5.7. Аудит основних фондів

5.7.1. Завдання та джерела аудиту основних фондів

Аудит основних фондів здійснюють контролюючі органи, на

які відповідно до чинного законодавства покладені функції з контро-

лю, та внутрішні аудитори.

Збереження основних фондів, забезпечення їх нормального

стану та раціональне використання є основним завданням кожного під-

приємства. Звідси у програмі перевірки операцій з основними фондами

передбачається цілий комплекс питань:

− правильність віднесення основних фондів до відповідної групи;

− перевірка порядку ведення обліку, тобто чи ведеться він за

об’єктами і групами основних фондів;

− контроль правильності розрахунку амортизації основних фондів;

− правомірність і підставність віднесення витрат на ремонт,

реконструкцію та модифікацію основних фондів;

− правильність проведення індексації основних фондів і ві-

дображення її результатів в обліку;

− контроль вибуття основних фондів та врахування валових

доходів та валових витрат;

− правильність нарахування ПДВ за операціями з вибуття ос-

новних фондів.

148

Контроль основних фондів рекомендується проводити у такій

послідовності:

− перевіряється фактична наявність та зберігання як власних,

так і орендованих основних фондів;

− своєчасність та повнота оприбуткування основних фондів;

− законність проведення операцій з їх переміщенням;

− правильність нарахування амортизації основних фондів;

− організація та стан податкового обліку основних фондів;

− ефективність використання основних фондів.

Проведення _____контрольних процедур з інвентаризації основних

фондів передбачає поєднання взаємопов’язаних між собою стадій, а саме:

− організаційна;

− підготовча;

− проведення інвентаризації;

− результативна стадія.

Джерелами перевірки операцій з основними фондами є:

1) акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) ос-

новних засобів (ф. ОЗ-1);

2) акт здачі відремонтованих, реконструйованих та модерні-

зованих об’єктів (ф. ОЗ-2);

3) опис інвентарної картки з обліку основних засобів (ф. № ОЗ-7);

4) акт на списання основних засобів (ф. № ОЗ-3 та ф. № ОЗ-4);

5) інвентарні списки основних засобів (ф. № ОЗ-9);

6) акт інвентаризації та порівняльні відомості за результа-

тами інвентаризації основних засобів;

7) кошториси та плани капітального ремонту основних засо-

бів за період, що перевіряється;

8) дефектні акти (відомості) на проведення капітальних ре-

монтів;

9) первинні документи на відпуск будівельних матеріалів, на-

рахування заробітної плати та інші;

10) таблиці для здійснення розрахунків амортизації основних

фондів;

11) журнал-ордери № 13; № 10; № 10/1;

12) “Звіт про наявність, рух, амортизацію (знос) основних за-

собів” (ф. № 11-ОФ) або журнали 4, 5, 5(А);

13) декларація про прибуток підприємства.

У ході внутрішньої перевірки основних фондів звертається

увага на їх використання, зберігання, правильність документального

оформлення надходження, переміщення та вибуття.

Всі завдання контролю основних фондів вивчаються комп-

лексно в ході проведення внутрішнього контролю. У зв’язку з цим у

149

перевірці основних фондів повинна брати участь не тільки бухгал-

терська служба, аудитори, а також працівники технічних служб, інженер-

механік, інженер, керівники служб.

Під час проведення внутрішнього аудиту перевіряється наяв-

ність об’єктів у місцях зберігання, наявність договорів і достовірність

підписів осіб, дотримання термінів проведення інвентаризації та їх

кількість, вартість і строки корисного використання основних засобів,

первинні документи і їх наявність, законність здійснених операцій з

купівлі основних фондів, правильність оформлення ліквідації об’єкта,

наявність дозволу керівника на продаж, правильність списання та ві-

дображення в обліку, визначення результату від продажу і нарахуван-

ня ПДВ, правильність нарахування амортизації, вартості для нараху-

вання амортизації, правильність оформлення документів, бухгалтерсь-

ких записів, відокремленого обліку засобів, відповідність списання

витрат у податковому обліку.

