6.3. Транспортний і рекреаційний комплекси: структура, стан і особливості розвитку за умов ринку.

Транспортна система – це територіальне поєднання взаємопов’язаних видів транспорту, які взаємодіючи задовольняють потреби національної економіки та населення у перевезенні вантажів і пасажирів.

Транспортно-економічні зв’язки розрізняють за видами транспорту, вантажами, розмірами території. Вони можуть бути міжнародними, міжрегіональними та внутрішніми. Робота транспортної системи світу характеризується довжиною мережі шляхів сполучення, що  складає майже 30 млн. км.

За призначенням транспорт поділяється на: загального користування (вантажі, пасажири); відомчий (внутрішньовиробничий); особистого призначення.

Існують такі види транспорту: наземний (залізничний, автомобільний, гужовий); водний (морський, річковий, озерний); повітряний та трубопровідний. Роботу транспорту забезпечує транспортна інфраструктура – економічно збалансована сукупність шляхів сполучення, рухомого складу, засобів управління і зв’язку та технічного обладнання. В Україні розвинені всі види транспорту. На 10 тис. км² території припадає 372 км залізничних колій, 78 км внутрішньоводних, біля 2000 км автомобільних шляхів з твердим покриттям. Кризові явища розвитку економіки негативно вплинули на темпи та обсяги роботи галузі, лише в останні роки почав збільшуватися вантажо- та пасажирооборот. Обсяг поставок збільшився у 2000 р. на 10%. Застарілий парк транспортних засобів, суден, електровозів не дає змоги виходити на більш широкі міждержавні перевезення.

Залізничний транспорт в Україні бере на себе основну частку вантажообороту і перевезень пасажирів. Перші залізниці з’явилися у 1860 роках у північному (до Москви) та західному напрямках, а потім Донбасі, Кривому Розі (загальна протяжність в Україні залізниць у 1913 році становила 15,6 тис.км). Залізничний транспорт України має шість залізниць, об’єднаних департементом “Укрзалізниця”. Найбільшими  вузлами є: Київ, Харків, Лозова, Фастів, Ясинувата, Волноваха, Дебальцеве, Жмеринка, Шепетівка, Синельникове, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Полтава, Бахмач, Коростень, Козятин, Львів. Залізничний транспорт України – четвертий у світі після Росії, США і Канади. Щоб матеріально-технічна база залізниць України максимально задовільняли потреби, необхідно придбати 550 секцій електровозів, біля 900 секцій тепловозів, 2 800 пасажирських та 33 000 вантажних вагонів, 670 вагонів електровозів. У подальшому необхідно побудувати лінії для руху пасажирських поїздів (Київ – Львів – Краків – Берлін; Київ – Харків – Крим; Київ – Одеса; Київ – Донецьк), реконструювати 12 великих залізничних станцій, ряд мостів і тунелів, завершити будівництво заводу з виробництва дорожніх машин у Кіровограді.

У світі використовують декілька типів колій: нормальна (1435 мм) – Європа, Америка, Австралія; широка (1656 мм) – Індія, Пакистан, Ірландія; середня (1067мм) – Японія, Індонезія; вузька (600 мм) – Центральна Америка, Тропічна Африка.

Найбільші трасконтинентальні залізниці розміщені в Америці. На дорогах США, Західної Європи, Японії діють швидкісні (259км/год) магістралі.

Морський транспорт регулярно почав діяти на Чорному і Азовському морях наприкінці 18 століття. Загальна довжина берегової лінії України 2 000 км. Найважливішими морськими портами є Одеса, Ізмаїл, Іллічівськ, Херсон, Миколаїв, Севастополь, Ялта, Феодосія, Керч, Маріуполь, Бердянськ. Основу морського транспорту України становлять Чорноморське (ЧМП), Азовське (АМП) та Українсько-Дунайське (УДП) пароплавство, що володіють транспортним флотом на 5,2 млн. т і пасажирським флотом на 9,9 тис. місць.

Український морський транспорт досяг критичного віку, не оновлюється парк, потреба становить біля 120 суден, 10 пасажирських суден. Валютні надходження від пароплавства становлять біля 1 млрд. дол., однак цей вид транспорту не може перейти на самофінансування.

Річковий транспорт в Україні зародився ще досить давно, коли розвивалися шляхи Стародавньої Греції та Візантії. Після будівництва в середині 30-х років Дніпрогесу і затоплення Дніпровських порогів встановилося наскрізне судноплавство на Дніпрі. Створено канали басейну Дніпра і Німану, Вісли і Західної Двіни, Березина і Західної Двіни. Загальна довжина судноплавних річок в Україні становить 4,4 тис. км, у тому числі найдовша внутрішня водна артерія Дніпро ( 1 200 км). Річковий транспорт України представлений міжгалузевим держоб’єднанням “Укррічфлот”, яке реформувалося у судноплавну компанію з 290 структурними одиницями. Для забезпечення стійкої роботи річкового транспорту необхідно: реконструювати Запорізьке, Херсонське, Київське судноремонтнобудівні підприємства, збудувати Волковську ремонтно-експлуатаційну базу на Дунаї, оснастити порти високопродуктивними перевантажувальними комплексами, вивести з експлуатації фізично застарілі судна.

