2. ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ ТЕМИ

Визначення науки економіки природокористування.

Коротке, але повне формулювання суті науки економіки природокористування дати не просто, тим більше, що наука знаходиться у стадії формування. Тому визначення, що даються різними авторами, дещо відрізняються. Розглянемо декілька визначень науки економіки природокористування.

Економіка природокористування (економіка навколишнього середовища, еконологія та інше) – спільний підрозділ економічної науки та екології, який вивчає виробничі відносини людей в процесі взаємодії суспільства і природи та займається економічними аспектами гармонізації цієї взаємодії. (Бачинський Г.О., ред., 1995).

Економіка природокористування – новий розділ екології, в якому вивчаються питання економічної оцінки природних ресурсів, шкоди від забруднення природного середовища, процеси, явища суспільного життя, що викликані нестачею природних ресурсів, величезним зростанням виробництва й забруднення всіх сфер Землі (Білявський Г.О. та ін., 1995).

Економіка навколишнього середовища – це міждисциплінарна наука, яка вивчає проблеми оптимізації взаємодії виробничої діяльності суспільства з навколишнім природним середовищем.. Метою вивчення цієї дисципліни є одержання та використання нових знань та практичних навичок у галузі економічного регулювання процесів використання природних ресурсів та охорони навколишнього середовища (Балацький О.Ф. та ін., 1999)

Економіка природокористування – міждисциплінарна наука, спрямована на отримання і практичне використання нових знань в галузі регулювання взаємовідносин між соціально-економічним розвитком суспільства та використанням природних ресурсів. Це гуманітарна дисципліна. Це наука про раціональне та ефективне використання природних ресурсів, наука про організацію дійової системи охорони навколишнього середовища.

Економіка природокористування – розділ конкретної економіки, що вивчає головним чином питання економічної (в ряді випадків також і неекономічної) оцінки природних ресурсів і такої ж оцінки збитків від забруднення середовища (Реймерс Н.Ф., 1990).

Економіка природокористування – нова галузь науки, що вивчає методи найбільш ефективного впливу людини на природу з метою підтримання динамічної рівноваги кругообігу речовин в природі. Витрати на підтримання цієї рівноваги мають цілком визначену мету: зберегти найсприятливіші в економічному смислі умови відтворення матеріальних благ як сьогодні так і в майбутньому... Економіка природокористування... розширює сам критерій економічності. Такий критерій з точки зору економіки природокористування повинен включати не лише мінімально можливі затрати суспільної праці (живої та уречевленої) для задоволення кожної одиниці потреб суспільства, але і мінімально можливі затрати на підтримання динамічної рівноваги кругообігу речовин в природі, порушення якого наступає внаслідок виробничої діяльності людини (Ефимов В.П., 1968). Слід відмітити, що приведена цитата – одне із перших визначень економіки природокористування в радянській літературі.

Економіка природокористування висвітлює дві групи зв'язаних між собою проблем: по-перше, як найбільш економічно ефективно використати необхідні у виробництві і споживанні ресурси і, по-друге, які економічно найдоцільніші методи недопущення чи ліквідації забруднення та руйнування навколишнього середовища. Ці питання повинні вирішуватися з врахуванням змін потреб – особистих і суспільних, споживчих і виробничих – в ході розвитку продуктивних сил та прогресу науки і техніки (Хачатуров Т.С., 1987).

Зверніть уваги на те, що одні автори вважають економіку природокористування економічною наукою, інші – розділом екології, треті – окремою міждисциплінарною наукою.

Можна дати таке коротке визначення: економіка природокористування – це наука про екологізацію економіки. Під екологізацією економіки слід розуміти зменшення навантаження на природу, або, як говорить проф. Л.Г.Мельник, зменшення інтегрального екодеструктивного впливу на довкілля при виробництві одиниці сукупного суспільного продукту. Інтегральний екодеструктивний вплив включає вплив, що викликає всю сукупність негативних змін в довкіллі: забруднення, порушення ландшафтів, пряма дія на людину та всі живі істоти, а також вплив на особистісні параметри людини. Сукупний суспільний продукт – сукупність створених матеріальних благ за відповідний період часу.

Предмет та об'єкт економіки природокористування.

Економіка природокористування вивчає постійно змінні умови середовища існування людини та процеси використання суспільством навколишнього природного середовища. Як і інші економічні науки економіка природокористування вивчає виробничі відносини між людьми, в даному випадку з приводу використання сил та ресурсів природи. Процес праці є взаємодією між суспільством та природою.

Предметом економіки навколишнього середовища є дослідження механізму товарно-грошових відносин щодо охорони навколишнього середовища у процесі розширеного суспільного відтворення на основі досягнень науково-технічного прогресу та врахування об'єктивних законів розвитку біосфери (Балацький О.Ф. та ін., 1999).

Предмет економіки природокористування – дослідження еколого-економічних відносин та їх наслідків, які виникають у процесі виробництва та відтворення природних ресурсів (Яремчук І.Г., 2000).