5.7.2. Перевірка руху основних фондів

Обсяг основних фондів збільшується за рахунок капітальних

інвестицій, власних джерел, безоплатного надходження, обміну на по-

дібні і неподібні, оприбуткування надлишків основних засобів, виявле-

них під час інвентаризації.

Контроль операцій з руху основних фондів проводиться з ме-

тою встановлення законності, доцільності, а також правильності і своє-

часності оформлення цих операцій та в розрізі джерел їх надходження.

Контроль операцій з руху основних фондів податковою служ-

бою має дещо специфічний характер, оскільки для податківців мають

значення лише ті операції, які приводять до збільшення або зменшення

балансової вартості груп основних фондів.

Балансова вартість груп основних засобів збільшується, якщо

платник податків здійснює витрати на:

− придбання основних засобів за договором фінансового лізингу;

− самостійне виготовлення основних засобів;

− поліпшення основних засобів;

− у разі індексації основних засобів.

Балансова вартість груп основних засобів зменшується, якщо

основні фонди або нематеріальні активи виводяться з експлуатації у

зв’язку з:

− продажем;

− передачею до статутного фонду іншої юридичної особи;

− ліквідацією окремих об’єктів основних фондів групи 1 та не-

матеріальних активів;

− щоквартальним нарахуванням амортизації;

150

− одержанням суми компенсації за зруйновані або знищені

об’єкти основних фондів груп 2–4.

Поряд з цим має значення форма розрахунків (грошова, бар-

терна, змішана, взаємозалік); статус партнера по операції (резидент,

нерезидент, приватний підприємець, фізична особа, державне підпри-

ємство, пов’язана особа тощо); придбають об’єкт за кордоном чи на те-

риторії України.

Для податкового контролю мають значення і такі чинники як:

− належність об’єктів основних фондів до однієї з чотирьох

груп, установлених ст. 8 ЗУ “Про прибуток”;

− причини ліквідації об’єктів;

− відбувається вся операція в одному звітному періоді чи ок-

ремі її частини належать до різних періодів;

− входять до складу операції дві події (оплата й отримання

об’єкта, відвантаження та одержання оплати) чи її здійснюють за

складнішою схемою;

− деякі інші фактори.

При проведенні контролю, слід враховувати, що під час здійс-

нення витрат на придбання основних фондів балансова вартість від-

повідної групи збільшується на суму вартості основних засобів, що

придбаються, з урахуванням витрат, пов’язаних з таким придбанням,

без урахування суми ПДВ, сплаченого постачальникам (у разі, якщо

покупці є платником ПДВ), транспортних і страхових платежів, інших

витрат, пов’язаних з придбанням. Якщо здійснюються витрати на са-

мостійне виготовлення основних фондів (для потреб господарської

діяльності), то балансова вартість відповідної групи основних фондів

збільшується на суму всіх виробничих витрат, без урахування сум

ПДВ, сплачених постачальником, (якщо виробник є платником ПДВ).

У разі безкоштовного одержання основних фондів у одержу-

вача, як і у постачальника, збільшуються валові доходи на вартість

основних фондів, що отримуються у цьому звітному періоді.

Таким чином, несвоєчасне оприбуткування основних фондів

призводить до недонарахування амортизації, що, в свою чергу, дає

змогу неправильно вирахувати прибуток до оподаткування. За усіма

незаконними надходженнями основних фондів, переміщенням, непра-

вильним оформленням документів, за фактами несвоєчасно оприбут-

кованих основних фондів у документах бухгалтерського обліку в про-

цесі контролю з’ясовують причину порушень і визначають винну у

цьому особу (осіб) та нараховують податок на прибуток.

При перевірці вибуття основних фондів необхідно враховува-

ти, що підприємствам дано право передавати іншим підприємствам,

продавати, обмінювати, здавати в оренду, надавати у тимчасове ко-

151

ристування будівлі, споруди та інші об’єкти основних засобів, а також

списувати з балансу основні фонди, якщо вони застаріли або зноси-

лись. При цьому за даними журнал-ордера № 13, інвентарних карток

та первинних документів перевіряються операції з вибуття основних

фондів. У кожному випадку перевіряється правильність і своєчасність

оформлення первинних документів на вибуття основних фондів, а

також перевіряється законність і доцільність проведених операцій.

