1.3. Основні методи економічного обгрунтування РПС.

Науковими методами оцінки, розміщення і розвитку продуктивних сил та виробничих економічних систем є методи: аналізу статистичних матеріалів, картографічних спостережень, техніко-економічних розрахунків ефективності, районного планування, економіко-математичного моделювання, системного аналізу, балансових розрахунків.

Методи аналізу статистичних матеріалів дозволяють вивчати просторово-економічні об’єкти та явища в їхньому  взаємозв’язку та динамічному розвиткові. Картографічні методи полягають у наочному зображенні і дослідженні РПС за допомогою топографічних, геологічних, географічних карт грунтів, щільності населення. На їх основі складаються більш диференційовані та спеціалізовані карти.

Методи техніко-економічних розрахунків ефективності поєднують визначення декількох показників різних  варіантів розміщення продуктивних сил: питомих капіталовкладень, трудомісткості, фондо- та матеріаломісткості, рентабельності, терміну окупності витрат, собівартості продукції, продуктивності праці:

; ; ; ;

;;;

; ;                            (1.2)

; ;

; ; .

Методи районного планування застосовуються при проектуванні розміщення виробництва на рівні регіону, а не окремого підприємства.

В основі економіко-математичних методів лежить системний підхід, створюються моделі, які після їх дослідження переносяться в реальну ситуацію. Балансові методи отримали своє використання у передпланових дослідженнях, коли розробляються баланси трудових ресурсів, грошових доходів і видатків населення, територіальні  баланси потужностей підприємств. Баланси поділяються на звітні та планові. Особливого значення набули розробки звітних міжгалузевих балансів виробництва, розподілу і споживання продукції в областях та економічних районах.

За допомогою методів системного аналізу можна порівнювати різні варіанти розв’язання проблем удосконалення розміщення виробництва і вибирати найоптимальніші з погляду на витрати та отримані результати.

Економічне обгрунтування, як головне завдання пошуку оптимального розміщення виробництва, проводиться за допомогою критерію мінімуму сумарних витрат при досягненні максимальних результатів. Економічна ефективність виробництва характеризується ефектом виробничої діяльності підприємств і затратами праці на його досягнення. Річні приведені витрати включають частку капіталовкладень () та поточні витрати (): , де  – нормативний коефіцієнт порівняльної економічної ефективності (– для підприємств державного сектора;  – в ринкових умовах не задається). Використовуючи дані приведених витрат () на виробництво одиниці продукції можна розрахувати раціональний радіус  перевезення продукції в певних районах  та   з врахуванням відстані між ними  і транспортних витрат на 1 км перевезення продукції в напрямку від першого до другого району  і від другого до першого :

.             (1.3)

Аналіз розміщення продуктивних сил в окремих економічних регіонах проводиться за допомогою визначення окремих індексів та коефіцієнтів. Так, індекс рівня районної спеціалізації визначається як відношення питомої ваги галузі у певному районі до питомої ваги тієї ж галузі в країні:

,                      (1.4)

де  ,  – відповідно, обсяги виробництва -ої галузі у певному районі, обсяги виробництва всієї продукції.

,  – відповідно, обсяги виробництва -ої галузі і всієї промислової продукції по країні в цілому;

або індекс ефективності районної спеціалізації визначається відношенням витрат (або прибутку) виробництва на одиницю продукції в районі ()  до такого ж показника в країні ():

.                                 (1.5)

Цей індекс ефективності спеціалізації району показує у скільки разів середньорайонні витрати на одиницю виробленої продукції менші або більші від середніх по країні.

Коефіцієнт міжрайонної товарності визначається відношенням чистого вивозу продукції (різниця між вивозом  і ввозом  аналогічної продукції) до загального обсягу  її виробництва в даному районі:

.                            (1.6)

Отже, основними методами аналізу розміщення виробництва є індексний, нормативний та за допомогою коефіцієнтів.