Облік виробничих витрат за статтями калькуляції

До виробничої собівартості перевезень включають: прямі ма­теріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; автомобільні шини; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати. До наве­деної типової номенклатури статей калькуляції можна вносити зміни з урахуванням організаційної структури транспортних під­приємств, характеру та рівня організації перевезень, питомої ваги витрат у собівартості окремих видів перевезень, а також об'єд­нувати кілька типових статей калькуляції в одну або виокремлю­вати з однієї типової статті кілька статей калькуляції.

До статті «Прямі матеріальні витрати» включають вартість усіх видів паливно-мастильних та інших матеріалів (включно із транспортно-заготівельними витратами), використані як безпосе­редньо на виконання перевезень (робіт, послуг), так і на технологіч­ні операції у процесі підготовки рухомого складу до експлуатації.

Витрати матеріалів, як правило, фіксують на підставі встанов­лених лімітів. Відпуск матеріалів на виробництво здійснюють згідно із лімітно-забірними картками. За відсутності лімітів, від­пуску понад ліміт або в разі заміни матеріалів складають вимогу на відпуск матеріалів.

Вартість паливно-мастильних та інших експлуатаційних мате­ріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень, вклю­чають до їхньої собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мас­тильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до конкретних видів перевезень, їхню вартість включають до собі­вартості окремих об'єктів калькулювання шляхом розподілу про­порційно до вартості витраченого палива.

На підставі накопичувальних регістрів здійснюють записи:

Дебет рахунка 23                                           Кредит рахунків 20, 22

До статті «Прямі витрати на оплату прані» включають усі витрати на виплату основної й додаткової заробітної плати пра­цівникам, безпосередньо зайнятим здійсненням перевезень (ро­біт, послуг), обчисленої за посадовими окладами, відрядними розцінками тарифними ставками згідно із діючими на підприємст­вах системами оплати праці, включно з будь-якими видами грошових і матеріальних доплат, які належать до елементу «Витрати на оплату праці».

Заробітну плату нараховують за подорожніми листами і табеля­ми, а також нараховують суми премій, резерви на оплату відпусток у встановленому розмірі. Нарахування заробітної плати водіям здій­снюють за даними подорожніх листів за відрядними розцінками або тарифними ставками. Так, система оплати праці водіям, які працю­ють на вантажних автомобілях, передбачає окреме нарахування за­робітку за тонни перевезеного вантажу й виконані тонно-кілометри, за простої під час завантаження і розвантаження, за відпрацьований час за погодинної оплати праці, надбавки за класність, за керівницт­во бригадою, за роз'їзний характер роботи, а також за інші роботи, виконані під час рейсу. Водіям нараховують премії за економію пального, перепробіг шин, інші показники.

Витрати на оплату праці основних робітників, зайнятих на ви­конанні окремих видів перевезень, безпосередньо відносять до собівартості відповідних об'єктів калькулювання. Якщо пряме віднесення витрат на оплату праці до собівартості окремих видів перевезень ускладнене, їх розподіляють з огляду на питому вагу конкретного виду перевезень у структурі доходів підприємства.

Дані подорожніх листів у частині заробітної плати впродовж місяця групують за особистими рахунками водіїв, марками й ви­дами автомобілів у Накопичувальній відомості виробітку і заро­бітної плати. У цій відомості також відображають нараховані су­ми доплат і премій, а також відрахувань до резерву на оплату відпусток.

На підставі даних накопичувальних відомостей у синтетично­му обліку відображають нарахування заробітної плати разом із оплатою відпусток:

Дебет рахунків 23, 47                                       Кредит рахунка 66

Відрахування до резерву на оплату відпусток відображають:
     Дебет рахунка 23                                               Кредит рахунка 47

До статті «Автомобільні шини» включають відрахування до резерву на відновлення і ремонт автомобільних шин, які розрахо­вують згідно із нормами на 100 км пробігу; а також витрати, пов'язані з встановленням автомобільних шин на колеса, вартість матеріалів, витрачених водіями на ремонт автомобільних шин на шляху сполучення.

Витрати за статтею «Автомобільні шини» включають безпо­середньо до собівартості окремих видів перевезень:

Дебет рахунка 23                                               Кредит рахунка 47

Якщо автомобіль здійснював кілька видів перевезень, тоді ви­трати, пов'язані із експлуатацією встановлених на ньому шин, розподіляють між об'єктами калькулювання пропорційно до об­сягу перевезень.

Вартість списаних шин, витрати за їхнім ремонтом відносять до дебету рахунка 47.

