5.5. Податковий облік покращень основних фондів

У податковому обліку немає чіткого визначення поняття по-

ліпшення основних фондів. У ЗУ “Про прибуток” пунктом 8.7 наведено

перелік операцій, які можна віднести до покращень основних фондів.

До них належать витрати на поточний і капітальний ремонт, реконст-

рукцію, модернізацію, технічне переозброєння та інші види покращень

основних фондів. Податковий облік покращень основних фондів має

певні особливості, які випливають із норм ЗУ “Про прибуток”:

− не вся сума понесених витрат, пов’язаних з поліпшенням

основних фондів, відноситься до складу валових витрат. ЗУ “Про

прибуток”, пп. 8.7.1. визначено певні обмеження, а саме: платник

податку на прибуток має право протягом звітного року відносити до

валових витрат будь-які витрати, пов’язані з поліпшенням основних

фондів, у сумі, що не перевищує десять відсотків сукупної балансової

вартості груп основних фондів на початок звітного року. Цю ж саму

норму регламентує ще одна стаття 5.2.10. ЗУ, “Про прибуток”, де заз-

начається, що суми витрат, пов’язані з поліпшенням основних фондів

у межах, встановлених пп. 8.7.1. цього закону, відносяться до валових

витрат;

146

− витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться про-

порційно на збільшення балансової вартості груп 2–4 чи окремих

об’єктів основних фондів групи 1;

− включені до балансової вартості витрати з поліпшення ос-

новних фондів підлягають амортизації за встановленими Законом про

прибуток нормами.

Оскільки базою для розрахунку максимальної суми, яку мож-

на включити до валових витрат, є сукупна балансова вартість груп на

початок року, то першочергово слід її визначити з урахуванням вели-

чини обмежень. Наступним кроком є порівняння розрахованої макси-

мальної величини з фактичною сумою понесених витрат на поліпшен-

ня основних фондів.