Лекція 8. Особливості розміщення продуктивних сил економічних районів центру, півночі і заходу України

 

8.1. Розміщення продуктивних сил у Північно-Східному, Столичному та Центральноукраїнському економічних районах.

8.2. Продуктивні сили Карпатського, Подільського і Волинського економічних районів.

 

8.1. Розміщення продуктивних сил у Північно-Східному, Столичному та Центральноукраїнському економічних районах.

Північно-Східний економічний район загальною площею 83,9 тис. км² з населенням 6 млн. 225 тис. чол. включає Полтавську, Сумську та Харківську області і належить до найбільш індустріально розвинених районів України. В районі склався індустріально-аграрний господарський комплекс. На промисловість району припадає 75% валового продукту, що складає 20% машинобудування країни.

У районі переважають чорноземи, цінні й родючі грунти. На півночі виділяються мало- і середньогумусні чорноземи. Високоврожайні грунти дозволяють району займати важливе місце у виробництві товарної пшениці, кукурудзи, соняшника, розвинуте овочівництво і садівництво, м’ясо-молочне і м’ясне тваринництво. Північно-Східний економічний район багатий на корисні копалини: природний газ (Шебелинське, Христинівське, Мератівське, Єфремівське родовища), нафту (Радеченківське, Сагайдацьке, Зачепилівське, Новогригорівське родовища), залізні руди (Кременчуцький залізнорудний басейн у Полтавській області), фосфорити (Харківська і Сумська область), кам’яну сіль (Сумська область), коаліни, кварцові піски, гіпс, крейду, вапняки. Серед річок найбільше значення має Дніпро з Кременчуцьким водосховищем. Відомі джерела мінвод є у Полтавській (Миргородське, Гоголівське), Харківській (Березівське) областях.

Населення району на 66% проживає у містах. Основна частина трудових ресурсів району зайнята в галузях матеріального виробництва. Трудовими ресурсами район в основному забезпечений.

Промисловість району представлена машинобудуванням, металообробною, харчовою, хімічною та легкою промисловостями. У Полтавській області споруджено гірничозбагачувальний комбінат. Чорна металургія представлена Кременчуцьким та Полтавським ливарно- механічними заводами. В районі є такі галузі машинобудування:

· енергетичне (Харків) – парові турбіни для атомних електростанцій, шахтові підйомні машини, крокові екскаватори, газорозрядні лампи;

· транспортне машинобудування (Кременчук) виготовляє великовантажні автомобілі, тепловози, тракторні запчастини, самохідні шасі, тракторні запчастини;

· верстатобудування, автомобільні лінії, верстати високої точності (Харків, Лубни);

· прилади, точні машини, інструменти і механізми, контрольно-вимірювальні прилади, калькулятори, радіоапаратура;

· підйомно- транспортне машинобудування (Харків);

· сільськогосподарські машини (Харків, Охтирка).

У Харкові значного розвитку набула авіаційна промисловість по виробництву пасажирських і транспортних літаків.

Підприємства розміщені у: Сумах і Ромнах – хімічного машинобудування; у Полтаві – устаткування для хімічного машинобудування. Найбільшого значення має цукрова промисловість, яка виробляє понад 20% цукру країни. Хімічна промисловість виробляє мінеральні добрива, пластмаси.

Легка промисловість за вартістю продукції посідає третє місце в районі після машинобудування і харчової промисловості. Найбільшим центром легкої промисловості є Харків. У Полтаві розміщені трикотажна, швейна фабрики, шкіряно-взуттєвий комбінат, у Сумах – швейна суконна і шкіряно-взуттєва фабрики.

Енергетичне господарство району розвинулося на базі природних горючих газів, нафти, привізного з Донбасу вугілля, торфу і гідроенергії Дніпра.

Сільське господарство розміщене на 70% всієї площі: соняшник – 14%, зернові, цукровий буряк, тваринництво становлять 52%. Транспортна система: залізничний 3 200 км – Харків, Лозова, Конотоп, Суми, Кременчук, Гребінка, Полтава, автомобільний – 24 тис. км, річковий порт (Дніпро) – Кременчук, трубопровідний Уренгой – Помари – Ужгород, Шебелинка – Полтава – Київ, нафтопровід – Мічуринськ – Кременчук, Гнідинці – Кременчук. Курортний потенціал регіону – це 45 санаторіїв, 8 туристичних баз. Мінеральні води є у Миргороді, Великобагачанську, Хоролі. Грязі розташовані у Миргороді.

Перспективи формування ринкового середовища в регіні полягають у: впровадженні ресурсозберігаючих технологій, нормалізації процесу фондовідтворення, інвентаризації земельних ресурсів і передачі у приватне користування (фермерство), раціональному використанні рекреаційних ресурсів.

Столичний економічний район включає Житомирську, Київську та Чернігівську області, розташований на 90 тис. км² з населенням 7,4 млн. чол., сформувався навколо столиці і включає 48 міст, 108 селищ та 4376 сільських населених пунктів. У національному господарстві зайнято майже 15% трудових ресурсів, виробляється понад 13% товарної промислової продукції, 15% валової продукції сільського господарства, 17% товарів народного споживання.

Природні ресурси району це – буре вугілля (Житомирщина-Каростишев), нафта (Чернігівщина-Прилуцьке, Леляківське), торф у поліській зоні (Замглай-Чернігівщина), титанові руди (Іршанівське родовище), фосфорити (Житомирська і Чернігівська обл.), бурштин (Київське водосховище), вапняки, крейда (Чернігівщина). Лісами вкрито 26% території. Судноплавні річки Дніпро, Десна, Прип’ять, Сож, Сейм. Курортні зони краю – Конча-Заспа, Пуща-Водиця, мінеральні джерела з радоновими водами – Біла Церква, Миронівка, Житомир, Чернігів.

