5. Облік витрат і виходу продукції сільськогосподарського виробництва

5.1. Об’єкти й загальна методика обліку витрат

Метою обліку витрат і визначення собівартості продукції (робіт, послуг) є документальне, своєчасне, повне і достовірне відображення фактичних витрат на виробництво продукції для забезпечення контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Витратами звітного періоду визнають або зменшення активів, або збільшення зобов’язань , що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнають витратами певного періоду водночас із визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов’язати із доходом певного періоду, відображають у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод упродовж кількох звітних періодів, то витрати визнають шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнають витратами звітного періоду: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередню (авансову) оплату запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призводять до зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками.

Витрати на виробництво продукції рослинництва, тваринництва та інших виробництв у сільському господарстві формують за об’єктами обліку, планування і визначення собівартості продукції (калькулювання), а також за центрами відповідальності (підрозділами підприємства тощо). За цими об’єктами витрат відкривають рахунки аналітичного обліку сільськогосподарського виробництва.

Першою групою об’єктів обліку витрат є культури (або групи культур): зернові культури, технічні культури, картопля та овочево-баштанні культури, кормові культури, кормові культури, плодово-ягідні культури та виноградники, квітництво (за видами), розсадники плодово-ягідних культур, плантації хмелю.

Другу групу об’єктів обліку витрат складають витрати на роботи під урожай майбутнього року: посіви озимих зернових культур, оранка на зяб, лущання стерні, внесення добрив тощо. Наприкінці року витрати цієї групи підсумовують і залишають нерозподіленими (незавершене виробництво). Наступного року суми незавершеного виробництва, що були на початок року, закривають методом розподілу витрат між культурами (групами культур). Окремі витрати цієї групи можуть стосуватися продукції кількох років (витрати за посівами багаторічних трав, витрати на вапнування ґрунтів тощо). Ці витрати розподіляють порівну між культурами, які вирощують на конкретних площах упродовж встановленого терміну.

До третьої групи об’єктів належать витрати, що підлягають розподілу між кількома культурами чи видами робіт: на зрошення та осушення земель, догляд за полезахисними лісовими смугами тощо. Наприкінці року ці витрати розподіляють між певними культурами пропорційно до зайнятих ними площ. Якщо облік витрат здійснюють взагалі по підприємству, тоді фактичні витрати розподіляють між окремими культурами пропорційно до кошторисних витрат згідно з технологічними картами чи укрупненими нормативами.

Четвертою групою об’єктів обліку витрат є центри відповідальності – структурні підрозділи сільськогосподарського підприємства. Якщо витрати обліковують загалом по конкретному господарському формуванню (виробничі кооперативи, орендні колективи тощо), фактичні витрати підрозділу розподіляють між окремими культурами пропорційно до кошторисних витрат згідно з технологічними картами чи укрупненими нормативами, суми яких, за потреби, мають бути скориговані на індекс інфляції.

У рослинництві, крім сільськогосподарської продукції, об’єктами обліку витрат можуть бути роботи, виконані впродовж поточного року під урожай майбутнього року.

У тваринництві об’єктами обліку витрат можуть бути окремі види тварин (велика рогата худоба, тварини на відгодівлі, свинарство, вівчарство, птахівництво).

5.2. Класифікація витрат

За способами включення до собівартості продукції сільського господарства витрати поділяють на:

прямі – витрати, безпосередньо пов’язані з використанням сільськогосподарських робіт і враховані у виробничій собівартості окремих видів продукції (робіт, послуг) за прямою ознакою: прямі матеріальні витрати на оплату праці, інші прямі витрати;

непрямі (загально виробничі) – витрати, пов’язані з управлінням, організацією та обслуговуванням сільськогосподарського виробництва, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта витрат і розподіляються між об’єктами витрат пропорційно базі розподілу, обраній сільськогосподарською організацією самостійно.

Прямі матеріальні витрати – витрати цінностей (матеріалів), використаних безпосередньо на виробництво конкретного виду продукції, включно з тими, що пов’язані із: підготовкою та освоєнням випуску продукції (суми цих витрат відносять на собівартість продукції від початку її виробництва); виконанням технологічного процесу з виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг (сировина, насіння, паливо, енергія, добрива, засоби захисту рослин, ліки, корми, інструмент, пристрої та інші засоби та предмети праці, матеріали); проведенням ремонту (без поліпшення об’єкту), технічного обслуговування основних виробничих засобів, зокрема й узятих у тимчасове користування за угодами операційної оренди, за винятком їх реконструкції та модернізації; забезпеченням працівників спеціальним одягом і взуттям, захисними пристроями та спеціальним харчуванням у випадках, передбачених законодавством, коли ці суми можна віднести на відповідний об’єкт.

Прямі витрати на оплату праці включають суми основної та додаткової оплати, нараховані згідно із прийнятою підприємством системою оплати праці та віднесені на конкретний об’єкт обліку витрат. При нарахуванні оплати праці натурою продукцію оцінюють у порядку, передбаченому законодавством.

Інші прямі витрати – платежі зі страхування майна підприємства та цивільної відповідальності власників транспортних засобів, а також окремих категорій працівників, зайнятих у виробництві відповідних видів продукції (виконанні робіт, послуг), безпосередньо на роботах із підвищеною небезпекою для життя та здоров’я, передбачених законодавством; плата за оренду основних засобів, яку можна віднести до конкретного об’єкту; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт необоротних активів (без поліпшення об’єктів основних засобів), що використовуються в конкретному виробничому процесі, зокрема їх амортизацію, витрати на освітлення, опалення, водопостачання, електропостачання тощо; податки і збори (обов’язкові платежі), які згідно з законодавством відносять на витрати виробництва; інші витрати, які можна безпосередньо віднести на витрати до конкретного об’єкта витрат.

Витрати, пов’язані з поліпшенням об’єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), не належать до виробничих витрат і собівартості продукції, їх відносять до збільшення первісної вартості цих об’єктів.

Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) формують за центрами відповідальності, тобто підрозділами, що функціонують на засадах госпрозрахунку. Їх склад визначають з урахуванням виробничої та організаційної структури підприємства, порядку закріплення засобів виробництва тощо.

Залежно від характеру участі витрат в процесі виробництва витрати поділяють на основні і накладні.

Основні – пов’язані з безпосереднім виконанням технологічних операцій з виробництва продукції (робіт, послуг), накладні – з управлінням та обслуговуванням діяльності підрозділу (бригади, цеху, ферми, внутрішньогосподарського кооперативу тощо), галузі чи господарства.

Витрати на заходи з підвищення родючості земель (зокрема, на гіпсування та вапнування ґрунтів), обліковують як витрати майбутніх періодів і відносять на собівартість сільськогосподарської продукції однаковими частинами впродовж сівозміни.

Змінні витрати поділяють на пропорційні, величину яких визначає обсяг одержаної продукції, та непропорційні, величина яких залежить від обсягу виконаних робіт чи поголів’я тварин; до постійних належать витрати, величина яких не залежить від кількості продукції та поголів’я чи обсягу виконаних робіт.

Класифікацію витрат за економічними елементами здійснюють з метою визначення загальних обсягів використаних матеріальних, трудових та інших виробничих ресурсів, а також організації контролю за рівнем цих витрат загалом за сільськогосподарським підприємством.

