Лекція 5. Паливно-енергетичний, будівельний та хіміко-лісовий комплекси України

 

5.1. Розміщення галузей паливно-енергетичного комплексу: вугільної, нафтової, газової промисловості та електроенергетики.

5.2. Структура, перспективи розвитку будівельного комплексу

5.3. Спеціалізація та концентрація хімічної, лісової та деревообробної промисловості

5.1. Розміщення галузей паливно-енергетичного комплексу: вугільної, нафтової, газової промисловості та електроенергетики.

В структурі промисловості України на частку паливної припадає 15% вартості основних фондів і майже 8% середньорічної чисельності промислово-виробничого персоналу. Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) виробляє 11% вартості промислової продукції України. ПЕК – це складна міжгалузева система видобутку й виробництва палива та енергії, їхнього транспортування, розподілу і використання. До його складу входять паливна промисловість (нафтова, газова, вугільна, сланцева, торфова) та електроенергетика, тісно пов’язані з усіма галузями національної економіки. Високими темпами зростає потреба у різних видах енергії  і палива при звуженому використанні таких  видів енергетичних ресурсів, як нафта, природний газ, ядерне паливо і навіть вугілля, у зв’язку з обмеженістю їх запасів і видобутку.

За обсягом виробництва палива промисловість характеризується  за останні роки постійним зростанням. Так, у 1998 році обсяги склали 9586 млн. грн., у 1999 р. – 12039 млн. грн., у 2000 р. – 14575 млн. грн.

Удосконалення паливного балансу України зумовлюється передусім значною диференціацією рівнів забезпечення паливом окремих районів, діаметрально протилежних у системі видобутку і споживання палива. Тому у подальшому необхідно вдосконалювати галузеву й територіальну структуру паливного балансу, а також реконструювати розміщення основних споживачів палива. Щодо вдосконалення структури паливного балансу, то в перспективі для західних і південних районів України найекономнішими будуть електроенергія АЕС, а для східних – вугілля Донбасу.

Паливно-енергетичний баланс – це баланс виробництва, перетворення та використання всіх видів енергії: мінеральної, сонячної, вітрової, хвильової, геотермальної.

Вугільна промисловість – посідає перше місце за обсягами видобутку. Основний район – Донецький басейн з 295 кам’яновугільними шахтами, із яких 13 з коксівним вугіллям. Видобуток з кожним роком зменшується внаслідок проблем економічного та технічного характеру. Вугільні шахти зосереджені в центрі й на півночі Донецької та півдні Луганської областей. Нове шахтне будівництво зосереджене в Західному Донбасі – Дніпропетровській області. Майже 14 млн. т кам’яного вугілля видобувають у Львівсько-Волинському кам’яновугільному басейні. Дніпропетровський буровугільний басейн розташований переважно на Правобережжі України й об’єднує родовища Житомирської, Вінницької, Київської, Кіровоградської, Черкаської, Запорізької та Дніпропетровської областей. Понад 58 родовищ характеризуються відкритим способом вугледобування.

Нафтова промисловість – характеризується низькими показниками, хоча багато невикористаних можливостей. Нині перше місце з видобутку нафти належить Лівобережній Україні, де працюють нафтогазові управління в Чернігівській області на базі Гнідинцівського і Прилуцького родовищ, Сумській – на основі Охтирського і Качанівського родовищ і в Полтавській на базі Сагайдацького, Зачепилівського та Радченківського родовищ. Друге місце займають Прикарпатські родовища (Бориславнафтогаз і Долинонафтогаз). Видобута нафта в Україні має високу собівартість внаслідок способу і умов видобутку. Нафтопереробна промисловість представлена Лисичанським, Кременчуцьким, Херсонським, Бердянським, Дрогобицьким, Львівським та Надвірнянським нафтопереробними заводами. При потребі 45 млн. тон в Україні у 2001 р. було видобуто 3,8 млн. тон. Перспективним напрямками є: розвідки на суходолі України і у підводних надрах Чорного моря, та використання нафти для виробництва двигунного палива і як сировини для хімічної промисловості.

Газова промисловість – почала інтенсивно розвиватись у 70-х роках, коли було освоєно Передкарпатську нафтогазову область (припадає 3,1% всього видобутку газу), розвідані запаси газу якої становлять 94 млрд. м³. Більша половина газових запасів (65 млрд. м³) сконцентрована в Івано-Франківській області. У Прикарпатті  Дошавське родовище використовується для підземного зберігання газу. Крім Угерського, Кутківського на Прикарпатті виявлено Немирівське, Солотвинське, Мукачівське, Іршавське родовища. Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна область найбільша в Україні (93,8% всього газу країни). Основні родовища газу розташовані у Харківській (Шебелинське, Хрестищенське, Дружелюбівське), Полтавській (Солохо-Диканське), Дніпропетровській, Чернігівській областях.

У Причорноморсько-Кримській нафтогазоносній станції відкрито і експлуатується родовище (із запасом 14,3 млрд. м³). Майже 4/5 газу використовуються для потреб  промисловості. Торфова промисловість є однією з найдавніших галузей паливної промисловості. Основні родовища торфу зосереджені в Сумській, Чернігівській, Житомирській, Рівненській та Львівській областях. У Карпатах і Поліссі, ряді районів Лісостепу як місцеве паливо використовують дерево.