Автомобільний транспорт майже не поступається за обсягами перевезень морському і залізничному транспортам. Найважливіші шляхи сполучення України з Центральними, Північно-Кавказькими, Поволзькими економічними районами Росії, Молдовою та Білоруссю. Наймогутнішими автомагістралями є: Київ-Брест, Москва-Харків, Дніпропетровськ-Запоріжжя-Сімферополь, Дніпропетровськ-Нікополь, Львів-Київ, Харків-Ростов-на-Дону. Проблеми існують у незадовільній структурі парку по паливу (12% автобусів і 22% авто-дизельні), недосконалій системі технічного обслуговування та ремонту, недостатньому забезпеченні шляхами (ще треба 200 тис. км шляхів – особливо у сільській місцевості). Слід побудувати швидкісні магістралі, що з’єднують Західну Європу і країни СНД. Інвестування будівництва слід проводити на дорогах Чернівці-Хмельницький-Шепетівка, Барселона-Київ (заплановано для будівництва), Черкаси-Суми. Потребує досконалості автосервіз.

Трубопровідний транспорт включає нафто- і газопровідний. Перший має 12 основних нафтопроводів (2,6 тис. км завдовжки) в основному з Росії. З Одеси на переробку в Херсон, Кременчук, Лисичанськ планується перекачування нафти. Потрібне будівництво другої нитки нафтопроводів: Одеса-Снігурівка (до 45 млн.т), Снігурівка-Кременчук (37 млн. т). Найбільші газопроводи Шебелинка-Харків, Шебелинка-Дніпропетровськ-Кривий Ріг-Одеса-Кишинів-Щабелинка. Необхідно спорудити газопровід з Ірану через Кавказ. Основне завдання діючої системи газопроводів (33 тис. км) полягає у підтримці у працездатному стані. Необхідно завершити спорудження газопроводів: Тула-Шостка-Київ, Мар’янівка-Херсон-Крим, Джанкой-Феодосія-Керч.

Повітряний транспорт зосереджений у таких авіапортах Бориспіль, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Вінниця, Львів, Запоріжжя, Сімферополь, Чернівці, Херсон. До об’єднання “Авілінії України” належить 27 авіазаводів, 105 аеродромів та ремонтні підприємства. Великі надії покладаються на вітчизняний аеробус АН-218. Відкриваються нові повітряні лінії до США, Канади, Ізраїлю, Німеччини, Австрії, Китаю, Польщі.

Міський пасажирський транспорт включає метрополітени, трамваї, тролейбуси, автобуси, таксі. Метро є в Києві, Харкові; трамваї – Київ, Вінниця, Львів, Дніпропетровськ, Євпаторія; тролейбусний транспорт – у 46 містах України.

Рекреація полягає у створенні умов для відпочинку, лікуванні, компенсації життєвої енергії. Рекреаційний комплекс можна поділити на:

1) лікувально-оздоровчий (курортне лікування);

2) пізнавальний (туризм);

3) економічний (регенерація робочої сили).

В Україні є лікувально-оздоровчі, спортивні (туристичні), пізнавальні системи. Багато є рекреаційних ресурсів: бальнеологічних (мінеральних вод, грязей), кліматичних, ландшафтних, пляжних, пізнавальних. Мінеральні води поділяються на: води без специфічних компонентів (група А)-Миргород, Трускавець (Львівська область), Феодосія (Крим), Куяльник (Одеська область), Очаків (Миколаївська область); води вуглекислі (групи Б) – Поляна (Закарпатська область), Голубине, Квітка Полонини; води сульфідні – Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська області; води залізисті – “Гірська Тиса” (Закарпатська обл.); води йодні, бромні – Трускавець, Березівка (Харківська обл.); радонові води – Хмільник (Вінницька обл.); сірководневі –Сатанів (Хмельницька обл.).

Грязі є у Львівській та Івано-Франківській областях. Мулисті грязі є в Куяльнику, Одесі, Криму.

Лісолікувальні ресурси є у Закарпатській області. Пізнавальні ресурси є характерним фактором, що визначає мотиви відвідування України туристами. Найбільші історичні пам’ятки знаходяться в Києві, Чернігові, Львові, Одесі та інших містах. Завдяки різноманітним ресурсам рекреаційний комплекс України є багатофункціональним. В Україні діє 45 курортів міжнародного і державного значення, 13 курортів місцевого значення, 400 санаторіїв. Найбільшою популярністю у населення користуються райони Південного берега, Гірський Крим, Узбережжя Чорного і Азовського морів та Карпати.