2. ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ ТЕМИ
Порушення навколишнього середовища.
В процесі своєї господарської діяльності людина (людське суспільство) приводить до негативних змін у навколишньому природному середовищі. Ці негативні зміни називають в економіці природокористування антропогенними порушеннями довкілля. Існують і природні порушення навколишнього середовища. Тобто, за способом впливу на природу порушення навколишнього природного середовища можна класифікувати як:
- природні (природничі);
- антропогенні (техногенні).
Особливо небезпечні порушення – це антропогенні. Небезпека антропогенного впливу на стан навколишнього природного середовища полягає не тільки в масштабах цього впливу, а й в концентрації діяльності, а відповідно і тих порушень, що виникають в навколишньому середовищі на обмеженій території з великою щільністю населення.
При класифікації процесів порушення довкілля використовують два підходи (Мельник Л.Г., 2001):
1) компонентний принцип (атмосфера, гідросфера, літосфера і т.д.);
2) функціональний підхід (по змісту впливів: забруднення, порушення ландшафтів, вплив на біорізноманіття та ін.).
За масштабами впливу порушення навколишнього природного середовища поділяються на:
- локальні,
- регіональні,
- глобальні.
За типом діяльності антропогенні порушення довкілля бувають:
- організаційні недоліки;
- технологічні недоліки;
- експлуатаційні недоліки.
Основні причини порушень довкілля:
- безгосподарне використання природних ресурсів (надр, землі, грунтів, лісових та водних ресурсів та ін.);
- забруднення грунтів та водойм стоками, атмосфери – викидами, розміщення виробничих відходів у довкілля;
- безграмотне застосування мінеральних добрив, пестицидів;
- надзвичайно велике антропогенне навантаження на окремі території (зростання населення, невиправдана концентрація забруднюючих підприємств та ін.) (Царенко О.М. та ін., 2001).
Збитки та їх класифікації.
Збитки – це вартісна оцінка порушень довкілля. Іншими словами, це грошове вираження шкоди, нанесеної навколишньому середовищу.
Збитки виникають внаслідок:
a) зміни кількості та якості природних ресурсів та / або інших зовнішніх умов технологічних процесів і як наслідок – зменшення обсягів використання природних факторів у виробництві – екологічні збитки;
b) погіршення здоров'я фізичних осіб (громадян) або умов ведення особистого господарства при забрудненні навколишнього природного середовища чи інших несприятливих змін його стану – соціальні збитки;
c) наявністю витрат на запобігання та ліквідацію негативних наслідків – економічні збитки. Економічні збитки складають екологічні витрати виробника.
За характером дії, ступенем визначеності, проявом у часі еколого-економічні збитки поділяються на:
- фактичні;
- прогнозні;
- попереджені.
Збитки, які суспільство зазнає від порушень навколишнього середовища, можна класифікувати:
За галузями народного господарства:
- збитки промисловості;
- збитки сільського господарства;
- збитки комунальних підприємств;
- збитки оздоровчих закладів та ін.
За компонентами навколишнього природного середовища: водним, земельним, атмосферним, лісовим ресурсам.
За елементами процесу праці: предмети праці, знаряддя праці, самі робітники – трудові ресурси.
Межі між економічними збитками та їх формами дуже умовні. Проте в кінцевому підсумку, будь-якій формі порушень навколишнього природного середовища можна дати вартісну або принаймні матеріальну оцінку. Наприклад, втрати сільського господарства від забруднення навколишнього природного середовища можуть проявитися в зниженні урожайності, продуктивності худоби тощо. На землях, забруднених пилом, урожайність основних сільськогосподарських культур знижується на 15-30 %, а термін служби устаткування (техніки) скорочується на 20-30 %.
Отже, економічні збитки проявляється в багатьох формах на всіх рівнях народного господарства.
Методи визначення економічних збитків.
Існує декілька підходів щодо визначення збитків (в основному пов'язаних із забрудненням) від порушень навколишнього середовища. В них із різним ступенем повноти враховуються витрати, що виникають внаслідок забруднення середовища та негативних змін його стану. Пропонуються способи й методи розрахунку в натуральному вираженні, наводяться деякі залежності між ступенем забруднення середовища і розміром шкоди, заподіяної цим явищем. Однак грошовий вираз збитків визначається досить суперечливо:
- одні пропонують за витратами валової продукції;
- інші – за приведеними витратами на заходи з ліквідації наслідків забруднення і відтворення продукції, що втрачається;
- треті – за зміною економічної оцінки ресурсу;
- можна розрахувати також за балансовою вартістю пошкоджених фондів та об'єктів, здійснивши розрахунки за таксами та встановленими тарифами.
Проте майже в усіх випадках недостатньо уваги приділяється визначенню ефективності здійснення природоохоронних заходів. При визначенні економічних збитків треба пам'ятати, що не можна соціально-економічні збитки зводити лише до матеріальних, бо це не реальні матеріальні блага, не створена вартість, а матеріальні блага й вартість, які не можуть бути створені навколишнього природного середовища. Виходячи з цього, під еколого-економічними збитками слід розуміти різницю між сукупним суспільним продуктом, який міг би бути одержаний на основі раціонального використання природного середовища, і сукупним суспільним продуктом, одержаним при допущених порушеннях навколишнього природного середовища. Саме недоодержаний сукупний продукт суспільство змушене компенсувати.
Визначення еколого-економічних збитків може здійснюватися за такими напрямами:
· прямі розрахунки втрат (метод контрольних районів);
· непряма емпірична оцінка (за методиками, які затверджуються у встановленому порядку);
· аналітичний (статистичний метод). Конкретні формули приведені в літературі (Царенко та ін.).
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 Наверх ↑