Тема 7. Розграфлення топографічних карт та умовні картографічні знаки

 

Вид заняття: лекція

Час: 2 години

 

Навчальні питання:

 

1. Розграфлення і номенклатура топографічних карт.

2. Умовні картографічні знаки.

 

 

Література

1. Артамонов Б.Б., Штангрет В.П. Топографія з основами картографії: Навчальний посібник. – Львів: Новий Світ-2000, 2006. –248 с.

2. Грюнберг Г.Ю. Картография с основами топографии. М: – Просвещение, 1991, 367 с.

3. Картография с основами топографии, Часть II. Под. ред. А.В. Гедымина, М: - «Просвещение», 1973, 247 с.

4. Барановський В.А. Екологічна географія і екологічна картографія. – Національна академія наук України. Рада по вивченню продуктивних сил України. Київ: - Фітосоціоцентр. 2001, 250 с.

5. Шмаль С.Г. Військова топографія: Підруч. для слухачів і курсантів вищ. військ. навч. закл. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2003. – 280 с.

 

1. Розграфлення і номенклатура топографічних карт

 

Рамки і компонування карт

На карті, як площинній моделі Землі, крім власне картографічного зображення місцевості, є ще низку елементів, які в тій чи іншій мірі доповнюють основне зображення на карті. Це - рамки карти (рис. 7.1) та її умовні знаки (легенда).

 

Рис. 7.1 - Рамки топографічної карти масштабу 1:50 000

 

Здебільшого виділяють три рамки:

- внутрішня, або основна, - безпосередньо обмежовує картографічне зображення;

- градусна, або мінутна - на великомасштабних картах складається з двох близько розташованих паралельних ліній. На ній показані виходи паралелей і меридіанів крім тих, що становлять картографічну сітку. Це дає змогу точніше визначити координати необхідних точок або наносити точки за даними координатами;

- зовнішня - це елемент для прикрашання карти, надання їй закінченого вигляду. На окремих дрібномасштабних картах градусної рамки немає. Іноді для економії паперу зображення доводять до обрізу карти.

Топографічні карти великих територій складаються з великої кількості листів. Система ділення карт на окремі листи називається розграфленням. Кожен лист, обмежений відрізками паралелей і меридіанів, являє собою трапецію (оскільки меридіани сходяться до полюсів). Розміри листа по широті й довготі залежать від масштабу карти, тому що, чим крупніше масштаб, тим меншу площу можна зобразити на стандартному листі паперу.

Для встановлення місця (адреси) листів карт (іноді нараховують тисячі й десятки тисяч листів) застосовується особлива система позначень - номенклатура топографічних карт. Вона знаходиться в залежності від масштабу карти і географічного положення території, що відображається.

В основу розграфки і номенклатури топографічних карт України покладені розграфка і номенклатура, прийняті для міжнародної карти світу масштабу 1:1 000 000.

Рішення про створення карти всієї суші в єдиному масштабі, єдиній проекції, у єдиних умовних знаках і з загальним підходом до генералізації було прийнято на V Міжнародному географічному конгресі в 1891 р. Для цієї карти був обраний масштаб 1:1 000 000, звідси назва карти «міжнародна мільйонна карта світу».

Територія України розташована вся в північній півкулі, тому в нас позначка півкулі біля номенклатури аркушів не ставиться (N - північ або S - південь.), як це прийнято на міжнародній карті.

Розграфка на листи здійснюється по паралелях, що знаходяться одна від одної через 4о, і по меридіанах, проведених через 6о (рис. 7.2).

Чотирьохградусні смуги, укладені між двома сусідніми паралелями, називаються рядами і позначаються заголовними буквами латинського алфавіту, починаючи від екватора (до півночі й півдня). Ряд А обмежений екватором і паралеллю 4о, ряд В - паралелями 4о і 8о і т.д. Повних рядів у кожній півкулі 22, а на земній кулі - 44.

Шестиградусні смуги між двома сусідніми меридіанами, називаються колонками і нумеруються арабськими цифрами з заходу на схід. Перша колонка обмежена меридіанами з довготою 180° і 174° західної довготи, друга колонка – 174о і 168о і т.д. Таким чином, Грінвічський меридіан (0о) розмежовує 30 і 31 колонки. Звідси зрозуміло, що всю земну поверхню покривають 60 колонок.

Рис. 7.2 - Розграфлення і номенклатури аркушів карти масштабу 1:1 000 000 (для північної півкулі). Заштриховано лист М-36

 

Позначення листа мільйонної карти складається з букви ряду й номера колони. Так, наприклад, трапеція, укладена між паралелями із широтою 48о і 52о п. ш. і між меридіанами з довготою 30о і 36о п. д., буде мати номенклатуру М - 36, тому що вона знаходиться в 13 поясі (тринадцятою буквою є буква М) і в 36 колоні, обмеженої меридіанами 30о і 36о п. д. (рис. 7.2).

В екваторіальних і помірних широтах території таких трапецій зручно розташовуються на листах паперу, однак по мірі наближення до полюсів колони і, отже, трапеції помітно звужуються, що приводить до необхідності на широтах 60...70о видавати листи зі здвоєними (12о по довготі), а на широтах 70...80о навіть із зчетвереними (24о по довготі) трапеціями.