У процесі контролю обов’язково перевіряється, чи вказано в

первинних документах на списання основних фондів число прове-

дених капітальних ремонтів та їх вартість, обсяг виконаних робіт, ре-

зультати від ліквідації.

Особливу увагу звертають на повноту оприбуткування матері-

альних цінностей, одержаних від ліквідації основних засобів на склад

підприємства. А також звертається увага, чи не було випадків прив-

ласнення нових основних фондів, що були підмінені списаними одно-

типними. Такі випадки виявляються шляхом звіряння актів на списання

основних фондів з даними інвентарних карток, а також шляхом записів

з моменту надходження до моменту вибуття основних фондів.

У податковому контролі ретельній перевірці підлягають опе-

рації з ліквідації та реалізації основних фондів.

При виведенні з експлуатації окремих об’єктів, основних фон-

дів групи 1 у зв’язку з їх продажем балансова вартість групи 1 змен-

шується на суму балансової вартості такого об’єкта. Що стосується

бухгалтерського обліку, то списання основних засобів відображається

за вартістю, за якою обліковувались такі основні засоби на рахунку

10 “Основні засоби” (субрахунок 1 “Будівлі та споруди”) до продажу.

При здійсненні контролю операцій, що пов’язані з реалізацією

основних фондів, звертається увага на відображення в податковому

обліку суми перевищення балансової вартості над виручкою від реалі-

зації, яка відноситься до валових витрат підприємства та суми переви-

щення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об’єктів

основних фондів групи 1, яка відноситься до валових доходів підпри-

ємства. У цьому випадку перевірці підлягають господарські операції,

що відображаються на рахунках обліку валових витрат, валових доходів.

Під час продажу основних фондів першої групи продажну

вартість об’єкта порівнюють з його балансовою вартістю. У результаті

продажу можуть виникнути три ситуації, коли продажна вартість об’єкта:

− дорівнює його балансовій вартості;

− перевищує його балансову вартість;

− нижча за його балансову вартість.

У результаті перевірки звертається увага на один дуже важ-

ливий нюанс: балансова вартість об’єкта основних фондів групи 1 або

152

нематеріального активу до моменту продажу визначається як його ба-

лансова вартість на початок того кварталу, в якому відбудеться продаж,

зменшену на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих на вартість

об’єкта у цьому кварталі. Це пов’язано з тим, що згідно із пп. 8.3.1.

ЗУ “Про прибуток” сума “амортизаційних відрахувань звітного періоду

визначається шляхом застосування норм амортизації до балансової

вартості груп основних фондів на початок звітного періоду”.

У випадку, коли виручка від реалізації об’єктів основних фон-

дів групи 1 буде нижчою від балансової вартості об’єкта, що прода-

ється, розмір збитку в регістрах податкового обліку буде відображено

проводкою як виникнення валових витрат.

Що стосується продажу основних фондів, що належать до

групи 2–4, то існує ряд особливостей при відображенні цих операцій у

податковому і бухгалтерському обліку, на що необхідно звернути ува-

гу в процесі проведення перевірки.

Відповідно до ЗУ “Про внесення змін до Закону України “Про

оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. № 283/97–ВР,

пп. 8.4.4. рекомендує в разі виведення із експлуатації основних фондів

груп 2–4 у зв’язку з їх продажем балансову вартість таких груп змен-

шувати на суму вартості продажу таких основних фондів.

Якщо виручка від продажу основних фондів дорівнює або пе-

ревищує балансову вартість відповідної групи, то балансова вартість

цієї групи (2, 3 або 4), прирівнюється до нуля, а сума перевищення за-

раховується до валового доходу платника податку.

Ці особливості у відображенні продажу основних фондів груп

2–4 зумовлені тим, що облік вартості основних фондів цих груп про-

водиться не за об’єктами, а в цілому за групою.

Під час перевірки необхідно звернути увагу: якщо вартість

продажу основних фондів груп 2, 3 або 4 не перевищить балансової

вартості відповідних груп, то така операція не відображається в по-

датковому обліку, ні в складі валових витрат, чи валових доходів. Нас-

лідком цього буде зменшення балансової вартості відповідних груп ос-

новних фондів на вартість продажу.

