4.3. Порядок заповнення, подання та перевірки декларації про прибуток підприємства

Декларація з податку на прибуток формується у відповідності

до “Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства”,

затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 р., № 143, ЗУ

“Про оподаткування прибутку підприємств”, ЗУ “Про порядок пога-

шення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державни-

ми цільовими фондами”, наказом ДПА України “Про затвердження

форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її

складання” від 29.03.2003 р., № 143 із змінами і доповненнями, внесе-

ними ДПА України від 10.12.2003 р., № 593, від 12.10.2005 р., № 448, лис-

тами ДПА України від 5.08.2005 р., № 15614/7/11-1117, від 6.06.2006 р.,

№ 1071/7/15-0317, ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звіт-

ність в Україні” від 16.07.99 р. за № 996–ХІV, Положень (стандартів)

бухгалтерського обліку, затверджених наказами Мінфіну України від

31.03.99 р., № 87, від 28.05.99 р., № 137, від 7.07.99 р., № 163, від

30.07.99 р., № 176, від 8.10.99 р., № 237, від 18.10.99 р., № 242, від

20.10.99 р., № 246, від 29.11.99 р., № 290, від 31.12.99 р., № 318, від

31.01.2000 р., № 20, від 25.02.2000 р., № 39, від 26.04.2000 р., № 91, від

27.04.2000 р., № 92, від 28.07.2000 р., № 181, від 10.08.2000 р., № 193;

Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і

господарських операцій підприємств і організацій та інструкції про

застосування Плану рахунків, затверджених наказом Мінфіну України

№ 291 від 30.11.99 р.

Оскільки бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку,

який має вести підприємство, відповідно до п. 2 ст. 3 ЗУ “Про бух-

галтерський облік та звітність в Україні” (далі “закон № 996”), а фінан-

сова, податкова, статистична та інші види звітності, що використову-

ють грошовий вимірник, базуються на даних бухгалтерського обліку,

95

перевірка декларації з податку на прибуток підприємства також має мож-

ливість використовувати інформацію за даними бухгалтерського обліку.

До початку перевірки слід ознайомитися з наказом про обліко-

ву політику підприємства, в якому мають бути затверджені основні

принципи, методи і процедури для використання їх при відображенні

господарських операцій у бухгалтерському обліку підприємства.

Декларацію з податку на прибуток та додатки до неї пода-

ються платником незалежно від того, чи виникло у звітному періоді в

платника податкове зобов’язання, чи ні. Починаючи з першого кварта-

лу 2006 року, декларація заповнюється в гривнях, без копійок, з відпо-

відним округленням.

Декларація з податку на прибуток підприємства складається

наростаючим підсумком з початку звітного календарного року. Вона

містить заголовну та дві основні частини, десять додатків, з яких сім

(К1–К7) подаються щокварталу та за рік, а три (Р1–Р3) подаються

тільки за рік. Додаток К1 складається з двох частин: К1/1 та К1/2.

У заголовній частині декларації відображається повна назва

підприємства, ідентифікаційний код, код виду економічної діяльності,

місцезнаходження та номер телефону платника.

Після заголовної частини у декларації з податку на прибуток

наводяться показники в розрізі статей “Валовий дохід” та “Валові

витрати підприємства”. При висвітленні податкового аудиту валових

доходів і валових витрат використано [24].

Поняття дохід по-різному трактується у податковому та фінан-

совому обліку.

Валовий дохід – це загальна сума доходу платника податку від

усіх видів діяльності, одержаного (нарахованого) протягом звітного

періоду в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, як на те-

риторії України, її континентальному шельфі, виключній (морській)

економічній зоні, так і за її межами.

Згідно з П(С)БО 15 “Дохід” – дохід визначається під час збіль-

шення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання

власного капіталу (за винятком внесків учасників), та за наявності всіх

наведених умов:

− покупцеві передані ризики й вигоди, пов’язані з правом

власності на товар;

− підприємство не здійснює надалі управління та контроль за

реалізованим товаром;

− сума доходу може бути достовірно визначена;

− є впевненість, що в результаті операції відбудеться збіль-

шення економічних вигод, а витрати, пов’язані з цією операцією мо-

жуть бути достовірно визначені.

96

Для визначення суми валового доходу необхідно визначити

доходи від:

− продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та

обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи;

− приросту балансової вартості запасів;

− виконання довгострокових договорів;

− продажу цінних паперів, фондових та товарних деривативів,

іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою

дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком

операцій з їх первинного випуску (розміщенням), операцій з їх кінцевого

погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом);

− операцій з землею;

− інших доходів.

Коригування визначеного валового доходу здійснюється як

наслідок:

− зміни суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг);

− самостійно виявлених помилок за результатами минулих

податкових періодів;

− врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості.

Рядок 01.1 “Визначення суми доходу від продажу товарів

(робіт, послуг)” визначається залежно від події, яка сталася раніше. За

законодавством, датою збільшення валового доходу вважається: дата,

яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-

яка подія, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця

на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт,

послуг), які підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг)

за готівку – дата її оприбуткування в касі платника податку, або дата

інкасації готівки в банківському закладі, який обслуговує платника

податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата

фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Для визначення повноти та своєчасності відображення в бух-

галтерському обліку доходів від продажу товарів (робіт, послуг) пред-

метом ознайомлення є договірні взаємовідносини з метою визначення

моменту переходу права власності на товар (роботи, послуги) відпо-

відно до Цивільного кодексу України та міжнародних правил по ви-

користанню термінів “Інкотермс”.

При здійсненні окремих операцій, передбачених законом “Про

прибуток”, визначення валового доходу відбувається із застосуванням

звичайних цін, а саме:

− при здійсненні бартерних операцій (пп. 7.1.1 закону “...

виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижчої за звичайні

ціни”);

97

− при здійсненні операції з безкоштовної передачі товарів

(робіт, послуг);

− при операціях з пов’язаними особами (пп. 7.4.1 закону “...

виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі

товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу”);

− при операціях з особами, які не є платниками податку на

прибуток, встановленого ст. 10 закону, або сплачують цей податок за

іншими, ніж платник податку ставками, (п. 7.4.3 закону);

− при виплаті заробітної плати в натуральній формі особам,

які знаходяться в трудових відносинах з платником податку.

Порядок визначення звичайних цін встановлено у п. 1.20.1 ст. 1

закону “Про прибуток”, де зазначено, що для доказів обґрунтування

рівня звичайної ціни застосовуються правила, визначені національ-

ними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також на-

ціональними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З

метою оподаткування терміни “справедлива вартість”, “ринкова вар-

тість” та “чиста вартість реалізації”, які використовуються в національ-

них положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних

стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до

терміна “звичайна ціна”, визначеного цим законом.

Справедлива вартість (згідно з П(С)БО 19 “Об’єднання під-

приємств”) – сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або

оплата зобов’язання у результаті операції між обізнаними, зацікав-

леними та незалежними сторонами.

Чиста вартість реалізації запасів (згідно з П(С)БО 9 “Запаси”) –

очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за

вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та

реалізацію.

Ринкова вартість (згідно з Національним стандартом № 1 “За-

гальні засади оцінки майна і майнових прав”, затвердженого постано-

вою КМУ від 10.09.2003 р. за № 1440) – вартість, за яку можливе

відчуження об’єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за

угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення

відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням

справи, розсудливо і без примусу.

“Валовий дохід від продажу товарів (робіт, послуг)” за рядком

01.1 Декларації відповідає дебетовому обороту за рахунком 36 у ко-

респонденції з кредитовими оборотами за субрахунком 701, 702, 703,

712 з урахуванням різниці між кредитовими сальдо на кінець та по-

чаток звітного періоду на субрахунку 681 або на рахунку 36 (за ви-

рахуванням податку на додану вартість).

Поточні розрахунки з покупцями та замовниками на рахунку

36 можуть відображатися без використання субрахунку 681 “Розрахун-

98

ки за авансами одержаними”, внаслідок чого кредитовий залишок на

рахунку 36 буде свідчити про наявність отриманої передоплати, тобто

отриманих авансів. Підставою для заповнення і перевірки є журнал 3,

відомість 3.1 аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замов-

никами (до рахунка 36); відомість 3.5 аналітичного обліку розрахунків

за іншими операціями (до рахунка 68).

Поряд з цим проводиться звірка відповідності даних наведе-

них у рядку 01.1 декларації “Доходи від продажу товарів (робіт, пос-

луг)” сумі показників декларації з податку на додану вартість (повна,

або скорочена; за 3 місяці звітного кварталу).

Рядок 01.2 “Визначення валового доходу від приросту балан-

сової вартості запасів”. Валові доходи внаслідок приросту балансової

вартості запасів відображаються в декларації за рядком 01.2 і додатком

К1/1 та можуть бути порівняні з даними бухгалтерського обліку за

умови використання в бухгалтерському і в податковому обліку однако-

вих методів оцінки вибуття запасів. Якщо методи оцінки вибуття запа-

сів не збігаються, тоді визначення приросту балансової вартості запа-

сів має здійснюватися за даними податкового обліку запасів.

З 1 січня 2005 р. для цілей податкового обліку оцінка вибуття

запасів може здійснюватись одним із п’яти методів, визначених в

П(С)БО 9 “Запаси”, крім методу ЛІФО, а саме:

− ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;

− середньозваженої вартості однорідних запасів;

− методу ФІФО;

− нормативних витрат;

− ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізують-

ся через роздрібну торгівлю).

У визначенні приросту балансової вартості запасів не беруть

участі товари, які:

− підлягають амортизації;

− отримані безкоштовно;

− не отримані (не оприбутковані) платником податку, а вар-

тість їх оплачена;

− придбані для легкового транспорту у розмірі 50 % вартості

паливно-мастильних матеріалів;

− були переоцінені за правилами П(С)БО 9 (у частині суми

дооцінки (уцінки).

У бухгалтерському обліку та звітності запаси відображаються

за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю, або чистою вартістю

реалізації (якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані,

застаріли, або іншим чином втратили первинно очікувану вигоду).

Сума, на яку первинна вартість запасів перевищує чисту вартість їх ре-

99

алізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не

вистачає) запасів списуються на витрати звітного періоду. Суми нестач

і втрат від псування цінностей до прийняття рішення щодо конкретних

винуватців відображаються на позабалансових рахунках. Після вста-

новлення осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкоду-

вання сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або

інших активів) і доходу звітного періоду.

Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що раніше були

уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму

збільшення чистої вартості реалізації, але не більше від суми поперед-

нього зменшення, коригується запис про попереднє зменшення вартос-

ті цих запасів. Тобто, на балансову вартість зазначених товарів та опе-

рацій з ними для додатка К1/1 в розрахунку приросту (убутку) балан-

сової вартості запасів (див. табл. 4.1) по рядках А1–А6 в гр. 3 та гр. 5

мають бути зменшені залишки запасів, які відображені в бухгалтерсь-

кому обліку на початок та кінець звітного періоду.

На визначення приросту балансової вартості запасів впливає

також їх використання не у господарській діяльності, а саме:

− запаси, використані на забраковану продукцію понад техно-

логічно обумовлені норми;

− сума нестач і псування запасів, виявлені у звітному періоді.

− запаси, використані на ремонт безкоштовно отриманих ос-

новних фондів;

− вартість запасів, використаних на соціальну сферу підпри-

ємства;

− вартість усіх запасів, використаних на виготовлення, ре-

конструкцію, модернізацію та поліпшення необоротних активів. При

надходженні запасів (у т. ч. і передоплата за них) мають право бути

визнані валові витрати і лише за фактичним їх використанням дані

витрати можуть бути достовірно відкориговані. Крім того, сума вит-

рат, яка не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп

основних фондів на початок звітного періоду, буде включена до вало-

вих витрат за рядком 04.10 декларації та додатка К1/1 “Витрати на по-

ліпшення основних фондів”, що включаються до складу валових витрат.

Якщо у звітному періоді запаси при надходженні не віднесені

до складу валових витрат та використані на невиробничі потреби, їх не

відображають в перерахунку згідно з п. 5.9 закону № 334.

