10. Методи обліку товарно-матеріальних запасів (на складах і в бухгалтерії).

Запаси - активи, які: а) утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; б) перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; в) утримуються для споживання під час виробництва продукції, а також управління підприємством.

 Запаси включають: сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби, та інші МЦ, НЗВ, готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу, товари, що придбані з метою подальшого продажу; МШП що використовуються не більше 1 року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року. Придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

 Облік наявності і руху виробничих запасів на складах. Облік матеріалів на складах ведеться за кожним номенклатурним номером. З кожною МВО заключається договір про матеріальну відповідальність. Кожна відповідальна особа веде облік матеріалів за номенклатурними номерами. На кожний номенклатурний номер відкривається карточка форми М-12, де записується наявність і рух всіх цінностей. Відповідальність за ведення обліку несе МВО, а бухгалтерія контролює такий облік.

 Облік наявності і руху виробничих запасів в бухгалтерії. В бухгалтерії повинен вестися облік наявності і руху матеріалів. Для цього можна використати кількісно-сумовий облік, тобто у оборотних відомостях кількість і суму по кожному номенклатурному номеру. Але в зв'язку з тим, що фізично неможливо вести кількісно-сумовий облік по кожному номенклатурному номеру, то на підприємствах застосовують оперативно-бухгалтерський (сальдовий) метод обліку, при якому в бухгалтерії ведеться облік тільки за вартістю без кількості. Такий облік одержав назву сальдовий, тобто облік за залишками. Його сутність полягає в тому, що на 1-ше число кожного місяця проводиться інвентаризація залишків ТМЦ, які оцінюються за постійними цінами. Т.ч. якщо між даними інвентаризації і даними обліку будуть встановлені відхилення, то вони повинні бути списані або на винуватців, або в рахунок збитків підприємства.

 Для того, щоб об'єднати бух. і складський облік необхідно приймати від МВО первинні документи, на підставі яких приймались чи відпускались ТМЦ. В бухгалтерії ведуться оборотні відомості про рух ТМЦ. Інколи сьогодні застосовується оперативно-бухгалтерський метод обліку матеріалів. Сутність якого полягає в тому, що в бухгалтерії не ведеться облік в розрізі номенклатурних номерів, а тільки в розрізі груп матеріалів. Але оскільки КТ дозволяє вести облік за номенклатурними номерами, то сальдовий метод не застосовується. Якщо підприємство має декілька складів, то для того, щоб звести всі дані про наявність і рух матеріалів складається зведена відомість №10, в якій відображається наявність і рух цінностей.

1) Придбання запасів, включа­ючи витрати на інформацій­ні, посередницькі, транспортні витрати й інші згідно з П(С)БО 9 «Запаси»: Д 20 «Виробничі запаси» - К 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

 Сума ПДВ: Д 641 – К 63.

2) Відпуск запасів у виробництво по підприємствах, що використовують 8 клас, і в інвестиційну діяльність:

Д 80 “Матеріальні витрати”, Д 15 “Капітальні інвестиції” – К 20 «Виробничі запаси», субрахунки 201-209, 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети».

3) Відпуск запасів у виробництво по підприємствах, що не використовують 8 клас: Д 23 «Виробництво», 24 «Брак у виробництві», 91«Загальновиробничі витрати» 92 «Адміністративні витрати» 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності» – К 20 «Виробничі запаси», субрахунки 201-209, 22 «МШП».

4) Списання суми зниження ціни запасів до чистої реалізаційної вартості: Д 946 «Втрати від знецінення запасів» – К 20 «Виробничі запаси», субрахунки 201-209.

5) Списання недостач запасів за балансовою вартістю: Д 947 «Недостачі і втрати від псуван­ня цінностей» – К 20 «Виробничі запаси».