При перевірці також необхідно зважити на те, що на початок

звітного кварталу групи 2–4 основних фондів не містять матеріальних

цінностей, балансова вартість такої групи відноситься до валових вит-

рат платника податку такого звітного періоду.

Відображення операцій з продажу основних засобів груп 2, 3 і

4 має ряд особливостей.

Продаж основних засобів супроводжується виникненням і

врахуванням у обліку податкових зобов’язань з ПДВ.

Слід зазначити, що при продажу основних фондів при визна-

ченні ПДВ не має значення, коли вони придбались.

153

Відповідно до ЗУ “Про податок на додану вартість” від 3.04.97 р.

№ 168/97–ВР, операції з продажу основних фондів є об’єктом оподат-

кування і у підприємства-продавця виникає податкове зобов’язання.

При цьому база оподаткування визначається, виходячи з дого-

вірної (контрактної) вартості основних фондів, що продаються, виз-

наченої за вільними або регульованими цінами з урахуванням акциз-

ного збору, ввізного мита та інших податків і зборів.

Згідно з ЗУ “Про податок на додану вартість” продавець ос-

новних фондів (він же платник податку) зобов’язаний подати покупцеві

податкову накладну, оформлену в установленому порядку.

При продажу об’єкта основних фондів за ціною, нижчою ба-

лансової (залишкової) вартості, базою оподаткування все рівно зали-

шається договірна (контрактна) ціна.

Крім операцій з продажу основних засобів, перевіряється лік-

відація основних засобів.

Основні фонди можуть бути списані з балансу як за власною

ініціативою підприємства, так і з причини повного фізичного або мо-

рального зносу, старіння, розкрадання, значних пошкоджень таких

основних фондів унаслідок аварій або стихійних лих відповідно до

наказу керівника. Для визначення непридатності основних фондів до

подальшого використання, неефективності відновного ремонту або

неможливості їхньої реалізації, а також для документального оформ-

лення списання таких основних фондів з балансу підприємства ство-

рюється постійно діюча комісія.

У процесі контролю перевіряється, чи складений комісією акт

про ліквідацію основних фондів у двох примірниках, який підпису-

ється всіма членами комісії, головним бухгалтером і затверджується

керівником підприємства.

При цьому слід мати на увазі, що акт на списання основних

фондів відповідно до типових форм первинного обліку, затверджених

наказом Міністерства фінансів України від 29.12.95 р. за № 352, скла-

дається за однією з форм:

– № ОЗ-3 “Акт на списання основних засобів” – оформляється

при списанні будь-яких основних засобів, крім автотранспортних;

– № ОЗ-4 “Акт на списання автотранспортних засобів” –

оформляється при списанні тільки автотранспортних засобів.

У процесі перевірки звертається увага на документи (акти,

накладних), якими оформляється ліквідація основних фондів, додаєть-

ся інвентарна картка обліку ліквідованих основних засобів.

Слід мати на увазі, що у податковому обліку ліквідація основ-

них фондів групи 1 і груп 2, 3, 4 відображається по-різному. Це пов’я-

зано з тим, що у випадку виведення з експлуатації окремого об’єкта

основних фондів групи 1 у зв’язку з його ліквідацією балансова вар-

154

тість такого об’єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля, що,

в свою чергу, зменшує суму амортизаційних відрахувань у подальшо-

му по групі. У випадку виведення з експлуатації основних фондів груп

2–4 у зв’язку з їхньою ліквідацією балансова вартість груп не зміню-

ється, тобто балансова вартість об’єкта, що ліквідується, продовжує

амортизуватися, зменшуючи при цьому оподатковуваний прибуток.

Якщо основні фонди, що ліквідуються, пропрацювали на під-

приємстві менше 365 днів, то їхнє списання в податковому і бухгал-

терському обліку оформляється аналогічно до операцій із списання то-

вару з обов’язковим сторнуючим записом за вже нарахованою амор-

тизацією.

Для податкового обліку операцій з ліквідації основних фондів

групи 1 є важливим, з якої причини ліквідуються такі основні фонди.

