниження суми єдиного податку

(не враховані доплати або повернення переплат за договорами з покуп-

цями, списання заборгованостей у зв’язку з закінченням строку позов-

ної давності, неправильно обрахований результат продажу основних

засобів, суми винагороди за посередницькими договорами). На суму

помилки показника “Виручка від продажу товарів, робіт, послуг” необ-

хідно скласти бухгалтерську довідку і донарахувати єдиний податок в

розмірі ставки єдиного податку (6 або 10 %).

У рядку 9 “Податкові зобов’язання до сплати” відображається

скоригована (виправлена) сума податкового зобов’язання, яку необхід-

но сплатити платнику єдиного податку за звітний податковий період з

урахуванням суми самостійно виявленої помилки за результатами ми-

нулих податкових періодів. При перевірці необхідно звірити кредитові

обороти рахунка 641 “Єдиний податок” з даними звіту і при розхо-

дженні значень показників встановити причини – це може бути ариф-

метична _____помилка або не враховані суми доплат за договорами з по-

купцями, списання заборгованостей у зв’язку з закінченням строку

192

позовної давності, неправильно порахований результат продажу основ-

них засобів, суми винагороди за посередницькими договорами та ін.

У рядку 10 “Сума штрафу, самостійно нарахована платником

у зв’язку з виправленням помилки” відображається сума штрафу, са-

мостійно нарахованого платником єдиного податку, відповідно до

пункту 17.2 ЗУ від 21.12.2000 р. № 2181–III “Про порядок погашення

зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними ці-

льовими фондами” (із змінами і доповненнями)

На підставі складеної у довільній формі бухгалтерської довід-

ки про причини донарахувань податку та обчислення суми штрафу

робиться запис за дебетом рахунка 948 “Визнані пені, штрафи, не-

устойки” і кредитом рахунка 641 “Розрахунки за податками” та дона-

раховується або сторнується сума єдиного податку.

У фінансовій звітності сума нарахованого штрафу відобра-

жається у формі № 2М ряд. 130, гр. 3.

Згідно з п. 10 наказу ДПА № 98 виправлення помилок у роз-

рахунку можна здійснювати двома шляхами: шляхом надання уточню-

ючого розрахунку, при цьому слід обов’язково сплатити суму, якої не

вистачає і самостійно нарахувати 5-процентний штраф ще до надання

уточнюючого розрахунку; шляхом надання розрахунку єдиного подат-

ку з уточнюючим показником за наступний податковий період зі сплатою

5 % штрафу. Якщо після надання розрахунку за звітний період платник

податку подасть новий розрахунок з виправленими показниками до

закінчення граничного строку надання розрахунку сплати єдиного по-

датку за цей же податковий період, то штраф не нараховується.

Строки подання розрахунку платником єдиного податку вка-

зані в листі ДПА від 27.03.2001 р. № 4016/7/15-1317. У цьому листі

зазначено, що відповідно зі ст. 3 указу “Про єдиний податок” суб’єкти

підприємницької діяльності-юридичні особи – сплачують єдиний по-

даток щомісяця не пізніше 20 числа наступного за звітним місяця на

окремий рахунок Державного казначейства України. Таким чином,

останнім строком сплати єдиного податку вважається 20 число.

Платіжне доручення з відміткою банку про зарахування кош-

тів слід подавати до 20 числа разом з розрахунком сплати єдиного по-

датку. Таким чином, останнім днем сплати податку є 19 число.

Між строками подання податкової звітності і сплати податку,

встановленими указом про єдиний податок для квартального податко-

вого періоду, існує суттєва розбіжність, джерелом якої є обов’язкова

вимога подання документів про сплату податку одночасно з розра-

хунком. Тобто єдиний податок за відповідний квартал має бути спла-

чений не “не пізніше”, а “до” 20 числа місяця, наступного за останнім

місяцем звітного кварталу. Тому при сплаті податку за останній місяць

кварталу останнім днем сплати буде не 20, а 19 число наступного за

193

закінченням кварталу місяця. Це означає, що сплата податку 20 числа

призведе до запізнення подання розрахунку й може спричинити засто-

сування фінансових санкцій. При сплаті щомісячних платежів за пер-

ший і другий місяці кварталу ця проблема не виникає, тому що розра-

хунок всередині кварталу не подається.

Повнота і своєчасність перерахування нарахованого єдиного

податку перевіряється за платіжними дорученнями, виписками банку

та розрахунку даними сплати єдиного податку суб’єктом малого під-

приємництва-юридичною особою.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32  Наверх ↑