4.2. Металургійний та машинобудівний комплекси України як основні галузеві структури національної економіки.

Чорна металургія України впливає на розвиток всіх галузей національної економіки як найголовніший споживач палива й електроенергії, води. До її складу належать видобуток, збагачення та агломерація залізних, марганцевих та хромітових руд; виробництво чавуну, доменних феросплавів, сталі й прокату, електроферосплавів, вогнетривів, металів промислового призначення; вторинна переробка металів; видобуток допоміжних матеріалів.

Аналіз обсягів виробництва чорної металургії вказує на постійне його зростання за останні три роки. Так, у 1998 р. вони склали – 18993 млн. грн., у 1999 р. – 25613 млн. грн., у 2000 р. – 39503 млн. грн.

Для чорної металургії характерним є високий рівень концентрації виробництва: 98% чавуну і 97% сталі виробляється на підприємствах з різним виплавленням понад 1 млн. т.

Металургія повного циклу, переробна металургія і “мала металургія”, що організована на великих машинобудівних підприємствах, спеціалізується на виплавленні сталі і прокату.

Сучасні підприємства чорної металургії з повним циклом знаходяться у Донецькому і Придніпровському районах.

У переробній металургії використовують ресурси металевого брухту. “Мала металургія” орієнтується на великі машинобудівні центри. Частка виробництва електро- та конвертної сталі становить 60% загального виплаву, тоді як у країнах “сімки” – 100%. Частка прокату у виплаві сталі за останнє десятиліття підвищилась і становить в Україні – понад 77%, а в Японії, Франції, Німеччині – понад 80%.

Виробництво електросталей зорієнтоване на райони з достатньою кількістю електроенергії й металевого брухту. Україна повністю забезпечує себе власною залізною рудою, коксом, марганцем та іншими допоміжними матеріалами. Загальні запаси залізних руд України за категоріями А+В+С 1 становлять 27,4 млрд. т. 75% залізної руди Кривбасу видобувається відкритим способом. Понад 30 млн. т збагаченої залізної руди поставляється на металургійні заводи європейської частини Росії, Словаччини, Угорщини, Польщі. На Керченський залізнорудний басейн припадає 4,2% загального видобутку руди України. Триває освоєння Кременчуцького залізнорудного району, запаси якого становлять 4,5 млрд. т. В Україні є сприятливі умови для освоєння прогнозованих запасів залізних руд (понад 20 млрд. т) – здебільшого залізистих кварцитів у Дніпропетровській, Полтавській, Запорізькій, Кіровоградській, Одеській, Вінницькій областях.

Марганцеворудною базою чорної металургії є Нікопольський район Придніпровського   марганцеворудного  басейну. Тут видобувають 2/3 руди відкритим і шахтовим способами, збагачення марганцем у руді доводять до 50-60%. У Токмацькому районі Запорізької області освоюють родовища марганцевої руди (Таврійський гірничозбагачувальний комбінат).

У металургійних центрах Донбасу і Придніпров’я розміщені великі коксохімічні комбінати (Макіївка, Маріуполь, Горлівка, Стаханов, Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Дніпропетровськ). Тут розміщені найбільші заводи – “Криворіжсталь”, “Азовсталь”, “Запоріжсталь”, “Дніпроспецсталь”. Усі металургійні заводи України розташовані в Донецькому і Придніпровському економічних районах, де вони зосереджені у трьох галузевих районах чорної металургії: Придніпровському (14 металургійних заводів), Донецькому (13) та Приазовському (“Азовсталь”, заводи Маріуполя).

Кольорова металургія включає видобуток, збагачення, металургійну переробку вторсировини і видобуток кольорового каміння.

За обсягами виробництво кольорової металургії з кожним роком зростає. Так, у 1998 р. вироблено продукції на 1333 млн. грн., у 1999 р. – 2332 млн. грн., у 2000 р. – 3603 млн. грн.

Провідне місце належить алюмінієвій промисловості (20% кольорової металургії), де основною рудою є боксити, які залягають у Високопільському (Дніпропетровська область) та Смілянському (Черкаська область) родовищах. Крім бокситів сировиною є каоліни, алуніти, нефеліни, які залягають у Приазов’ї, Закарпатській області. Заводи розміщені у Миколаєві, Запоріжжі.

Титано-магнієва металургія базується на сировині Прикарпаття (Стебник – Львівська область, Калуш – Івано-Франківська область), Приазов’ї та Причорномор’ї (Сиваш). Верхньодніпровський гірничометалургійний комбінат виробляє цирконій, Запорізький титано-магнієвий комбінат виробляє титан, магній, германій, калійні добрива.