У випадку вимушеної заміни основних фондів групи 1, тобто,

якщо з незалежних від платника податку обставин, такі основні фонди

(або їхня частина) зруйновані, викрадені або підлягають знесенню, або

платник податку вимушений відмовитися від використання таких

основних фондів через загрозу або неминучу заміну, руйнування або

знесення (за умови підтвердження наявності такої загрози або немину-

чості в порядку, визначеному законодавством), платник податку у

звітному періоді, на який припадає така заміна, збільшує валові вит-

рати на суму балансової вартості окремого об’єкта основних фондів

групи 1, що підлягає вимушеній заміні, а вартість такого об’єкта при-

рівнюється до нуля.

Однак якщо рішення платника податку про ліквідацію окре-

мого об’єкта основних фондів групи 1 не пов’язане з вимушеною за-

міною, а є його власною ініціативою, то в цьому випадку балансова

вартість такого об’єкта не відноситься до валових витрат і відшкодо-

вується за рахунок власних джерел платника податку.

У випадку, коли особа (фізична або юридична) визнана вин-

ною в заподіяній шкоді або страхова організація компенсує втрати, то

у звітному періоді, в якому відбулася така компенсація, у підприємства

збільшується вартість доходів на суму компенсації (у розмірі втрат

балансової вартості основних засобів). Розмір компенсації визнача-

ється розрахунком згідно з “Порядком визначення розміру збитків від

розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей”,

затвердженого Постановою КМУ від 22.01.96 р. за № 116, з подальши-

ми змінами і доповненнями.

При ліквідації основних фондів групи 2–4, незалежно від при-

чини такої ліквідації, балансова вартість цих груп не змінюється. Од-

нак якщо страхова організація, інша юридична або фізична особа,

визнана винною в заподіяній шкоді, компенсує підприємству втрати,

пов’язані з вимушеною заміною, то підприємство в податковий період,

155

на який припадає така компенсація, зменшує балансову вартість від-

повідної групи основних фондів на суму компенсації.

ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено,

що при цьому витрати на ліквідацію основних фондів груп 2–4, а

також вартість отриманих від ліквідації таких фондів матеріальних

цінностей, включаються відповідно до валових витрат і валових до-

ходів підприємства.

Контроль операцій вибуття основних засобів доцільно закін-

чити перевіркою операцій з передачі основних засобів у оренду. Її

потрібно починати з вивчення змісту договорів (строк, розмір орендної

плати, умови проведення капітального ремонту орендованих основних

засобів та інше) та їх виконання. Особливу увагу необхідно звернути

на перевірку правильності розрахунків за орендовані основні засоби та

відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку.

Перевірку надходження та вибуття основних засобів рекомен-

дується проводити суцільним методом.

5.7.3. Організація і проведення внутрішнього

контролю основних фондів

Одним із способів забезпечення достовірності даних звітності

є інвентаризація. Обов’язковість проведення інвентаризації перед скла-

данням річного звіту визначено п. 12 “Порядку подання фінансової

звітності”, затвердженого Постановою КМУ від 28.02.2000 р. за № 419

(надалі “Порядок № 419”) і п. 3 “Інструкції з інвентаризації основних

засобів, нематеріальних активів, товарно_____-матеріальних цінностей, гро-

шових коштів і документів та розрахунків”, затвердженої наказом

Міністерства фінансів України від 11.08.94 р. за № 69 зі змінами і до-

повненнями (надалі “Інструкція № 69”).

Інвентаризація – це перевірка в натурі стану та наявності

запасів, необоротних активів, капітальних вкладень, незавершеного

капітального будівництва, коштів, інших матеріальних цінностей, ак-

тивів і зобов’язань підприємства.

Під час проведення інвентаризації враховують якісні зміни,

які відбулися у бухгалтерському обліку. Зокрема, для того, щоб той чи

інший об’єкт обліку було визнано активом, він повинен відповідати

певним критеріям, установленим П(С)БО 7. Виходячи з цього, зазна-

чимо, що фактична наявність матеріальних цінностей не завжди є під-

ставою для відображення в обліку.

Іншою важливою відмінністю, що стосується інвентаризації, є

зміна підходів до оцінки активів і зобов’язань. Під час проведення ін-

вентаризації перевіряється реальність облікових оцінок.