У сільськогосподарських підприємствах витрати операційної діяльності (рослинництва, тваринництва, промислового виробництва) групують за такими економічними елементами: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати.

Класифікація витрат за статтями калькулювання здійснюють з метою планування та обліку виробничої собівартості сільськогосподарської продукції, організації синтетичного та аналітичного обліку витрат, визначення вартості продукції.

Витрати основної діяльності під час формування виробничої собівартості сільськогосподарських робіт можуть групуватись за такими статтями калькулювання:

1.                           Витрати на оплату праці;

2.                           Відрахування на соціальні заходи;

3.                           Насіння та посадковий матеріал;

4.                           Паливо та мастильні матеріали;

5.                           Добрива;

6.                           Засоби захисту рослин і тварин;

7.                           Корми;

8.                           Сировина і матеріали (без зворотних відходів);

9.                           Роботи та послуги;

10.                       Витрати на ремонт необоротних активів;

11.                       Інші витрати на утримання основних засобів;

12.                       Інші витрати;

13.                       Непродуктивні витрати (в обліку);

14.                       Загальновиробничі витрати.

У рослинництві облік доцільно вести за статтями, наведеними у п.п. 1-6 та 9-14, у тваринництві – за статтями 1, 2, 4, 6, 7, 9-14, у допоміжних виробництвах – за статтями – 1, 2, 4, 7-14, у підсобних (переробних, промислових) виробництвах – за статтями 1, 2, 4, 8-14.

Перелік статей калькулювання та їх склад сільськогосподарське підприємство може уточнювати самостійно.

5.3. Облік витрат за економічними елементами

До складу елемента «Матеріальні витрати» включають вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва): сировини і основних матеріалів; насіння; кормів; палива і мастильних матеріалів; придбаних напівфабрикатів і комплектуючих виробів; енергії; будівельних матеріалів; запасних частин; тари і тарних матеріалів; допоміжних та інших матеріалів.

Матеріальні ресурси та послуги, які належать до матеріальних витрат, оцінюють за первинною вартістю.

Первинною вартістю запасів, придбаних за плату, вважають їх собівартість, до складу якої входять такі фактичні витрати: суми, сплачувані згідно з угодою постачальникові (продавцеві), за вирахуванням непрямих податків у зв’язку із придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (витрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи та транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включно з витратами зі страхування ризиків транспортування запасів); інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання з запланованою метою.

Транспортно-заготівельні витрати включають до собівартості придбаних запасів або окремою загальною сумою, або відображають на окремому субрахунку рахунків обліку запасів. Суму транспортно-заготівельних витрат, щомісячно розподіляють між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця та сумою витрачених запасів (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний період. Суму транспортно-заготівельних витрат, що належить до витрачених запасів, визначають як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості витрачених запасів, із відображенням її на тих самих рахунках обліку, в кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток  транспортно-заготівельних витрат визначають діленням суми залишків  транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і  транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на облікову вартість залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць.

Первісною вартістю запасів (кормів, насіння), що виготовляються власними силами підприємства, визнають на протязі року планову (нормативну) собівартість їх виробництва, що наприкінці року доводиться до рівня фактичних витрат.

Первісною вартістю запасів, внесених до статутного капіталу підприємства, визнають узгоджену засновниками (учасниками) підприємства їх справедливу вартість (сучасну собівартість придбання).

Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнають їх справедливу вартість.

Первісна вартість одиниці запасів, придбаних внаслідок обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх реальну вартість, тоді первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різницю між балансовою та справедливою вартістю переданих запасів включають до складу витрат звітного періоду.

Первісною вартістю запасів, придбаних в обмін на непотрібні запас, визнають справедливу вартість отриманих запасів (вартість за звичайною ціною).

Вартістю запасів після дати балансу вважають найменшу з двох оцінок: первісну вартість або чисту вартість реалізації.

Не включають до первісної вартості запасів, а відносять до витрат того періоду, в якому вони були здійснені: понаднормативні втрати та нестачі запасів; відсотки за користування позиками; витрати на збут; адміністративні та інші аналогічні витрати, безпосередньо не пов’язані з придбанням та доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

До вартості матеріальних запасів включають також витрати підприємств на придбання тари, крім дерев’яної та картонної. У разі включення до ціни матеріальних запасів вартості тари, із загальної суми витрат на їх придбання, вираховують можливу вартість використання або реалізації тари без витрат на придбання матеріалів для її ремонту.

До складу елемента «Витрати на оплату праці» належать: заробітна плата за окладами і тарифами, премії та заохочення, компенсаційні витрати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» належать: відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента «Амортизація» належать: сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів згідно з чинним законодавством.

До складу елемента «Інші операційні витрати» належать: витрати операційної діяльності, що не ввійшли до складу елементів, наведених у попередніх елементах, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв’язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

5.4. Облік виробничих витрат за прямими статтями калькуляції

Сільськогосподарську продукцію, сировину, матеріали, паливо, напівфабрикати та інші матеріальні цінності відпускають у виробництво за масою, обсягом і кількістю у цілковитій відповідності з встановленими нормативами витрат та обсягом виробничої програми. При цьому застосовують лімітно-забірні карти, призначені для оформлення відпуску товарно-матеріальних цінностей, які систематично використовуються (додаток Е).

Відпуск у виробництво матеріальних ресурсів, за якими не встановлено норми витрат, зазвичай здійснюють на підставі накладних.

До статті «Витрати на оплату праці» входить основна та додаткова оплата праці працівників різних категорій, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі виробництва за прийнятою підприємством системою оплати праці, включно з усіма видами грошових і матеріальних доплат. Оплату праці відображають у сумарному вираженні, а витрати праці на виробництво – у людино-годинах.

Заробітну плату нараховують на підставі відпрацьованого часу або виходячи з обсягів виробленої продукції чи виконаних робіт з відповідними первинними документами.

Для обліку робочого часу та заробітку в рослинницьких підро­зділах використовують первинні документи:

- обліковий лист тракториста-машиніста – для  обліку по­льових, стаціонарних та інших робіт, які виконують трактори, комбайни й самохідні машини (крім транспортних робіт тракто­рів). Обліковий лист складають за 5, 10, 15 днів, а в період зби­рання врожаю — щоденно. У ньому вказують реквізити: прізви­ще, ім'я та по батькові тракториста-машиніста, його табельний номер, найменування, марку та інвентарний номер машини, но­мер поля, назву культури, склад агрегату, норму виробітку, роз­цінку, агротехнічні умови виконання робіт, номер бригади (лан­ки), для якої виконується робота. По завершенні робочого дня обліковець (бригадир) фіксує кількість та якість виконаної робо­ти, витрати палива і розмір заробітку за зміну. Агроном робить відмітку про якість виконаних робіт;

- обліковий лист праці та виконаних робіт (індивідуальний або бригадний) — використовують під час виконання робіт вруч­ну або за допомогою живої тяглової сили. У цьому документі вказують реквізити: назву робіт, відпрацьований час, обсяг вико­наної роботи, нараховану суму заробітної плати. За кожним ви­дом робіт вказують одиницю вимірювання, виробітку й розцінку;