При заповненні рядків А2 “Балансова вартість запасів у неза-

вершеному виробництві” та А3 “Балансова вартість запасів у готовій

продукції” необхідно визначити частку (питому вагу) матеріальних

витрат у загальній сумі витрат на виробництво, а саме: дані за

кредитом рахунків 20, 22, 25, 28 у кореспонденції з дебетом рахунків

100

23 “Виробництво” та 91 “Загально-виробничі витрати” поділити на за-

гальну суму дебету рахунка 23 та дебету 91, відповідно.

Дані рядка А2 графи 3 додатка К1/1 будуть дорівнювати

сальдо з дебету рахунка 23 на початок року з урахуванням питомої

ваги матеріальних витрат у виробництві попереднього податкового

періоду (ДСп23 × Пвп).

Дані рядка А2 графи 5 додатка К1/1 будуть дорівнювати сальдо з

дебету рахунка 23 на кінець звітного періоду з урахуванням питомої

ваги матеріальних витрат у виробництві звітного періоду (ДСк23 × Пвк).

Рядок 01.3 “Визначення валового доходу від виконання довго-

строкових договорів”. Під терміном “довгостроковий договір (конт-

ракт)” слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво,

установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до

складу основних фондів замовника або складових частин таких основ-

них фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов’язаних з

таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (пос-

луг типу “інжиніринг”, науково-дослідних і дослідно-конструкторсь-

ких робіт та розробок) за умови, якщо такий контракт не планується

завершити раніше ніж через 9 місяців від моменту здійснення перших

витрат або отримання авансу (п. 7.10.2 ст. 7 закону “Про прибуток”).

Відповідно до пп. 7.10.3 виконавець самостійно визначає до-

ходи, нараховані протягом звітного періоду у зв’язку із виконанням

цього договору (контракту), використовуючи оцінний коефіцієнт вико-

нання такого довгострокового контракту.

Коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту)

визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного пе-

ріоду до суми загальних витрат, що плануються виконавцем при ви-

конанні довгострокового контракту.

Доходи виконавців у звітному періоді визначається як добуток

загально-договірної ціни довгострокового договору (контракту) на

оцінний коефіцієнт виконання довгострокового контракту.

Для цілей оподаткування суми авансів або передоплати, отри-

маних виконавцем довгострокового договору (контракту), входять до

складу валового доходу такого виконавця виключно у межах сум, виз-

начених згідно ст. 7 закону “Про прибуток” (пп. 7.10.5).

Після завершення довгострокового договору (контракту) вико-

навець здійснює перерахунок сум податкових зобов’язань, попередньо

визначених ним за наслідками кожного податкового періоду протягом

строку виконання такого довгострокового договору (контракту), виз-

начаючи фактичний коефіцієнт виконання довгострокового договору

(контракту) як співвідношення витрат відповідних попередніх звітних

періодів до фактичних загальних витрат, понесених (нарахованих)

виконавцем при виконанні довгострокового договору (контракту), та

101

дохід таких періодів як добуток кінцевої договірної ціни об’єкта довго-

строкового договору (контракту) на фактичний коефіцієнт виконання

довгострокового договору (контракту).

Коли, за наслідками перерахунку виявляється, що платник

податку завищив або занизив суму податкових зобов’язань, розрахова-

ну за наслідками будь-якого попереднього податкового періоду протя-

гом виконання довгострокового договору (контракту), зазначене зави-

щення або заниження враховується відповідно у зменшення або збіль-

шення валового доходу такого платника податку в податковому періо-

ді завершення довгострокового договору (контракту) із застосуванням

до суми визначеної різниці процента, що дорівнює 120 % ставки НБУ,

що діяла на момент здійснення такого перерахунку, за строк дії такої

переплати чи недоплати.

При цьому відлік строку позовної давності починається з по-

даткового періоду, в якому завершується довгостроковий договір (контракт).

При визначенні валових доходів від виконання довгостроко-

вих договорів (рядок 01.3, додаток К2 декларації) можуть бути вико-

ристані дані бухгалтерського обліку – відомість 3.1 аналітичного об-

ліку розрахунків з покупцями та замовниками (до рахунка 36).

Рядок 01.4 “Визначення прибутку від операцій з цінними

паперами, фондовими та товарними деривативами”. Показники

прибутку від операцій з цінними паперами, фондовими _____та товарними

деривативами, у т. ч. з іпотечними цінними паперами визначаються п. 7.6

ст. 7 закону № 334, Цивільним кодексом України, в якому іпотеку

визначено як заставу нерухомого майна, що залишається у володінні

заставодавця або третьої особи; ЗУ “Про іпотеку”, що встановив ос-

новні правила іпотеки та доповнив перелік видів цінних паперів, які

випускаються в Україні, іпотечними цінними паперами” від 5.06.2003 р.,

№ 898; ЗУ “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном

при будівництві житла та операціях з нерухомістю” від 19.06.2003 р., № 978.

Податковий облік операцій з цінними паперами ведеться за

“ціннопаперовими” правилами, які визначені у пунктах 1.38, 1.39, 4.1,

4.2, 7.6, 11.3 закону № 334 з відображенням в додатку К3 “Розрахунок

фінансових результатів операцій з цінними паперами, корпоративними

правами та деривативами”, в якому операції зазначаються окремо за

видами цінних паперів. Операції з іпотечними сертифікатами та з

сертифікатами фонду операцій з нерухомістю відображаються у ряд. 5

додатка К3 як операції з іншими цінними паперами.

При визначенні прибутку від операцій з цінними паперами,

фондовими та товарними деривативами (ряд. 01.4 декларації) вико-

ристовують дані бухгалтерського обліку:

а) для визначення доходів: журнал 6, розділ II, ряд. 4.1, гр. 4;

102

б) для визначення витрат: журнал 4, розділ II, ряд. 13.7 гр. 8, у

частині дебету рахунка 971.

Збитки від операцій з торгівлі цінними паперами та деривати-

вами, отримані протягом року, відображаються наростаючим підсум-

ком із знаком мінус у додатку К3 без перенесення до декларації. У

випадку непогашення їх протягом звітного року в наступному році це

від’ємне значення відображається у рядках 1.3, 2.3, 3.3, 4.3, 5.3 додатка

К3 до повного погашення.

У бухгалтерському обліку доходи від продажу цінних паперів

відображаються на субрахунку 741 “Доходи від реалізації фінансових

інвестицій”, а витрати на придбання фінансових інвестицій, які є інст-

рументами капіталу (акції, паї, майнові права) і борговими інструмен-

тами (векселі, іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з

нерухомістю), відображаються залежно від терміну, протягом якого

підприємство має наміри їх утримувати, на рахунку 14 “Довгострокові

фінансові інвестиції” (інвестиції, які придбані з метою збільшення

прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або

інших вигод для інвестора) або на субрахунку 352 “Інші поточні фі-

нансові інвестиції” (інвестиції, які придбані з метою перепродажу і які

в будь-який момент можуть бути реалізовані).

Рядок 01.5 “Визначення прибутку від операцій з землею”.

Продаж земельної ділянки може відбуватися по-різному. Отже, по-різ-

ному буде визначатися і прибуток від таких операцій (який є скла-

довою частиною валового доходу).

Перший випадок – продаж ділянки, яка була придбана раніше.

Валовий дохід згідно з п. 8.9.1 ЗУ “Про прибуток” відповідатиме до-

датній різниці між сумою одержаних коштів і сумою витрат, пов’я-

заних з купівлею такого окремого об’єкта, збільшеної на коефіцієнт

індексації, визначається нормами п. 8.3.3 цього закону, за формулою:

,

[ ]

100

( 1) 10 −

= a−

і

I

К

де I(a−1) – індекс інфляції року, за результатами якого прово-

диться індексація. Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індекса-

ція не проводиться.

Другий варіант – продаж землі, одержаної у власність у проце-

сі приватизації. Платник податку згідно з п. 8.9.2 ЗУ “Про прибуток”,

до валового доходу включає позитивну різницю між сумою доходу,

отриманого внаслідок продажу та сумою оцінної вартості такої землі,

визначеної згідно з методикою вартісної оцінки земель з урахуванням

103

коефіцієнтів її функціонального використання на момент такого продажу.

Обидва варіанти продажу землі відображаються в таблиці 4 “Прибуток

від продажу землі” додатка К1/1.

Третій варіант – продаж землі, придбаної раніше разом з роз-

ташованою на ній будівлею. Згідно з п. 8.9.3 ЗУ “Про прибуток”, при

одночасному придбанні земельної ділянки і будівлі виникає один

об’єкт групи 1 (за сукупною вартістю землі і розташованої на ній

будівлі). Внаслідок чого за правилами продажу основних фондів групи 1

сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю

об’єкта відноситься до валового доходу, а суму перевищення балан-

сової вартості об’єкта над виручкою – до валових витрат, з віднесен-

ням позитивної різниці від продажу об’єкта “земля плюс будівля” до

рядка 01.1 декларації, а негативної – до рядка 04.12, без використання

рядка 01.5 таблиці 4 додатка К1/1.

При визначенні прибутку від операцій з землею та відобра-

ження суми у рядку 01.5 декларації використовують дані бухгалтерсь-

кого обліку:

а) для визначення доходів: дані журналу 6 (у частині доходів

від продажу землі);

б) для визначення витрат: дані журналів 5, 5А розділ II (від-

носно операцій з продажу землі).

Рядок 01.6 “Визначення інших доходів, крім визначених у

рядках 01.1–01.5”. Перелік доходів, які відображаються в складі інших

доходів за рядком 01.6 декларації:

− доходи від продажу іноземної валюти відображаються на

суму гривень, отриманих від покупця у зв’язку з таким продажем (п.

4.1.2 та 7.3.5);

− валовий дохід у зв’язку з перерахунком “заборгованості” та

іноземної валюти відповідно до п. 7.3.3 закону “Про прибуток”. Внас-

лідок наявності різних умов, відповідно до яких відбувається визна-

чення курсових різниць у податковому та бухгалтерському обліку

(п. 7.3 закону “Про прибуток” та П(С)БО 21 “Вплив змін валютних

курсів”), зіставлення таких даних не можливе.

Перераховуються такі види заборгованості в іноземній валюті:

− основна сума (непогашена частина основної суми) фінансо-

вого кредиту, депозиту (вкладу);

− сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансо-

вого кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати якого минув на дату

закінчення звітного періоду;

− вартість (непогашена частина вартості) об’єкта фінансового

лізингу;

104

− платежі за такий об’єкт фінансового лізингу, строк оплати

якого минув на дату закінчення звітного періоду;

− балансова вартість цінних паперів, які засвідчують відно-

шення боргу, а також товарних і фондових деривативів.

У податковому обліку балансову вартість іноземної валюти на

банківських рахунках або в касі підприємства обліковують за серед-

ньозваженою вартістю або ідентифікованою вартістю. Згідно з п. 10.2

П(С)БО 21 “Вплив змін валютних курсів”, середньозважений валют-

ний курс визначають, розділивши суму добутків курсів НБУ і кількості

днів їх дії у звітному місяці на кількість календарних днів у ньому.

У бухгалтерському обліку на кожну дату балансу:

а) монетарні статті в іноземній валюті відображаються з вико-

ристанням валютного курсу на дату балансу;

б) немонетарні статті, які відображені за історичною собівар-

тістю і зарахування яких до балансу пов’язане з операцією в іноземній

валюті, відображаються за валютним курсом на дату здійснення операції;

в) немонетарні статті за справедливою вартістю в іноземній

валюті відображаються за валютним курсом на дату визначення цієї

справедливої вартості.

Визначення курсових різниць у бухгалтерському обліку за

монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійс-

нення розрахунків та на дату балансу.

У бухгалтерському обліку доходи від спільної діяльності ві-

дображаються у складі інших операційних доходів за кредитом рахун-

ка 719 в журналі 6, (розділ 2; ряд. 1, 2, 3, 4 гр. 4).

