9.2. Економічні зв’язки України з країнами світу.

В Україні уже створено правову основу для практичного здійснення зовнішньоекономічної політики. Міжнародні зв’язки України здійснюються як у зовнішній торгівлі, так і в економічному, науково-технічному і культурному співтоваристві, міжнародному туризмі.

У нинішніх умовах обсяг експорту України не відповідає можливостям товаровиробників і не забезпечує потреб країни у валютних надходженнях, зниження рівня інфляції.

Майже 72,4% експорту в Україні становлять сировина, матеріали. Зовнішня економічна діяльність України потребує докорінної перебудови. У товарній структурі вивозу переважають вироби чорної металургії, залізна руда, кокс. Популярною стала форма бартерної основи, у формі клірингу – заліку взаємних вимог і зобов’язань (безготівкові розрахунки). Основним напрямом зовнішньоекономічної діяльності України є розвиток і поглиблення торгівельно-економічного співробітництва з країнами Східної Європи та країнами, що мають українську діаспору.

За сучасних умов Україна налагоджує прямі  зовнішньоекономічні відносини з багатьма країнами світу. Так, на кінець 1999 року її визнали понад 170 країн світу, 130 з них встановили з Україною дипломатичні відносини. За даними Мінстату в 1995 році Україна мала з країнами далекого зарубіжжя позитивне сальдо розміром 1,3 млрд. дол. США. Основна частина експорту України припадає на Європу (49%), Азія (39%), Америка (8,3%), Африка (4%).

У структурі експорту України найбільшу частку складає сировина, матеріали, товари народного споживання – 78,7%, машини і устаткування – 10,3%, інші товари – 2,1%. Україна отримує з різних країн світу промислове устаткування, медичне обладнання, різні прилади, хімічні товари, кава, цитрусові. Найтісніші економічні зв’язки існують з Угорщиною, Польщею, поставки донецького вугілля в Італію, Францію, Єгипет. Залізна руда вивозиться до Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Румунії, Болгарії. До Великобританії з України надходить прокат чорних металів, до Німеччини експортуються феросплави, чорні метали, віконне скло, олія. З Німеччини імпортуються різні машини, промислове устаткування, прокат чорних металів. Українські машинобудівельники виготовили для США унікальний трансформатор  на 500 тис. кВт для Фінляндії – комплекс устаткування для атомної електростанції. Традиційні товари експорту країн, що розвиваються є: бавовна, арахіс, рис, оливкова олія, каучук, цитрусові, кава.

У 2000 р. експорт товарів та послуг збільшився на 18,8% і склав 18,1 млрд. дол., а імпорт відповідно – на 18,2% і 15,3 млрд. дол. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі зросло з 2,3 млрд. дол. у 1999 р. до 2,8 млрд. у 2000 р. Ця позитивна динаміка стала потужним фактором загального зрос­тання української економіки.

Збільшенню експортних поставок сприяла зовнішньоекономічна кон'юнктура, особливо з Росії, у торгівлі з якою експорт українських товарів зріс на 46,7% і за­безпечив 24,1% від усіх експортних поставок. Позитивною е динаміка торговель­них відносин з іншими країнами-членами СНД, насамперед Азербайджаном, Ка­захстаном, Таджикистаном, Туркменістаном та Узбекистаном. Істотно збільшився експорт товарів у країни Євросоюзу, передусім Іспанію (37,9%), Італію (39,1%), Нідерланди (в 1,7 рази), Німеччину (32,4%), Фінляндію (в 32,4%), Францію (31,4%), Швецію (в 1,7 рази), а також у держави-кандидати на членство в цій організації Латвію (в 3,4 рази), Болгарію (29,9%), Польщу (38,7%), Румунію (в 2,2 рази), Чехію (33,5%). В 1,7 рази зріс експорт у США та Канаду.

Прискореними темпами зростали експортні поставки продукції тваринництва (33,6%) та харчової промисловості (30,9%).

