6.2. Спеціалізація, концентрація і проблеми розвитку галузей АПК.

 Агропромисловий комплекс – це міжгалузева сукупність взаємопов’язаних галузей національної економіки, зайнятих виробництвом, промисловою переробкою, зберіганням, транспортуванням та реалізацією готової продукції сільськогосподарського походження. До складу АПК входять такі функціональні сфери:

а) галузі рослинництва і тваринництва, зайняті виробництвом сільськогосподарської продукції;

б) галузі промислової переробки сільськогосподарської продукції (м’ясна, молочна, борошномельно-круп’яна промисловість, легка промисловість по переробці сировини);

в) галузі, що виробляють засоби виробництва для потреб АПК (сільськогосподарське машинобудування, виробництво мінеральних добрив та хімзасобів, продовольче машинобудування, мікробіологічна промисловість);

г) галузі виробничої та соціальної інфраструктури (заготівля, зберігання, транспортування).

Важливою складовою частиною АПК є продовольчий комплекс– сукупність галузей, пов’язаних з виробництвом продуктів харчування.

В продовольчий комплекс входять такі підкомплекси: зернопродуктовий, бурякоцукровий, картоплепродуктовий, плодоовочепродуктовий, тютюнопромисловий, хмелепромисловий, м’ясопродукто-вий, яйцепродуктовий, рибопродуктовий, бджолопродуктовий.

Крім продовольчого комплексу в АПК входить непродовольчий, тобто комплекс виробництва товарів побутового споживання (вовно-, шкіряно-, хутро- та шовкопромисловий підкомплекси).

Поєднання взаємопов’язаних  стадій одного виробничого процесу, що охоплює виробництво, переробку і реалізацію сільськогосподарської продукції, називають агропромисловим циклом. Виділяють у циклі такі стадії: виробництво сировини, заготівля сировини, зберігання сировини, транспортування сировини, промислова переробка, реалізація готової продукції. Розрізняють агропромислові: підприємства (виробництво з переробкою на підсобних господарствах); фірми (виробництво на великих підприємствах, повністю формується агропромисловий цикл); об’єднання (інтеграція самостійних сільськогосподарських і промислових підприємств та обслуговуючих організацій); комбінати (інтеграція сільського господарства, переробної промисловості і обслуговуючої галузі в єдиній територіальній, виробничо-технічній, соціально-економічній та організаційній системі).

Україна має на двох третинах площі ріллі найбільш родючі чорноземи. Із загальної площі сільськогосподарські угіддя становлять біля 70%, з них орні землі займають – 80%. Незважаючи на це, розвиток АПК в занепаді із-за низького рівня і недостатнього впровадження новітніх досягнень науки і техніки.

Частка землеробства (рослинництва) у сільському господарстві України становить 51,7%. Найбільш сприятливими районами для розвитку землеробства є степова і лісостепова зони. Посівні площі на території України становлять біля 30 млн. га: під зерновими – 14, технічними – біля 4, картоплею і овочами – баштанними – 1,1 і кормовими культурами – 11 млн. га. Площа чистих парів становить 2 млн. га. Зернові культури займають біля 45% посівних площ, серед яких кукурудза, овес, зернобобові – горох. Озима пшениця сконцентрована у степовій (половина) і лісостеповій (понад третини) зонах. Озиме жито – у Поліссі (понад 60%). Ярий ячмінь – друга за площами посівів культура в Степу і Лісостепу. Кукурудза зосереджена в Степу і південній частині Лісостепу. Просо, гречка вирощується у Хмельницькій, Вінницькій, Черкаській областях. Рис висівають у Херсонській, Миколаївській, Одеській областях та в Криму. Технічні культури: цукровий буряк (12% посівних площ у Лісостеповій зоні – Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Черкаська, Чернівецька області); соняшник – олійна культура у центральному Степу; льон-довгунець – на Поліссі і передгір’ях Карпат (Житомирська, Чернігівська, Київська, Рівненська, Львівська область), тютюн (Крим, Закарпаття, Придністров’я), хміль (Житомирська, Рівненська, Сумська), картопля – (1,5 млн. га площі) найбільше у Поліській зоні. Овочівництво і баштанництво найбільше зосереджено в Лісостепу і на Поліссі (кавуни, дині – в південних областях), виноградарство (163тис. га) в Криму, Закарпатті, Одеській, Херсонській, Миколаївській областях.