Густота населення втроє вища ніж в інших районах, у містах 70% населення району (Київ – 2,6 млн. чол., Бердичів, Бровари, Ніжин по 100 тис., Чернігів, Житомир – 300 тис. чол., Біла Церква – 200 тис.)

У різних галузях зайнято 15% населення. Частка промисловості складає 60% у сукупному господарстві. На машинобудування, легку і харчову промисловість припадає понад 90% товарної продукції. Тут виробляються: хімічне устаткування (Бердичів, Бахмач, Київ, Коростень, Фастів), екскаватори (Київ), верстати (Бердичів, Київ, Житомир), шляхові машини (Коростень), радіо-, електроприлади (Васильків, Київ, Житомир), с/г машини (Біла Церква, Ніжин, Прилуки), автозапчастини (Житомир, Чернігів), літаки, річкові судна, мотоцикли (Київ). Лісопромисловий комплекс і меблеві фабрики розташовані у Броварах, Білій Церкві, Житомирі, Києві, Ніжині, Прилуках, Фастові, паперова промисловість (Житомир, Малин), будматеріали – вапно, асфальт, цегла (Біла Церква, Бориспіль, Бердичів, Малин, Ніжин, Житомир, Прилуки, Чернігів), виробництво нафти (схід), торф (Полісся).

Швейна промисловість розвинута у Києві, Житомирі, Бердичеві, Ніжині, Новоград-Волинському, Переяслав-Хмельницькому, Прилуках; харчова промисловість – найгустіша в Україні. Сільське господарство розвивається в умовах поділених зон: лісостеповій, поліській та приміській.

Перша спеціалізується на молочно-м’ясному скотарстві, свинарстві, картоплярстві, зерновім господарстві; у лісостеповій зоні розвинуте буряківництво, зернове господарство, у приміській зоні – молочно-м’ясне скотарство, свинарство, ягідництво. Дуже розвинена транспортна система.

Перспективи району – покращання економічної ситуації, посилення соціальної орієнтації, прискорення авіабудування, приладобудування, вирішення еколого-економічних та соціальних проблем, міжнародне співробітництво.

Центрально-український економічний район займає площу 45,5 тис. км² з населенням 2,7 млн. чол., включає Черкаську та Кіровоградську області. Природні ресурси: водні – (Дніпро, Південний Буг, Рось, Інгулець, Інгул, Ятрань), родонові лікувальні води (Умань, Знам’янка), буре вугілля (Олександрія, Кіровоградська обл., м. Ватутіно-Черкащина), залізисті кварцити (Кривий Ріг, Кременчук), вогнетривкі глини, графіти, каоліни, алмазоносність (Кіровоградщина), ліси незначні, уранові (світового значення) запаси руд, значні запаси (державного значення) золота, хромітів, нікелевих руд.

Трудові ресурси – населення розміщене у 28 містах, 41 с.м.т.; українці становлять 90,5%. Найбільші міста – Кіровоград, Черкаси, Олександрія, Сміла, Умань, Канів.

Промисловість, на яку припадає 53% господарства, спеціалізується на видобутку бурого вугілля (Олександрія, Ватутіно), енергетиці (Кременчуцька, Канівська ГЕС та 6 малих ГЕС, ТЕЦ: Кіровоградська, Черкаська, Ватутінська, Уманська), чорної металургії – збагачувальний комбінат у Долинському, ливарний завод у Кіровограді, кольорової металургії у Світловодську, Побузьку. Тут досить розвинені: машинобудівний комплекс – “Червона зірка” (тракторні сівалки), Кіровоград – “Гідросила” (гідропередачі), Черкаський машзавод, Смілянський завод харчового устаткування; верстатобудування (Умань, Олександрія), вагоноремонтні заводи (Черкаси, Умань); виробництво будматеріалів (видобуток лабрадориту – Капустинське, Власівське кар’єроуправління), щебеню – Знам’янка, Ватутіно, цегли – Чигирин, Городище, Корсунь-Шевченківський, Канів; хімічна промисловість у Черкасах, Світловодську, Кіровограді; деревообробна – Черкаський меблевий комбінат, Шполянська меблева фабрика; паперова – Олександрія, харчова промисловість – цукроварна Черкащина – 24 заводи, Кіровоградщина – 11 цукрових заводів; м’ясопереробна – Черкаси, Умань, Балаклія, Золотоноша, Звинигородка, Олександрія.

АПК представлений цукровою промисловістю (637 тис. т цукру піску), виробництво сільськогосподарської продукції у 2,5 рази перевищує на 1 жителя відповідні показники Донбасу: зернові культури – 50%, технічні – 17% (соняшник, цукровий буряк), картопля – 4,5%, кормові – 29%. Тваринництво займає тут 54% сільського господарства, розвинуте скотарство молочно-м’ясного напрямку, свинарство.

Транспортна система має: 1 700 км залізниць (вузли: Цвіткове, Знам’янка, Золотоноша, Христинівка, Помічна, Гайворон), автошляхи протяжністю понад 12 тис. км.

Основна проблема району – недостатній рівень розвитку промисловості; підвищений рівень забруднення радіонуклідами районів Канева, Лисянки, Звенигородки; забруднення атмосфери міст Черкас і Кіровограда.