В Україні є значні родовища поліметалевих руд, свинцю і цинку (Донбас, Нагольний кряж, Прикарпаття), нікелю (Побузький нікелевий завод – Кіровоградська область). Мідний прокат і латунь виливають на (Артемівському заводі – (Донецька область). В Україні налагоджено виробництво кобальту, ніобію, рідкісних металів. Вторинні кольорові метали отримують у Харкові, Одесі, Києві, Донецьку. Відкрито 5 родовищ золота поблизу Кривого Рога і 5 родовищ у Донецькій області (в перспективі річний випуск до 25 т золота).

Доречним буде розглянути місце України у світовому розвитку металургійної промисловості. Так, за світовими запасами залізної руди в числі перших знаходяться Росія (80 млрд. т), Бразилія (70 млрд. т), Австралія (30 млрд. т), Україна (27 млрд.т), США (16 млрд. т), Канада (12 млрд. т), а за обсягами видобутку  КНР – 240 млн. т, Бразилія – 200 млн. т, Австралія – 120 млн. т, Індія – 62 млн. т, США – 57 млн. т, Україна – 48 млн. т. Серед материків за запасами залізної руди  перше місце посідає Південна Америка (Бразилія, Венесуела). Приблизно однакові поклади залізних руд є в  країнах Європи та Азії. Близько 10% запасів припадає на країни Африки. Руди з високим вмістом заліза (62%) має Австралія (басейн Хаммерслі). Кожного року у світі видобувається 1 млрд. т залізної руди. Україна експортує 45 млн. т руди і займає 7-е місце у світі. У виробництві сталі переважають електросталеплавильний та киснево-конвертний спосіб (лідери – Японія, США, Німеччина, Росія, Китай).

Найбільші запаси марганцевих руд зосереджено у ПАР, Україні, Габоні. Чималі поклади залізних руд є в Росії (Курська магнітна аномалія, Урал, Східний Сибір) та Казахстані (Лисаківське і Карагандинське родовища).

Родовища алюмінію (боксити) є приблизно у 40 країнах світу. Найбільші родовища в Гвінеї, Австралії, Бразилії, Камеруні, Індії, Росії, Казахстані, Китаї, США. Бокситів видобувається найбільше в Австралії, Гвінеї, Ямайці, Бразилії, Венесуелі, Китаї. Понад 50 держав має мідну руду, але переважна частина покладів припадає на Казахстан, Росію, Чилі, США, Замбію, Перу, Канаду, Польщу, Панаму, Німеччину, Болгарію, Кубу.

Розвідані поклади свинцю і цинку є у 50-и державах; найбільші з них розташовані в Росії, Казахстані, Китаї, США, Канаді, Австралії, Перу, Мексиці, Німеччині, Кореї, Болгарії. Олово видобувається в Азії – Китай, Росія, Монголія, В’єтнам, Таїланд, Індонезія. Ртутні запаси мають Україна, Іспанія, Італія, Китай, Румунія, США, Мексика, Канада. Промисловий видобуток цієї сировини налагоджений в: Україні, Росії, Китаї, Іспанії, Італії, Мексиці. Титан видобувають найбільше в Австралії, Канаді, Норвегії, срібло – у Канаді, Мексиці, США – найбільше. До найбагатших країн за покладами золота належить: ПАР, Росія, Намібія, США, Мексика, Бразилія, Колумбія, Гана, Канада, Австралія, Індія. Проте більш як 90% видобутку золота припадає на шість країн – ПАР, Росію, Канаду, США, Австралію, Китай.

Машинобудівний комплекс України охоплює всі галузі машинобудування – майже два десятки спеціалізованих галузей, на які припадає понад 40% усього промислово-виробничого потенціалу, що становить 29% у загальному обсязі продукції. Аналіз обсягів виробництва машинобудування і металообробки вказує на їх постійне зростання впродовж 1998-2000 рр. Так, у 1998 р. вони склали 12508 млн. грн., у 1999 р. – 15145 млн. грн., у 2000 р. – 1908 млн. грн.  Окремі галузі відносяться до метоломістких, які тяжіють до джерел сировини, деякі галузі відносяться до групи “вільного розміщення”, а частина відноситься до трудомістких галузей, які потребують високої кваліфікації (електротехнічна, електронна, підшипникова, енергетичного устаткування). Спеціалізація в машинобудуванні визначається профілем машинобудівних підприємств і характером  продукції – масовим, дрібно- і великосерійним та індивідуальним.

