7.1. Суть спрощеної системи оподаткування

Спрощена система оподаткування, обліку і звітності суб’єктів

_____малого підприємництва є найпоширенішим із альтернативних способів

оподаткування, хоча має порівняно недавню історію. Альтернатив-

ність спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності для суб’єк-

тів малого бізнесу полягає в тому, що:

− по-перше, вона може застосовуватися поряд із загальною

системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законо-

давством на вибір (ст. 11 ЗУ “Про державну підтримку малого під-

приємництва” № 2063 і ст. 4 Указу Президента України “Про спро-

щену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого під-

приємництва”, надалі – указ № 746);

− по-друге, суб’єкт підприємництва має право самостійно

обирати ставку єдиного податку (ст. 3 указу № 746). Обрана ставка

зазначається у заяві суб’єкта малого підприємництва та фіксується у

свідоцтві про сплату єдиного податку.

Законодавчу основу спрощеної системи оподаткування складають:

− Указ Президента України “Про внесення змін до Указу Пре-

зидента України від 3.07.98 р. за № 727 “Про спрощену систему оподат-

кування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від

28.06.99 р. за № 746/99, який набув чинності з 19.09.99 р. Цей акт є

підґрунтям спрощеної системи оподаткування і єдиного податку зокре-

ма. Також він встановлює критерії і норми, яким мають відповідати

суб’єкти підприємницької діяльності для переходу на спрощену систе-

му оподаткування, обліку і звітності;

− ЗУ “Про державну підтримку малого підприємництва” від

19.10.2000 р. за № 2063–ІІІ (надалі – закон № 2063), який визначає за-

гальні принципи підтримки малого підприємництва, а також початкові

критерії суб’єкта малого підприємництва;

− ЗУ “Про ПДВ” від 3.04.97 р. за № 168/97-ВР із змінами і

доповненнями (для платників єдиного податку, що обрали спосіб опо-

даткування за ставкою 6 %).

176

Крім цих законодавчих актів для регулювання спрощеної сис-

теми оподаткування застосовують:

− Наказ ДПА “Про затвердження форми розрахунку сплати

єдиного податку суб’єктом малого підприємництва – юридичною осо-

бою і Порядку його складання” від 28.02.2003 р. за № 98 в редакції на-

казу ДПА від 20.04.2005 р. за № 145. Він регулює порядок складання

розрахунку сплати єдиного податку і встановлює належну форму розрахунку;

− Наказ ДПА “Про внесення змін у форму книги обліку до-

ходів і витрат суб’єкта малого підприємництва – юридичної особи і

порядку її ведення” від 12.10.99 р. за № 554, (регулює порядок ведення

книги обліку доходів і витрат та встановлює необхідну її форму) а

також інші законодавчі та нормативні документи, затверджені в межах

своєї компетенції органами законодавчої та виконавчої влади України.

Відповідно до цих законодавчих актів здійснюється облік і

перевірка правильності нарахування і сплати єдиного податку.

Відповідно до ст. 1 закону № 2063 до суб’єктів малого під-

приємництва належать “юридичні особи – суб’єкти підприємницької

діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності”.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності запрова-

джується для таких суб’єктів малого підприємництва: юридичних осіб –

суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової

форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність

працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації

продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. євро.

Таким чином, для того, щоб мати право переходу на спрощену систему

оподаткування, підприємство повинно відповідати критеріям суб’єкта

малого підприємництва, які визначені в законі № 2063 та в указі № 746.

Середньооблікова чисельність працюючих для суб’єктів малого під-

приємництва визначається за методикою, затвердженою органами ста-

тистики, з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, що

працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників

представництв, філіалів, відділень та інших відособлених підрозділів.

Єдиним нормативним актом, що містить методику визначення

середньооблікової чисельності працівників, затвердженим органом

статистики, є “Інструкція зі статистики чисельності працівників” (на-

далі інструкція № 5), з урахуванням усіх його працівників, зокрема

тих, хто працює за договорами та за сумісництвом, а також працівни-

ків представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів.

Причому інструкція № 5 містить дві методики розрахунку середньооб-

лікової чисельності: середньооблікової чисельності штатних працівни-

ків облікового складу і середньооблікової чисельності всього персона-

лу в еквіваленті повної зайнятості.

177

Методика визначення середньооблікової чисельності всього

персоналу в еквіваленті повної зайнятості передбачає включення, по-

ряд зі штатними працівниками облікового складу, окремих категорій

працівників позаоблікового складу, (які у звітному періоді також залу-

чалися до роботи й отримували заробітну плату), що відповідає нор-

мам вимог ст. 1 указу № 746/99.

Тому для визначення середньооблікової чисельності працівни-

ків за рік для використання спрощеної системи оподаткування слід

застосовувати методику обчислення середньооблікової чисельності

всього персоналу в еквіваленті повної зайнятості.

При розрахунку середньооблікової чисельності враховують

чисельність працівників, які:

− перебували в оплачуваних щорічних або додаткових від-

пустках та в інших випадках збереження за ними повністю заробітної

плати, включаються до розрахунку як такі, що повністю відпрацювали

робочий час (пп. 3.4.1, Інструкції № 5);

− прийняті на неповний робочий день (тиждень), включаючи

працівників, прийнятих на половину ставки (окладу), а також праців-

ники, які відсутні через хворобу або перебувають у відпустках без

збереження заробітної плати, враховуються пропорційно фактично від-

працьованому часу (кількість відпрацьованих людино-днів ділиться на

кількість робочих днів за календарем у звітному місяці);

− працюють на дому, а також виконували роботу за договором

підряду, та інших категорій працівників, щодо яких вести щоденний

облік витрат робочого часу неможливо, розраховується шляхом ді-

лення фактично нарахованих їм за звітний місяць коштів на оплату

праці на середньомісячну заробітну плату одного працівника обліково-

го складу, зайнятого в основній діяльності (за цей же місяць), перера-

ховану в еквіваленті повної зайнятості.