156

Реформа бухгалтерського обліку, не змінивши в цілому поряд-

ку проведення інвентаризації, дещо розширила коло завдань, які вирі-

шують за її допомогою, а саме:

− виявити фактичну наявність тих чи інших об’єктів основних

засобів, установити їх відповідність критеріям визнання активом;

− виявити не тільки надлишки, але і визначити доцільність їх ві-

дображення в обліку або обґрунтувати недоцільність такого відображення;

− перевірити реальність вартості основних засобів, які є на

балансі підприємства, та оцінити їх відповідно до вимог П(С)БО.

Проведенню інвентаризації передує певна підготовча робота.

Відповідно до п. 2 ст. 10 закону про бухгалтерський облік “об’єкти і

періодичність проведення інвентаризації визначаються власником під-

приємства, крім випадків, коли її проведення є обов’язковим згідно з

законодавством”. Відповідно до п. 12 “Порядку № 419”, передбачено

обов’язкове проведення інвентаризації у зв’язку з:

− підготовкою до складання річної фінансової звітності;

− зміною матеріально відповідальної особи;

− стихійним лихом;

− встановленням фактів крадіжок, привласнень, псування цін-

ностей;

− приписом судово-слідчих органів;

− приватизацією, реорганізацією або ліквідацією підприємства.

Однак перелік, наведений у “Порядку № 419”, не є вичерпним,

оскільки закінчується він звичним для таких переліків зворотом: “... а

також у інших випадках, передбачених законодавством”.

Якісному проведенню інвентаризації сприяє її ретельна підго-

товка. Однак часто необхідність проведення внутрішніх інвентариза-

цій виникає несподівано. Саме тому відповідно до “Інструкції № 69”

на кожному підприємстві має бути створена постійно діюча інвентари-

заційна комісія. Очолює таку комісію керівник підприємства або його

заступник, а до її складу входять головний бухгалтер, керівники струк-

турних підрозділів підприємства, інші фахівці.

Зазвичай постійно діючу інвентаризаційну комісію створюють

на початку року, а перед проведенням щорічної інвентаризації її склад

уточнюють. Коло обов’язків, які покладають на постійно діючу інвен-

таризаційну комісію, визначено “Інструкцією № 69”. Згідно із п. 11.3

цієї інструкції, постійно діючі інвентаризаційні комісії:

− організовують інвентаризаційну роботу та здійснюють конт-

роль за її виконанням;

− розглядають і аналізують результати проведених інвентаризацій;

− відображають у інвентаризаційному протоколі свої пропози-

ції щодо регулювання виявлених нестач і втрат від псування ціннос-

тей, заліку пересортиці.

157

Протокол інвентаризаційної комісії у п’ятиденний строк пови-

нен розглянути й затвердити керівник підприємства.

Крім постійно діючої інвентаризаційної комісії, на підпри-

ємстві можуть бути створені робочі комісії. Це передбачено п. 11.2

“Інструкції № 69”. Потреба створення таких комісій виникає у разі,

якщо обсяг інвентаризаційної роботи значний і не може бути викона-

ний у встановлені строки однією (постійно діючою) комісією. Робочі

комісії створюють на підставі розпорядчого документа керівника під-

приємства, а очолюють їх представники керівника.

При призначенні робочої інвентаризаційної комісії слід дотри-

муватися вимоги “Інструкції № 69” про те, що одну й ту саму особу не

можна призначати два роки підряд головою комісії, яка здійснює

інвентаризацію матеріальних цінностей, закріплених за однією й тією

самою матеріально відповідальною особою.

До обов’язків робочої інвентаризаційної комісії входять:

− виконання всієї інвентаризаційної роботи на конкретному

об’єкті (об’єктах) інвентаризації;

− забезпечення точності та повноти внесення до інвентариза-

ційних описів фактичних залишків матеріальних цінностей, інших ак-

тивів та зобов’язань;

− перевірка відповідності окремих об’єктів основних засобів

та одиниць (найменувань) запасів критеріям визнання їх активами та

достовірність їхньої оцінки;

− внесення пропозицій з питань упорядкування зберігання за-

пасів;

− участь спільно з бухгалтерією у визначенні результатів ін-

вентаризації та розробці пропозицій щодо заліку виявлених нестач і

надлишків, їх списання чи оприбуткування.