- книжку бригадира з обліку праці та виконаних робіт (за­мість перелічених вище документів). У цьому документі вказу­ють реквізити з обліку виконаних робіт, відпрацьований час і на­раховану заробітну плату;

- наряд на відрядну роботу (бригадний або індивідуаль­ний) –використовують  у допоміжних ви­робництвах та сфері обслуговування при відрядній формі оплати праці. У наряді фіксу­ють дані про виконувану роботу, її розряд і обсяг, розцінку за одиницю роботи, суму нарахованої заробітної плати за кожну операцію та загалом за фактично виконаний обсяг робіт. Наряд засвідчує своїм підписом відповідальна особа. У бригадному наряді наводять дані для розрахунку суми заробітної плати кожному члену бригади: розряд робітників і відпрацьований час кожним із них;

- подорожній лист – використовують на транспортних ро­ботах, виконуваних вантажним автомобілем. У ньому вказують: характеристику автомобіля, завдання водію, видану й використа­ну кількість палива, фактичне виконання завдання, що підтвер­джується підписами відправника й одержувача вантажу.

На підставі первинних документів складають накопичувальні та групувальні відомості: Накопичувальну відомість обліку вико­ристання машинно-тракторного парку, накопичувальну відо­мість обліку вантажного автотранспорту, журнал обліку робіт і витрат, журнал обліку в майстерні.

У тваринництві для обліку праці використовують розрахунок нарахування оплати праці працівникам тваринництва, в якому для кожного працівника вказано відпрацьований час, обсяг одер­жаної продукції, розцінку і суму нарахованої заробітної плати.

На підставі первинних документів з оплати праці, накопичу­вальних відомостей, журналів обліку робіт і витрат, розрахунків нарахування оплати праці щомісяця складають зведену відомість нарахування і розподілу оплати праці та відрахувань на неї за об'єктами обліку витрат (ф. № 10.2.1 с.-г.). У цій відомості за об'єктами обліку, виробничими підрозділами та за підприємст­вом загалом відображають: кількість відпрацьованих людино-годин, суму нарахованої оплати праці, відрахування до резерву відпусток (якщо цей резерв створено). Проти кожної суми нара­хованої оплати праці зазначають кореспондуючий рахунок. Ця відомість є підставою для запису до виробничого звіту з рослин­ництва й тваринництва, а також журналу-ордеру № 10.2 с. г.

Для контролю за використанням фонду оплати праці й станом розрахунків по оплаті праці із працівниками укладають зведену відомість за розрахунками з робітниками і службовцями. Цю ві­домість складають на підставі показників розрахунково-платіж­них відомостей за звітний місяць або книги розрахунків із заробіт­ної плати (схема 4.1.).

 

 

 

                                                                                         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Схема 4.1. Відображення в облікових регістрах розрахунків з оплати праці.

До статті «Відрахування на соціальні заходи» належать обов'язкові відрахування на соціальні заходи відповідно до чин­ного законодавства (до Пенсійного фонду, до фонду соціального страхування, страхування на випадок безробіття), які розрахову­ють на підставі прямих витрат на оплату праці, віднесених на відповідні об'єкти обліку виробництва. Облік цих відрахувань ведуть у зведеній відомості нарахування й розподілу оплати пра­ці та відрахувань на неї за об'єктами обліку або безпосередньо у виробничому звіті.

До статті «Насіння та посадковий матеріал» включають вар­тість насіння та посадкового матеріалу власного виробництва та придбаного, що використані для посіву (посадки) відповідних сільськогосподарських культур і насаджень, крім молодих бага­торічних насаджень. Витрати на підготовку насіння до посіву (протруювання, сортування тощо), навантаження й транспорту­вання його до місця посіву не включають у вартість насіння, а відносять на виробництво певної сільськогосподарської культу­ри (групи культур) за відповідними статтями витрат.

Вартість насіння визначають так: придбаного – за первинною вартістю придбання, включно із транспортно-заготівельними ви­тратами; насіння виробництва минулого року – за фактичною собівартістю; насіння виробництва поточного року – за плано­вою собівартістю, яка наприкінці року скоригована до рівня фак­тичної собівартості. До собівартості насіння (посадкового матеріа­лу) включають витрати на доведення його до посівного стану (очищення, калібрування тощо). На цю статтю не відносять ви­трати на підготовку насіння до сівби (протруювання, сортування тощо), навантаження й транспортування до місця сівби, їх вклю­чають до відповідних статей витрат (оплати праці, робіт і послуг тощо) з виробництва певної сільськогосподарської культури (гру­пи культур).

Облік сортового насіння, призначеного для сівби, а також де­фіцитних і перспективних сортів здійснюють окремо за кожним сортом, а в межах сорту – за репродукціями, категоріями сорто­вої чистоти та класами посівного стандарту.

Насіння й посадковий матеріал відпускають у межах встанов­лених лімітів за лімітно-забірними картами, накладними внутрішньогосподарського призначення та іншими документами. Під­ставою для списання насіння з підзвіту на сівбу є акт на списан­ня насіння й посадкового матеріалу, який складає агроном по за­вершенні сівби (садіння). Затверджений керівником підприємства акт передають до бухгалтерії разом з іншими документами.

У статті «Паливо і мастильні матеріали» відображають комплексну ціну палива, яку становлять його вартість на вико­нання технологічних операцій та вартість мастил.

Паливо та мастильні матеріали для заправки автомобілів і трак­торів відпускають відповідно до відомості заправки, яку випи­сують щомісяця у підзвіт на кожного водія.

До статті «Добрива» включають витрати на внесені у ґрунт під сільськогосподарські культури органічні (гній, торф тощо), мінеральні, бактеріальні, інші добрива та мікродобрива, їх оці­нюють так само, як насіння власного виробництва та придбані.

Витрати на підготовку добрив, навантаження їх у транспортні засоби й розкидальники, вивезення в поле та внесення у ґрунт списують на конкретну сільськогосподарську культуру або групу культур за відповідними статтями витрат. У статтю «Добрива» їх не включають.

Використання добрив оформлюють актом про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, пестицидів і гер­біцидів, який складає агроном по завершенні робіт. Наприкінці місяця цей акт передають до бухгалтерії разом із документами на одержання добрив зі складу й доставки їх у поле (лімітно-забір­ними картами, накладними тощо). Згідно з даними акту, вартість добрив списують на відповідні культури.

До статті «Засоби захисту рослин і тварин» включають вар­тість пестицидів, засобів протруювання, гербіцидів, дефоліантів та інших хімічних і біологічних засобів, які використовують для боротьби із бур'янами, шкідниками та хворобами сільськогоспо­дарських рослин, а також біопрепаратів і дезинфікувальних засо­бів, які застосовують у тваринництві.

Витрати, пов'язані з обробітком посівів сільськогосподарсь­ких культур та багаторічних насаджень названими засобами (крім вартості використаних матеріалів), відносять на відповідні культури або групи культур чи на багаторічні насадження за пев­ними статтями витрат (пальне, оплата праці тощо).

Документальне оформлення списання засобів захисту рослин на культури або групи культур та порядок включення до реєстру зведеного обліку такі самі, як стосовно добрив.