Поліпшилася товарна структура експорту за рахунок зростання поставок про­дукції фармацевтичної промисловості (37%), пластмас та виробів з них (1,6 рази), машин та устаткування (47,5%), електричних машин (49,5%), засобів наземного транспорту (48,5%).

За 2000 р. з країн СНД та Балтії було ввезено 59,2% від загального обсягу імпор­ту в Україну, з інших країн - 40,8% (у 1999 р. – відповідно 58,6% і 41,4%). Найбіль­ше імпорту надходить з Російської Федерації – 41,7% від загального обсягу імпор­ту, Німеччини – 8,1%, Туркменістану – 6,8%, Білорусі – 4,3%, Казахстану – 3%, США – 2,6%, Італії – 2,5%, Польщі – 2,2%.

43% від вартості імпорту припадає на мінеральне паливо, нафту та продукти її переробки (у т.ч. 23,8% - природний газ). В Україну надійшло 6,6 млн. т кам'яно­го вугілля, 5,8 млн. т нафти сирої (у т.ч. з Російської Федерації - 3,9 млн., Казахста­ну - 1,9 млн. т), 59,2 млрд. м³ природного газу (у т.ч. з Російської Федерації - 39,3 млрд., Туркменістану - 17,8 млрд., Узбекистану - 2,1 млрд. м³).

Поставки машин, устаткування та механізмів складали 13,9%. Це на 25,9% більше, ніжу 1999 р.

Україна з Кременчуцького заводу поставляє вантажні автомобілі до Індії, Пакистану, Сірії. У 2001 р. на території України діяло понад 2,5 тис. спільних підприємств. За участю фірм США створено 120 СП, Німеччини – 40, Австрії – 22. Україна має приділяти велику увагу міжнародному туризму (приймає лише 250 тис. іноземних туристів). Резервом для надходження валюти до України є плата за транзитні  залізничні, автомобільні, повітряні перевезення, транспортування нафти і газу (щороку 6 млрд. дол.)

Повномасштабна інтеграція України в європейський економічний та соціаль­ний простір можлива лише за умови виведення національної економіки на трає­кторію стійкого зростання через кардинальні структурні зміни та поглиблення курсу ринкових реформ, а також проведення активної і послідовної соціальної політики.

Реалізація цих завдань ускладнюється значним розривом у рівнях економічно­го та соціального розвитку України та держав - членів ЄС і навіть кандидатів на членство в ЄС з "першої хвилі розширення", а також істотними структурними невідповідностями і деформаціями української економіки. У цьому контексті привертає увагу таке:

• за даними статистичної бази Світового банку, рівень валового внутріш­нього продукту на душу населення в Україні складає (при обрахуванні ВВП за па­ритетом купівельної спроможності валют) лише 15,4 % від середнього рівня ЄС, а порівняно з країнами-претендентами "першої хвилі" - 34,8 %;

• за індексом людського розвитку, який складається в рамках Програми розвитку ООН, Україна посідає 78 місце у світі з показником 0,744, тоді як країна з найнижчим його рівнем в ЄС - Португалія (з показником 0,864) - 28-е, а 12 з 15 країн входять до першої двадцятки, маючи показники індексу в діапазоні 0,903-0,928;

• занадто велика залежність української економіки від експорту (його част­ка у ВВП за даними Держкомстату в 1999 р. складала 52%); показник експорту на душу населення складає лише 4,9 % від середнього рівня в ЄС і 18,1% порівняно з країнами-претендентами "першої хвилі";

• за майже 9-відсоткової частки прямих іноземних інвестицій (ПІІ) у валовому утворенні постійного капіталу в Україні (що виглядає цілком пристойним по­казником на фоні відповідного індикатора по ЄС - 15,3 %) рівень продуктивності праці на душу населення в Україні не перевищує 2,3% від середнього показника в ЄС та 8 % - країн-претендентів "першої хвилі".

Україна має на сьогодні досить неоднозначні, суперечливі результати практично в усіх основних складових входження в єдиний економічний простір Євросоюзу – вільному русі товарів, послуг, капіталів і робочої сили.