Предмет економіки природокористування – дослідження механізму суспільних відносин з приводу охорони навколишнього середовища та залучення природних ресурсів в процес виробничо-господарської діяльності людини (Царенко О.М. та ін., 2001).

Предметом вивчення цієї дисципліни є відносини між людьми, які складаються в процесі взаємодії з навколишнім середовищем по поводу використання сил і ресурсів природи, її охорони і відновлення, тобто еколого-економічні відносини (Шимова О.С., Соколовский Н.К., 2001).

Об'єкт економіки природокористування – еколого-економічні системи, які охоплюють виробництво і ту частину природного середовища, на яку це виробництво впливає. Російський вчений Михайло Лємешев (1976) визначив еколого-економічну систему як інтеграцію економіки і природи, що являє собою взаємопов'язане і взаємообумовлене функціонування суспільного виробництва і протікання природних процесів на даній території. Як підкреслюють Т.Акімова і В.Хаскін, існує дві інтерпретації поняття еколого-економічної системи – глобальна і територіальна. Відповідно до першої еколого-економічна система трактується як економічно зорієнтована соціально-економічна формація – мета сталого розвитку. Саме в цьому смислі на закритті Конференції в Ріо-92 Моріс Стронг говорив про необхідність переходу людства від економічної системи до еколого-економічної системи. Але поки що це –віддалена перспектива. Для окремого регіону чи промислового комплексу еколого-економічна система – це обмежена певною територією частина техносфери, в якій природні, соціальні і виробничі структури та процеси пов'язані взаємнопідтримуваними потоками речовин, енергії та інформації.

Методи науки економіки природокористування.

Кожна наука користується певними прийомами дослідження, що становлять її методи. Слово “метод” означає шлях дослідження, вивчення. У широкому розумінні цього слова методом називають шляхи, способи і засоби пізнання дійсності, сукупність взаємопов'язаних принципів і способів дослідження процесів, явищ і предметів у природі та суспільстві. Основні методи дослідження: спостереження, аналіз і синтез, експеримент, моделювання, прогнозування, пізнання, практика.

Економіка природокористування як міжгалузева наука використовує в першу чергу загальнонаукові методи, розроблені природничими, суспільними та іншими галузями знань. Разом з тим розширюється коло специфічних методів, що дозволяють глибше досліджувати синтез екології та економіки. Білоруські вчені Шимова О.С. і Соколовський М.К. (2001) перелічують такі загальні методи, якими користується економіка природокористування:

- діалектичний метод – всезагальний метод пізнання, згідно якому предмет дослідження розглядається всесторонньо, в розвитку, через виникнення і розв'язання суперечностей;

- історичний метод, що дозволяє відслідковувати динаміку взаємовідносин природи і суспільства;

- системний метод – важливий метод, що полягає у визначенні складових частин еколого-економічних систем і взаємодіючих з ними зовнішніх об'єктів, встановленні структури системи, тобто сукупності внутрішніх зв'язків і відношень;

- нормативний метод – специфічний метод еколого-економічних досліджень, що полягає в розробці та впровадженні різноманітних нормативів: ГДК, ГДС, ГДВ, норми зелених зон та ін. Їх призначення – встановити об'єктивні межі допустимих антропогенних навантажень на природу;

- метод економіко-математичного моделювання ;

- картографічний метод використовується в зв'язку з тим, що еколого-економічні процеси протікають на певній території;

- космічні методи – фотографування і спостереження з космосу надзвичайно розширюють інформацію про Землю, дозволяють досліджувати глобальні зміни біосфери.

Зв'язок економіки природокористування з іншими науками

Будучи загальноекономічною наукою, економіка природокористування використовує дані конкретних економічних наук, також природничих наук – геології, біології, ґрунтознавства, лісівництва, метеорології, демографії та інших, а також суспільних наук, їх висновки та положення, які необхідні для обґрунтування найбільш ефективних методів використання умов та ресурсів природи.

Щодо взаємозв’язку з економічними дисциплінами, то це спостерігається за різними напрямками:

з економікою підприємства:

1) раціональне природокористування, яке засноване на природозберігаючій технології -- сильний прискорювач НТП і росту продуктивності праці;

2) екологічні витрати істотно впливають на собівартість продукції, прибуток від її реалізації та рентабельність.

із економікою сільського господарства: ефективне використання сільськогосподарських площ, меліорація земель, захист ґрунтів;

процес екологічної інтеграції характерний і для економіки будівництва;

з економікою житлово-комунального господарства -- враховуються діючі нормативи з охорони середовища міста;

з фінансами та кредитом, ціноутворенням, статистикою та бухгалтерським обліком.

Основні завдання економіки природокористування.

Основні завдання економіки природокористування фахівці уявляють так (Царенко О.М. та ін., 2000):

- дослідження економічних закономірностей використання суспільством (обмежених) природних ресурсів з метою задоволення своїх (необмежених) потреб;

- розробка концепції економічної оцінки природних ресурсів та врахування природних благ при розробці балансу національного багатства;

- створення економічних механізмів управління раціональним використанням природних ресурсів і охороною навколишнього середовища;

- розробка методів розрахунку економічної ефективності капітальних вкладень у раціональне використання природних ресурсів та охорону довкілля, використання нової техніки та технологій, проектів, господарських рішень тощо;

- удосконалення методів економічної оцінки антропогенних порушень довкілля та еколого-економічних збитків;

- визначення перспектив розвитку виробництва з урахуванням екологічних факторів;

- прогноз змін стану навколишнього природного середовища;

- комплексне використання сировини і вторинних ресурсів.