Порядок оподаткування операцій з фінансової допомоги регу-

люється пп. 4.1.6 ЗУ “Про прибуток” та наказом ДПА України від

8.05.2003 р. за № 215.

Поворотна фінансова допомога надається відповідно до

договорів, які передбачають передачу платникові податку для викорис-

тання на певний термін суми коштів без нарахування відсотків або

надання інших видів компенсацій у вигляді оплати за користування та-

кими коштами.

Сума (частка суми) такої фінансової допомоги, яка повернена

платником податку на кінець звітного періоду, не враховується при

визначенні податкових зобов’язань звітного періоду.

Сума (частка суми) поворотної фінансової допомоги, яка не

повернена платником податку на кінець звітного періоду, оподатко-

вується таким чином:

− якщо фінансова допомога одержана від особи, яка є платни-

ком податку на загальних умовах і не має пільг зі сплати цього податку

валові доходи відображаються у сумі відсотків, умовно нарахованих на

суму неповерненої фінансової допомоги у розмірі облікової ставки

105

НБУ, розрахованої за кожний день фактичного використання такої

поворотної фінансової допомоги. При розрахунку податку на прибуток

наростаючим підсумком з початку року сума умовно нарахованих

відсотків попереднього звітного періоду не коригується. Сума процен-

тів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що

залишається неповерненою на кінець звітного періоду у розмірі облі-

кової ставки НБУ, розрахованої за кожний день фактичного викорис-

тання такої поворотної фінансової допомоги, зараховується до складу

валових доходів;

− якщо фінансова допомога одержана від неплатника податку,

або особи, яка має пільги зі сплати податку на прибуток, то до вало-

вого доходу включається вся сума фінансової допомоги, яка залиши-

лась не поверненою на кінець звітного періоду.

У бухгалтерському обліку довгострокова фінансова допомога

на поворотній основі відображається на рахунку 55 “Інші довгостро-

кові зобов’язання”. Частина суми довгострокової фінансової допомоги,

яка належить до повернення у поточному звітному році, відобража-

ється на рахунку 61 “Поточна заборгованість за довгостроковими зо-

бов’язаннями”.

Заборгованість за поворотною фінансовою допомогою, яка надана

платнику податку на термін, що не перевищує операційний цикл, ві-

дображається за кредитом рахунка 685 “Розрахунки за іншими операціями”.

Сума умовних відсотків у бухгалтерському обліку не відобра-

жається.

Сума безповоротної фінансової допомоги, одержаної платни-

ком податку у вигляді грошових коштів або у вигляді безоплатно

наданих товарів (робіт, послуг), зараховується до валового доходу в

момент одержання. У бухгалтерському обліку ці доходи відобража-

ються за кредитом субрахунка 718 “Доходи від безоплатно одержаних

оборотних активів”.

Безповоротна фінансова допомога – це:

− сума коштів, передана платникові податку відповідно до

договорів дарування, інших _____подібних договорів, які не передбачають

відповідної компенсації або повернення таких коштів (за винятком

бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

− сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору

позивачем після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була

попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

− сума заборгованості платника податку перед іншою юри-

дичною або фізичною особою, яка залишилась нестягненою після за-

кінчення терміну позовної давності;

106

− основна сума кредиту або депозиту, наданого платнику по-

датку без встановлення строку повернення суми, за винятком кредитів,

наданих під безстрокові облігації, і депозитів до запиту в банківських

закладах, а також сума відсотків, нарахованих на таку основну суму,

але не сплачених (списаних).

Безоплатно надані товари (роботи, послуги) – це:

− товари, надані платником податку згідно з договорами дару-

вання, іншими договорами, які не передбачать грошової або іншої

компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних

активів або їх повернення, чи без укладання таких угод;

− роботи та послуги, які надаються платником податку без ви-

моги про компенсацію їх вартості;

− вартість матеріальних цінностей, які знаходилися у платни-

ка податку на відповідному зберіганні і були використані ним у влас-

ній діяльності (абзац 6, п. 4.1.6);

− суми штрафів, неустойки, пені, фактично одержані за рішен-

ням сторін договору або відповідних державних органів, суду. Інші

доходи за сумами штрафів і (або) неустойки чи пені, фактично одер-

жані за рішенням сторін договорів або за рішенням відповідних дер-

жавних органів чи суду відображаються на основі даних бухгалтерсь-

кого обліку за кредитом субрахунка 715 “Одержані штрафи, пені, не-

устойки” (абзац 7, пп. 4.1.6);

− сума держмита, заздалегідь сплачена позивачем, яка повер-

нена йому за рішенням суду (абзац 8, п. 4.1.6 закону “Про прибуток”, у

обліку відображається за кредитом субрахунка 716 “Відшкодування

раніше списаних активів”);

− сума акцизного збору сплаченого (нарахованого) на користь

платника такого збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету,

та рентних платежів, а також сума збору у вигляді цільової надбавки

до діючого тарифу на електричну та теплову енергію (абзац 9, п. 4.1.6);

− доходів від продажу на електричної енергії, включаючи ре-

активну (абзац 10, п. 4.1.6);

− суми дотацій і субсидій з фондів загальнообов’язкового дер-

жавного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником

податку (абзац 11, п. 4.1.6);

− доходи від довірчих операцій (абзац 2, п. 7.9.3);

− доходи від операцій з заставою (п. 7.9.5);

− доходи від лізингових операцій (п. 7.9.6);

− доходи від реалізації основних засобів;

− капітальний дохід, одержаний внаслідок індексації балансо-

вої вартості, витрат, пов’язаних з видобутком корисних копалин.

При визначенні інших доходів (ряд. 01.6 декларації) викорис-

товують дані бухгалтерського обліку дебет рахунків: 31, 36, 37, 68 і

107

кредит рахунків: 711, 713, 714, 715, 716, 718, 719, 73, 741, 742, 743, 744

або дебет рахунків (71 + 73 + 74) і кредит рахунку 79 (у частині зазна-

чених інших доходів).

Рядок 02.1 “Коригування валових доходів у зв’язку зі зміною

суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг)”. Зміна суми компен-

сації за раніше продані товари, включаючи повернення товару, визна-

чається згідно з п. 5.10 закону “Про прибуток”. Якщо компенсація

зменшується або товар повертається, відображається коригування ва-

лового доходу зі знаком “–”. Якщо ж компенсація за раніше проданий

товар збільшується, відображається коригування зі знаком “+”.

Для отримання інформації про здійсненні коригування валових

доходів використовують записи за рахунком 704 “Вирахування з до-

ходу”, за дебетом якого відображаються надані знижки; повернення

товарів; суми доходів, одержані підприємством від інших осіб, на ко-

ристь комітента, принципала, співвиконавця за договорами комісії,

агентськими та іншими аналогічними договорами.

Знижки, що виникають при реалізації продукції, товарів, ро-

біт, послуг можуть бути таких видів: знижки, надані до реалізації – на

момент відвантаження продукції відома сума компенсації, що буде

отримана; знижки, надані після реалізації – на момент відвантаження

продукції сума компенсації, що буде отримана, не може бути визна-

чена остаточно, оскільки існують умови, якими має право скориста-

тися покупець.

При визначенні валових доходів у зв’язку зі зміною суми

компенсації вартості товарів (робіт, послуг) (ряд. 02.1 декларації) ви-

користовують дані бухгалтерського обліку (Відомість 3.1 аналітичного

обліку до рахунка 36).

Рядок 02.2 “Коригування валових доходів у зв’язку з самостійно

виявленими помилками за результатами минулих податкових періо-

дів”. Валовий дохід, помилково не врахований раніше (зі знаком “+”)

або навпаки – надмірно показаний (зі знаком “–”) відображається за

рядком 02.2 декларації.

Згідно з законом № 550–IV від 20.02.2003 р. та п. 2 Порядку,

затвердженого наказом ДПА № 143, платник податку, виявивши за-

ниження податкових зобов’язань у одному із минулих податкових пе-

ріодів, самостійно вибирає варіант декларування податкових зобов’язань:

1) або шляхом надання уточнюючого розрахунку;

2) або шляхом відображення таких змін у поточній декларації,

змінюючи загальну суму податкових зобов’язань.

Якщо платником податку прийняте рішення надати уточню-

ючий розрахунок, то рядок 02.2 декларації не заповнюється.

108

У цьому рядку не відображаються помилки, які були допущені

більше 1095 днів тому (п. 5.1 закону № 2181).

У рядку 02.2 згідно п. 2.3 Порядку № 143 відображається:

− зі знаком “+” сума виявленого заниження валового доходу;

− зі знаком “–” сума виявленого завищення валового доходу;

− зі знаком “+” сума виявленого завищення амортизаційних

відрахувань;

− зі знаком “–” сума виявленого заниження амортизаційних

відрахувань.

Рядок 02.3 “Коригування валових доходів унаслідок врегулю-

вання сумнівної (безнадійної) заборгованості”. У рядку 02.3 показу-

ють суму, на яку збільшують валовий дохід:

– для покупця – на суму непогашеної заборгованості (її час-

тини), признаної у порядку досудового врегулювання спорів або су-

дом, а також за виконавчим надписом нотаріуса. Це відбувається у

податковому періоді, на який припадає перша із подій:

а) або 90-й календарний день з дня граничного строку пога-

шення такої заборгованості (її частини), передбаченої договором чи

визнаною претензією. Аналогічно вчиняють і тоді, коли покупець не

відповів на претензію продавця у строк (зазвичай – це місяць з дня

одержання претензії);

б) або 30-й календарний день зі дня прийняття судом рішення

про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або здійс-

нення нотаріусом виконавчого надпису;

– для продавця (який раніше включив заборгованість до вало-

вих витрат), якщо:

а) суд не задовольнив позов продавця, задовольнив його част-

ково, не прийняв позов до розгляду; задовольнив позов покупця щодо

визнання недійсними вимоги стосовно погашення такої заборгованості

або її частини;

б) сторони за договором у досудовому порядку прийшли до

взаємної згоди і продовжили строки погашення заборгованості або

списали її (навіть частково);

в) продавець, який не одержав відповіді на претензію протя-

гом визначеного законом строку (або якщо відповідь про признання

претензії прийшла, а оплата протягом визначених в такій претензії

строків не надійшла і при цьому продавець протягом наступних 90 днів

не звернувся до суду).

Рядок 03 “Скоригований валовий дохід”. Скоригований ва-

ловий дохід визначається як сума рядків 01 “Валовий дохід від усіх

видів діяльності” і 02 “Коригування валових доходів”.

Валові витрати, відображаються в декларації з податку на

прибуток підприємства, починаючи з 04 рядка.

109

Рядок 04.1 “Визначення валових витрат на придбання

товарів (робіт, послуг)”, крім визначених у 04.11. Згідно з пп. 5.2.1

закону “Про прибуток” витрати на придбання товарів (робіт, послуг)

включають суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом

звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням ви-

робництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, у

тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи

реактивну), з урахуванням обмежень п. 5.3–5.7 цієї статі закону “Про

прибуток”, як за національну, так і за іноземну валюту. Не включаються

придбані товари (роботи, послуги) у нерезидентів, які мають офшор-

ний статус. Товари (роботи, послуги), придбані у пов’язаних осіб

(п. 1.26 закону “Про прибуток”), за бартером та у юридичних осіб, які

не є платниками податку на прибуток або сплачують його за іншими,

ніж платник податку, ставками (п. 7.4.3 закону “Про прибуток”), збіль-

шують валові витрати на вартість придбання, але не більше від суми,

визначеної за звичайними цінами (п. 7.1.1 та 7.4.2 закону “Про при-

буток”). Крім того, аванси, видані у зв’язку з придбанням товарів (ро-

біт, послуг), також є валовими витратами.

Згідно з п. 11.2.1 закону “Про прибуток”, датою збільшення

валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період,

протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

− або дата списання коштів з банківських рахунків платника

податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за

готівку – день їх видачі з каси платника податку;

− або дата оприбуткування платником податку товарів, а для

робіт (послуг) – фактичного отримання платником податку результатів

робіт (послуг).