У статті «Корми» відображають вартість кормів власного ви­робництва та придбаних, витрати на внутрішньогосподарське пе­реміщення їх із поля на постійне місце зберігання. На цю статтю відносять також витрати на приготування кормів у кормоцехах і кормокухнях. Ці суми списують безпосередньо на відповідні види й групи тварин прямо або розподіляють між ними пропорційно масі згодованих кормів. Частину витрат на утримання кормоцехів відносять на вартість кормів, переданих на склад для зберігання.

Витрати з транспортування кормів із місць постійного збері­гання до кормоцехів або безпосередньо на ферму відносять на відповідні статті витрат (паливо і мастильні матеріа­ли, оплата праці тощо).

У допоміжних виробництвах на цю статтю списують корми, використані на годівлю дорослої робочої худоби.

Для кожної відгодівельної групи тварин встановлюють денні норми використання кормів і раціони годівлі. Відпуск кормів зі складу відгодівельного пункту здійснюють згідно із встановленими раціонами й оформлюють забірною відомістю у двох примірниках. Перший примірник залишається у завідувача складу, другий передають особі, яка здійснює відгодівлю. Витра­чання кормів для годівлі тварин оформляють кормовою відомістю.

Облік кормів на складі ведуть за назвами й ґатунками лише в натуральних показниках. Кожного місяця матеріально відпові­дальна особа складає звіт про рух кормів у двох примір­никах. Перший примірник звіту разом із первинними документа­ми передають до бухгалтерії, другий із позначкою та підписом бухгалтера залишається у матеріально відповідальної особи.

Аналітичний облік кормів у бухгалтерії здійснюють на підста­ві первинних документів і накопичувальних реєстрів у спеціаль­ній книзі, де зазначено матеріально відповідальні особи, най­менування й сорти кормів у натуральних і грошових показниках.

До статті «Сировина та матеріали» включають вартість си­ровини й матеріалів, які є необхідними компонентами або станов­лять основу виготовленої продукції.

У допоміжних виробництвах до цієї статті включають вартість матеріалів, палива, запасних частин, використаних для виробни­чих потреб.

Вартість використаних сировини й матеріалів зменшують на вартість зворотних відходів, що виникли в процесі виготовлення готової продукції, якщо вихідні матеріали цілком або частково втратили первинні споживчі якості (хімічні або фізичні властиво­сті, зокрема повновимірність, конфігурацію тощо) і внаслідок цього не можуть бути використані за прямим призначенням, від­ходи, які не використовуються, не оцінюють.

Зворотні відходи — це залишки сировини та інших матеріаль­них ресурсів, які, відповідно до встановленої технології, передають до інших цехів і підрозділів як повноцінний матеріал для вироб­ництва інших видів продукції (виконання робіт, надання послуг).

Ціни на зворотні відходи встановлює підприємство:

1)     на рівні договірної ціни того матеріалу, замість якого їх
використовують (за вирахуванням додаткових витрат, пов'язаних із
підготовкою їх до використання), чи залежно від коефіцієнта
використання матеріалу;

2)     за договорами (на момент здійснення­ операцій) цінами на   відходи, за вирахуванням витрат на їх збирання й
обробку, якщо вони призначені для переробки всередині підпри­ємства або передані стороннім організаціям (договір­ні ціни приймають на момент здійснення операції у поточному місяці);

3)     за повною ціною вхідної сировини чи матеріалу, якщо від­ходи реалізують для використання як повноцінний (повновимірний) матеріал;

4)     зворотні відходи оцінюють за зниженою ціною вхідних ма­теріалів (напівфабрикатів), якщо відходи можуть бути викорис­тані в основному (промисловому) виробництві, але з підвищен­ням витрат (зниженням виходу готової продукції), для потреб допоміжного виробництва, виготовлення предметів широкого вжитку (товарів культурно-побутового й господарського призна­чення) або реалізовані стороннім підприємствам та організаціям.

Оприбуткування матеріальних цінностей в разі надходження їх від сторонніх організацій здійснюють на підставі товарно-транспортних накладних, або штампуванням із відповідними ре­квізитами документів постачальника. При встановленні невідпо­відності одержаних матеріалів за кількістю або якістю докумен­там постачальника складають комерційний акт у двох примір­никах. Один примірник акту використовують під час висування претензій транспортній організації або постачальникові.

У статті «Роботи та послуги» відображають витрати на робо­ти та послуги власних допоміжних виробництв, які забезпечують виробничі потреби та вартість послуг виробничого характеру, наданих сторонніми підприємствами, включно із платою за воду для зрошення та інші послуги, надані водогосподарськими орга­нізаціями (крім робіт та послуг, витрати на які включають до ін­ших статей).

До складу цієї статті включають вартість послуг власного й залученого автомобільного, тракторного та гужового транспорту (на переміщення виробничих запасів із центральних складів, складів виробничих підрозділів підприємства та інших місць постійного зберігання на поля, ферми, польові стани, місця за­правлення тракторів, комбайнів та інших сільськогосподарських машин під час їх роботи в полі, вивезення сільськогосподарської продукції з поля до місць зберігання й використання). Витрати відносять на окремі об'єкти обліку, виходячи з обсягів робіт, пов'язаних із перевезенням вантажів (у тонно-кілометрах, умов­них еталонних гектарах тощо).

Вартість послуг електро-, тепло-, водо- та газопостачання ви­значають із урахуванням вартості відповідно електричної, тепло­вої енергії, води, газу, одержаних зі сторони та вироблених у вла­сному підприємстві.

Суму плати за воду для зрошення визначають на підставі та­рифів, затверджених у встановленому порядку та обсягів водопо­стачання для поливу певних сільськогосподарських культур та угідь, а також для інших виробничих потреб.

У вартість послуг з агрохімічного обслуговування та внесення добрив, що надані сторонніми підприємствами й організаціями, не включають вартість отрутохімікатів та добрив.

До цієї статті включають також витрати холодильних устано­вок і камер на замороження, охолодження та зберігання продук­ції. Витрати, пов'язані зі зберіганням у них м'яса, овочів, плодів та інших продуктів, призначених для переробки, відносять на вар­тість відповідних видів сировини, використаних у виробництві.

Витрати на експлуатацію вантажного автомобільного транс­порту, послуги живої тяглової сили групують у відповідних нагромаджувальних відомостях, записи в яких роблять на підставі відповідних дорожніх листів, товарно-транспортних накладних, облікових листів праці й виконаних робіт тощо, їх щомісяця від­носять на споживачів цих послуг, виходячи з обсягу робіт у тон­но-кілометрах, коне-днях за фактичною собівартістю.

Вартість транспортних робіт, виконаних тракторами, відно­сять на відповідні об'єкти обліку з урахуванням обсягу переве­зень і планової собівартості 1 ст. га робіт та коригування її на­прикінці року до рівня фактичних витрат. На цю статтю щоміся­ця відносять послуги газо-, тепло-, електро- й водопостачання, ви­ходячи з обсягів використання робіт та фактичної собівартості 1 м газу, пари й води, 1 кВт/год електроенергії. Крім того, у цій статті відображають вартість робіт та послуг, виконаних різними сторон­німи підприємствами й організаціями, зокрема зерно- та буряко­збиральними загонами, машинотехнологічними станціями тощо.