До статті «Інші прямі витрати» включають:

-  відрахування від витрат на оплату праці працівників, без­посередньо зайнятих здійсненням перевезень (робіт, послуг): на державне (обов'язкове) соціальне страхування, включно зі збором на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, на державне (обов'язкове) пенсійне страхування (до Пенсійного фонду), а також відрахування на додаткове пенсійне страхування у передба­чених законодавством випадках, інші обов'язкові збори й відраху­вання на соціальні заходи, визначені чинним законодавством;

- нараховані згідно із діючим порядком, нормами й умовами суми амортизаційних відрахувань від вартості рухомого складу автомобільного транспорту. Амортизаційні відрахування вклю­чають безпосередньо до собівартості окремих видів перевезень (робіт, послуг). Амортизаційні відрахування за транспортними засобами, що експлуатувалися під час здійснення кількох видів перевезень (робіт, послуг), розподіляють між об'єктами калькулювання пропорційно до обсягів перевезень (робіт, послуг);

- витрати на всі види ремонту, технічний огляд і технічне об­слуговування рухомого складу, що безпосередньо бере участь у перевезеннях, пов'язані з відновленням стану рухомого складу або забезпеченням відповідності його технічного стану вимогам безпеки руху та іншим експлуатаційним вимогам: вартість запас­них частин, приладів, обладнання, пального і матеріалів, що витрачаються для виконання ремонту власними підрозділами; вар­тість ремонтних робіт і послуг, виконаних сторонніми підприєм­ствами і організаціями; витрати на оплату праці й відповідні відра­хування з неї працівників, котрі виконують ремонт і технічне обслу­говування транспортних засобів; вартість інструментів, виданих для поновлення їхнього запасу на транспортних засобах; вартість мате­ріалів, витрачених на утримання законсервованих транспортних засобів, витрати на їхню консервацію й розконсервацію; витрати на страхування транспортних засобів у разі ремонту їх за кордоном; вартість матеріалів, використовуваних для ремонту, монтажу й дезінфекції побутового обладнання пасажирських салонів.

Витрати на технічне обслуговування і ремонт рухомого скла­ду, безпосередньо зайнятого на певному виді перевезень (робіт, послуг), включають до собівартості за прямою ознакою. Якщо витрати на технічне обслуговування й поточний ремонт або окремі елементи їх віднести до певних видів перевезень (робіт, послуг) неможливо, їх розподіляють за одним із таких методів: відповідно до питомої ваги планової суми витрат на технічне об­слуговування та ремонт у загальній сумі планової собівартості окремих видів перевезень (робіт, послуг); виходячи з питомої ва­ги цього виду перевезень (робіт, послуг) у структурі доходів під­приємства; виходячи з планової трудомісткості ремонтних робіт.

До статті «Загальновиробничі витрати» включають непрямі витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням виробничо­го процесу, не передбачені у попередніх статтях, зокрема: витра­ти на утримання апарату управління виробництвом, амортизацію основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення; витрати на утримання, експлуатацію, капітальний і поточний ремонт (без поліпшення об'єктів), страхування, операційну оренду основних засобів; витрати на вдосконалення техно­логії й організації виробництва; витрати на утримання виробни­чих будівель, споруд і приміщень; витрати на обслуговування виробничого процесу; витрати на охорону праці, техніку безпеки, виробничу санітарію й охорону довкілля; податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі, які включають до собівартості виробництва; інші витрати (втрати через брак, оплата простоїв, витрати, зумовлені аваріями та катастрофами, порушеннями правил технічної експлуатації транспорту, нестачі у межах норм природного убування тощо).

Фактичну суму загальновиробничих витрат транспортних під­приємств щомісячно розподіляють між:

- основним виробництвом із подальшим розподілом між ви­дами перевезень;

- допоміжним виробництвом у частині робіт, призначених для потреб власного капітального будівництва, непромислових господарств, а також для реалізації;

- обслуговуючими виробництвами;

- капітальним будівництвом, що ведеться господарським способом.

Залежно від видів виконуваних перевезень (робіт, послуг), тех­нічного оснащення рухомого складу та інших умов загально виробничі витрати, віднесені до основного виробництва, розподі­ляють між окремими видами перевезень за одним із таких методів:

- пропорційно до заробітної плати основних працівників;

- відповідно до питомої ваги планової суми загальногоспо­дарських витрат у загальній сумі планової собівартості окремих видів перевезень;

- на 1 гривню фактичних доходів за окремими видами пере­везень;

- пропорційно до суми витрат за іншими калькуляційними статтями;

- пропорційно до наявної кількості автомобілів на автотранс­портних підприємствах.

Облік ведуть на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати».

Наприкінці місяця загально виробничі витрати після розподілу в повному обсязі списують на собівартість виконаних автотранс­портних робіт:

Дебет рахунка 23                                               Кредит рахунка 91