Основне завдання економіки природокористування – зробити економіку ресурсозберігаючою, енергозберігаючою та маловідходною.

Економіка природокористування у вирішенні пріоритетних проблем України.

Крім перелічених вище, серед пріоритетних проблем України значаться: активізація вітчизняного виробництва, подолання структурних деформацій економіки, запровадження господарського механізму раціоналізації природокористування, введення системи екологічного менеджменту та аудиту, запровадження міжнародних стандартів природокористування та ін.

В першу чергу Україні потрібна структурна перебудова економіки в сторону її оздоровлення та екологізації. За роки радянської влади в економіці України накопичені серйозні структурні деформації. Багатонаселена Україна з її великими багатствами корисних копалин була сприятливим регіоном для проведення політики індустріалізації, розвиток якої призвів до гіпертрофії ресурсо- та енергоємних і екологічно брудних галузей: гірничодобувної, металургійної, переробної промисловості. З часів сталінської індустріалізації вся промисловість була підпорядкована створенню надпотужного військово-промислового комплексу (ВПК). В 1991 році в Україні нараховувалось 1879 підприємств ВПК, витрати на які разом з утримуванням особового складу армії складали майже 30% ВВП (Мунтіян В., 2002). Інтенсивне використання природних ресурсів, сировинна орієнтація експорту і водночас надмірна концентрація виробництва у промислових центрах супроводжувалися накопиченням дисбалансів в екологічній сфері. В Україні склалася вкрай нераціональна структура природокористування і управління соціально-економічним розвитком держави, яка є в цілому неефективною і екологічно небезпечною (Трегобчук В., Веклич О., 1997; Шевчук В.Я. та ін., 1997). Потенціально небезпечні виробництва мають велику питому вагу в структурі промислового виробництва: на них припадає 42,8% вартості основних фондів, 33,8% обсягів виробництва і 21% зайнятих. (Природно-ресурсний аспект ..., 2001). За часів незалежності накопичені деформації в економіці не були виправлені, а, навпаки, посилювали свої негативні прояви. Статистичні дані свідчать, що за 1991-2000 рр. у структурі ВВП України значно зросла частка сиросинно- та енергоємних й водночас найбільш забруднюючих довкілля галузей промисловості – гірничо-металургійної і паливно-енергетичної, а також хімічної та нафтохімічної (з 17,3% у 1991 р. до 59,2% у 2000 р.) паралельно зі скороченням частки галузей, які виробляють продукцію кінцевого споживання, насамперед – машинобудування, легкої і харчової промисловості. (Послання Президента ..., 2002). Частка продукції видобувних галузей у загальній структурі промисловості України зросла майже в два рази (з 21,2% у 1991 р. до 40,5% у 1999 р.). (Природно-ресурсний аспект..., 2001).

В Україні сформувалася яскраво виражена сировинна спрямованість експорту. Частка матеріало- і енергоємних галузей в українському експорті сягнула майже 60%, причому 40% від усього експорту припадає на продукцію лише однієї галузі – чорної металургії. Підвищення завдяки експорту платоспроможності цих галузей породжує перерозподіл на їх користь енергетичних, сировинних та фінансових ресурсів. Оскільки збільшення експорту відбувається передусім за рахунок енергоємних виробництв, воно потребує зростання імпорту енергоносіїв. Як наслідок, енергоємність ВВП в Україні в 9 разів більша, ніж у країнах Європи і є однією з найвищих у світі. (Економічне зростання..., 1999).

Ми маємо зараз деформовану, затратну економіку, в якій до сих пір лідерами являються ті підприємства і галузі, що задумувались і будувались Радянським Союзом 30-50 років тому і перестали бути конкурентоспроможними в світі років 20 назад. Держава продовжує стару радянську практику розвитку “брудних” галузей економіки шляхом звільнення їх від податків, встановлення знижених платежів за забруднення, наданням різноманітних непрямих субсидій. Наприклад, Законом України ”Про проведення економічного експерименту на підприємствах гірничо-металургійного комплексу” (від 14.07.1999 р.) започатковано безпрецедентне субсидування найбільш шкідливих підприємств гірничо-металургійного комплексу шляхом списання пені і штрафів, звільнення від цілої низки обов'язкових податків, і, що найважливіше, зниження ставки на прибуток до 9%. (Дюканов В.Г, 2001).

У вирішенні приведених вище проблем важливе значення мають наукові розробки в галузі економіки природокористування, а також фахівці, управлінці, які опираються на багаж знань законів екології та економіки природокористування.

Про роль економіки природокористування в екологізації суспільного виробництва, про впровадження системи екологічного менеджменту та аудиту мова буде іти у наступних темах.