Роботи та послуги допоміжних виробництв списують на від­повідні об'єкти обліку, виходячи з виконаного обсягу робіт і фак­тичної собівартості, яку визначають щомісяця (крім транспорт­них робіт тракторів і живої тяглової сили).

До статті «Витрати на ремонт необоротних активів» вклю­чаються:

1)     суми на оплату праці працівників, зайнятих на ремонтних
операціях, вартість запасних частин, ремонтно-будівельних та
інших матеріалів, витрачених на ремонт основних засобів, включ­но із вартістю паливних та мастильних матеріалів, використаних
на ремонт та обкатку машин після ремонту;

2)     вартість послуг сторонніх організацій та власних майсте­рень з технічного обслуговування, поточного і капітального ре­монту (без поліпшення об'єктів) тракторів, сільськогосподарсь­ких машин та обладнання;

3)     витрати на ремонт плівкових теплиць і парників, а також
витрати на ремонт і заміну гусениць та гумових шин тракторів і
сільськогосподарських машин (вартість плівки, використаної для
ремонту теплиць і парників, а також гуми включають у витрати
на поточний ремонт без вартості зношеної плівки чи гуми за ці­нами їх можливої реалізації чи використання.

Прямі витрати на ремонт кожного складного об'єкта (тракто­ра, машини та обладнання) групують у журналі обліку витрат ремонтної майстерні на аналітичних рахунках, відкритих за ви­дами ремонтів (робіт), де роблять записи на підставі відомостей дефектів машин, лімітно-забірних карток, накладних, нарядів тощо. Витрати на ремонт інших сільськогосподарських машин та роботи, пов'язані з виготовленням виробів та інвентарю, обліко­вують за видами (групами) робіт.

У журналі обліку витрат ремонтної майстерні можуть обліковуватися й витрати з ремонту та технічного обслуговування, проведених безпосередньо у бригадах.

На окремому аналітичному рахунку в розрізі статей обліко­вують цехові витрати ремонтної майстерні.

Собівартість завершених робіт майстерні складається з пря­мих витрат на виконання робіт та суми цехових витрат у встанов­леному відсотку.

До статті «Інші витрати на утримання необоротних акти­вів» включають суми, використані безпосередньо в конкретному виробництві.

До них належать:

1) витрати на оплату праці персоналу, що обслуговує необорот­ні активи (крім трактористів-машиністів та інших працівників, зайнятих у технологічному процесі виробництва сільськогоспо­дарської продукції тощо), механіків, сторожів, місць зберігання техніки тощо;

2)    вартість паливних та мастильних матеріалів на переїзд тракторів і самохідних машин з однієї ділянки на іншу;

3)     амортизаційні відрахування, які прямо не відносять на певні
об'єкти обліку витрат (сільськогосподарські культури або види
тварин).

Витрати на утримання основних засобів, включно з орендною платою, обліковують на 91 рахунку «Загальновиробничі витрати» і відносять на собівартість продукції окремих культур та видів незавершеного виробництва таким чином:

1)    тракторів – пропорційно обсягу виконаних ними механізованих тракторних та будівельних робіт (в умовних еталонних гек­тарах);

2)    ґрунтообробних машин – пропорційно обробленим пло­щам, зайнятим певними культурами;

3)     сівалок – пропорційно площі посіву культур;

4)     технічних засобів для збирання врожаю – прямо або пропорційно зібраній площі певних культур;

5)    тваринницького приміщення при розміщенні у ньому кіль­кох видів худоби – пропорційно до зайнятої ними площі;

6) машин для внесення у ґрунт добрив – пропорційно фізич­ній масі внесених добрив;

7) меліоративних споруд – пропорційно меліорованим площам;

8) приміщень для зберігання продукції – пропорційно кіль­кості й тривалості зберігання продукції упродовж звітного періоду.

За статтею «Інші витрати на утримання необоротних активів» обліковують витрати на утримання меліоративних споруд під­приємства, їх вартість відносять на сільськогосподарські культу­ри, які вирощують на зрошуваних та окремо осушених землях. Витрати на зрошення, якщо вони не можуть бути безпосередньо віднесені на певні культури, розподіляють між ними, а також па­совищами й сіножатями пропорційно площі поливних земель.

Витрати на догляд за полезахисними лісовими смугами вклю­чають без вартості одержаних із цих смуг дров, хмизу, плодів (за цінами їх можливої реалізації чи використання). Ці витрати від­носять на багаторічні насадження та посіяні культури пропорцій­но площам, до яких лісові смуги прилягають.

Витрати на утримання тваринницького приміщення, де розміще­но кілька видів худоби, розподіляють пропорційно зайнятій площі.

До складу цієї статті входить різниця між первинною вартістю та виручкою від вибракуваних тварин основного стада із по­дальшим віднесенням цієї суми на витрати виробництва відпові­дної продукції (молоко, приплід, вовна тощо).

Витрати на утримання допоміжних та підсобних (промисло­вих) виробництв відносять на кожне із виробництв безпосередньо або розподіляють між окремими об'єктами обліку витрат пропор­ційно зайнятій площі, обсягу виконаних робіт чи сумі витрат на оплату праці працівників, які виконують виробничі операції.

У статті «Інші витрати» відображають витрати, безпосеред­ньо пов'язані із виробництвом певної продукції й не включені до жодної із перелічених статей, а саме:

1)    вартість спецодягу та спецвзуття, що видають працівникам,
котрі доглядають худобу, птицю тощо (за винятком вартості
спецодягу, що видають ветпрацівникам і сторожам), а також ін­ших малоцінних і швидкозношуваних предметів;

2)    вартість підстилки для тварин (соломи, торфу, тирси);

3)    витрати на штучне осіменіння тварин;

4)     витрати на будівництво й утримання літніх таборів, загонів,
навісів та інших споруд некапітального характеру для тварин. Ці
витрати обліковують у складі витрат майбутніх періодів, а на со­бівартість відносять рівними частинами впродовж терміну вико­ристання зазначених споруд, який встановлює комісія з прийнят­тя відповідного об'єкта в експлуатацію;

5)    платежі за страхування майна, тварин, урожаю сільськогосподарських культур, а також окремих категорій працівників, зайнятих безпосередньо на роботах із підвищеною небезпекою для
життя і здоров'я, у випадках, передбачених законодавством;

6) інші витрати, що включають у собівартість продукції (робіт, послуг) і не відносять до цієї та інших статей витрат. Ці витрати, як правило, безпосередньо відносять на відповідні сільськогос­подарські культури (групи культур), види тварин і продукцію підсобних промислових та інших виробництв.

Облік цих витрат здебільшого здійснюють на підставі рахун­ків відповідних організацій, установ і підприємств та звітів про рух матеріальних цінностей. Систематизацію даних здійснюють переважно у різних відомостях, звідки їх переносять у виробни­чий звіт.