На основі особливостей розміщення виробництва і технологічних процесів галузі машинобудування класифікують так: важке, загальне, середнє машинобудування; виробництво точних механізмів; приладів і інструментів; виробництво металевих виробів і заготовок; ремонт машин і устаткування.

За іншою класифікацією виділяють такі групи галузей машинобудування:

1) предметної спеціалізації (енергетичне, транспортне, сільськогосподарське машинобудування);

2) подетальної спеціалізації (підшипники, запчастини для різних виробів);

3) технологічної спеціалізації (литво, ковальсько-пресові апарати);

4) здійснення ремонтних робіт.

Важке машинобудування об’єднує виробництво металургійного, гірничо-шахтового, підйомно-транспортного та енергетичного устаткування. Для нього характерні низька трудомісткість і висока металомісткість. Виробництво металургійного устаткування на 95% зосереджене в Донецькому і Придніпровському  економічних районах. Це Ново-Краматорський машзавод, Дебальцевський машзавод (устаткування для доменних печей, коксохімічне обладнання – Слав’янськ), Кадіївський ливарно-механічний завод, Маріупольський завод важкого машинобудування. Основними центрами гірничо-шахтового і бурового устаткування є: Донецьк, Горлівка, Ясинувата, Луганськ, Красний Луч, Конотоп, Кривий Ріг, Чернівці, Дрогобич. Найбільші підприємства підйомно-транспортного машинобудування розташовані в: Одесі, Львові, Харкові, Нікополі, Дніпропетровську. Центром енергетичного машинобудування є Харків (турбінний завод ім. С.М.Кірова, “Електроважмаш”).

У Запоріжжі, Хмельницькому зосереджене виробництво силових трансформаторів. Багато підприємств енергетичного машинобудування та електротехнічної промисловості є в Києві, Дніпропетровську, Львові, Тернополі, Полтаві, Мелітополі, Первомайську, Луганську. Центрами виробництва важких верстатів і КПО є Краматорськ, Харків, Кривий Ріг, Дніпропетровськ, Марганець.

Загальне машинобудування об’єднує транспортне (без автомобільного) і сільськогосподарське (без тракторного) виробництво промислового та будівельного обладнання (без легкої та харчової промисловості). До нього відноситься локомотиво- і вагонобудування (Харків, Дніпропетровськ, Київ, Львів, Полтава, Одеса – ремонтні заводи). Залізничні вагони виготовляють у Кременчуці, Дніпродзержинську, великовантажні вагони – у Стаханові, Маріуполі. Суднобудування розміщене у Миколаєві (3 суднобудівні заводи), Херсоні (2 заводи), Києві (морські траулери). Судноремонт розвинений в Одесі, Іллічевську, Севастополі, Керчі, Маріуполі. Річкове суднобудування є в Києві, Херсоні, Запоріжжі, Ізмаїлі.

Сільськогосподарське машинобудування розміщене в районах виробництва готової продукції – Харкові (мотори), Кіровограді (сівалки), Дніпропетровську (бурякозбиральні комбайни), Тернополі, Херсоні. Заводи з випуску сільськогосподарських машин і запчастин є в Києві, Миколаєві, Первомайську, Мелітополі, Донецьку, Житомирі, Коломиї, Умані, Конотопі.

Середнє машинобудування охоплює такий спектр галузей:

1) Автомобілебудування – автобуси (Львів), великовантажні машини (Кременчук), малолітражні легкові автомобілі (Запоріжжя), легкові автомобілі для сільської місцевості і автомобілі ВАЗ і ГАЗ (Луцьк), автомобільні мотори (Мелітополь).

2) Авіаційна промисловість – Київ, Харків – транспортні та пасажирські літаки (АН – 225 – найбільший у світі).

3) Транспортобудування – Харків, Дніпропетровськ; тракторних агрегатів – Хмельницький, Вінниця; запасних частин – Сімферополь, Кременчук, Біла Церква, Київ, Луганськ, Одеса.

4) Верстатобудування – Київ, Дніпропетровськ, Одеса, Запоріжжя, Львів, Житомир.

Виробництво приладів, точних машин, інструментів і механізмів розміщується у високотехнічних центрах: виготовлення телевізорів – Львів, Київ, Харків, Сімферополь; EОM – Київ, приладобудування – Львів, Запоріжжя, Донецьк.