Згідно з п. 11.2.3 закону “Про прибуток”, до складу валових

витрат не включаються аванси видані:

а) нерезидентам;

б) резидентам, які сплачують цей податок за ставкою нижчою

ніж зазначена у ст. 10 закону “Про прибуток” (крім платників податку,

зазначених у п. 7.2 цього закону) або сплачують цей податок у складі

єдиного чи фіксованого податку, чи є звільненими від сплати цього

податку або не є суб’єктами згідно з законодавством.

При здійсненні операцій з такими особами валові витрати

виникають за датою отримання товарів (робіт, послуг), незалежно від

наявності їх оплати.

Також до складу валових витрат не враховуються аванси, пе-

рераховані за основні засоби.

При заповненні рядка 04.1 декларації використовують дані

бухгалтерського обліку: відомість 3.3 аналітичного обліку (до рахунка 63),

110

відомість 3.5 аналітичного обліку (до рахунка 68), відомість 3.2 ана-

літичного обліку (до рахунка 37) та журнал 3 за кредитом рахунків 37, 63.

Дані рядка 04.1 декларації “Витрати на придбання товарів

(робіт, послуг)” повинні відповідати сумі показників декларації з по-

датку на додану вартість (повна, або скорочена; за 3 місяці звітного квар-

талу), яка затверджена наказом ДПА від 30.05.97 р. за № 166, а саме:

− рядок 10.1 А “(Придбані з податком на додану вартість на

митній території України товари (роботи, послуги), вартість яких

включається до складу валових витрат виробництва (обігу), та основні

фонди й нематеріальні активи, які підлягають амортизації”) для здійс-

нення операцій, які підлягають оподаткуванню”;

− рядок 10.2 А “(Придбані з податком на додану вартість на

митній території України товари (роботи, послуги), вартість яких

включається до складу валових витрат виробництва (обігу), та основні

фонди й нематеріальні активи, які підлягають амортизації) для здійс-

нення операцій, які не підлягають оподаткуванню (п. 3.2 закону)

або/та звільнені від оподаткування (ст. 5 закону, інші нормативно-

правові акти)”;

− рядок 11.1 А “(Придбані без податку на додану вартість на

митній території України товари (роботи, послуги), вартість яких

включається до складу валових витрат виробництва (обігу), та основні

фонди й нематеріальні активи, які підлягають амортизації) для здійс-

нення операцій, які підлягають оподаткуванню”;

− рядок 11.2 А “(Придбані без податку на додану вартість на

митній території України товари (роботи, послуги), вартість яких

включається до складу валових витрат виробництва (обігу), та основні

фонди й нематеріальні активи, які підлягають амортизації) для здійс-

нення операцій, які не підлягають оподаткуванню (п. 3.2 закону) або/та

звільнені від оподаткування (ст. 5 закону, інші нормативно-правові

акти) “за умови, що за цими рядками буде виключено придбання

основних засобів, нематеріальних активів та фінансових інвестицій.

Зазначену інформацію необхідно доповнити додатково згру-

пованими та спеціально підготовленими даними, які також беруть

участь у зіставленні показників, тобто до підсумку попередніх рядків

мають бути:

− включені валові витрати за імпортними операціями, а саме:

надходження від нерезидентів товарів (робіт, послуг), що відображені

у ряд. 04.1 декларації про прибуток;

− виключені валові витрати з послуг від резидентів, що не ві-

дображені у ряд. 04.1 декларації про прибуток;

− включені обсяги придбання (що мають відношення до

валових витрат звітного періоду), за якими відсутні податкові накладні

111

(за вирахуванням придбання необоротних активів). Ця інформація

готується за аналітичними даними до субрахунку бухгалтерського об-

ліку 6442 “Податковий кредит за відсутніми податковими накладними”;

− виключені обсяги придбання (що мали відношення до вало-

вих витрат попередніх періодів), за якими надійшли податкові наклад-

ні у звітному періоді (за вирахуванням придбання необоротних акти-

вів). Така інформація готується за аналітичними даними до субрахунку

бухгалтерського обліку 6442 “Податковий кредит за відсутніми подат-

ковими накладними”;

− виключені витрати на поліпшення основних фондів та наф-

тогазових свердловин, що відображені у ряд. 04.10 декларації на прибуток.

Рядок 04.2 “Визначення убутку балансової вартості запасів”.

Валові витрати від убутку балансової вартості запасів відображаються

в декларації за рядком 04.2, де відображається від’ємне значення гр. 6

таблиці 1 додатка К1/1 декларації.

Зіставлення з формами звітності проводиться аналогічно виз-

наченню доходів від приросту балансової вартості запасів.

Рядок 04.3 “Визначення витрат на оплату праці”. Відповідно

до вимог до п. 5.6.1 та 5.6.2 (крім абзац 2–3) п. 5.6, з урахуванням норм

п. 5.3 ст. 5 ЗУ “Про прибуток”, до складу валових витрат платника по-

датку належать витрати згідно з пп. 5.6.1 з урахуванням норм пункту

5.3 цієї статі до складу витратна оплату праці фізичних осіб, що

перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які

включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати

та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у

вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, пос-

луг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання

робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру,

будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені

за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звіль-

няються від оподаткування згідно з законодавством, яке встановлює

правила оподаткування прибутковим податком з громадян). До складу

валових витрат платника податку включаються обов’язкові виплати, а

також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у ви-

падках, передбачених законодавством, внески платника податку на

обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках,

передбачених законодавством.

Однією із умов віднесення витрат на оплату праці до валових

є наявність на підприємстві колективного договору, невід’ємною час-

тиною якого є “Положення про оплату праці”. Колективний договір

укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою)

з одного боку та профспілкою або іншим уповноваженим на представ-

ництво трудовим колективом з дотриманням норм та гарантій, перед-

112

бачених законодавством, генеральними та галузевими (регіональними)

угодами.

Виплата винагород або інших видів заохочень, пов’язаних з

таким платником податку – фізичним чи юридичним особам – з відне-

сенням до складу валових витрат, можлива при наявності докумен-

тальних доказів про фактично надану послугу (відпрацьований час) та

розрахунку таких виплатах у межах звичайних цін.

Крім того, до витрат на оплату праці з метою оподаткування

та включенням до складу валових витрат, згідно з п. 7.8.7 закону “Про

прибуток”, прирівнюються також витрати на виплату дивідендів на

користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями (іншими

корпоративними правами), які мають статус привілейованих або інший

статус, який передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів або

суми, яка є більшою, ніж сума витрат, що розрахована на будь-яку

іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником подат-

ку. З цією метою мають бути переглянуті установчі документи плат-

ника податку, свідоцтво про реєстрацію емісії акцій, виписки з реєстру

цінних паперів.

Структура та склад витрат на оплату праці регулюються

“Інструкцією зі статистики заробітної плати”, затвердженої наказом

Міністерства статистики України від 13.01.2004 р. за № 5.

При розрахунку валових витрат на оплату праці (ряд. 04.3

декларації) використовують дані бухгалтерського обліку: журнал 5

розділ III (або журнал 5А розділ IIIА) за дебетом рахунків 23, 91, 92,

93 і кредитом рахунка 66. При використанні рахунків 8 класу – журнал

5А, розділ IIIБ, гр. 12 за кредитом рахунка 66.

Рядок 04.4 “Визначення суми страхового збору (внесків) до

фондів державного загальнообов’язкового страхування”.

Згідно з п. 5.7.1 закону “Про прибуток” до складу валових

витрат платника податку відносяться суми зборів на обов’язкове

державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов’язкового

державне соціальне на виплати, зазначені в п. 5.6.1 закону “Про при-

буток”, у розмірах і порядку, встановленому законодавством.

До цього виду валових витрат відносяться суми внесків:

− на обов’язкове державне пенсійне страхування, які регулю-

ються ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”

від 9.07.2003 р. за № 1058–ІV та іншими нормативними документами.

У бухгалтерському обліку нарахування цього збору згідно з Планом

рахунків відображається на рахунку 651 “Розрахунки за пенсійним за-

безпеченням”;

− на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у

зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. Цей вид страхування

113

регулюється ЗУ “Про загальнообов’язкове державне соціальне стра-

хування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,

зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001 р. за № 2240–III;

“Інструкцією про порядок надходження, обліку та витрачення грошо-

вих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати праце-

здатності” від 26.06.2001 р. за № 16. У бухгалтерському обліку нара-

хування цього внеску згідно з Планом рахунків відображається на суб-

рахунку 652 “Розрахунки за соціальним страхуванням”;

− на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на

випадок безробіття. Цей вид страхування регулюється ЗУ “Про за-

гальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок без-

робіття” від 2.03.2000 р. за № 1533–III та “Інструкцією про порядок

обчислення і сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціаль-

не страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до

Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування

України на випадок безробіття”, яка затверджена наказом Міністерства

праці та соціальної політики України від 18.12.2000 р. за № 339. У

бухгалтерському обліку нарахування цього внеску згідно з Планом

рахунків відображається на субрахунку 653 “Розрахунки за страхуван-

ням на випадок безробіття”;

− на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від

нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які

спричинили втрату працездатності. Цей вид страхування регулюється:

ЗУ “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від не-

щасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які

спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 р. за № 1105–XIV;

ЗУ “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне

страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних

захворювань, які спричинили втрату працездатності” від 22.02.2001 р.

за № 2272–III та інші. У бухгалтерському обліку нарахування цього

внеску відображається на субрахунку 656 “Розрахунки за страхуванням

від нещасних випадків”.

При визначенні суми страхового збору (внесків) до фондів

державного загальнообов’язкового страхування слід враховувати об-

меження постанови КМ України від 7.03.2001 р. за № 225, якою вста-

новлено максимальну величину фактичних витрат на оплату праці най-

маних працівників, сукупного оподатковуваного доходу, з яких справ-

ляються страхові внески (збори) до соціальних фондів у розрахунку на

кожну фізичну особу – платника внесків (зборів).

При визначенні валових витрат зі страхового збору (внесків)

до фондів державного загальнообов’язкового страхування (ряд. 04.4

декларації) використовують дані бухгалтерського обліку журнал 5,

розділ III, за дебетом рахунків 23, 91, 92, 93 (82) у кореспонденції з

114

кредитом рахунка 65. При використанні рахунків 8 класу – журнал-

ордер 5А, розділ ІІІ Б, за дебетом рахунка 82 і кредитом рахунка 65.

Рядок 04.5 “Визначення суми внесків на довгострокове стра-

хування життя, недержавне пенсійне забезпечення”. Згідно з п. 5.6.2

закону “Про прибуток” до валових витрат платника податку включають-

ся внески платника податку на обов’язкове страхування життя або

здоров’я робітників у випадках, передбачених законодавством.

Якщо відповідно до договору довгострокового страхування

життя або будь-якого виду недержавного пенсійного забезпечення

платник цього податку сплачує за власний рахунок добровільні внески

на страхування (недержавне пенсійне забезпечення) найманої ним

фізичної особи, то такий платник податку має право віднести до скла-

ду валових витрат кожного звітного податкового періоду (наростаю-

чим підсумком) суму внесків, яка сукупно не перевищує 15 % від за-

робітної плати, нарахованої цій найманій особі протягом податкового

року, на який припадають такі податкові періоди.

При цьому сума таких платежів не може перевищувати розмі-

рів, визначених у пп. 6.5.1 ЗУ “Про податок з доходів фізичних осіб”

протягом такого податкового періоду, а саме: в межах місячного про-

житкового мінімуму, встановленого для працездатної особи на 1 січня

звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до най-

ближчих 10 гривень.

Визначений таким способом розмір обмежень та помножений

на кількість працівників, на користь яких сукупно сплачуються внески

на довгострокове страхування життя та на додаткове пенсійне страху-

вання, становить граничну суму страхування для обох видів страхуван-

ня (ряд. 1 додатка Р1), у межах якої платник податку має право від-

нести до валових витрат сплачені за власний рахунок добровільні внес-

ки на страхування.