Розграфка листів карт більш великих масштабів будується так, що кожному листу карти масштабу 1:1 000 000 відповідає ціле число листів карт більших масштабів. Їхнє позначення утворені номенклатурою відповідного листа мільйонної карти з додатком українських букв і римських або арабських цифр.

Номенклатура кожного аркуша карти масштабу 1:500 000, 1:200 000 та 1:100 000 (рис. 7.3) складається з номенклатури аркуша карти масштабу 1:1 000 000, з додатком відповідної літери або цифри.

Зі збільшенням чисельного масштабу в 2 рази площа зображення збільшується в 4 рази. Унаслідок цього буде дуже важко показати на одному листі в масштабі 1:500 000 ту ж територію, що і на листі карти мільйонного масштабу.

Рис. 7.3 - Розграфлення і номенклатура аркушів карт масштабів 1:500 000,

1:200 000 і 1:100 000 на аркуші карти масштабу 1:1 000 000

 

В Україні прийнято територію, охоплювану трапецією карти масштабу 1:1 000 000, поділяти середньою паралеллю і середнім меридіаном на 4 частині. Розміри отриманих трапецій 2о по широті і 3о по довготі. Листи позначають українськими заголовними буквами А, Б, В, Г (як показано на. рис. 7.4), а номенклатура кожного з них складається з номенклатури вихідного листа карти масштабу 1:1 000 000 і однієї з цих букв. Наприклад, на рис. 7.4 позначення заштрихованого листа буде N-36-А.

Трапеції карти масштабу 1:300 000 одержують шляхом поділу території трапеції мільйонної карти на 9 частин. Листи позначаються римськими цифрами I...IX, що пишуться перед номенклатурою вихідного мільйонного листа. Звідси одержимо, наприклад, позначення V-N-36.

Рис. 7.4 - Розподіл території, яка охоплена листом N-36 мільйонної карти, на трапеції листів карти масштабів 1:500 000, 1:200 000 і 1:100 000

 

Зі збільшенням масштабу до 1:200 000 відбувається подальше зменшення розмірів зображуваної території по широті і довготі. Для цього вихідну трапецію, що покривається листом мільйонної карти, розбивають паралелями і меридіанами на 36 менших трапецій. Позначення аркушів цього масштабу складається з номенклатури вихідного листа карти масштабу 1:1 000 000 і римської цифри (I, II,...XXXVI). Так, на рис. 7.4 заштрихований лист N-36-XV. Розміри території по широті 40', по довготі 1о.

Трапеції карти масштабу 1:100 000 одержують шляхом розграфлення трапеції охоплюваної листом мільйонної карти, на 144 частині. При цьому меридіани проводять через 30', а паралелі через 20'. Ув’язнені в цих межах трапеції стотисячного масштабу нумеруються арабськими цифрами з ліва на право і зверху вниз, як показано на рис. 7.4. Позначення листа стотисячної карти має, наприклад, такий вид: N-36-54, де N-36 номенклатура вихідного листа карти масштабу 1:1 000 000, а 54 - це номер листа стотисячної карти, розташованого на території зазначеної трапеції.

Трапеції карт масштабів крупніше 1:100 000 одержують шляхом поділу території, охоплюваної листом попереднього (більш дрібного) масштабу, на 4 частині. Таким чином, щоб одержати трапеції масштабу 1:50 000, територію, зображену на стотисячній карті, поділяють середньою паралеллю і середнім меридіаном на 4 частини і кожну частину позначають однієї з букв А, Б, В, Г українського алфавіту. Розміри такої трапеції 10' по широті і 15' по довготі. Приклад номенклатури листа карти цього масштабу N-36-54-Г (лист заштрихований на рис. 7.5 А).

Рис. 7.5 - Схема розподілу території, охоплюваної листом карти N-36-54 масштабу 1:100 000, на трапеції аркушів карти масштабу 1:50 000 (А),

1:25 000 (Б) і 1:10 000 (В)

 

Аналогічно одержують листи карти масштабу 1:25 000, виходячи з трапеції п’ятидесятитисячного масштабу. Територію листа масштабу 1:50 000 поділяють на 4 частини і кожну чверть позначають однією з букв а, б, в, гукраїнського алфавіту. Розміри трапеції - 5' по широті і 7,5' по довготі. Позначення листа карти масштабу 1:25 000 складається з номенклатури п’ятидесятитисячного листа, у межах якого знаходиться трапеція даного двадцятип’ятитисячного листа і буквеного символу цієї трапеції. Так, лист, заштрихований на рис. 7.5 Б, буде мати номенклатуру N-36-54-Г-а.

Трапеції аркушів десятитисячної карти одержують шляхом розподілу території, що покривається листом двадцятип’ятитисячної карти, середньою паралеллю і середнім меридіаном на 4 частині. Розміри кожної такої частини 2,5' по широті і 3,75' по довготі.