Тваринництво в основному представлено скотарством, свинарством, птахівництвом та вівчарством і все меншим бджільництвом, конярством, рибництвом та шовківництвом. Скотарство є у всіх зонах України, свинарство у Поліссі та Лісостепу, птахівництво – навколо великих міст, вівчарство – (4 млн. голів овець). У степових областях: розведене конярство (поголів’я менше 1 млн.), бджільництво сконцентроване в Степу, Лісостепу і Карпатах. Тваринництво і землеробство в Україні може бути поділено по зонах: Поліська, Лісостепова, передгірські райони Карпат і Криму. Не втратила свого значення галузь конярства. Інтенсивне кліткове звіринництво найбільш поширене у лісостепових областях, зокрема у західних. Ставкове рибництво має найвищу продуктивність у лісостепових та карпатських областях. Певного розвитку набуло шовківництво у степових і частково у лісостепових областях. Поголів’я великої рогатої худоби з кожним роком зменшується. Відгодівля свиней і вирощування овець також з кожним роком зменшується.

До галузей харчової промисловості відносяться м’ясна, молочна, цукрова, борошномельно-круп’яна, консервна, олійна і крохмале-патокова. М’ясна промисловість концентрується в індустріальних районах і в районах потужної сировинної бази. Найбільші м’ясокомбінати є в Харкові, Полтаві, Одесі, Києві, Вінниці, Дніпропетровську та на Донеччині.

У структурі м’ясної промисловості переважає свинина та яловичина. Великі птахокомбінати, орієнтовані на виробництво м’яса, розміщені поблизу найбільших міст та курортних зон.

Молокопереробна промисловість включає маслоробну, сироварну, молочноконсервну галузі. В Україні є понад 500 підприємств молочної промисловості у тому числі 10 – випускають молочні консерви, які розташовані у Бахмачі (Чернігівська область), Смілі (Черкаська обл.), Первомайську (Миколаївська обл.). Найбільші підприємства молокопереробної промисловості знаходяться у Харкові, Києві, Дніпропетровську, Одесі, Львові. Маслоробні та сироварні заводи найбільші в Бердянську (Запорізька обл.), Жашкові і Тальному (Черкаська обл.), Ріпках і Козельці (Чернігівська обл.), Кременчуці. У середньому в Україні  виробляється в рік біля 280 тис. т масла, 70 тис. т сиру та іншої молокопродукції.

Цукрова промисловість включає понад 190 заводів, на яких щорічно виробляється майже 4 млн. т цукру. Найбільш розвинена цукрова промисловість у Вінницькій, Черкаській, Хмельницькій, Київській, Тернопільській областях. Цукрорафінадна є у Ходорові, Черкасах, Сумах, Шепетівці, Бердичеві та Одесі.

Борошномельно-круп’яна розміщена у таких центрах як Київ, Харків, Одеса, Миколаїв, Запоріжжя, Львів. Елеватори великої потужності зосереджені в Маріуполі, Кременчуці, Феодосії, Керчі. Хлібопекарна промисловість розвинена у всіх містах.

Олійна або олійножирова промисловість переробляє рослинні жири  соняшника, сої, ріпаку, льону та виробляє олію, маргарин, оліфу, мильну пасту, кулінарні жири. Найбільшими центрами виробництва олії є Дніпропетровськ, Запоріжжя, Полтава, Кіровоград, Вінниця.

Крохмале-патокова промисловість виробляє крохмаль. Найбільшими виробниками крохмалю є Чернігівська, Житомирська області.

Виноробна промисловість по виробництву виноградних вин та коньяків розміщена в основному в Криму, Одеській, Херсонській, Миколаївській, Закарпатській областях.

Пиво-безалкогольна промисловість представляє 300 заводів, що виробляють пиво, напої, мінеральні води (Миргород, Ужгород, Свалява, Запоріжжя, Чернівці).

Тютюнова промисловість включає 11 фабрик, 7 ферментаційних заводів, 1 завод ацетатних фільтрів. Знаходяться центри у Києві, Черкасах, Львові, Прилуках, Харкові, Кам’янець-Подільську.

Консервна промисловість по консервуванню плодів овочів та фруктів розміщена у найбільших центрах – Одесі, Сімферополі, Херсоні, Черкасах, Ніжині, Кам’янці-Подільському. Найбільші підприємства знаходяться у Криму, Миколаївській області, Вінницькій та Закарпатській областях.