До складу статті «Непродуктивні витрати» в обліку вклю­чають втрати від падежу молодняку й дорослої худоби на відго­дівлі, птиці, звірів, кролів, а також бджолиних сімей, за винятком втрат, завданих стихійним лихом, сум, що підлягають відшкоду­ванню винними особами, та вартості одержаної сировини (шкур, технічного м'яса тощо) за цінами можливої реалізації.

На цю статтю відносять брак у виробництві, яким вважаються вироби, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи, які не відповідають встановленим стандартам чи технічним умовам і не мо­жуть бути використані за своїм прямим призначенням або мо­жуть бути використані лише після виправлення.

За місцем виявлення брак поділяють на внутрішній, виявлений на підприємстві до відправлення продукції споживачам, та зовнішній, виявлений у споживачів у процесі збирання, монтажу чи експлуатації виробу.

До собівартості внутрішнього остаточного браку включають фактичні витрати за всіма статтями витрат.

До вартості остаточного браку додають витрати на його виправлення і з цієї суми вираховують вартість забракованої проду­кції за ціною можливого використання і суми відшкодування, фактично утримані з осіб, з вини яких стався брак, та суми, які за рішенням суду мають відшкодувати постачальники за постачання недоброякісних матеріалів, напівфабрикатів тощо.

Втрати від браку відносять на собівартість продукції, під час вироблення якої його припустилися.

Наведені у цьому розділі первинні й накопичувальні докумен­ти з обліку витрат наприкінці місяця використовують при скла­данні журналу обліку робіт і витрат, звіту про рух матеріальних цінностей, виробничого звіту з рослинництва та виробничого звіту з тваринництва.

5.5. Облік загально виробничих витрат

У статті «Загальновиробничі витрати» відображають бригадні, фермерські, цехові й загально виробничі витрати.

До бригадних, фермерських, цехових та загальновиробничих витрат належать витрати на оплату праці працівників апарату управління; орендна плата; амортизаційні відрахування й витрати на утримання та ремонт необоротних активів загального призна­чення; витрати на заходи з охорони праці й техніки безпеки; ви­трати на перевезення працівників до місця безпосередньої робо­ти; на утримання польових станів; інші витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням виробництва окремих підрозділів і галузей.

Бригадні, фермерські, цехові й загальновиробничі витрати рослинництва, тваринництва та промислових виробництв розподі­ляють між об'єктами планування та обліку пропорційно загаль­ній сумі витрат, за винятком вартості насіння, кормів, сировини, матеріалів та напівфабрикатів, які відносять на собівартість лише тієї продукції, що виробляється у даній бригаді, фермі, цеху чи відповідній галузі.

До складу загальновиробничих витрат (у сільськогосподарсь­ких підприємствах їх не розподіляють на постійні й змінні) включають:

1)     витрати на управління виробництвом (оплата праці, відра­хування на соціальні заходи й медичне страхування, витрати на
оплату службових відряджень апарату управління та фахівців га­лузей (цехів), дільниць, підрозділів тощо);

2)     амортизацію необоротних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, бригадного) призначення;

3)     витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування,
операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів
загальновиробничого призначення;

4)     витрати на вдосконалення технології та організації виробни­цтва (оплата праці, включно із відрахуваннями на соціальні захо­ди, працівників, зайнятих удосконаленням технології та організа­ції виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, тривалості, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; оплата послуг сторонніх організацій тощо);

5)  витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання загальних приміщень виробничого
призначення;

6)   витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці та інші витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг тощо);

7)   витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону довкілля;

8)   інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо);

9)  плата за оренду землі та майна виробничого призначення.
      До складу загальновиробничих витрат входять окремі види витрат, що стосуються всіх напрямів діяльності господарства, зо­крема витрати на утримання основних засобів (включно з оренд­ною платою), які обслуговують виробничі процеси в різних на­прямах діяльності господарства; витрати на утримання складів для зберігання виробничих запасів (крім складів для зберігання продукції та витрат на реалізацію); витрати на пожежну охорону; поточні витрати, пов'язані з утриманням й експлуатацією засобів природоохоронного призначення (очисних споруд, уловлювачів, фільтрів тощо); витрати на захоронення екологічно небезпечних відходів; оплата послуг сторонніх організацій щодо приймання, зберігання та знищення екологічно небезпечних відходів та очи­щення стічних вод; інші види поточних витрат на охорону довкілля витрати, пов'язані з видобуванням і використанням при­родної сировини, в частині відрахувань для покриття витрат на геологічну розвідку й пошуки корисних копалин, на рекультива­цію земель; плата за воду, що забирають із водогосподарських систем у межах затверджених лімітів, а також платежі за викорис­тання інших природних ресурсів; за викиди і скиди забруднюваль­них речовин у довкілля; розміщення відходів та інших видів шкідливого впливу у межах лімітів.

Аналітичний облік загальновиробничих витрат здійснюють за видами діяльності (рослинництво, тваринництво, допоміжні ви­робництва, підсобні (промислові) виробництва) підрозділів під­приємства, встановленою номенклатурою статей витрат. Загальновиробничі витрати розподіляють між видами діяльності й об'єк­тами витрат пропорційно до суми прямих витрат (без витрат основ­них матеріалів, кормів, насіння, сировини) або іншої бази розподілу.

Синтетичний облік здійснюють на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати», до якого відкривають такі  субрахунки:

911 «Загальновиробничі витрати рослинництва», 912 «Загальновиробничі витрати тваринництва», 913 «Загальновиробничі ви­трати допоміжних виробництв», 914 «Загальновиробничі витрати підсобних (промислових) виробництв».

5.6. Облік витрат, які не включають до собівартості продукції

До адміністративних витрат належать витрати на управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні ви­трати, витрати на проведення річних зборів, представницькі ви­трати тощо); витрати на службові відрядження й утримання апа­рату управління підприємством та іншого адміністративного персоналу; витрати на утримання основних засобів і необоротних активів адміністративного призначення (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона тощо); винагороди за про­фесійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); витрати на розв'язання судових спорів; податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім подат­ків, зборів та обов'язкових платежів, які включають до виробни­чої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; інші витрати адміністративного призначення.

Витрати на збут включають витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах; витрати на ремонт тари для зберігання продукції; оплата праці та комі­сійні винагороди продавцям, торговим агентам і працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу й дослід­ження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (оперативна оренда, страхуван­ня, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

До складу витрат на збут не відносять витрати, які, згідно з договором постачання, виконує постачальник за окрему плату (вартість тари, відпускна ціна доставки цінностей до спожива­ча тощо).

До інших витрат операційної діяльності належать: витрати на дослідження й розробки; собівартість реалізованої іноземної ва­люти; собівартість реалізованих виробничих запасів; сума безна­дійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів; втрати від операційної курсової різниці; втрати від знецінення запасів; брак та втрати від псування цінностей; ви­знані штрафи, пені та неустойки; витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення; інші витрати операційної діяльності.

Синтетичний облік операційних витрат, які не відносять на собівартість сільськогосподарських робіт, здійснюють відповідно на рахунках 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші операційні витрати». Наприкінці звітного періоду ці ви­трати відносять на фінансові результати діяльності і роблять такий запис:

Дебет рахунка 791                                              Кредит рахунків 92, 93, 94

До фінансових витрат відносять витрати на відсотки (за ко­ристування отриманими кредитами, за випущеними облігаціями, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу.

