57.     Порядок визначення амортизаційних відрахувань для цілей оподаткування.

Для визначення суми амортизаційних відрахувань в законі визначаються витрати які підлягають амортизації (наприклад, придбання основних фондів для виробничого використання) та які не підлягають амортизації (наприклад, витрати на придбання невиробничих фондів). Основні фонди, в залежності від напрямку їх використання розподіляються на чотири групи. До першої групи основних фондів віднесено: будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої; до другої -  автомобільний транспорт та запасні частини до нього; меблі та інше офісне обладнання; до третьої - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2  і 4; до четвертої - електронно-обчислювальні машини, їх програмне забезпечення, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних предметів.

 Балансова  вартість  групи  основних фондів  на початок кварталу визначається за формулою:

   Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) - А(а-1), де:

   Б(а) - балансова вартість групи на початок розрахункового кварталу;

   Б(а-1) - балансова вартість групи на початок кварталу, що передував розрахунковому;

   П(а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;

   В(а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів  протягом кварталу, що передував розрахунковому;

   А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Норми  амортизації  встановлюються  у  відсотках  до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок кварталу в такому розмірі (в розрахунку на квартал):

   група 1 -  2%;

   група 2 – 10%;

   група 3 -  6%;

   група 4 -  15%.