Позначивши нову трапецію однієї з цифр 1, 2, 3, 4, додають це позначення до номенклатури того двадцятип’ятитисячного листа, у межі якого входить ця трапеція. Таким чином, лист, виділений штрихуванням на рис. 7.5 В, має номенклатуру N- 36- 54- Г- а-2.

Зі зміною масштабу карт відповідно міняються розміри зображуваної території, тобто розмір рамок листа карти по широті і довготі. Завдяки цьому лінійні розміри листів карт різних масштабів залишаються майже без змін.

Номенклатури аркушів, суміжних з даним листом, звичайно підписують на рамці карти з відповідної сторони.

У табл. 7.1 приведені дані про розграфку, номенклатуру і розміри листів оглядово-топографічних і топографічних карт України.

 

2. Умовні картографічні знаки

Топографічні елементи місцевості зображуються на топографічних картах у вигляді умовних знаків, знаючи які можна уявити характер і взаємне розташування місцевих предметів. Абсолютно всі об’єкти місцевості позначити неможливо, навіть на карті найбільшого масштабу. З метою підвищення наочності та читання топографічної карти, дрібні та незначні об’єкти на ній не позначаються.

Таблиця 7.1 - Дані про розграфку, номенклатуру і розміри листів оглядово-топографічних і топографічних карт України

Масштаб карти	Отриманий від ділення трапеції	На скільки частин ділиться трапеція карти 1:1000000	Додаткові позначення листа	Приклад номенклатури	Розміри рамок		Площа території одного листа карти, км2
					по широті	по довготі
1:1 000 000		1	-	N-36	4°	6°	175104
1:500 000	1:1 000 000 на 4 частини	4	А, Б, В, Г	N-36-А	2°	3°	43776
1:200 000	1:1 000 000 на 36 частини	36	I, II,…,XXXVI	N-36-XV	40`	60`	4864
1:300 000	1:1 000 000 на 9 частин	9	I, II, III, IX	II-N-36
1:100 000	1:1 000 000 на 144 частини	144	1, 2,…,144	N-36-54	20`	30`	1216
1:50 000	1:100 000 на 4 частини	576	А, Б, В, Г	N-36-54-Г	10`	15`	306
1:25 000	1:50 000 на 4 частини	2304	а, б, в, г	N-36-54-Г-а	5`	7`30``	76
1:10 000	1:25 000 на 4 частини	9216	1, 2, 3, 4	N-36-54-Г-а-2	2`30``	3`45``	19

 

Умовними знаками топографічних карт називається система графічних, літерних, цифрових та кольорових позначень, яка дозволяє зобразити місцевість на карті. До умовних знаків завжди висувалися серйозні вимоги, основними з яких є:

- знаків не повинно бути багато, оскільки їх усі треба знати;

- знаки мають нагадувати об’єкт, який зображується;

- знаки мають бути досить простими для накреслення та запам’ятовування.

Тому умовні знаки періодично змінюються. На даний час використовуються умовні знаки, прийняті у 1983 році. Умовні знаки стандартні і обов’язкові для всіх відомств та установ, що займаються створенням топографічних карт. На всіх топографічних картах умовні знаки одних і тих самих об’єктів загалом однакові й відрізняються тільки розмірами. Цим і забезпечується стандартність умовних знаків і полегшується читання карт різних масштабів.

Графічні умовні знаки поділяються на масштабні, поза масштабні, лінійні та пояснювальні.

Масштабні (контурні) умовні знаки застосовуються для зображення місцевих предметів, розміри яких виражені у масштабі карти і дозволяють визначити площу такого об’єкта (ліс, луг, чагарник, болото тощо). Зовнішні межі (контури) таких об’єктів позначаються на карті крапковим пунктиром, якщо вони не збігаються з лініями місцевості (дорогами, річками тощо).

До пояснювальних знаків належать ті, що вказують на рід рослинності, напрямок течії річок, глибину болота тощо.

Поза масштабні умовні знаки застосовуються для зображення об’єктів, розміри яких не можна показати у масштабі карти (башти, колодязі, пам'ятники, окремі дерева тощо), а, отже, не можна визначити за картою шляхом вимірювань. Точне розташування цих предметів визначається головними точками (рис. 7.6), якими і користуються при визначенні координат, вимірюванні відстаней та вирішенні інших завдань.

Рис. 7.6 - Головні точки умовних знаків:

а) геометричний центр фігури; б) геометричний центр нижньої фігури;

в) середина основи знака; г) вершина прямого кута основи знака

 

Лінійними знаками позначаються об’єкти місцевості, у яких за картою можна вимірювати довжину, але не можна вимірювати ширину (дороги, канали, нафтопроводи, лінії електромереж тощо).

Крім графічних умовних знаків, якими позначаються місцеві предмети, для додаткової характеристики застосовуються повні й скорочені підписи та цифрові позначення.

Для підвищення наочності топографічні карти друкуються у кольорах, що відповідають забарвленню об’єктів місцевості: ліс -зеленим, гідрографія - синім, рельєф і піски - коричневим, щільно забудовані квартали населених пунктів та автошляхи з покриттям - жовтогарячим кольором.

 

 

Курс «Топографія з основами картографії»