При визначенні валових витрат на довгострокове страхування

життя та на додаткове пенсійне страхування (ряд. 04.5 декларації)

використовують дані бухгалтерського обліку журнал 5, 5А, розділ III,

III А за кредитом рахунка 65 “Добровільні внески на страхування” з

урахуванням обмежень п. 5.6.2 закону “Про прибуток” (ряд. 1 додатка Р1

до декларації).

Рядок 04.6 додатка Р2 “Визначення суми податків, зборів

(обов’язкових платежів)”. Згідно з п. 5.2.5 закону “Про прибуток” до

валових витрат відносяться суми внесених (нарахованих) податків,

зборів (обов’язкових платежів) визначених ЗУ “Про систему оподатку-

вання” (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків та зборів,

визначених зазначеним законом) та за винятком податків, зборів

(обов’язкових платежів), передбачених пп. 5.3.3, 5.3.4 закону “Про

прибуток”:

115

− акциз;

− податок на нерухоме майно;

− мито;

− державне мито;

− плата (податок) на землю;

− рентні платежі;

− податок з власників транспортних засобів, самохідних ма-

шин і механізмів;

− збір на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок

держбюджету;

− збір на спеціальне використання природних ресурсів;

− збір за забруднення навколишнього природного середовища;

− збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

− єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через дер-

жавний кордон України;

− збір за використання радіочастотного ресурсу України;

− збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з вартос-

ті вироблених тютюнових виробів;

− збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з вартос-

ті продажу нерухомого майна;

− збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з опера-

цій купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти;

− збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з вартос-

ті продажу ювелірних виробів;

− збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з вартос-

ті продажу легкових автомобілів;

− збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з вартос-

ті послуг стільникового зв’язку;

− податок з реклами;

− комунальний податок;

− готельний збір;

− ринковий збір;

− збір на право використання місцевої символіки;

− збір на право проведення кіно і телезйомок;

− збір на проведення місцевого аукціону, конкурсного розпро-

дажу і лотерей;

− збір на видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та

сфери побуту;

− збір за проїзд територією прикордонних областей автот-

ранспорту, що прямує за кордон.

Відображення перелічених податків і зборів у складі валових

витрат відбувається лише за умови, коли це нарахування пов’язане з

господарською діяльністю підприємства.

До валових витрат не включаються:

116

− збори, нараховані за понадлімітні викиди, скиди, розміщені від-

ходи при розрахунку збору за забруднення навколишнього середовища;

− понадлімітні збори за використання водних ресурсів;

− додаткова плата за перевищення видобутку корисних ко-

палин понад установлені квоти (ліміти) та за наднормативні втрати

при розрахунку плати за користування надрами;

− нарахування податків і зборів за невиробничою сферою, а

саме: податок та орендна плата на землю, податок з власників транс-

портних засобів, які використовуються в невиробничий діяльності.

При визначенні валових витрат з податків та зборів (обов’яз-

кових платежів) (ряд. 04.6 декларації) використовують дані відомості 3.6

аналітичного обліку розрахунків з бюджетом та журналу 3.

Рядок 04.7 додатка К2 “Витрати, пов’язані з виконанням

довгострокових договорів”.

Виконавець самостійно визначає доходи, нараховані (оплаче-

ні) протягом звітного періоду у зв’язку з виконанням довгострокового

договору (контракту), використовуючи оцінний коефіцієнт виконання

такого довгострокового договору.

Витрати виконавця у звітному періоді визначаються на рівні

фактично оплачених (нарахованих) витрат, пов’язаних із виконанням

довгострокового договору (контракту) у такому звітному періоді.

Витрати, понесені (нараховані) виконавцем довгострокового

договору (контракту_____) протягом звітного періоду, включаються до скла-

ду валових витрат такого виконавця за наслідками такого періоду в

сумах, визначених пп. 7.10.6 закону “Про прибуток”.

До витрат за будівельним контрактом включають прямі вит-

рати, безпосередньо пов’язані з виконанням цього контракту (врахову-

ючи вартість субпідрядних робіт), та загально-виробничі витрати згід-

но з П(С)БО 16 “Витрати”.

До складу витрат за будівельним контрактом не відносяться, а

включаються до витрат періоду:

− адміністративні витрати;

− витрати на збут;

− інші операційні витрати;

− витрати на утримання машин, механізмів і інших необоротних

активів, які не використовуються при виконанні будівельного контракту.

При визначенні валових витрат, пов’язаних з виконанням

довгострокових договорів (ряд. 04.7 Декларації), використовуються да-

ні журналів 5, 5А розділ III, III А.

Рядок 04.8 додатка Р2 “Визначення суми витрат на добровіль-

не перерахування коштів, передачу товарів (робіт, послуг)”. До

складу витрат входять:

− суми грошових коштів або вартість товарів (робіт, послуг),

117

добровільно перерахованих до держбюджету або бюджетів місцевого

самоврядування, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше 5 %

оподаткованого прибутку попереднього звітного року (п. 5.2.2 закону

“Про прибуток”) без врахування добровільних внесків на страхування

(п. 5.6.2 закону “Про прибуток”) та внесків організаціям роботодавців

(п. 5.2.17 закону “Про прибуток”);

− суми коштів, перерахованих підприємствами всеукраїнсь-

ких об’єднань осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської ката-

строфи, але не більше 10 % оподаткованого прибутку попереднього

звітного періоду (п. 5.2.3 закону “Про прибуток”);

− суми витрат, пов’язаних з безкоштовним наданням вугілля

(п. 5.2.11 закону “Про прибуток”);

− суми грошових коштів або вартість майна добровільно пе-

рерахованих (переданих) організаціям роботодавців та їх об’єднанням,

але не більше 0,2 % фонду оплати праці платника податку у розрахун-

ку за звітний рік (п. 5.2.17 закону “Про прибуток”);

− суми грошових коштів або вартість майна, добровільно пе-

рераховані (передані) для цільового використання установам науки,

освіти, культури, заповідникам, музеям-заповідникам, а також непри-

бутковим установам та організаціям у розмірі, що перевищує 2 %, але

не більше 5 % оподаткованого прибутку попереднього звітного періо-

ду (для громадських організацій інвалідів – не більше 10 % оподат-

кованого прибутку попереднього звітного періоду) (п. 5.2.13 закону

“Про прибуток”).

Для включення благодійної допомоги до складу валових

витрат слід перевірити наявність документів, які підтверджують статус

неприбуткової організації (довідка про взяття на облік у податковій

інспекції неприбуткової організації за формою № 4-ОПП).

Кошти або товари (роботи, послуги), надані безкоштовно та

призначені для використання в благодійних цілях, мають бути оформ-

лені передаточним актом (накладною), де буде вказано “Надано для

використання в благодійних цілях”.

У зв’язку з віднесенням до валових витрат благодійної допо-

моги в обмеженій величині гранична сума її розраховується на підставі:

− оподаткованого прибутку попереднього звітного року – ря-

док 11 декларації за попередній звітний рік;

− фонду оплати праці платника податку у розрахунку за звіт-

ний рік.

При визначенні валових витрат на добровільне перерахування

коштів, передачу товарів (робіт, послуг) (рядок 04.8 декларації) вико-

ристовують дані відомості 3.5 аналітичного обліку розрахунків (до

рахунка 68) та журналу 5, розділ III або 5 А, розділ III А.

118

Рядок 04.9 “Від’ємне значення об’єкта оподаткування попе-

реднього податкового року”. Відображення від’ємного значення об’єкта

оподаткування попереднього податкового року здійснюється на під-

ставі п. 6.1 закону “Про прибуток”, яким визначено, що від’ємне

значення об’єкта оподаткування платника податку із числа резидентів

за результатами податкового року підлягає включенню до складу

валових витрат за наслідками податкових періодів (кварталів) наступ-

ного податкового року (до повного погашення).

Рядок 04.10 “Витрати на поліпшення основних фондів та наф-

тогазових свердловин (ряд. 04.10 додатків К1/1 та К1/2)”. Валові

витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин

визнаються у відповідності до п. 5.2.10 та п. 8.7.1 ЗУ “Про прибуток”,

згідно з якими платник податку має право протягом звітного періоду

віднести до валових витрат будь-які витрати, пов’язані з поліпшенням

основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на

поліпшення основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної

балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок

такого звітного періоду. Для визначення річного ліміту витрат на

поліпшення основних фондів (проведення всіх видів ремонтів, ре-

конструкцій, модернізацій, технічних переозброєнь) сукупну балан-

сову вартість груп основних фондів визначають за даними податкового

обліку з використанням формули, наведеної у п. 8.3.2, крім основних

фондів, що не підлягають амортизації, та визначених п. 8.1.4 ЗУ “Про

прибуток”.

Отримання інформації про проведення будь-яких витрат, пов’я-

заних з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації,

можливе за господарськими операціями, відображеними у відомості 4.1

аналітичного обліку капітальних інвестицій та в журналі 5 ІІІ “Витрати

діяльності”.

Рядок 4.11 додатку Р3 “85 % витрат на придбання товарів

(робіт, послуг) у офшорних нерезидентів”. Датою виникнення вало-

вих витрат за рядком 04.11 декларації є дата оприбуткування платником

податку товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного отримання

платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з п. 18.3 ЗУ “Про прибуток”, у разі укладення договорів,

які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь

нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахун-

ків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалеж-

но від того, чи здійснюється така оплата, чи ні (в грошовій або іншій

формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів,

витрати платника податку на оплату вартості таких товарів (робіт,

послуг) включаються до складу валових витрат у сумі, яка складає

85 % від вартості цих товарів (робіт, послуг).

119

У річному додатку Р3 вказується, як повна сума витрат з прид-

бання товарів (робіт, послуг) в офшорного нерезидента (гр. 3), так і витрати,

які включаються до валових витрат платника у розмірі 85 % (гр. 4).

Якщо нерезидент, розташований у офшорній зоні, надав ви-

писку із правоустановчих документів про свою “неофшорність”, то ва-

лові витрати будуть складати 100 %.

При визначенні валових витрат на придбання товарів (робіт,

послуг) у офшорних нерезидентів (ряд. 04.11 декларації) використо-

вуються дані відомості 3.3 аналітичного обліку розрахунків з поста-

чальниками та підрядниками (до рахунка 63) та журналу 3 гр. 10 за де-

бетом рахунків 20, 22, 25, 28, 91, 92, 93 (84) і кредитом рахунка 632;

Рядок 4.12 “Сума витрат зі страхування (крім витрат з

довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного

забезпечення, зазначених у ряд. 04.5 декларації)”.

