1.1 Суть та причини виникнення податкового обліку

Суб’єкти господарювання беруть активну участь у формуванні

Державного бюджету, фондів соціального страхування і соціального

забезпечення шляхом сплати податків, зборів і платежів. Різноманіт-

ність податків, зборів і платежів, а також відмінності баз їх обчислення

зумовлюють необхідність облікового забезпечення розрахунків за ни-

ми з бюджетом та податкової звітності.

Відповідно до Закону України (ЗУ) “Про порядок погашення

зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами” від 21.12.2000 р., № 2181-ІІІ із змінами і допов-

неннями, передбачено наступні загальнодержавні податки і збори

(обов’язкові платежі):

− податок на додану вартість;

− акцизний збір;

− податок на прибуток;

− податок з доходів фізичних осіб;

− мито;

− державне мито;

− податок на нерухоме майно (нерухомість);

− плата (податок) на землю;

− рентні платежі;

− податок з власників транспортних засобів та інших самохід-

них машин і механізмів;

− збір на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок

державного бюджету;

− збір за спеціальне використання природних ресурсів;

− збір за забруднення навколишнього природного середовища;

− збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації нас-

лідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

− збір на обов’язкове соціальне страхування;

− збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;

− фіксований сільськогосподарський податок;

− збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

5

− єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через дер-

жавний кордон України;

− збір за використання радіочастотного ресурсу;

− збори до фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Декретом КМУ “Про місцеві податки і збори” від 20.05.93 р.,

№ 56-93 (із змінами і доповненнями) та зазначеним законом встановле-

ні наступні місцеві податки і збори (обов’язкові платежі):

− збір за паркування автомобілів;

− ринковий збір;

− збір за видачу ордера на квартиру;

− збір з власників собак;

− курортний збір;

− збір за участь у перегонах на іподромах;

− збір за виграш на перегонах;

− збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромах;

− податок з реклами;

− комунальний податок;

− збір за право використання місцевої символіки;

− збір за право проведення кіно- і телезйомок;

− збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпро-

дажу і лотерей;

− збір за видачу дозволу на розміщення об’єкта торгівлі.

ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р.,

№ 283/97-ВР, докорінно змінив підхід до оподаткування прибутку під-

приємств. Прибуток визначається шляхом зменшення суми скоригова-

ного валового доходу звітного періоду на суму валових витрат плат-

ника податку, а також на суму амортизаційних відрахувань.

Такий метод розрахунку бази оподаткування призвів до того,

що виникли різні показники прибутку. В фінансовому обліку показник

прибутку (фінансовий результат) виводиться за правилами бухгал-

терського обліку, а для обчислення бази оподаткування виникла потре-

ба вести податковий облік, тобто такий облік, який дає можливість

визначити реальну базу оподаткування. Прийняття зазначеного закону

поклав початок організації і побудові податкового обліку в Україні

(ст. 11 “Правила ведення податкового обліку”).

Доцільно виділити цілий ряд причин, які зумовили виникнен-

ня нового напряму (податкового обліку) в системі обліку України:

– необхідність розмежування розрахунків за кожним податком

у синтетичному і аналітичному обліку, оскільки змішування нарахова-

них і сплачених сум до бюджету чи соціальних фондів неприпустиме.

Тому для кожного виду податків, зборів і платежів необхідно відкри-

вати окремі синтетичні і аналітичні рахунки. Враховуючи, що у Плані

6

рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і госпо-

дарських операцій підприємств і організацій, затвердженому наказом

Мінфіну України від 30.11.99 р., № 291 для обліку розрахунків із бю-

джетом призначено синтетичний рахунок 64 “Розрахунки за податками

і платежами”, а облік відрахувань у державні фонди соціального стра-

хування і соціального забезпечення слід вести на синтетичному рахун-

ку 65 “Розрахунки за страхуванням”, до яких визначено лише назви

субрахунків, кожному підприємству слід самостійно визначати перелік

необхідних аналітичних рахунків. Такий перелік доцільно затвердити

наказом про облікову політику підприємства;

– фінансовий облік не враховує такі показники як валові дохо-

ди і вадові витрати, які є основними для податкового обліку;

– як відомо, досить суттєвим моментом у оподаткуванні під-

приємств є розмежування операцій з придбання активів, робіт і послуг

або продажу продукції (робіт, послуг) за податковими періодами на

так звану “першу” подію. Враховуючи цю важливу обставину в подат-

ковому обліку валові витрати і валові доходи відображаються за пер-

шою подією, якою може бути надходження (сплата) коштів чи продаж

(купівля) товарів, робіт, послуг (тут застосовується як касовий, так і

метод нарахування). У фінансовому обліку використовується лише ме-

тод нарахування. Застосування різних методів у податковому і фінан-

совому обліку призвело до невідповідності сум прибутків (збитків) за

їхніми даними і виникненні відстрочених податкових активів та

відстрочених податкових зобов’язань;

– у податковому і фінансовому обліках є тимчасові відміннос-

ті в оцінці активів та зобов’язань, до яких належать витрати на утри-

мання об’єктів соціальної сфери, легкового автотранспорту; кошти,

перераховані як благодійні внески, не включаються до валових витрат,

але відображаються у фінансовому обліку як операційні витрати; дохо-

ди і витрати майбутніх періодів у податковому обліку відображаються

повністю відразу, а у фінансовому обліку їх зараховують на умовах

принципу відповідності, виходячи з терміну, на який вони розраховані;

– у податковому обліку не виникає такий об’єкт обліку як

дебіторська і кредиторська заборгованості. У валові витрати включа-

ють суму перерахованих контрагентам авансів, а у валові доходи –

суму авансів, отриманих від покупців. У фінансовому обліку такі суми

до виручки (доходів) не зараховують, а відображають як дебіторську і

кредиторську заборгованості. Поряд з цим слід зазначити, що в подат-

ковому обліку враховуються прострочені дебіторська та кредиторська

заборгованості, які відповідають критеріям – безнадійної заборгованості;

– вартість виробничих запасів включають до валових витрат

не в момент їх витрачання, як це передбачено у фінансовому обліку, а

при надходженні від постачальників (оприбуткуванні на склад);

7

– досить різноманітною та громіздкою є звітність за податка-

ми, зборами і платежами, а методика її складання хоча і базується на

обліковому забезпеченні у відповідних реєстрах подібно до фінансо-

вої, все ж таки надто специфічна.

Таким чином, значна кількість податків і зборів, які мають різ-

ні підходи до розрахунку бази оподаткування та джерела їх сплати, обу-

мовили виділення із фінансового обліку підсистему податкового обліку.

Поряд з цим сучасний фінансовий облік не забезпечує надій-

ною інформацією користувачів у питаннях оподаткування з причини

невідповідності даних податкового і фінансового обліку. Таку функ-

цію виконує лише податковий облік. Основне призначення податково-

го обліку полягає у визначенні сум податків та контроль за їх сплатою.