1.2. Закономірності, принципи і фактори РПС. До основних закономірностей розміщення продуктивних сил слід віднести:

а) Закономірність ефективного чи раціонального розміщення виробництва, за якою відношення між економікою та територією такі, що найбільш можливий ефект забезпечується найменшими можливими витратами на розміщення об’єкта. Тобто, вказана закономірність випливає із закону економії праці, який регулює витрати на подолання просторової незбалансованості між районами видобутку, виробництва і споживання продукції:

,                            (1.1)

де       і  – відповідно, результати виробництва і праці;

         і  – відповідно, витрати виробництва і затрати праці.

В сучасних умовах надто багато затрачається праці на транспортування сировини, палива, готової продукції внаслідок територіальної віддаленості між окремими елементами виробництва. Через те закономірність раціонального розміщення продуктивних сил повинна реалізовуватися через наближення виробництва до джерел сировини, палива, людських ресурсів та споживачів. Цю закономірність ще називають економічністю або ефективністю розміщення продуктивних сил.

б) Закономірність пропорційного розміщення продуктивних сил на певній території випливає з економічного закону оптимальної концентрації промислових підприємств та його соціального значення, яке сприятиме  вирівнюванню в розрізі областей виробництва національного і реального доходу у громадян. Дана закономірність втілюється в життя дією принципів вирівнювання економічного розвитку різних районів. Її ще називають  закономірністю територіального поділу праці. Застосовуючи методи аналізу територіальної організації господарства економічних районів, визначають: економічну оцінку природних ресурсів, рівень забезпечення власними трудовими ресурсами; територіальний поділ населення як споживача матеріальних благ; співвідношення між спеціалізованими і допоміжними галузями; забезпечення господарства енергоресурсами, рівень транспортного обслуговування.

в) Закономірність комплексності РПС випливає з економічного закону суспільного поділу праці, який у просторовому аспекті модифікується в закон територіального поділу праці і виявляється у формуванні економічних районів і спеціалізації господарства. Основними рисами комплексного розвитку економічних районів є: раціональне використання районних ресурсів, узгодженість районного господарства з раціональною галузевою і територіальною  структурами, обумовленість матеріально-технічних, кооперативних, послідовних зв’язків.

г) Закономірність економічної цілісності регіону, що полягає у його географічному положенні, матеріальній та соціальній сферах, збереженні централізованого і регіонального елементів.

д) Закономірність регіональної інтерпретації господарства полягає у збиранні елементів національної економіки, внаслідок чого утворюється інтегрована система або регіональний економічний простір.

е) Закономірність територіальної концентрації продуктивних сил в регіонах полягає у зосередженні виробництва і трудових ресурсів у найвигідніших місцях регіону, що забезпечує більш високий рівень життя його населення.

Найважливішими принципами розміщення продуктивних сил є:

· принцип оптимальності розміщення виробництва – отримання оптимальних результатів при мінімальних витратах;

· принцип раціонального розміщення виробництва – наближення до матеріальних, трудових ресурсів;

· принцип пропорційності і збалансованості між виробничими потужностями, обсягом виробництва та наявністю сировинних енергетичних, водних, земельних, трудових, фінансових ресурсів;

· принцип комплексного розміщення виробництва, що полягає у комплексному використанні природних ресурсів;

· принцип розміщення підприємств  згідно з раціональними формами суспільної організації виробництва;

· принцип збереження екологічної рівноваги – найголовнішого екологічного імперативу;

· принцип обмеженого централізму – органічного поєднання стратегічних інтересів країни з інтересами регіонів;

· принцип урахування міжнародного територіального поділу праці – країна повинна розвивати те виробництво, для якого вона має найкращі умови і продукція якого користується найбільшим попитом на світовому ринку.

Розглянуті закономірності  і принципи реалізуються на основі певних  умов або факторів розміщення, які можна згрупувати за такими напрямами: природно-географічні, демографічні, техніко-економічні, соціально-економічні та еколого-економічні. При розміщенні продуктивних сил завжди необхідно економічно обгрунтувати і врахувати дію даних факторів.

Природно-географічні характеризують енергетичні, водні, лісові, земельні ресурси та корисні копалини, природно-кліматичні та транспортні умови за кількісними і якісними показниками.

Демографічні фактори враховують чисельність населення і його розміщення, кількісну та якісну оцінку людських ресурсів.

Техніко-економічні фактори характеризують рівень науково-технічного розвитку, виробничі умови, транспортні потоки.

Соціально-економічні фактори залежать від рівня розвитку продуктивних сил, зайнятості населення, умов праці, житлово-комунальних умов і сфери послуг.

Еколого-економічні фактори враховують вплив виробничих економічних систем на навколишнє середовище, шляхи відшкодування збитків, заподіяних природі внаслідок будь-якого виробництва продукції чи розміщення продуктивних сил.

В сучасних умовах важливий вплив на РПС в Україні мають також геополітичний та національний фактори.

В науковій літературі зустрічається і більш диференційована система факторів РПС. До них відносять: сировинний, водний, паливно-енергетичний, трудовий, споживчий, транспортний, соціальний, екологічний фактори; економіко-географічного положення та ринкової кон’юнктури (рух цінних паперів, зайнятість, розміри виробництва).

Організація РПС полягає в обгрунтуванні та врахуванні дії зазначених факторів, за допомогою їх економічної оцінки та наукових методів.