Рядок 04.13 “Визначення інших витрат, крім визначених у

04.1–04.12”. До витрат, які відображаються у складі інших витрат, належать:

− сума зворотної фінансової допомоги, отримана від неплат-

ника податку на прибуток, повернута боржником у періодах, наступ-

них після періоду отримання (п. 4.1.6);

− суми коштів, внесених до страхових резервів у порядку,

передбаченому статтею 12 ЗУ “Про прибуток” (п. 5.2.4);

− суми витрат, не врахованих у складі валових витрат мину-

лих звітних податкових періодів у зв’язку з втратою, знищенням або

псуванням документів, встановлених правилами податкового обліку та

підтверджених такими документами у звітному податковому періоді

(п. 5.2.6);

− сума безнадійної заборгованості, яка не була раніше відне-

сена до валових витрат, у випадках, коли відповідні дії щодо повер-

нення таких боргів не привели до позитивного результату (п. 5.2.8);

− витрати, пов’язані з науково-технічним забезпеченням гос-

подарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарсь-

ких процесів, проведення дослідно-експериментальних, конструк-

торських (та інших, відповідно до п. 5.4.2) робіт, незалежно від того,

чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку;

− витрати на професійну підготовку, перепідготовку у розмірі

2 % від фонду оплати праці звітного періоду (Постанова КМУ № 1461

від 24.12.97 р.);

− витрати на гарантійний ремонт та гарантійне обслуговування

або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких

не компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не більше від

суми, яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих платником

податку, але не вище 10 % від сукупної вартості таких проданих то-

варів та за якими не минув строк гарантійного обслуговування (п. 5.4.3);

120

− витрати платника податку на проведення передпродажних і

рекламних заходів щодо товарів (робіт, послуг), продаваних таким

платником податку. Реклама – це спеціальна цілеспрямована інформа-

ція про товари (роботи, послуги), яка розповсюджується в будь-якій

формі і різними засобами з метою прямого отримання прибутку (ст. 1

ЗУ “Про рекламу”). Безкоштовне розповсюдження рекламних букле-

тів, листівок з логотипом або емблемою фірми є витратами, а не прода-

жем безкоштовно розповсюджених товарів. Витрати на організацію

прийомів, презентацій та свят, придбання та розповсюдження подарун-

ків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне ви-

конання робіт у рекламних цілях, але не більше 2 % від оподаткова-

ного прибутку за попередній звітний (податковий) рік (п. 5.4.4). Безоп-

латна роздача товарів з логотипом або емблемою підприємства під час

проведення прийомів і презентацій не розглядається як самостійна

операція, а включається в загальний кошторис і обмежена 2 п. 5.4.4;

− витрати на страхування ризиків загибелі врожаю, транспор-

тування продукції платника податку; громадянської відповідальності,

пов’язані з використанням транспортних засобів, які знаходяться у

складі основних засобів платника податку; майна платника податку,

кредитних та інших комерційних ризиків платника, крім страхування

життя та інших ризиків, пов’язаних з діяльністю фізичних осіб, які зна-

ходяться у трудових відносинах з платником податку, обов’язковість

яких не передбачена законодавством, або будь-які витрати на страху-

вання сторонніх фізичних або юридичних осіб (п. 5.4.6);

− витрати на відрядження фізичних осіб, які знаходяться у

трудових відносинах з таким платником податку або які є членами ке-

рівних органів платника податку у межах фактичних витрат при наяв-

ності документів, що підтверджують вартість таких витрат, а також

при наявності документів, на підтвердження зв’язку такого відряджен-

ня з основною діяльністю такого платника податків (п. 5.4.8);

− витрати, завдані у зв’язку з продажем іноземної валюти за

гривні, а саме: балансова вартість проданої валюти (метод оцінки

балансової вартості іноземної валюти здійснюється за середньозва-

женою вартістю або ідентифікованою вартістю, п. 7.3.4) та витрати,

пов’язані з оплатою послуг осіб, які здійснюють конверсійні (обмінні)

операції за дорученням такого платника податку;

− витрати на сплату відсотків за процентними цінними папе-

рами, емітованими платником податку, які включаються до складу ва-

лових витрат у податковому періоді, протягом якого була здійснена

або мала бути здійснена виплата таких відсотків;

− балансові збитки від розміщення дисконтних цінних папе-

рів, емітованих платником податку, які включаються до складу вало-

121

вих витрат у податковому періоді, протягом якого відбулося погашен-

ня таких цінних паперів (п. 7.9.3);

− витрати, які виникають при продажу невиробничих фондів,

а саме: витрати, пов’язані з придбанням (виготовленням) таких неви-

робничих фондів (без урахування зносу) та їх поліпшенням (п. 8.1.4);

− залишкова вартість об’єкта основних фондів групи 1, яка до-

сягла ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян (1700 грн) (п. 8.3.7);

− утримання основних фондів, що знаходяться на консервації;

− сума перевищення балансової вартості об’єктів основних фондів

групи 1 та нематеріальних активів над виручкою від їх продажу (п. 8.4.3);

− балансова вартість основних фондів груп 2, 3, 4 у випадку,

якщо на початок звітного кварталу вони не містять матеріальних цін-

ностей (п. 8.4.7);

− балансова вартість окремого об’єкта основних фондів групи

1 у випадку ліквідації таких об’єктів за рішенням платника податку

або з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх

частини) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник

податку змушений відмовитися від використання таких основних фон-

дів через загрозу чи неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації

(при наявності відповідних документів про їх знищення, розібрання

або перетворення іншими способами, внаслідок чого неможливе по-

дальше використання основних фондів групи 1) (п. 8.4.8; 8.4.10);

− сума балансової вартості відокремленого об’єкта основних

фондів групи 1, у якому відображалася вартість капітальних покра-

щень якості землі, яка продається або відчужується іншим чином, як

відокремлений об’єкт власності платника податку, відноситься до

валових витрат за наслідками податкового періоду, на який припадає

такий продаж (п. 8.9.4);

− витрати на розвідку або розробку у разі, коли діяльність

пов’язана з розвідкою (дорозвідкою) запасів (родовищ) корисних ко-

палин не привела до їх відкриття або платником податку було прий-

няте рішення про недоцільність ведення подальшої розвідки чи роз-

робки таких запасів (родовищ) у зв’язку з їх економічною недоціль-

ністю (п. 9.6).

При визначенні інших витрат, крім визначених у 04.1–04.12

(ряд. 04.13 декларації), з урахуванням обмежень, які передбачені по-

датковим законодавством, використовують дані бухгалтерського обліку:

журнал 3 ряд. 1 за дебетом рахунків: 38, 39, 62, 91, 93, 94 (84), 95, 97 (85) і

кредиту рахунків 372, 685 та відомостей аналітичного обліку.

Рядок 05 “Коригування валових витрат”. Коригування вало-

вих витрат відбувається:

− у випадку зміни суми компенсації вартості товарів (робіт,

послуг);

122

− у випадку самостійно виявлених помилок за результатом

минулих податкових періодів;

− у випадку врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості.

Рядок 05.1 “Коригування валових витрат внаслідок зміни

суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг)” здійснюється

згідно з п. 5.10 закону “Про прибуток”, якщо після продажу товарів

(робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вар-

тості, включаючи перерахунок у випадку повернення проданих товарів

або права власності на такі товари (результати робіт, послуг) про-

давцю, платник податку – продавець і платник податку – покупець

здійснюють відповідні коригування валових доходів або валових вит-

рат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому

сталася така зміна суми компенсації.

При зменшенні суми компенсації за товари (роботи, послуги)

(ряд. 05.1) або при його поверненні покупцем зменшуються валові вит-

рати (ряд. 05.1 зі знаком “–”), а при збільшенні суми компенсації –

збільшуються (ряд. 05.1 зі знаком “+”). При поверненні запасів кори-

гування проводиться за рядком 05.1, при цьому в розрахунок приросту

(убутку) запасів коригування у зв’язку з таким поверненням не вносяться.

Підставою для заповнення і перевірки рядка 05.1 є дані жур-

налу 3, розділ I за дебетом рахунків: 20, 22, 25, 28, 91, 92, 93 (84) і кре-

дитом рахунка 63.

Операції у рядку 05.2 “Коригування валових витрат у разі са-

мостійно виявлених помилок, не врахованих у минулих податкових пе-

ріодах та виявлених у звітному податковому періоді при розрахунку по-

даткового зобов’язання” виконуються згідно з п. 5.2.7 закону “Про

прибуток”.

Згідно з п. 2.3 “Порядку складання декларації з податку на

прибуток підприємств”, затвердженого наказом ДПА України № 143

від 29.03.2003 р., платник податку, який до початку його перевірки

податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового

зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму та-

кої недоплати та штраф, нарахований відповідно до п. 17.2 закону

№ 2181, при цьому сплата податку здійснюється до дати подання

уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації,

що подається за наступний податковий період, збільшену на суму

штрафу, нарахованого відповідно до п. 17.2 закону № 2181 з відпо-

відним збільшенням загальної суми податкового зобов’язання з подат-

ку на прибуток.

Виправлення помилок у рядку 05.2 проводиться на підставі

бухгалтерських довідок або інвентаризаційних відомостей.

123

Рядок 05.3 “Коригування валових витрат у разі врегулюван-

ня сумнівної (безнадійної) заборгованості” проводиться відповідно до

ст. 12 закону “Про прибуток”.

Безнадійна заборгованість (п. 1.25 закону “Про прибуток”) –

заборгованість, яка відповідає будь-якій із наведених нижче ознак:

− заборгованість за зобов’язаннями, за якими минув строк по-

зовної давності;

− прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною в

результаті недостатності майна фізичної особи за умови, що дії кре-

дитора, спрямовані на примусове стягнення майна позичальника, не

призвели до повного погашення заборгованості;

− заборгованість, яка виявилася непогашеною в результаті не-

достатності майна: фізичної особи, на яке відповідно до закону може

бути спрямоване стягнення; фізичної особи – СПД або юридичної особи,

оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх

ліквідації (зняття з реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності);

− заборгованість, яка виявилась непогашеною в результаті

недостатності коштів, отриманих від продажу на відкритих аукціонах

(публічних торгах) майна позичальника, переданого в заставу як забез-

печення вказаної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кре-

дитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не

привели до повного покриття заборгованості;

− заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з

дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), під-

тверджених у порядку, передбаченому законодавством;

− прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а та-

кож визнаних у судовому порядку без вісті відсутніми, померлими або

недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, за-

суджених до позбавлення волі.

До валових витрат може бути включена заборгованість за на-

явності таких умов:

− заборгованість має відповідати терміну “безнадійна заборгова-

ність” (а саме: вона має бути простроченою, п. 1.25 закону “Про прибуток”);

− мають бути вжиті заходи щодо примусового стягнення бор-

гів (п. 12.1 закону “Про прибуток”);

− вжиті заходи не дали позитивних результатів (п. 5.2.8 закону

“Про прибуток”).

Заходи щодо примусового стягнення боргів наведено в п. 12.1

ст. 12 закону “Про прибуток”, де зазначено порядок врегулювання сум-

нівної, безнадійної заборгованості для дебіторської заборгованості, яка

виникла через несвоєчасну оплату відвантажених товарів (виконаних

робіт, наданих послуг). Для включення безнадійної заборгованості до

124

валових витрат, яка виникла внаслідок видачі авансу, проведення за-

ходів щодо стягнення боргів буде поза дією зазначеного пункту. На

підставі п. 12.1 закону “Про прибуток” включення заборгованості до

валових витрат є можливим внаслідок подання позову про проваджен-

ня справи про банкрутство покупця.

Згідно з п. 5.2.8 закону “Про прибуток” право на включення до

валових витрат заборгованості з’явиться лише у випадку, якщо буде

втрачена будь-яка можливість стягнення боргу.

Отримання інформації про її наявність в обліку заборгованості

можливе за господарськими операціями, відображеними у відомості 3.1

аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замовниками та жур-

налу 5 ряд. ІІІ “Витрати діяльності”, ряд. 6.1.

Рядок 06. “Скориговані валові витрати” визначаються за сумою

рядків 04 “Валові витрати” та 05 “Коригування валових витрат”.

Рядок 07 “Визначення суми амортизаційних відрахувань”

відображає амортизаційні відрахування за основними фондами, за немате-

ріальними активами (таблиця 2 додатка К1/1 до декларації) та аморти-

зація витрат, пов’язаних з видобутком корисних копалин” (таблиця 1

додатка К1/2). Інформаційною базою можуть слугувати дані журналу 4.

Рядок 08 “Визначення об’єкта оподаткування” проводиться

за формулою:

± Ряд. 03 “Скоригований валовий дохід” ± Ряд. 06 “Скориговані

валові витрати” – Ряд. 07 “Сума амортизаційних відрахувань”.

Рядок 09 “Порядок відображення балансових збитків, не ком-

пенсованих прибутками до 1.01.2003” регулюються п. 11 перехідних

положень ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” з урахуванням

змін.

Для перевірки правильності відображення збитків станом на

1.01.2003 р. (ряд. 09 декларації) необхідно перевірити аналітичну ві-

домість інвентаризації від’ємного значення, не покритого прибутками

за підсумками попередніх періодів протягом 12-ти кварталів з моменту

виникнення такого від’ємного значення. Цю відомість необхідно

порівняти з деклараціями з податку на прибуток за відповідні періоди.