Підготовку до інвентаризації здійснюють і матеріально відпо-

відальні особи. До початку інвентаризації усі наявні у них прибуткові

та видаткові документи мають бути оброблені й здані до бухгалтерії.

Під час проведення раптової інвентаризації об’єкти інвента-

ризації готують до її проведення у присутності членів інвентариза-

ційної комісії.

Підготовка до проведення інвентаризації, а також сама інвен-

таризація має певну особливості залежно від:

− виду діяльності підприємства (промислове виробництво,

торгівля, будівництво тощо);

− категорії об’єктів інвентаризації (основні засоби, нематері-

альні активи).

Роботу з інвентаризації основних фондів проводять у два етапи.

158

Перший етап – період підготовки до проведення інвентариза-

ції. Протягом цього періоду, тобто до початку інвентаризації, члени ін-

вентаризаційної комісії перевіряють:

− наявність договорів про повну матеріальну відповідаль-

ність, укладених з посадовими особами, на відповідальному зберіганні

яких перебувають об’єкти основних засобів;

− наявність і стан інвентарних карток та інвентарних списків

основних засобів за місцем їх експлуатації або знаходження (типові

форми № ОЗ-6 і № ОЗ-9);

− наявність і стан технічної документації у місцях викорис-

тання або знаходження об’єктів основних засобів;

− наявність документів на об’єкти основних засобів, переве-

дених на консервацію або виведених з експлуатації у зв’язку з реконст-

рукцією, технічним переозброєнням та іншими покращеннями;

− наявність документів на об’єкти основних засобів, отримані

або передані в оренду, на зберігання або в заставу.

Установивши відсутність відповідного документа, неправиль-

но відображену інформацію про наявні об’єкти основних засобів або

будь-які інші відхилення від вимог нормативних документів, інвента-

ризаційна комісія повинна добитися складання документів та усунення

недоліків, допущених під час їхнього складання.

Другий етап – це проведення інвентаризації. Розпочавши ін-

вентаризацію, члени інвентаризаційної комісії:

− оглядають кожний об’єкт основних засобів у натурі;

− заносять до інвентаризаційних описів повне найменування

кожного об’єкта, його інвентарний номер і коротку інформацію про

технічний стан об’єкта;

− включають до опису об’єкти, які не перебувають на обліку;

− складають окремі інвентаризаційні описи на орендовані

об’єкти, на об’єкти основних засобів, які перебувають на зберіганні

або в заставі, а також на об’єкти, що їх тимчасово не використовують у

зв’язку з реконструкцією, консервацією і капітальним ремонтом;

− встановлюють відхилення фактичної наявності об’єктів ос-

новних засобів від даних бухгалтерського обліку (нестачі або надлишки);

− складають порівняльну відомість;

− виявляють об’єкти основних засобів, які не відповідають

критеріям визнання активом, і причини такої невідповідності, а також

об’єкти, за якими повністю нарахована амортизація, але які продов-

жують експлуатувати;

− встановлюють об’єкти основних засобів, корисність вико-

ристання яких зменшилася, і визначають причини такого зменшення, а

159

також встановлюють об’єкти основних засобів, які через причини зно-

шення перестали існувати;

− аналізують раніше визначені терміни корисного викорис-

тання об’єктів основних засобів;

− встановлюють наявність підстав для проведення переоцінки

(дооцінки, уцінки), отримують пояснення матеріально відповідальної

особи про причини нестач і надлишків, а також інших явищ, у ре-

зультаті яких підприємство зазнало збитків;

− складають протоколи засідання, де вказують усі недоліки,

встановлені під час інвентаризації;

− розглядають можливість проведення заліку нестач і надлиш-

ків за пересортицею, списання нестачі або стягнення шкоди з винних осіб;

− вносять пропозиції з питань упорядкування використання та

зберігання об’єктів основних засобів.