Втрати від участі в капіталі є збитками від інвестицій в асо­ційовані, дочірні або спільні підприємства, що обліковуються ме­тодом участі у капіталі.

До складу інших витрат включають витрати, що виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але безпо­середньо не пов'язані із виробництвом чи реалізацією продук­ції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать: собівар­тість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій); собівартість реалізованих необоротних активів (залишкова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією необоротних активів); собівар­тість реалізованих майнових комплексів; втрати від неопераційних курсових різниць; сума уцінки необоротних активів і фінан­сових інвестицій; витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо); залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів; інші витрати звичайної діяльності.

Витрати неопераційної діяльності (фінансової, інвестиційної, від надзвичайних подій) також не відносять на собівартість сільськогосподарських робіт, їх обліковують відповідно на рахунках 95 «Фінансові витрати», 96 «Втрати від участі у капіталі», 97 «Інші витрати», 99 «Надзвичайні витрати», наприкінці звітно­го періоду відносять на фінансові результати діяльності і роблять запис:

Дебет рахунка 79                          Кредит рахунків 95, 96, 97, 99.

5.7. Синтетичний та аналітичний облік витрат сільськогосподарського виробництва

Облік витрат у сільськогосподарському виробництві має за­безпечувати оперативне, достовірне й повне надходження інфор­мації щодо кількості та вартості одержаної продукції (виконаних робіт і наданих послуг), трудових, матеріальних і грошових ви­трат на виробництво продукції за підприємством загалом та за окремими його структурними підрозділами (бригадами, цехами, фермами тощо).

Облік витрат і виходу продукції здійснюють у розрізі окремих об'єктів (виробництв, видів або груп культур чи тварин, продук­ції переробної промисловості).

Синтетичний облік витрат і вихід продукції сільськогосподар­ського виробництва здійснюють на активному, калькуляційному рахунку 23 «Виробництво», до якого ведуть субрахунки: 231 «Рослин­ництво», 232 «Тваринництво», 233 «Допоміжні виробництва», 234 «Під­собні (промислові) виробництва» тощо.

За дебетом рахунка 23 відображають прямі матеріальні, тру­дові та інші прямі витрати, а також виробничі накладні витрати та втрати від браку продукції (робіт, послуг), за кредитом – суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції, виконаних робіт та послуг.

Аналітичний облік на рахунку 23 здійснюють за встановлени­ми об'єктами обліку витрат, зокрема видами виробництв, за стат­тями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат можуть здій­снювати за підрозділами підприємства й центрами витрат і від­повідальності.

Оплату праці нараховують виходячи з обсягів виконаних робіт чи виходу продукції або відпрацьованого часу на підставі відповід­них первинних документів, і відносять на відповідні об'єкти витрат.

Товарно-матеріальні цінності власного виробництва минулих років відносять на витрати за їхньою первинною вартістю; про­дукцію власного виробництва поточного року – за плановою со­бівартістю з коригуванням її наприкінці року до рівня фактичних витрат; придбані – за первинною вартістю з урахуванням таких методів її уточнення: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості пер­ших за часом надходження запасів (ФІФО); собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО); нормативних витрат; ціни продажу. Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення й однакові умови використання, за­стосовують лише один із наведених методів.

Аналітичний облік матеріальних цінностей у бухгалтерії підприємства здійснюють у оборотно-сальдових відомостях на підставі пере­вірених і протаксованих звітів про рух матеріальних цінностей.

Синтетичний облік готової продукції здійснюють на рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва». Цей рахунок призначений для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух сільськогосподарської продукції. Продукцію сільськогос­подарського виробництва поточного року облікують за плановою собівартістю, яку наприкінці звітного періоду доводять до фактичної собівартості. Підприємства, які не обчислюють собі­вартості продукції, наприклад фермерські господарства, беруть її на облік за поточними (діючими на момент складання звітності) цінами. Різницю між фактичною та плановою собівартістю гото­вої продукції, яку виявляють наприкінці року, відносять пропор­ційно на рахунок продукції й на інші рахунки, на які ця продук­ція була списана впродовж року.

На рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» обліковують продукцію, одержану від власних рослинницьких, тваринницьких і промислових підрозділів підприємства, призначену для продажу на сторону та для іншого не­виробничого споживання; продукцію, призначену для споживання у тваринницьких підрозділах як корми або для виробництва кормів у кормоцехах; продукцію, вирощену для годівлі худоби, а також побічну продукцію та відходи, одержані при доведенні товарної продукції та насіння до належних кондицій; насіння й посадковий матеріал, включно із саджанцями, призначеними для закладання та ремонту власних насаджень.

Рослинництво дає різноманітну продукцію, яка впродовж року надходить нерівномірно. Вихід її відображають у таких первин­них документах: зерна колосових і зернобобових культур, соняш­нику та інших олійних культур, насіння однорічних і багаторіч­них трав від комбайнів на токи, в комори та інші місця зберіган­ня — у талонах, путівках, реєстрі відправки зерна та іншої про­дукції з поля, реєстрі приймання зерна та іншої продукції, реєстрі переведення качанів кукурудзи повної стиглості у зерно; технічних культур, картоплі, овочів, плодів, ягід, кормових коренеплодів, баштанних, горіхоплідних, субтропічних і цитрусових культур – у щоденнику надходження сільськогосподарської про­дукції та щоденнику надходження продукції садівництва; грубих та соковитих кормів — в акті приймання грубих і соковитих кормів, акті на оприбуткування пасовищних кормів. Водій (трак­торист) на підставі других примірників путівок, талонів чи реєстрів, одержаних від вагаря, щодня записує кількість перевезеного зерна в подорожній лист вантажного автомобіля (подорожній лист тракториста). Комбайнер на підставі путівок, реєстрів або талонів, які він має, щоденно здійснює записи в обліковому листі тракториста-машиніста, де фіксує намолот зерна та зібрану пло­щу. Сортування й сушіння зерна оформляють актом на сорту­вання й сушіння продукції рослинництва, в якому зазначають кількість відпущеного зерна й одержані від сортування й сушіння продукти. Для відображення в обліку сортових якостей продукції разом із документами на оприбуткування одержаного зерна, бульб, плодів тощо складають сортове свідоцтво.

Результати перероблення кожної партії продукції оформляють звітом про переробку продукції, де зазначають кількість основ­них і допоміжних матеріалів, використаних при переробленні, вихід готової продукції. Одержану від перероблення продукцію рослинництва (борошно, консерви тощо) оприбутковують.

На підставі первинних документів матеріально відповідальна особа складає звіт про рух матеріальних цінностей, який щодня разом із первинними документами передають до бухгалтерії.

Дані первинних документів про кількість одержаного врожаю в розрізі культур, сортів і виробничих підрозділів узагальнюють у зведених документах. Вони слугують підставою для складання виробничого звіту з рослинництва.