Електроенергетика є складовою частиною енергетичного комплексу і впливає на територіальну організацію продуктивних сил. Розміщення її залежить від наявності паливно-енергетичних ресурсів і споживачів електроенергії. З кожним роком збільшуються обсяги виробництва електроенергії в Україні. У 1998 р. вони склали 13637 млн. грн., у 1999 р. – 17472 млн. грн., у 2000 р. – 17596 млн. грн. Усі електростанції поділяють на теплові, гідравлічні, атомні та такі, що використовують нетрадиційні джерела енергії. За останніх 35 років потужність найпоширеніших електростанцій зросла у 5 разів. Перевагами ТЕС є вільне розміщення і вдвоє дешевша вартість капіталовкладень. Найбільші ТЕС є в Донецькій області – Старобешівська, Кухарівська, Слав’янська; в Дніпропетровській – Криворізька, Придніпровська; в Івано-Франківській – Бурштинська; у Вінницькій – Ладижинська; в Київській – Трипільська. В Україні працює кілька атомних станцій: Запорізька, Південноукраїнська, Рівненська, Хмельницька. Під натиском громадськості припинено будівництво Кримської, Чигиринської, Харківської та Одеської АЕС.

ГЕС є однією з найефективніших джерел, де  видобувають у 5-6 разів дешевшу електроенергію. ККД ГЕС складає біля 80%. Основні ГЕС розташовані на Дніпрі – Дніпрогес, Кременчуцька, Каховська, Дніпродзержинська, Канівська та Київська, на Дністрі – Дністровська, у Закарпатській області – Теребле-Ріцька ГЕС.

Необхідно збільшити виробництво електроенергії з нетрадиційних джерел – сили вітру, енергії сонця та хвиль. Так хвильові електростанції Чорного і Азовського морів можуть виробляти до 17 млрд. кВт×год. Отже, за умов забезпечення пріоритетного розвитку різних видів енергоносіїв, Україна може себе повністю забезпечити паливом та електроенергією.

Структура паливно-енергетичного балансу світу наступна: нафта – 40%; природний газ – 23%; вугілля – 31%; атомна енергія – 2%; гідроенергія – 3%; інші види – 1%. Серед загальних ресурсів викопного органічного палива на вугілля припадає 65 – 90%. Розвиток вугільної промисловості у США та Західній Європі гальмується екологічними факторами та нестачею водних ресурсів для гідровидобутку. Найбільшим виробником вугілля у 2000 р. став Китай – 1,5 млрд. т. У Європі видобуток вугілля падатиме в середньому на 3% на рік через збільшення собівартості видобутку. Серед континентів світу за запасами вугілля лідирує Північна Америка – 24% світових запасів, Азія – 25%. Серед країн світу за покладами вугілля: США – 23%, Росія – 13%, Китай – 11%. По видобутку лідерство займають КНР – 1 млрд. 300 млн., США – 934 млн., Індія – 285 млн., Росія – 265 млн.

Найбагатші на буре вугілля, яке використовується як хімічна сировина та в електроенергетиці, США, Китай, Австралія, Німеччина, Росія. За різними оцінками потенційні ресурси нафти у надрах Землі становлять 185- 390 млрд. т. Західна Європа споживає 705 млн. т нафти на рік. З них 24% - власний видобуток, 30% поступає з Близького Сходу, 26% - з Африки, 17% - з Росії, 3% - з інших джерел. Видобуток нафти найбільше спостерігається в Саудівській Аравії (403 млн. т), США (380 млн. т), Росії (300 млн. т), Ірані (180 млн. т.), Мексиці (150 млн. т.), КНР (150 млн. т). Одним із специфічних видів палива є торф. За його запасами виділяються країни північної півкулі помірних широт Росія, Україна, Білорусь, Естонія.

Запаси природного газу у світі оцінюються в 140 трлн. м³. За запасами газу лідирує Росія – 46 трлн. м³, Іран - 21 трлн. м³, ОАЕ – 5,3 трлн. м³, Саудівська Аравія – 5,2 трлн. м³, США – 4,6 трлн. м³. За видобутком у 2000 р. лідирувала Росія 560 млрд. м³, США – 538 млрд.м³, Канада – 145 млрд. м³. З країн Латинської Америки за запасами й видобутком газу можна виділити Венесуелу, Аргентину, Бразилію. У Західній Європі за розмірами видобутку і експорту газу виділяються Нідерланди з найбільшим родовищем природного газу – Гронінгем.

За обсягом виробництва електроенергії перше місце належить США. 75% світового виробітку електроенергії припадає на: США, Росію, Японію, Китай, Канаду, Німеччину, Францію, Англію, Бразилію, Італію. За виробництвом електроенергії перед у світі беруть ТЕС. Питома вага гідроенергії у світовому енергетичному балансі на середину 90-х років дорівнювала 20%. За потужністю і кількістю електростанцій першість належить Бразилії, США та Венесуелі. За оцінками МАГАТЕ у світі діє 445 реакторів загальною потужністю 2,2 трлн. кВт у 33 країнах. Ядерна енергетика у загальному обсязі виробництва енергії у 2000р. становила 19%. До першої десятки за обсягом виробітку електроенергії на АЕС увійшли: США, Франція, Японія, Росія, Канада, Англія, Швеція, Іспанія, Корея.