В Хмельницькій області всього налічується 70 підприємств машинобудування та металообробки, до яких відносяться 8 підприємств електротехнічної промисловості, 7 підприємств верстатобудівної та інструментальної промисловості, а також 55 інших підприємств. Питома вага продукції машинобудування і металообробки в загальному обсязі промислової продукції складає біля 16%. Обсяги продукції щороку знижувалися, лише за останній рік вони мають тенденцію до збільшення. Дещо покращилися обсяги продукції у 1997 р. – 87,9%; 1998 р. – 89,6%; 1999 р. – 104,7%; 2000 р. – 106,9%; 2001 р. – 113,1% (до попереднього року).

Великий тягар різноманітних податків значно впливає на отримання прибутків промисловими підприємствами.

Основними напрямками структурної перебудови машинобудування і металообробки України та отримання у цій галузі вагомих кінцевих результатів праці повинні стати:

· виявлення нерентабельних підприємств і здійснення їх перепрофілювання або закриття;

· технічне переоснащення, реконструкція старих машинобудівних підприємств, випуск екологічно чистої продукції;

· часткова заборона бартерних операцій з подальшою їх ліквідацією;

· активізація процесу залучення іноземних інвестицій;

· введення в дію призупинених та недобудованих підприємств;

· зміна амортизаційної системи у напрямку оновлення основних фондів;

· підготовка висококваліфікованих кадрів, здатних працювати в умовах ринкових відносин.

Найбільша різноманітність притаманна машинобудуванню США, Японії, Великобританії, Франції, Німеччині. Структура машинобудування Швейцарії, Канади, Швеції орієнтована не на внутрішній, а на світовий ринок.

У світовому машинобудуванні сформувалися такі регіони:

1. Північно-американський регіон виробляє понад 30% продукції. На нього припадає ¼ продукції світового автомобілебудування, 2/3 цивільного літакобудування і 70% великих ЕОМ.

2. Західноєвропейський регіон виробляє 25-30% продукції світового машинобудування.

3. Східно- та Південно-Східно-Азіатський регіони з центром в Японії виробляє 20% світової продукції.

4. Країни СНД та Східної Європи виділяються розвитком верстатобудування.

5. В країнах Латинської Америки (Бразилія, Аргентина) існує спеціалізація на виробництві ЕОМ, літаків, автомобілів, а також на суднобудуванні, авіа- та автомобілебудуванні.

Металообробне устаткування зосереджене у Західній Європі, Північній Америці та Японії орієнтується на розвинені країни.

Автомобілебудування зосереджене в таких монополіях як “Вольво”, “Даймлер-Бенц”, “Форд-мотор”, “Тойота”, “Нісан”, “Опель”, “БМВ”, “Дженерал-моторс”, “Фіат”. Серед регіонів лідирує Північна Америка. Серед країн: США, Японія та Франція. Міждержавні стосунки з Україною в машинобудуванні реалізує фірма Республіки Кореї “АвтоЗАЗ-Daewoo”; “Дженерал-моторс” інвестувала 100млн. дол. для складання Opel-Astra та Vectra. У Луцьку створено спільне підприємство зі складання шостої моделі ВАЗ та ГАЗ, а в Мелітополі – випуск двигунів фірми “Рено”. Вантажне автомобілебудування зосереджене в США, Канаді, Японії, Німеччині, Росії, Чехії, Білорусі. Виробництво автобусів зосереджене у Німеччині (“Мерседес”), Угорщині (“Ікарус”), Україні (ЛАЗ), Росії (ПАЗ, ЛІАЗ), США, Японії, Швеції (“Вольво”), Франції (“Рено”). Виробництво мотоциклів – у Японії (Сузукі, Ява), Франції та США.

Морське машинобудування розвинуте в Іспанії, США, Півд. Кореї, Сінгапурі, Бразилії. На Японію, Німеччину, США, Італію, Швейцарію та Францію припадає 75% виробництва верстатів. США і Німеччина виготовляють верстати з програмним управлінням: Японія і Німеччина – металорізальні верстати: США, Японія і Німеччина – ковальсько-пресові верстати. Авіа- та ракетобудування зосереджене в країнах таким чином: США – “Шатли”, “Діскавері”; Франція –“Оріони”, Росія – штучні супутники, космічні станції, модулі; Україна – ракетоносії “Зеніт” і “Протон”. Найбільші виробники літаків Boing (США), Airbys (консорціум Західної Європи). Росія виробляє МІГ, СУ, ІЛ, ТУ. В Україні виготовляють авіадвигуни – завод “Мотор-Січ” в Запоріжжі, “Авіант” в Києві – ТУ-334. У Харкові налагоджується виробництво пасажирських літаків АН-140 та АН-74.