Лекція 1. Теоретико-методологічні основи розміщення продуктивних сил

 

1.1. Завдання, об’єкт, предмет та структура курсу

1.2. Закономірності, принципи і фактори РПС

1.3. Основні методи економічного обгрунтування РПС

1.4. Економічні методи просторової організації виробництва

1.1. Завдання, об’єкт, предмет та структура курсу.

Наука про розміщення продуктивних сил бере свій початок з кінця 19 ст. і вивчає територіальну організацію виробництва, що є основою не тільки розташування, але й управління ним. Ще засновники даної теорії А.Вебер (1908) та У.Тюнен (1926) фактично довели, що при однакових умовах розвитку однакових підприємств у залежності від їх розміщення можна досягти різних прибутків. Через те, одним із головних завдань даної науки є пошук і оптимізація розміщення продуктивних сил для забезпечення мінімальних сукупних затрат праці.

Згодом А. Гетнером, А. Лешем та  В. Кристаллером попередні теорії розвивалися і спиралися на головну роль прибутку за умов ринкового господарювання. Наприкінці 19 ст. і на початку 20 ст. проблема розміщення виробництва обмежувалася “теорією штандорту” (основоположник – Август Леш), суть якої полягала у виборі оптимального для окремого власника місця розміщення підприємства.

А.Гетнер обгрунтував хорологічну (місцеву)  концепцію, що відбивала причинний взаємозв’язок  між об’єктами і явищами, з одного боку, і териотріями, з якими вони співвідносяться – з іншого.

Проблеми розміщення продуктивних сил завжди були у центрі уваги українських вчених О.М.Алимова, П.Т.Ващенка, К.Г.Воблого, О.Т.Діброви, М.І.Долішнього, С.І.Дорогунцова, Я.І.Жупанського, Ф.Д.Заставного, С.І.Іщука, Є.П. Качана, В.В. Ковалевського, М.М.Паламарчука, Д.М.Стеченка, О.І.Шаблія.

В країнах з ринковою економікою всебічно розвивались різні теорії розміщення продуктивних сил. Наприклад, в теорії “географічного детермінізму” вирішальна роль надавалася географічному середовищу в розвитку і розміщенні промисловості різних країн та районів.

Теорія і практика розміщення продуктивних сил (РПС) в Україні за умов переходу до ринку набуває дедалі більшого значення. З методичного погляду проблема РПС невід’ємна від їх раціональної територіальної організації, основою якої є економічне районування, що грунтується на територіальному поділі праці, яке у свою чергу проявляється у виробничій спеціалізації економічних районів і потребує відповідної пропорції їх розвитку.

Предметом курсу є просторова організація продуктивних сил, вивчення якої здійснюється на різних рівнях: населений пункт, адміністративний район, область, економічний район, країна. Наука про РПС вивчає як загальні закономірності розташування продуктивних сил, так і їх конкретний прояв у галузевому і територіальному аспектах на регіональному та міжрегіональному рівнях. Вона вивчає економічну результативність територіальної організації виробництва для обгрунтування ефективної регіональної політики.

Об’єктом дослідження науки з РПС є елементи просторової організації продуктивних сил: природоресурсний, людський, трудоресурсний потенціали, галузеві і міжгалузеві комплекси, соціальна інфраструктура та територіальні виробничі системи.

Метою курсу є формування у студентів теоретико-методологічних засад і практичного досвіду ефективного обгрунтування розміщення продуктивних сил з метою отримання максимально можливих результатів діяльності виробничих економічних систем (ВЕС) з урахуванням демографічних, соціально-економічних, природних та екологічних факторів.

Завдання курсу полягають у отриманні студентами знань, необхідних для:

· обгрунтування оптимального РПС;

· вдосконалення галузевої структури економіки, відновлення її рівноваги;

· інтеграції наукової бази і великого контингенту вчених, на основі всебічної зацікавленості останніх і держави;

· регулювання надмірної концентрації матеріаломістких галузей в одних районах і недовикористаної в інших;

· подальшої необхідності структурної перебудови економіки і конверсії підприємств;

· екологізації раціонального розташування виробництв з метою регулювання вичерпності ресурсів та відшкодування збитків, заподіяних  природі від нераціональної та економічно-небезпечної діяльності ВЕС;

· створення і розміщення вільних економічних зон, прогнозування діяльності підприємств в умовах розвитку ринку.

Структура курсу включає наступні розділи: теоретичні основи та загальні умови РПС, розвиток і розміщення РПС за галузями національної економіки, територіальна організація господарства України в системі економічного районування, вплив зовнішніх економічних зв’язків на розвиток та розміщення продуктивних сил України.

Якщо розглядати науку про продуктивні сили як систему суб’єктивних (людина) і речових (засобів виробництва) елементів, що виражають активне ставлення людей до природи, або як сукупність трудових ресурсів і засобів виробництва, то вона взаємодіє з широким колом інших наук. Ця наука належить до економічних наук і водночас спирається на результати наукових досліджень природничих, географічних і технічних наук. Результати досліджень останніх безпосередньо впливають на характер розміщення промисловості, сільського господарства і транспорту. Розвиток науки про розміщення продуктивних сил грунтується на економічних законах і категоріях, які вивчає макро- і мікроекономіка. Вона широко використовує результати наукових досліджень, галузевих економік, фінансів, економіки праці, економіки природокористування, історії народного господарства, економічної статистики, економічної кібернетики, регіоналістики, економічної і соціальної географії зарубіжних країн, картографії та інших наук.