Середньооблікова чисельність працівників за рік визначається

шляхом ділення суми зазначених середньооблікових місячних чисель-

ностей по підприємству за рік на 12 календарних місяців. При цьому

недотримання критерію чисельності протягом окремих місяців чи

кварталів, тоді як у цілому за рік показник чисельності не виходить за

рамки встановленого обмеження, не є порушенням і не дає приводу

для переходу підприємства на загальну систему оподаткування.

Другим важливим критерієм є обмежений законодавством об-

сяг реалізації продукції, робіт, послуг. Виручкою від реалізації продук-

ції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана

суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та)

в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Суб’єкти підприємницької діяльності – юридичні особи, які

перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не

178

мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену

продукцію, крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами.

Такі обмеження для платників єдиного податку щодо форм розра-

хунків за відвантажену продукцію встановлено, зокрема, абзацом

шостим ст. 1 указу № 727. Це зумовлено тим, що базою для обчислен-

ня єдиного податку згідно з документом для юридичних осіб є сума

виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Це означає,

що в ході своєї діяльності юридичні особи – платники єдиного податку

не мають права застосовувати бартерну форму розрахунків за відван-

тажену продукцію (товари, роботи, послуги).

Таке обмеження стосується і векселів, оскільки “Інструкція

про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затвер-

джена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22, яка прийшла

на зміну попередньої інструкції № 135 уже не включає векселя до пе-

реліку _____платіжних інструментів для здійснення безготівкових розрахун-

ків. Отже, платник єдиного податку не може одержувати вексель за

реалізовані товари (роботи, послуги).

У разі порушення вимог, що висуваються до способів розра-

хунків, ст. 5 указу № 727 передбачено, що платник єдиного податку

має перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності

починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Будь-яких інших

заходів відповідальності (пені, фінансових санкцій, штрафів, у тому

числі й адміністративних) за вказані правопорушення не передбачено.

У разі здійснення операції з продажу основних фондів вируч-

кою від їх реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від

реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.

Суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа, яка пе-

рейшла на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, са-

мостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

− 6 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт,

послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану

вартість згідно із ЗУ “Про податок на додану вартість”;

− 10 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт,

послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на

додану вартість до складу єдиного податку.

Суб’єкти підприємницької діяльності – юридичні особи, спла-

чують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного мі-

сяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Платники єдиного податку – юридичні особи ведуть податко-

вий облік за тими податками, платниками яких вони є.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та

звітності суб’єкт малого підприємництва подає письмову заяву до

179

органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.

Суб’єкт малого підприємництва – юридична особа – обов’язково заз-

начає, яку ставку єдиного податку ним обрано.

Заява подається не пізніше, ніж за 15 днів до початку нас-

тупного звітного (податкового_____) періоду (кварталу) за умови сплати

всіх установлених податків та обов’язкових платежів за попередній

звітний (податковий) період.

Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, об-

ліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за кален-

дарний рік.

Орган державної податкової служби зобов’язаний протягом

десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати

єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

Відмову від застосування спрощеної системи оподаткування,

обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи

оподаткування суб’єкти малого підприємництва можуть здійснювати з

початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі

подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не

пізніше, ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податко-

вого) періоду (кварталу).

Суб’єкт малого підприємництва – юридична особа – зобов’я-

зана вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу. Форма книги

обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до

указу, і порядок її ведення суб’єктами малого підприємництва, які

застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності,

встановлюються ДПА України.

У разі порушення вимог, установлених ст. 1 указу, платник

єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування,

обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Суб’єкти малого підприємництва відповідальні за правиль-

ність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єди-

ного податку згідно із законодавством України.

Суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний пода-

ток, не є платником таких видів податків і зборів (обов’язкових платежів):

− податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична

особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за

ставкою 6 %;

− податку на прибуток підприємств;

− плати (податку) за землю;

− збору за спеціальне використання природних ресурсів;

− відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ре-

монт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

180

− комунального податку;

− податку на промисел;

− збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та

сфери послуг.

Поряд з цим платники єдиного податку не звільняються від

сплати таких податків та зборів:

− ПДВ (для платників єдиного податку за ставкою 6 %);

− акцизного збору;

− мита;

− державного мита;

− податку на дивіденди;

− податку з власників транспортних засобів і інших самохід-

них машин та механізмів;

− збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства;

− збору за забруднення навколишнього середовища.

Також у відповідності до указу, платники єдиного податку не

звільняються від сплати місцевих податків та зборів (за винятком кому-

нального податку, збору за видачу дозволу на розташування об’єктів

торгівлі та сфери послуг), рентних платежів тощо.

З прийняттям ЗУ “Про внесення змін до Закону України “Про

Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодав-

чих актів України” від 25.03.2005 р. за № 2505–IV зі змінами та допов-

неннями від 3.07.2005 р. за № 2642–IV (ст. 67) платники єдиного

податку на загальних підставах сплачують збір на обов’язкове держав-

не пенсійне страхування при здійсненні безготівкових операцій з ку-

півлі-продажу валюти; торгівлі ювелірними виробами із золота (окрім

обручок), платини та дорогоцінного каміння; операцій відчуження

легкових автомобілів; операцій купівлі-продажу нерухомого майна;

послуг стільникового мобільного зв’язку.