Джерелом інформації для таких розрахунків є дані рядків 36, 38 і 40.

Рядок 10 “Прибуток, звільнений від оподаткування”. У цьо-

му рядку платники податків, керуючись п. 7.12, п. 7.13, п. 7.19, п. 7.20,

п. 18.1, ст. 19 та п. 22.5 закону “Про прибуток”, наростаючим підсум-

ком з початку року відображують прибуток, звільнений від оподаткову-

вання. Підставою для запису даних слугує додаток К5 до декларації.

За доходами від діяльності, що не оподатковується, витрата-

ми, які понесені у зв’язку з отриманням таких доходів, та амортиза-

125

ційними відрахуваннями, які належать до зазначеної діяльності, плат-

ники податку ведуть окремий облік. Відображення в обліку відбува-

ється аналогічно обліку доходів, витрат та амортизації з діяльності, що

оподатковується на загальних підставах, з використанням або додаткових

субрахунків, або додатково підготовлених даних. Використання даних

бухгалтерського обліку та алгоритму ув’язки з фінансовою звітністю

відбувається у порядку, визначеному для рядків 03, 06, 07 декларації.

Право на заповнення додатка К5 декларації мають такі

суб’єкти господарювання, що одержують:

− прибуток, звільнений від оподатковування (п. 7.12, п. 7.13 та

п. 22.5 закону “Про прибуток”);

− прибуток з іноземних джерел, податок з якого сплачено за

кордоном у розмірі, який не перевищує податку на прибуток, що під-

лягає сплаті в Україні (п. 18.1, ст. 19 закону “Про прибуток”).

Підставою для надання пільги є довідка-підтвердження, вида-

на Національним агентством.

При відображенні пільг у вигляді звільнення від оподаткуван-

ня прибутку за вищезазначеними видами діяльності слід ураховувати

особливість відображення збитків у додатку К5 і відповідно у рядку 10

декларації зі знаком “–”.

Рядок 11 “Визначення прибутку, що підлягає оподаткуванню”

визначається за формулою:

Ряд. 08 “Об’єкт оподаткування” – Ряд. 09 “Балансові збитки,

не компенсовані прибутками до 1.01.2003” – Ряд. 10 “Прибуток,

звільнений від оподаткування”

Рядок 11.1 “Прибуток, що підлягає оподаткуванню за ба-

зовою ставкою” відображає прибуток, який з 1.01.2004 р. підлягає

оподаткуванню за звичайною ставкою (25 %).

Рядок 11.2 “Прибуток, що підлягає оподаткуванню за піль-

говою ставкою”. Пільгові ставки застосовуються до прибутку, який

отримали певні категорії платників податку, а саме:

− учасники спеціальних економічних зон і територій пріори-

тетного розвитку, які оплачують податок на прибуток за пільговими

ставками, передбаченими п. 22.5 закону “Про прибуток”;

− платники податку, що застосовують норми міжнародного

договору, ратифікованого Верховною Радою України, якщо цим дого-

вором встановлені інші правила, ніж передбачені законом “Про прибуток”.

Згідно з п. 7.20 закону “Про прибуток” для такого виду плат-

ників податку також діють вимоги ведення окремого обліку результатів

господарської діяльності, який оподатковується за ставкою, нижчою, ніж

визначено у п. 10.1 закону “Про прибуток”.

126

Рядок 12 “Визначення нарахованої суми податку”. Його зна-

чення є сумою рядків 12.1 та 12.2 і має бути лише позитивним.

Рядок 12.1 “Нарахована сума податку за базовою ставкою”.

Згідно з п. 10.1 закону “Про прибуток” платника податку включаючи

підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, з

1.01.2004 р. оподатковується податком за ставкою 25 % до об’єкта опо-

даткування.

Рядок 12.2 “Нарахована сума податку за пільговою ставкою”.

Розрахунок значення цього рядка проводиться із застосуванням інди-

відуальних ставок до прибутку, отриманого кожною категорією піль-

гових платників, які перераховані при заповненні рядка 11.2.

Рядок 13 “Зменшення нарахованої суми податку”. Рядок 13

декларації дорівнює сумі рядків з 13.1 до 13.6 плюс рядок 13.7.1 таб-

лиці 1 додатка К6.

Сума нарахованого податку на прибуток зменшується на:

− вартість торгових патентів, придбаних згідно з ЗУ “Про па-

тентування деяких видів підприємницької діяльності” (п. 16.3 закону

“Про прибуток”);

− суму податку, нарахованого за місцезнаходженням його фі-

лії (у разі сплати консолідованого податку (п. 2.1.3 закону “Про при-

буток”);

− податок, сплачений від прибутку (крім пасивного) отримано-

го за кордоном (п. 19.1, 19.2 закону “Про прибуток”);

− податок, сплачений з пасивного прибутку за кордоном, у разі

наявності міжнародного договору (п. 18.1 та п. 19.4 закону “Про при-

буток”);

− суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом

звітного періоду у зв’язку з нарахуванням дивідендів (прирівняних до

них платежів) (п. 7.8.3 закону “Про прибуток”).

Рядок 13.1–13.3 додатка К6. Патентуванню підлягає торго-

вельна діяльність, яка здійснюється суб’єктами підприємницької діяль-

ності або їх структурними (відособленими) підрозділами у пункті про-

дажу товарів, а також діяльність з надання побутових послуг.

Під торговельною діяльністю мається на увазі роздрібна і оп-

това торгівля, громадське харчування за готівку, інші готівкові платежі

з використанням кредитних карток.

У додатку К6 у рядках 13.1–13.3 відображається повна вар-

тість торгових патентів наростаючим підсумком з початку року (у т. ч.

сплачені наперед), а також патенти на січень 200... р., сплачені у 200... р. та

не відображені в річній декларації з податку на прибуток підприємства

за 200... р. Підставою для відображення даних є відомість 3.6 аналі-

тичного обліку розрахунків з бюджетом (за рахунком 641 у частині

вартості торгових патентів).

127

Рядок 13.4–13.5 додатка К6. Зменшення податкових зобов’я-

зань платника податку на суму податку, сплаченого від прибутку, от-

риманого за кордоном, не може перевищувати суми граничного роз-

міру заліку, розрахованого згідно з ст. 18, 19 закону “Про прибуток”.

Зарахування сплачених за межами митного кордону України

сум податку на прибуток здійснюється за умови надання письмового

підтвердження податкового органу іншої держави щодо факту сплати

такого податку і при наявності міжнародної угоди про усунення под-

війного оподаткування доходів, ратифікованої Верховною Радою України.

Рядок 13.6 додатка К6. “Прийняття платником податку рі-

шення про сплату консолідованого податку та зменшення нарахо-

ваної суми податку (шляхом відображення за рядком 13.6 суми

податку, що сплачується за місцем розташування філій)” відбувається

на підставі:

− затвердженого положення про філію;

− внесеної додаткової інформації про відкриття філії (відді-

лу), представництва в реєстраційну картку органів держаної реєстрації;

− повідомлення про створення філії, представництва, відді-

лення чи іншого відокремленого підрозділу платника податку за фор-

мою № 17-ОПП наданого органу державної податкової служби;

− повідомлення платника податку про прийняття рішення що-

до сплати консолідованого податку на прибуток підприємства за фор-

мою, яка затверджена наказом ДПА від 10.02.2003 р. за № 68, наданого

органу ДПА не пізніше 1 липня року, який передує звітному;

− розрахунку податкових зобов’язань зі сплати консолідова-

ного податку на прибуток підприємства (за формою таблиці 2 додатка К6)

здійсненого згідно з наказом ДПА від 10.02.2003 р. за № 68.

При визначенні валових витрат філії (ряд. 13.6 таблиці 2 до-

датка К6) використовують дані бухгалтерського обліку, а саме: відо-

мість 3.3 аналітичного обліку (за кредитом рахунка 63), відомість 3.2

(за кредитом рахунка 372), відомість 3.5 (за кредитом рахунка 685),

відомість 3.2 (за рахунком 371 з урахуванням обмежень п. 11.2.3 ст. 11).

Визначення амортизації філіями (графа 4 таблиці 2 додатка К6)

відбувається за загальними правилами, які застосовуються при визна-

ченні рядка 07 декларації.

При визначенні податку, що сплачується за місцем розташу-

вання філій, слід зазначити, що при передачі товарів (робіт, послуг) від

головного підприємства до філії, від філії головному підприємству,

між філіями, не відбувається передача права власності на такі товари

(роботи, послуги) та не виникають валові витрати.

У бухгалтерському обліку для розрахунків з виробничими

одиницями і господарствами, виділеними на окремий баланс, засто-

совується рахунок 683 “Внутрішньогосподарські розрахунки”.

128

Крім того, у складі валових витрат філії відображаються суми

витрат на поліпшення основних фондів у розмірі не більше 10 % ба-

лансової вартості її основних засобів на початок року.

Цей показник також бере участь при розподілі консолідова-

ного податку і він також визначаються згідно з [24].

Амортизаційні відрахування нараховуються за основними

фондами, які розташовані за місцезнаходженням філії.

Рядок 13.7 додатка К6. “Сума авансового внеску, попередньо

сплаченого протягом звітного періоду у зв’язку з нарахуванням диві-

дендів (прирівняних до них платежів)” відображається у рядку 13.7

додатка К6 разом з сумою перевищення таких внесків над нарахо-

ваною сумою податку в минулих податкових періодах. Частина загаль-

ної вищезазначеної суми в межах нарахованої суми податку на при-

буток відноситься на зменшення даного податку та відображається у

рядку 13.7.1 додатка К6 та за рядком 13 декларації.

У бухгалтерському обліку сума авансового внеску, поперед-

ньо сплаченого протягом звітного періоду у зв’язку з нарахуванням

дивідендів (прирівняних до них платежів), відображається за дебетом

рахунка 641 та кредитом рахунка 31.

Рядок 14 “Податкове зобов’язання звітного періоду”. Визна-

чення податкових зобов’язань звітного періоду відбувається шляхом

зменшення податку на прибуток за рядком 12 декларації на суму

податку, передбаченого рядком 13 додатка К6. Рядок заповнюється у

разі позитивного значення, тобто зменшення податку на прибуток

може здійснюватися тільки в межах суми самого податку. Переви-

щення рядка 13 над рядком 12 декларації не вважається переплатою.

При визначенні податкових зобов’язань звітного періоду (ряд. 14

декларації) використовують дані відомості 3.6 аналітичного обліку

розрахунків з бюджетом (ряд. 1.3).

Рядок 15 “Сума нарахованого податку за попередній податко-

вий період поточного року”. У цьому рядку відображається нарахо-

ване податкове зобов’язання за рядком 14 декларації за попередній

період, у т. ч. за січень та 11 місяців поточного року.

Рядок 16 “Сума надміру сплаченого податку минулих по-

даткових періодів (переплати)”. Сума надміру сплаченого податку

до бюджету (рядок 16 декларації) може виникнути в результаті непра-

вильного нарахування або порушення порядку сплати податку. Цей

рядок заповнюється у випадку, якщо переплата не віднесена до рядка

18 декларації.

При визначенні суми надміру сплаченого податку до бюджету

(ряд. 16 декларації) використовують дані бухгалтерського обліку: ві-

домість 3.6 аналітичного обліку розрахунків з бюджетом (ряд. 1.3).

129

Рядок 17 “Сума податку до сплати”. Показник цього рядка виз-

начається шляхом зменшення податкових зобов’язань звітного періо-

ду, розрахованих наростаючим підсумком з початку року, на суму на-

рахованого податку за попередній податковий період поточного року і

на суму надміру сплаченого податку минулих податкових періодів.

У рядку 18 “Визначення суми надміру сплаченого податку ми-

нулих податкових періодів (переплати)”, вона підлягає поверненню

на поточний рахунок платника податку в банку-резиденті. При

наявності надміру сплаченого податку до бюджету, при невідображені

його за рядком 16 декларації та при отриманні письмової заяви від

платника податку (п. 16.16 закону) ця сума податку підлягає повернен-

ню на поточний рахунок платника податку в банку-резиденті не пізні-

ше 10 робочих днів з дня отримання заяви.

