5.1. Суть та класифікація основних фондів

Будь-яке підприємство не може існувати без засобів праці. По-

датковий облік поряд з фінансовим забезпечує користувачів інформа-

цією про наявність, рух основних фондів. Основними нормативними

актами, які регулюють податковий облік основних фондів в Україні є

закони “Про податок на додану вартість” та “Про оподаткування при-

бутку підприємств”.

Податкове законодавство оперує таким терміном, як основні

фонди, а не засоби. Під основними фондами, пп. 8.2.1 закону “Про при-

буток”, розуміють матеріальні цінності, що використовуються у

господарській діяльності платника податку протягом періоду, що

перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких

матеріальних цінностей, та вартість, яких перевищує 1000 грн і посту-

пово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом. З цього

визначення випливає, що є основні фонди, які використовуються і які

не використовуються у господарській діяльності. Поряд з цим чітко

визначений термін використання, необхідний для поділу фондів на

основні та малоцінні швидкозношувані предмети.

Важливим питанням податкового обліку є формування вар-

тості основних фондів. У податковому обліку широко використовуєть-

ся балансова вартість основних фондів.

В основу податкового обліку основних фондів покладено їх

класифікацію. Класифікація основних фондів передбачена пп. 8.2.2

ЗУ “Про прибуток”, згідно з якою вони поділяються на чотири групи:

135

− група 1 – будинки, споруди, їх структурні компоненти та

передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини

(квартири і місця загального користування). Облік балансової вартості

основних фондів першої групи ведеться за кожною будівлею, спору-

дою або їх структурним компонентом (пп. 8.3.4 ЗУ “Про прибуток”);

− група 2 – автомобільний транспорт та вузли (запасні части-

ни) до нього; меблі, побутові електронні, оптичні та електромеханічні

прилади та інструменти;

− група – 3 будь-які інші основні фонди, що не увійшли до

груп 1, 2, 4;

− група 4 – обчислювальні машини, інші машини для автома-

тичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мік-

рофони та рації.

Облік балансової вартості основних фондів груп 2–4 ведеться

за сукупною балансовою вартістю відповідної групи. При цьому окре-

мий облік балансової вартості, індивідуальної вартості основних фон-

дів не ведеться.

У зв’язку зі змінами в законодавстві, які відбулися у 2004 році

стосовно норм амортизації у податковому обліку, доцільно поділити

основні фонди не на чотири, а на сім груп:

− група 1 – будівлі, споруди, передавальні пристрої, житлові

будинки та їх частини, витрати на придбання, яких були здійснені до

1.01.2004 р.;

− група 2 – будівлі, споруди, передавальні пристрої, житлові

будинки та їх частини, витрати на придбання яких були здійснені після

1.01.2004 р.;

− група 3 – автомобільний транспорт і вузли до нього, меблі,

побутові та електроні пристрої, витрати на придбання яких були здійс-

нено до 1.01.2004 р.;

− група 4 – автомобільний транспорт і вузли до нього, меблі,

побутові та електронні пристрої, витрати на придбання яких були

здійснені після 1.01.2004 р.;

− група 5 – будь-які інші основні фонди, які не включені в 1,

2, 3, 4, 7 групи, витрати на які було здійснені до 1.01.2004 р.;

− група 6 – будь-які інші основні фонди, не включені в 1, 2, 3,

4, 7 групи, витрати на які було здійснено після 1.01.2004 р.;

− група 7 – ЕОМ, засоби зв’язку, рації, телефони, мікрофони тощо.

Ця класифікація є необхідною, оскільки для кожної групи

встановлено свою норму амортизації. Норми амортизації у середині

груп значною мірою відрізняються одна від одної, звідси неправильна

класифікація основних фондів може мати серйозні для підприємств –

платників податків наслідки.

136