98.     Податкова оптимізація в рамках вітчизняного і міжнародного законодавства. Проблеми подвійного оподаткування міжнародного бізнесу

Податкова оптимізація чи податкове планування як процес зменшення податкового навантаження в рамках легальної діяльності з використанням законних методів може відбуватись як у сфері національного, так і міжнародного бізнесу. Цей процес передбачає різні умови оподаткування в залежності від складу платників чи виду товарів  або існування податкових пільг.

Податкова оптимізація в рамках нац законодавства має тим менше можливостей, чим більше універсальними є ставки оподаткування та чим менше пільг надається суб”єктам підприємницької діяльності. Так, в У реально можна зменшити податкове навантаження, використовуючі такі пільгові режими оподаткування: спеціальні економічні зони (розміщення виробництва в таких зонах суттєво зменшує в перші роки податок на прибуток, плату за землю, а також митні платежі); пільгове оподаткування сільгоспвиробників (повна несплата податку на прибуток та пільги щодо ПДВ); спрощену систему оподаткування малого підприємництва.

Можливості податкової оптимізації в рамках міжнародного бізнесу обумовлені різними умовами оподаткування в різних країнах, і поки світова економіка не досягне універсалізації в цих сферах, суб”єкти підприємницької діяльності будуть використовувати ці відмінності для мінімізації податкового навантаження. Для цього в країнах з пільговим режимом оподаткування реєструється компанія, і завдяки маніпуляції цінами продажу та купівлі товарів та послуг в рамках холдингу, більша частина прибутку залишається в країні з низькими податками. Така політика податкового планування широко використовується як в Україні, так і в цілому світі. А оскільки така діяльність є цілком законною, податковим органам в усіх країнах досить важко боротись з цим явищем. Дієвим методом мінімізації цих процесів є в першу чергу оптимізація національного податкового законодавства.

 Подвійне оподаткування в міжнародному бізнесі означає багаторазове оподаткування одного і того ж об”єкта оподаткування однотипними податками в різних країнах. Подвійне оподаткування має наслідком погіршення інвестиційного клімату у відповідних країнах, зменшення доходів бюджету та “втечу капіталів” за кордон, тобто може сприяти великій зацікавленості платників в ухиленні від сплати податків. Ця проблема набула великого значення вже на початку минулого століття, а з розширенням економічних зв”язків між країнами, глобалізацієй світової економіки стала одним із аспектів міжнародного економічного та фінансового співробітництва.

Історично склалися два підходи до оподаткування доходів міжнародного бізнесу – за статусом платника та за джерелом походження доходів. В країнах, де оподаткування ведеться за стутусом платника, підлягають оподаткуванню доходи резидентів, отримані як в даній країні, так і за її межами. В країнах, де оподаткування ведеться за джерелом походження доходів, оподатковуються лише доходи, отримані на території даної країни, без залежності хто їх отримав: резидент чи нерезидент даної країни. Зрозуміло, що якщо міжнародна корпорація має компанії в країнах з різними податковими режимами оподаткування, вона заплатить подвійну суму податків з одного і того ж доходу: в країні, де оподаткування ведеться за статусом платника – податок з доходу, отриманого не лише в цій країні, але й в усіх інших; в країні, де оподаткування ведеться за джерелом походження  - повну суму податку з доходу, отриманого на території даної країни. 

Крім того, проблеми виникають і через різні юридичні  трактування в законодавстві різних країнах статусу платника, в результаті чого, навіть якщо міжнародний бізнес ведеться в країнах, де оподаткування ведеться за статусом платника, можливе не лише подвійне оподаткування, а й повна несплата податків в будь-якій країні.

Таким чином, для виключення подвійного оподаткування в міжнародному бізнесі можна як гармонізувати національну податкову систему у напрямку міжнародної універсалізації, так і досягати міждержавних домовленостей щодо взаємної узгодженності в оподаткуванні резидентів даних країн.

В Україні  прибуткові податки стягуються за статусом платника, тобто у резидентів України оподаткуванню підлягають як доходи, отримані на території України, так і за її межами. Крім того, нерезиденти також сплачують прибуткові податки, але лише з доходів, отриманих в Україні (територіальний принцип) і лише в тому випадку, якщо міжнародними договорами України з відповідними країнами не передбачено іншого порядку. Для виключення подвійного оподаткування для резидентів України застосовується метод податкового кредиту:  податки, сплачені за межами України з доходу, одержаного в країнах, з якими у нашої держави є договори про виключення подвійного оподаткування, зменшують податкові зобов”язання при визначенні суми податку, що підлягає сплаті в Україні, але не на всю суму сплачених податків за кордоном, а лише в межах суми податків, обчислених за українським законодавством. Тобто, якщо рівень оподаткування в іншій країні вище, ніж в Україні, зарахуванню підлягатиме не вся сума податків, сплачених в іншій країні, а лише та  її частина, що відповідає рівню оподаткування в Україні.