Сума переплати за минулі податкові періоди відповідає дебе-

товому сальдо за субрахунком 641 “Податок на прибуток”.

Рядок 19.1 “Суми податків, які утримуються при виплаті

доходів (прибутків) від грального бізнесу”. З набранням чинності за-

кону № 889–ІV від 22.05.2003 р. “Про податок з доходів фізичних осіб”

та № 1957 від _____01.07.2004 р. (“Про внесення змін до ЗУ “Про прибуток”)

доходи від грального бізнесу не оподатковуються за ставкою податку

на прибуток (п. 10.2.1 та 10.2.2 ЗУ “Про прибуток” виключено).

Згідно з п. 10.2.3 ЗУ “Про прибуток” до держбюджету справ-

ляються відрахування в розмірі ставки податку на прибуток (з

1.01.2004 р. – 25 %), яка застосовується до доходів, що залишаються у

розпорядженні платника податку після відрахувань до призового фон-

ду державної грошової лотереї (до призового фонду мають бути нап-

равлені кошти у розмірі. не менше як 50 % від суми отриманих дохо-

дів). Розрахунок зазначених відрахувань до державного бюджету на-

водиться у таблиці № 2 додатка К7. У бухгалтерському обліку дані від-

рахування відображаються за дебетом рахунка 98 і кредиту рахунка 641.

Рядок 19.2 “Визначення суми податків, які утримаються

при виплаті доходів з нерезидентів”. Будь-які доходи, отримані

нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження

господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що

ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пп. 13.3–13.6 ЗУ “Про

прибуток”) оподатковуються за ставкою 15 % від їх суми та за їх

рахунок (п. 13.2 ЗУ “Про прибуток”). Перелік доходів, які підлягають

оподаткуванню, наведено в п. 13.1 ЗУ “Про прибуток”).

При здійсненні виплат нерезидентам від наданих рекламних пос-

луг на території України сплачується податок за ставкою 20 % від суми

виплати за власний рахунок (п. 13.6 ЗУ “Про прибуток”).

130

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування до-

ходів із джерелом походження з України є довідка, яка підтверджує,

що нерезидент є резидентом країни, з якою укладений міжнародний

договір. Форма довідки затверджена постановою КМУ від 6.05.2001 р. за

№ 470 “Про затвердження порядку звільнення (зменшення) від опо-

даткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжна-

родними договорами України про уникнення подвійного оподаткування”.

При визначенні суми податків, які утримаються при виплаті

доходів з нерезидентів (крім 19.3) (ряд. 19.2 декларації) використовують

дані відомості 3.5 аналітичного обліку (до рахунка 68), відомості 3.6

аналітичного обліку розрахунків з бюджетом та дані журналу 3.

Рядок 19.3 “Визначення суми податків, які утримуються

при виплаті доходів (прибутків) з фрахту”. З метою перевірки суми

податків, які утримуються при виплаті доходів з фрахту нерезиденту, порів-

нюються дані рядка 19.3 декларації з даними рядка 7 звіту про випла-

чені доходи, утримані і внесені до бюджету податки на доходи нерезидентів.

Згідно з п. 13.5 ЗУ “Про прибуток” сума фрахту, що сплачу-

ється резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за

ставкою 6 % від джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.

Особи, які уповноважені стягувати цей податок та вносити йо-

го до бюджету, є резидентами, що виплачують такі доходи, незалежно

від того, чи є вони платником цього податку чи ні, а також чи є вони

суб’єктами спрощеного оподаткування, чи ні.

При визначенні суму податків, які утримуються при виплаті

доходів (прибутків) з фрахту (ряд. 19.3 декларації), використовують

дані бухгалтерського обліку: відомість 3.5 аналітичного обліку (до

рах. 68); відомість 3.6 аналітичного обліку розрахунків з бюджетом.

Рядок 20 “Визначення авансових внесків, нарахованих на

суму дивідендів та прирівняних до них платежів”. Авансові внески з

податку на прибуток нараховуються з 1.01.2004 р. у розмірі 25 % на

суму дивідендів, призначених до виплати, без зменшення суми такої

виплати на суму податку, та відображаються у рядку 20 декларації.

Нарахування дивідендів відбувається відповідно до дивідендної полі-

тики, яка має бути передбачена статутом підприємства. Авансовий

внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів

(п. 7.8.2 ЗУ “Про прибуток”).

У випадку виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової

(крім випадків, передбачених п. 7.8.5 ЗУ “Про прибуток”), базою для

нарахування авансового внеску є вартість такої виплати, яка розрахо-

вана за звичайними цінами.

Це правило розповсюджується також на державні некорпора-

тизовані та корпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які

131

зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідним

державним або місцевим виконавчим органом, у підпорядкуванні яко-

го знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або міс-

цевого бюджетів.

Авансовий внесок, передбачений п. 7.8.2 ЗУ “Про прибуток”,

не справляється у разі виплати дивідендів у вигляді акцій (часток,

паїв), емітованих (випущених) підприємством, яке нараховує дивіден-

ди, за умови, що така виплата ніяким чином не змінює пропорцій

(часток) участі усіх акціонерів (власників) у статутному фонді під-

приємства-емітента, незалежно від того, були такі акції (частки, паї)

належним чином зареєстровані (відображені зміни в установчих доку-

ментах) чи ні, а також у випадку виплати дивідендів на користь інс-

титутів сумісного інвестування.

При визначенні суми авансових внесків на суму дивідендів

(ряд. 20 декларації) використовують дані журналу 3, розділ II (гр. 9).

Рядок 21 “Визначення дивідендів та прирівняних до них

платежів, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизова-

ними, казенними або комунальними підприємствами”. Відповідно

до постанови КМУ № 557 від 22.04.2003 р. та пункту 1.9 ЗУ “Про при-

буток”, платіж, який здійснюється державними некорпоратизованими,

казенними або комунальними підприємствами на користь держави або

органу місцевого самоврядування у зв’язку з розподілом частини при-

бутку такого підприємства прирівнюється до дивідендів. При цьому

наявність або відсутність прибутку, розрахованого згідно з податковим

обліком, не може вплинути на прийняття або неприйняття рішення

відносно нарахування дивідендів.

При визначенні суми дивідендів та прирівняних до них плате-

жів, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими,

казенними або комунальними підприємствами (ряд. 21 декларації), ви-

користовують дані бухгалтерського обліку відомість 7.2 аналітичного

обліку (до рахунка 44) та журнал 7.

Рядок 22 “Визначення суми штрафу, самостійно нарахова-

ного у зв’язку з виправленням помилок”. Цей рядок заповнюється

платником податку у випадку самостійного нарахування штрафу від-

повідно до п. 17.2 закону № 2181 та у випадку, якщо платник податків

згідно з п. 2.3 “Порядку складання декларації” № 143, обере спосіб вип-

равлення помилок минулих податкових періодів у поточній декларації,

з відображенням заниження (завищення) показників декларації за ряд-

ками 02.2 та 05.2. У випадку збільшення податкових зобов’язань внас-

лідок виправлення помилок минулих податкових періодів сума штра-

фу визначається у розмірі 5 % від суми занижених раніше податкових

зобов’язань.

132

При визначенні суми штрафу, самостійно нарахованого у

зв’язку з виправленням помилок (ряд. 22 декларації), використовують

дані журналу 3 (розділ II).

Рядок 23 “Визначення пені, нарахованої у зв’язку з врегулю-

ванням сумнівної (безнадійної) заборгованості”. У випадку здійснення

коригування валових доходів чи витрат у зв’язку з врегулюванням сум-

нівної заборгованості одночасно за декількома договорами (відповідно

до узагальнюючого податкового роз’яснення до застосування п. 12.1

ЗУ “Про прибуток”, затвердженого наказом від 11.07.2003 р. за

№ 346), додаток К4 до декларації складається за кожним договором.

Нарахування пені проводиться в тому випадку, якщо платник

податків збільшив валові витрати на суму сумнівної заборгованості

відповідно до п. 12.1.1 ЗУ “Про прибуток”, а надалі при настанні однієї

з подій, перерахованих у п. 12.1.2 ЗУ “Про прибуток”, йому потрібно

суму сумнівної заборгованості врахувати в складі валового доходу.

Пеня розраховується за термін з першого дня податкового періоду, що

настає за періодом, протягом якого відбулося збільшення валових

витрат і до останнього дня податкового періоду, на який припадає

збільшення валового доходу. Розмір пені визначається відповідно до

п. 16.4.1 закону № 2181. Пеня не нараховується на заборгованість (її

частину), списану чи розстрочену внаслідок укладання мирової угоди

відповідно до законодавства з питань банкрутства, починаючи з дати

укладання мирової угоди.

При визначенні пені, нарахованої у зв’язку з врегулюванням

сумнівної (безнадійної) заборгованості (ряд. 23 декларації), викорис-

товують дані журналу 3 (розділ II).

Уточнений розрахунок податкових зобов’язань у зв’язку з

виправленням самостійно виявлених помилок: відповідно до змін,

внесених законом № 550 від 20.02.2003 р. в п. 5.1 закону № 2181, якщо

у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності,

визначених ст. 15 закону) платник податків самостійно виявляє помил-

ки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник

податків має право надати уточнюючий розрахунок або не подавати

такого розрахунку, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у

складі податкової декларації за будь-який наступний податковий

період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

У рядок 1 включають доходи, помилково не враховані у складі

валового доходу попереднього звітного періоду зі знаком “+” та зі

знаком “–” – завищенні валові доходи. Усі записи проводять за кодами

рядків декларації, у яких зроблено помилки, а в графі 3 відображають

загальну суму помилки.

133

У рядок 2 включають валові витрати зі знаком “+”, помилково

не враховані в минулому податковому періоді, а зі знаком “–” – зави-

щення валових витрат. Усі записи деталізують за кодами рядків декла-

рації, у яких зроблені помилки, а в графі 3 відображають загальну суму

помилки.

Рядок 3 зі знаком “+” відображає амортизаційні відрахування,

не враховані в минулому податковому періоді, зі знаком “–” – зави-

щення амортизаційних відрахувань.

Рядок 4 визначають розрахунково за формулою:

Гр. 3 (Ряд. 1 – Ряд. 2 – Ряд. 3).

Одержаний результат зі знаком “+” означає заниження об’єкта

оподаткування, зі знаком “–” – завищення.

У рядку 5 вказують ставку оподаткування, що діяла на момент

допущення помилки.

У рядку 6 відображають суму помилки, допущеної при змен-

шенні податкових зобов’язань (за кодами рядків декларації, в якому

була помилка).

У рядку 7 визначають загальну суму недоплати або переплати,

нараховану у зв’язку з виправленням помилки за формулою:

Ряд. 4 × Ряд. 5 – Ряд. 6, або Ряд. 7.1 – Ряд. 7.2.

У рядок 7.1 переносять суму податкового зобов’язання мину-

лого податкового періоду, при розрахунку якого виявлена помилка

(ряд. 14 декларації).

У рядку 7.2 відображають суму виправленого податкового зо-

бов’язання звітного періоду, при розрахунку якого виявлена помилка.

Рядок 8 заповнюють у разі, якщо рядок 7 має позитивне зна-

чення.

Платник податку має сплатити штраф у розмірі 5 % від по-

зитивного значення рядка 7 (п. 17.2 закону № 2181).

134

􀀹 Суть та класифікація основних фондів

􀀹 Податковий облік надходження основних фондів

􀀹 Облік вибуття основних фондів

􀀹 Податковий метод нарахування амортизації

􀀹 Податковий облік покращень основних фондів

􀀹 Індексація вартості основних фондів

􀀹 Аудит основних фондів:

– завдання та джерела аудиту основних фондів;

– перевірка руху основних фондів;

– організація і проведення внутрішнього контролю основних фондів;

– перевірка ремонту основних фондів

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32  Наверх ↑