5.7.4. Перевірка ремонту основних фондів

При перевірці виконання плану капітального ремонту основ-

них засобів слід використовувати реєстри синтетичного обліку витрат,

а також плани і кошториси капітального ремонту, акти приймання-

здачі відремонтованих і реконструйованих об’єктів, наряди, дефектні

відомості, лімітно-забірні карти та інше. Контроль операцій з ремонту

основних засобів розпочинають з перевірки графіків планово-попере-

джувальних ремонтів та кошторисно-технічної документації.

При перевірці звертається увага на додержання підприємством

нормативних, міжремонтних строків експлуатації основних засобів,

включення в графіки проведення ремонту тих об’єктів, які знаходяться

в простої, часто виходять із експлуатації, виробляють браковану про-

дукцію. Звертається увага на строки проведення ремонту, правильності

складання кошторису на його проведення, виходячи із обсягів ремонт-

них робіт.

Виходячи із обсягів, характеру і строків проведення ремонту

визначається правильність класифікації ремонту окремих об’єктів (по-

точний чи капітальний ремонт).

Особливу увагу необхідно звернути на реальність складання

кошторису. Інколи їх складають після завершення капітального ремон-

ту об’єкта, і, відповідно, кошторисна вартість ремонту прирівнюється

до фактичних витрат.

Кошториси на капітальний ремонт будівель і споруд повинні

складатися на основі актів технічного огляду в грудні, їх повинен

затвердити керівник підприємства. Кошториси на капітальний ремонт

машин і обладнання повинні складати також за даними актів технічного

огляду і дефектної відомості, де повинні бути перераховані вузли, де-

талі та агрегати, які зазнали псування і потребують заміни або відновлення.

160

При перевірці капітального ремонту основних засобів, що

виконується підрядним способом, рекомендується встановити, чи є

договори підряду, і чи не була перевищена вартість ремонту, яка

вказана в договорі. Перевищення вартості капітального ремонту може

бути наслідком приписок і необґрунтованого завищення обсягів робіт.

Приписки встановлюються шляхом зіставлення фактичних виконаних

обсягів робіт із звітними в актах прийнятих робіт, а також за допомо-

гою пояснень виконавців робіт.

Завищення вартості ремонту також можна виявити, перевірив-

ши дотримання норм виробітку і розцінок, норм витрат матеріальних

цінностей, обґрунтованість списання послуг допоміжних виробництв.

Заниження вартості капітального ремонту основних засобів може бути

викликано невиконанням ряду робіт.

Особливе місце повинно бути відведено перевірці якості капі-

тального ремонту основних засобів. Тут необхідно за даними первин-

них документів і оперативної звітності про роботу машин і обладнання

встановити кількість простоїв із-за технічних несправностей і понад-

нормативну кількість поточних ремонтів. Тривалість міжремонтних

періодів перевіряється за відмітками в інвентарних картках.

Для оформлення приймання-здачі основних засобів у ремонт,

реконструкцію або модернізацію необхідно скласти акт приймання-

передачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об’єк-

тів. При перевірці звертається увага на наявність підписів у акті і чи

затверджений він керівником підприємства.

Якщо ремонт, реконструкцію або модернізацію виконує інше

підприємство, то акт необхідно складати у двох екземплярах. Другий

екземпляр передається підприємству, яке виконувало роботи за дого-

вором. При цьому в паспорт відповідного об’єкта необхідно внести

зміни, зв’язані з капітальним ремонтом, реконструкцією або модернізацією.

У процесі перевірки звертається увага на те, на яких рахунках

формуються витрати на ремонт за підрядним і господарським спосо-

бом здійснення робіт.

При проведенні контролю необхідно враховувати, що витрати,

пов’язані з ремонтом основних засобів, обліковуються без сум ПДВ

(для платника податку).

У ході перевірки необхідно пам’ятати, що при здійсненні вит-

рат, пов’язаних з поліпшенням основних фондів, на валові витрати

можна віднести суму в межах 10 % від сукупної балансової вартості

всіх груп основних фондів на початок звітного року. Решта витрат

пропорційно зараховується на збільшення балансової вартості основ-

них фондів груп 2–4, а для групи 1 – на балансову вартість окремого

об’єкта групи.

161

􀀹 Податковий облік надходження запасів

􀀹 Порядок складання і подання відомості приросту (убутку)

балансової вартості матеріальних цінностей

􀀹 Аудит надходження запасів