Аналітичний облік витрат і виходу продукції рослинництва здійснюють у виробничих звітах, їх складає кожен структурний підроз­діл щомісяця на підставі даних первинних і накопичувальних доку­ментів. Дані у виробничих звітах групують у такому розрізі, який потім дає змогу зробити записи за аналітичними рахунками відповід­них синтетичних рахунків. При цьому витрати систематизують за рахунками й статтями витрат. У разі, коли витрати списують на від­повідний синтетичний рахунок чи оприбутковану продукцію за кількома звітами, необхідно складати зведений виробничий звіт.

Для ведення аналітичного обліку витрат і виходу продукції упродовж року можна використовувати книгу обліку витрат ви­робництва. У ній записують підсумкові дані про витрати місяч­них виробничих звітів. Книгу можна не вести за умови, якщо у виробничому звіті нагромаджуються дані щодо витрат і одержа­ної продукції від початку року.

У виробничому звіті та книзі обліку витрат виробництва гру­пують витрати рослинництва за об'єктами обліку (культурами, групами культур, видами робіт) у розрізі встановленої номенкла­тури статей витрат.

Для обліку виходу продукції тваринництва застосовують такі первинні документи: журнал обліку надоїв молока, відомість руху молока; щоденник надходження і відправки вовни на заго­тівельні пункти; щоденник надходження сільськогосподарської продукції; акт настригу та приймання вовни (для спеціалізова­них підприємств); акт на оприбуткування приплоду тварин; нагромаджувальний акт на оприбуткування приплоду звірів; акт про хід окоту; відомість зважування тварин, їх складають на тва­ринницьких фермах у момент одержання продукції або в термі­ни, передбачені графіком документообігу. Надходження інших видів продукції тваринництва (мед, риба тощо) оформляють на­кладними або відображають у щоденниках надходження сільсь­когосподарської продукції, їх оформляють члени комісії, створе­ної для приймання цих видів продукції. Операції із забою худоби й птиці відображають в акті на вибуття тварин. Під час оприбут­кування продукції, одержаної від населення для реалізації, скла­дають приймально-розрахункову відомість у двох примірниках.

Облік витрат і виходу продукції тваринництва ведуть на рахун­ку 23 «Виробництво», субрахунок 232 «Тваринництво». За дебетом рахунка записують витрати на утримання й догляд за худобою і птицею, за кредитом – вихід продукції за плановою собівартістю. Залишок на субрахунку впродовж року не виводять, замість нього відо­бражають дебетовий і кредитовий обороти наростаючим підсум­ком. Наприкінці року залишок відбиватиме витрати незаверше­ного виробництва.

Аналітичний облік витрат та виходу продукції тваринництва здійснюють у виробничому звіті з тваринництва, який заповнюють у виробничих підрозділах згідно з наведеними первинними й накопичувальними документами, і передають до бухгалтерії наприкінці місяця разом із первинними документами. Звіт складається з трьох розділів. У першому розділі враховують витрати, згруповані за статтями витрат за кожним об'єктом обліку; в другому – одержану продукцію (молоко, приплід, приріст живої маси, вовна тощо) за мі­сяць та від початку року; у третьому розділі суми, враховані у дру­гому розділі, групують за кореспондуючими рахунками.

Для обліку витрат у тваринництві можна використовувати книги обліку витрат, правильність ведення обліку в яких переві­ряють за допомогою оборотної відомості.

Для обліку витрат виробництва використовують журнали-ордери №10/1 с.-г., №10/2 с.-г. і №10/3 с.-г.

У журналі-ордері 10.1 с.-г. узагальнюють за місяць у розрізі синтетичних рахунків і субрахунків дані про наявність і рух ма­теріальних цінностей у грошовому вираженні за місцями збері­гання та матеріально-відповідальними особами.

Журнал-ордер № 10/2 с. г. використовують для обліку нарахо­ваної оплати праці й пов'язаних із нею сум відрахувань на соціаль­ні заходи, резервів наступних періодів (схема 4.1.), а також амор­тизаційних відрахувань, браку й втрат від псування цінностей.

Виробничі звіти складають з метою обліку основних і допо­міжних виробництв, витрат на утримання й експлуатацію машин та обладнання, обліку капітальних інвестицій, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат, витрат на збут. Підсумки виробничих звітів із деталізацією сум за синтетичними рахунка­ми і субрахунками переносять до журналу-ордеру № 10/3 с.-г., в якому здійснюють зведений облік витрат і виходу продукції сільського господарства. У журналі-ордері №10/3 с.-г. відображають кредитові обороти з виходу продукції, робіт і послуг (списання для відповідних споживачів) із кредиту рахунків 23 «Виробницт­во» (за видами виробництв), 24 «Брак у виробництві», 39 «Витра­ти майбутніх періодів», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Ад­міністративні витрати», 93 «Витрати на збут», (схема 4.2.).

Схема 4.2. Схема запису в регістрах по обліку виробництва.

У таблиці 4.1 наведено кореспонденцію рахунків з обліку ви­трат і виходу продукції сільськогосподарського виробництва.

Таблиця 4.1

КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ З ОБЛІКУ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

 

№	Зміст операції	Дебет	Кредит
	Рослинництво
1	Списані на виробництво продукції матеріальні ви­трати	231	20,22
2	Віднесено  витрати  бджільництва  із  запилення культур, вартість вивезеного в поле гною	231	232
3	Віднесена на витрати вартість послуг допоміжних виробництв	231	233
4	Віднесені на виробництво витрати на оплату праці працівників, зайнятих у технологічному процесі виробництва	231	66
5	Нараховані відрахування на соціальні заходи	231	65
6	Віднесені на витрати рослинництва загально-виробничі витрати	231	911
7	Оприбутковано з виробництва насіння, корми	208	231
8	Оприбутковано з виробництва готову продукцію (за плановою собівартістю)	271	231
9	Списана  вартість  зеленого  корму,  згодованого продуктивним тваринам і робочій худобі на випасі	232	231
10	Списані наприкінці року калькуляційні різниці на продукцію рослинництва (різниця між фактичною та плановою собівартістю продукції)	208 232 271	231
Продовження таблиці 4.1
	Тваринництво
11	Списані на виробництво продукції матеріальні ви­трати	232	20,22
12	Списані витрати на утримання пасовищ	232	233
13	Віднесена на витрати вартість послуг допоміжних виробництв	232	233
14	Віднесені на виробництво витрати на оплату праці працівників, зайнятих у технологічному  процесі виробництва	232	66
15	Нараховані відрахування на соціальні заходи	232	65
16	Віднесені на витрати тваринництва загально виробничі витрати	232	912
17	Списана вартість вивезеного в поле гною	231	232
18	Оприбуткований приплід і приріст живої маси	21	232
19	Списана частина витрат бджільництва для рослин­ництва (запилення)	231	232
20	Оприбуткована продукція тваринництва	272	232
21	Коригування наприкінці року різниці між плановою та фактичною собівартістю продукції	21, 231, 272	232
	Рослинництво і тваринництво
22	Списується планова собівартість реалізованої про­дукції	901	27
23	Коригування наприкінці року різниці між плановою та фактичною собівартістю реалізованої про­дукції	901	27
24	Відображені доходи — відпускна вартість реалізо­ваної продукції	361	701
25	Нараховують податок на додану вартість та акциз­ний збір	701	641
26	Собівартість реалізованої продукції списують на фінансові результати (наприкінці року)	791	901